Рішення

від 25.02.2020 по справі 904/4852/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020м. ДніпроСправа № 904/4852/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМАЗІЯ", м. Дніпро

про стягнення попередньої оплати, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу у загальній сумі 908 447 грн. 91 коп.

Представники:

від позивача: Смітюх І.І., ордер КВ № 821048 від 20.11.2019, адвокат;

від відповідача: Сірик О.О., ордер АЕ № 1010490 від 11.12.2019, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМАЗІЯ" заборгованість в сумі 908 447 грн. 91 коп., з яких: 640 000 грн. 00 коп. - сума попередньої оплати товару, 22 635 грн. 31 коп. - інфляційні втрати, 15 412 грн. 60 коп. - 3% річних, 230 400 грн. 00 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18, здійснив передплату у розмірі 640 000 грн. 00 коп. Однак відповідач не поставив товар, попередню оплату не повернув.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 21.11.2019.

Судове засідання, призначене на 21.11.2019, не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному, про що сторін повідомлено листом від 21.11.2019.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 26.11.2019 підготовче засідання призначено на 11.12.2019.

У підготовчому засіданні 11.12.2019 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що сторони дійшли згоди лише щодо істотних умов договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18, а тому договір є укладеним лише в частині цих істотних умов. Однак, сторони не дійшли згоди щодо всіх умов договору та не підписали його. Відповідач стверджує, що поставив позивачу товар на суму 249 820 грн. 80 коп. Доводи позивача про поставку неякісного товару не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами, оскільки приймання товару здійснено без зауважень, акт про невідповідність якості товару позивачем не складався, представник відповідача не викликався для складання такого акту, як передбачено Інструкцією П-7 від 25.04.1966,. Крім того, саме позивач прострочив виконання свого обов»язку щодо здійснення передплати за товар, що звільняє відповідача від обов»язку поставити цей товар до моменту проведення повного попереднього розрахунку. До того ж, письмовий договір поставки, який би містив умови стягнення штрафу, між сторонами не укладався, так само, як і не укладався окремий правочин з цього приводу. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Одночасно, просив суд поновити строк на подачу відзиву.

У підготовчому засіданні 11.12.2019 представник позивача подав докази на підтвердження надання та оплати послуг з правничої допомоги.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2019 поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позов та прийнято до розгляду поданий відзив на позовну заяву; продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, за ініціативою суду; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.01.2020.

24.12.2019 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій він зазначив, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт поставки товару, тому Інструкція П-7 не підлягає застосуванню. Позивач вважає, що доказом укладення договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18 є факт оплати за майбутню поставку товару. Отримання та неповернення відповідачем вказаних грошових коштів свідчить про прийняття відповідної оферти за умовами досягнутих домовленостей. Позивач просив суд не приймати в якості доказів незавірену копію довіреності від 30.11.2018 № 65 та копії видаткових накладних № 110 від 29.11.2018, № 113 від 10.12.2018 на суму 564 724 грн. 80 коп.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2020 закрито підготовче провадження та за згодою сторін розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 16.01.2020 оголошено перерву до 06.02.2020.

Судове засідання, призначене на 06.02.2020, не відбулося, у зв`язку із складними погодними умовами, про що сторін повідомлено листом від 06.02.2020.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 07.02.2020 розгляд справи по суті призначено на 13.02.2020.

У судовому засіданні 13.02.2020 оголошено перерву до 25.02.2020.

У судовому засіданні 25.02.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки; наявність передплати; факт поставки товару; наявність підстав для повернення передплати; наявність підстав для стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування у даній справі, позивач надав до матеріалів справи такі докази:

- копію договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18 з додатком;

- копію рахунку на оплату № 168 від 08.11.2018;

- копії платіжних доручень № 25 від 14.11.2018, № 57 від 23.11.2018, № 74 від 04.12.2018;

- копії листів за № 1 від 17.01.2019, за № 2 від 08.02.2019, відповіді на лист за № 1 від 17.01.2019;

- копію договору субпідряду № Е021018-Т від 02.10.2018;

- копії договірної ціни, локальних кошторисів;

- копію листа-вимоги за № 67 від 01.02.2019;

- копії платіжних доручень № 601 від 23.11.2018, № 511 від 14.11.2018;

- копію довідки про неотримання товару;

- копію оборотно-сальдових відомостей за січень 2018;

- копію листа за № 02 від 07.03.2019;

- копію видаткової накладної № 113 від 10.12.2018 на суму 814 545 грн. 60 коп.

На спростування обставин, які є предметом доказування у даній справі, відповідач надав до матеріалів справи такі докази:

- копію договору поставки № 1910 від 19.10.2018;

- копії рахунку-фактури № РФ- від 29.11.2018, видаткової накладної № РН- від 29.11.2018, рахунку-фактури № РФ- від 05.12.2018, видаткової накладної № РН- від 05.12.2018;

- копію довіреності № 65 від 30.11.2018;

- копії виписок по рахунку за 11.12.2018, за 21.12.2018;

- копії видаткових накладних № 110 від 29.11.2018, № 113 від 10.12.2018 на суму 564 724 грн. 80 коп.;

- копії оборотно-сальдових відомостей за 29.11.2018, за 10.12.2018;

- копії договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18.

