Рішення

від 24.02.2020 по справі 917/1617/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2020 Справа № 917/1617/19

м. Полтава

за позовною заявою Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1)

до Комунального підприємства "Теплоенерго", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Софіївська, буд. 68

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6.

про повернення в натурі безпідставно набутого майна та стягнення грошових коштів у сумі 21862958,72 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін 25.02.2020р. об 11:30 год.:

від позивача: адвокат Дудченко В.В.

від відповідача: відсутні

від третьої особи: адвокат Андрійко Є.Л.

Представники сторін 25.02.2020р. об 13:40 год.:

від позивача: адвокат Дудченко В.В.

від відповідача: відсутні

від третьої особи: відсутні

Рішення приймається після перерви оголошеної в судовому засіданні 25.02.2020р. об 12:00 год. на підставі ст. 216 ГПК України.

Обставини справи: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" з вимогами повернути в натурі безпідставно набуте майно та стягнення грошових коштів у сумі 21862958,72 грн.

Правовою підставою позову АТ "Укртрансгаз" визначає положення ст. 1213 ЦК України, відповідно до яких набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За ухвалою суду від 07.10.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, та встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

За ухвалою суду від 14.01.2020 р. суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" та закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 04.02.2020 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення судового розгляду справи по суті. Розгляд справи відкладено на 25.02.2020 р.

В судовому засідання 25.02.2020 р. представник позивача позовну вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача не з`явився.

Представник третьої особи підтримав надані суду пояснення та позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд встановив наступні обставини.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що у лютому, червні, жовтні, листопаді 2017 року Комунальне підприємство Теплоенерго (далі - Відповідач) безпідставно набуло з газотранспортної системи: у лютому 2017 року - 1025,045 та 500,102 тис.куб.м., у червні 2017 року - 148,247 тис.куб.м., у жовтні 2017 року - 371,176 та 146, 347 тис.куб.м., у листопаді 2017 року - 851,497 та 377,487 тис.куб.м. (всього - 3 271,654 тис.куб.м.) власником якого с АТ Укртрансгаз (далі - Позивач).

Так, для відбору Відповідачем у лютому, червні, жовтні, листопаді 2017 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є Позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ Кременчукгаз , Відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності Відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496.

Однак, Відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з Позивачем здійснив відбір в обсязі 2395,965 тис. куб. м. природного газу. В підтвердження викладеного позивач посилається на звіт ПАТ Кременчукгаз про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий, червень, жовтень, листопад 2017, в якому в графі Фактично спожитий обсяг за місяць Всього по рядку Категорія/Назва постачальника вказано фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи в лютому, червні, жовтні, листопаді 2017 року - 3 271,654 тис.куб.м. природнього газу.

Позивач зазначає, що Відповідачу в лютому, червні, жовтні, листопаді 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 3 271,654 тис. куб. м. природного газу Відповідачем був здійснений з обсягів природного газу Позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС (підтверджується довідкою Головного бухгалтера АТ Укртрансгаз ).

Таким чином, позивач стверджує, що відповідач набув природний газ Позивача у лютому, червні, жовтні, листопаді 2017 року в обсязі 3 271,654 тис. куб. м. газу без достатньої правової підстави та просить суд:

- зобов`язати Комунальне підприємство Теплоенерго повернути Акціонерному товариству Укртрансгаз в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 3 271,654 тис. куб. метрів.

- стягнути з Комунального підприємства Теплоенерго на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз 21 862 958,72 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна -природного газу в обсязі 3 271,654 тис. куб. метрів.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Суд зазначає, що частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі №906/1279/16, Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року по справі № 6-88цс13.

Згідно пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, під несанкціонованим відбором природного газу розуміється - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності) (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи).

Згідно з частиною 1 статті 32 та частиною 2 статті 35 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування.

Відповідно до пункту 1 Глави 3 Розділу І Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою на використання газотранспортної системи в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Згідно з пунктом 5 Глави 1 Розділу І Кодексу ГТС алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу. Балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування. Фізичним балансуванням є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу. Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації. Небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Згідно з пунктом 2 Розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у спірний період був оператором ГРМ.