Так, судом встановлено, що позивач , на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 168 від 08.11.2018 на суму 814 545 грн. 60 коп., здійснив попередню оплату у загальному розмірі 640 000 грн. 00 коп. за товар (крісло "ТЕМПО", 193 шт., крісло "ОВАЦІЯ", 534 шт.), що підтверджується платіжними дорученнями № 25 від 14.11.2018, № 57 від 23.11.2018, № 74 від 04.12.2018 (а.с. 20-23).

Відповідач поставив позивачу товар на суму 249 820 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною № 110 від 29.11.2018 (крісло "ОВАЦІЯ", 212 шт.), підписаною сторонами без будь-яких зауважень, а також довіреністю позивача № 65 від 30.11.2018 на отримання товару (а.с. 119, 125).

Позивач листом за № 1 від 17.01.2019 просив повернути відповідача передплату у розмірі 640 000 грн. 00 коп. , у зв»язку з тим, що товар не відповідає заявленим характеристикам (а.с. 24).

У відповіді на вказаний лист відповідач зазначив, що характеристики товару були узгоджені з позивачем, частина замовленого товару поставлена позивачу у м. Фастів, а решта замовленого товару зберігається на складі відповідача, оскільки позивачем не була оплачена частина товару на суму 174 545 грн. 60 коп. (а.с. 26).

Позивач зазначає, що відповідач не поставив йому товар належної якості на суму 640 000 грн. 00 коп. , попередню оплату не повернув.

Посилаючись на п. 6.3. договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 230 400 грн. 00 коп., за непоставку товару.

На підставі положень ч. 3 ст. 693, ст. 536, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми передплати і просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 15 412 грн. 60 коп. та інфляційні втрати у розмірі 22 635 грн. 31 коп.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір між двома сторонами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно зі ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склались на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки .

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У цьому зв`язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги.

У цьому зв`язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару шляхом пред`явлення вимоги.

Як встановлено судом, відповідач поставив позивачу товар на суму 249 820 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною № 110 від 29.11.2018 (крісло "ОВАЦІЯ", 212 шт.), підписаною сторонами без будь-яких зауважень, а також довіреністю позивача № 65 від 30.11.2018 на отримання товару директором ПП "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" Орловим О.П.

Відповідач, в порушення ст. ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не довів належними доказами факт поставки товару на суму передплати у розмірі 390 179 грн. 20 коп.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що доказів повернення суми передплати у розмірі 390 179 грн. 20 коп. чи поставки на вказану суму товару матеріали справи не містять, відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від відповідача, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми передплати у розмірі 390 179 грн. 20 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Посилання позивача на договір поставки від 14.11.2018 № 08/11-18, як на підставу позовних вимог (а.с. 18), суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявні три різних за змістом проекти договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18, підписані лише відповідачем (а.с. 18, 133, 134), у зв»язку з чим неможливо встановити, в якій саме редакції сторони уклали цей договір.

Доводи позивача про те, що товар не був прийнятий ним у зв»язку з його невідповідністю заявленим характеристикам, суд не бере до уваги, оскільки факт поставки товару на суму 249 820 грн. 80 коп. підтверджується видатковою накладною № 110 від 29.11.2018, підписаною сторонами, зокрема директором ПП "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" Орловим О.П., без будь-яких зауважень; акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, згідно вимог Інструкції П-7 від 25.04.1966, не складався. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повернення товару відповідачу.

Позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 230 400 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, у тому числі штрафу, повинен вчинятись у письмовій формі.

Отже, законодавством передбачено, що сплата неустойки (штрафу) та її розмір встановлюються у договорі, тому вимога щодо стягнення штрафу повинна бути передбачена умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки від 14.11.2018 № 08/11-18, на який посилається позивач як на підставу для стягнення штрафу, сторонами не підписаний (а.с. 18), доказів укладення правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання позивач до суду не надав. З огляду на викладене, позивачем безпідставно пред`явлені вимоги щодо стягнення штрафу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 15 412 грн. 60 коп. та інфляційних втрат у розмірі 22 635 грн. 31 коп. суд зазначає таке.

Грошовим є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Вказаної правової позиції дотримується й Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18.

За наведених обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15 412 грн. 60 коп. та інфляційних втрат у розмірі 22 635 грн. 31 коп. слід відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, позовні вимоги про стягнення 390 179 грн. 20 коп. - попередньої оплати є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду: договір про надання правової допомоги № 00300 від 12.10.2019, укладений між позивачем та Адвокатським об»єднанням "Лещенко, Дорошенко і партнери"; акт здачі-приймання наданої правничої допомоги від 18.10.2019, гонорар складає 10 000 грн. 00 коп. без ПДВ; платіжне доручення № 366 від 18.10.2019 на суму 10 000 грн. 00 коп. без ПДВ; ордер серія КВ № 821048 від 20.11.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 7036/10 від 19.10.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 295 грн. 01 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМАЗІЯ" (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 148, офіс 18-А, код ЄДРПОУ 39895434) на користь Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" (02121, м. Київ, пр. Миколи Бажана, 3, код ЄДРПОУ 36040341) 390 179 грн. 20 коп. (триста дев»яносто тисяч сто сімдесят дев»ять грн. 20 коп.) попередньої оплати, 5 852 грн. 69 коп. (п»ять тисяч вісімсот п»ятдесят дві грн. 69 коп.) витрат зі сплати судового збору та 4 295 грн. 01 коп. (чотири тисячі двісті дев»яносто п»ять грн. 01 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 06.03.2020

Суддя І.А. Рудь