Судом також встановлено, що між третьою особою по справі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та відповідачем (споживач), були укладені договори на постачання природного газу, за умовами яких постачальник зобов`язався передати у власність споживача у спірних періодах 2017 році природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а саме:

- договір №3770/1617-РО-24 постачання природного газу від 21.09.2016 р.;

- договір №3768/1617-ТЕ-24 постачання природного газу від 21.09.2016 р.;

- договір №3769/1617-БО-24 постачання природного газу від 27.10.2016 р.;

- договір №3832/1617-КП-24 постачання природного газу від 27.04.2017 р.;

- договір №8315/1718-ТЕ-24 постачання природного газу від 01.09.2017 р.;

- договір №8316/1718-БО-24 постачання природного газу від 01.09.2017 р.;

- договір №8317/1718-КП-24 постачання природного газу від 01.09.2017 р.;

- договір №8318/1718-РО-24 постачання природного газу від 01.09.2017 р.

В пунктах 2.1 вказаних договорів був визначений плановий обсяг природного газу, необхідний споживачу. До вищеперелічених договорів постачання природного газу були укладені додаткові угоди, якими вносилися зміни зокрема і до п. 2.1 Договорів.

Згідно абз.2 п.3.1 договорів право власності на газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу - п.3.4 договорів.

Обсяг постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць - абз.2 п.3.2 договорів.

Відповідно до п.7.2 договорів Відповідач зобов`язаний самостійно припиняти/обмежувати споживання природного газу у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу газу, виділеного споживачу.

Третя особа в поясненнях зазначає, що АТ НАК Нафтогаз України не здійснювала постачання природного газу, оскільки відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу , постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Частиною 2 ст. 13 Закону визначені обов`язки споживача, зокрема, укласти договір про постачання природного газу та не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Пункт 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015, встановлено, що підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема:

-наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

-наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача.

Пунктом 2 даного ж розділу передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Таким чином, третя особа вважає, що обов`язковою передумовою поставка природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору та виділення номінацій (підтвердженого обсягу газу на відповідний період).

З пояснень слідує, що НАК "Нафтогаз України" не подавала оператору газотранспортної системи номінацій щодо відповідача у спірний період, тим самим не підтверджувала постачання газу та не розпоряджалась своїм майном як власник як його власник.

Акт приймання передачі газу не підписаний та тим самим факт передачі газу не відбувся.

Суд не погоджується з позицією, викладеною у поясненнях третьої особи, виходячи з наступного:

Згідно преамбул договорів на постачання природного газу вони укладені керуючись "Законом України "Про ринок природного газу", Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, яка діяла до 01.04.2017, затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) або постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу .

Статтею 10 Закону України Про теплопостачання встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Суд вважає за необхідне наголосити, що Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, яка діяла до 01.04.2017, затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).

Згідно вказаного Положення на НАК Нафтогаз України покладено обов`язки продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

З 01.04.2017 до 01.11.2018 діяла постанова Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу , в силу якої на НАК Нафтогаз України також покладався обов`язок продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

В силу пункту 17 Положення № 758 від 01.10.2015 та пункту 12 Положення № 187 від 22.03.2017 обов`язок постачання природного газу НАК Нафтогаз України виробникам теплової енергії здійснюється за певних умов, зокрема, за умов укладення договору та відсутності заборгованості за використаний природний газ, зокрема передбачено, що на час виникнення спірних правовідносин були визначені такі умови постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії:

- укладення виробником теплової енергії з НАК «Нафтогаз України» договору постачання природного газу відповідно до законодавства;

відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК «Нафтогаз України» за використаний природний газ; або

відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за спожитий до 1 січня 2017 р. природний газ з урахуванням сум оформлених та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 10, ст. 482; 2003 р., № 44, ст. 2309), за усіма укладеними з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ; або

станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівень розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій) з урахуванням суми нарахованих та не профінансованих пільг і субсидій згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 10, ст. 482; 2003 р., № 44, ст. 2309), за усіма укладеними з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків; або

наявність укладеного договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором в рамках реалізації Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» ; або

надання НАК «Нафтогаз України» та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК «Нафтогаз України» ), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК «Нафтогаз України» , а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

При цьому графіки погашення заборгованості, надані виробниками теплової енергії та прийняті НАК «Нафтогаз України» відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 р. № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 79, ст. 2651), використовуються для цілей цього Положення та не підлягають зміні або корегуванню, крім випадків участі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у процедурі врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, визначеній Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , в частині реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ.

В матеріалах справи є погоджений виконавчим органом ради графік погашення заборгованості КП "Теплоенерго" перед НАК "Нафтогаз України" (Т. 3, а.с. -12).

Однак, НАК "Нафтогаз України" з посиланням на порушення відповідачем умов Постанов Кабінету Міністрів України № 758 від 01.01.2015 р. та 187 від 22.03.2017 р. не підтвердив планові номінації на поставку газу в оспорюванні періоди та не підписав Акти приймання-передачі природного газу надані відповідачем згідно договорів постачання природного газу.

Разом з цим 05.10.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 742-р Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року , відповідно до якого для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню Публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації (п. 1).

Передбачено операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (п. 2).

Отже на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року , яке є обов`язковим до виконання, на НАК Нафтогаз України та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов`язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 925/358/18.

З огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі №923/351/18).

Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/18 року" з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2017/18 року зобов`язано публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» :

укласти до 14 жовтня 2017 р. договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінацїї;

разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як регулятор листом від 18.07.2018 № 6367/16.3.2/7-18 роз`яснила, що у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім несанкціонованого відбору (виключно у частині самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку, шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів природного газу. Отже, якщо за підсумками місяця по об`єкту виробника теплової енергії зафіксований певний обсяг споживання газу, такий обсяг незалежно від наявності чи відсутності номінації для забезпечення потреб виробників теплової енергії повинен відноситися на постачальника із спеціальними обов`язками, тобто на публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Враховуючи вищезазначені нормативні акти, суд вважає, що у даному випадку постачальником спожитого Відповідачем у спірному періоді природного газу у загальній кількості 3271,654 тис. куб. м. необхідно вважати АТ НАК Нафтогаз України незалежно від того, що останнім не підписано з відповідачем акти приймання-передачі природного газу за спірні періоди, а відтак, зазначене спірне споживання природного газу не може бути кваліфіковане як несанкціонований відбір природного газу.

Суд, в даному випадку також вважає за доцільне навести позицію ОСОБА_1 Суду України, наведену у постанові від 14.11.2019 року по справі № 904/2732/18, де зазначено, що суд повинен надати оцінку правомірності висновків щодо існування несанкціонованого відбору газу третіми особами та відповідачем, обґрунтованість віднесення цих обсягів до алокації відповідача, що неможливо зробити без оцінки правовідносин третіх осіб- підприємств ТКЕ та третьої особи - ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Предмет доказування складають обставини, встановлення яких є необхідним для вирішення спору, зокрема підстави позову. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Так, в обґрунтування своїх позовних вимог АТ "Укртрансгаз" посилається зокрема на те, що ним було виявлено випадки протиправного та безпідставного віднесення несанкціонованого відбору відповідача на ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Отже, до предмета доказування у даній справі входять обставини щодо наявності чи відсутності факту несанкціонованого відбору природного газу відповідачем. До аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 923/351/18 та від 10.04.2019 у справі № 924/447/18, від 19.09.2019 у справі № 917/325/18.

Отже, надаючи оцінку правомірності дій Компанії при видачі номінацій, суд не вийшов за межі предмета доказування/дослідження у цьому спорі, з огляду на те, що, суд не надає оцінку правомірності дій Компанії при видачі номінацій, а лише виходячи зі змісту спеціальних підзаконних нормативних актів та з урахуванням правових позицій Верховного Суду встановив, що в спірних правовідносинах не було несанкціонованого відбору відповідачем природного газу з ГТС.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання КП Теплоенерго повернути Акціонерному товариству Укртрансгаз в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 3271,654 тис. куб. метрів та стягнення 21862958,72 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 3271,654 тис. куб. метрів.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2020р.

Суддя В.В. Паламарчук