Рішення

від 05.02.2020 по справі 910/6515/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2020Справа № 910/6515/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс

про зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

Від позивача: Онищенко І.П.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Укртрансгаз (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс (далі - відповідач) про зобов`язання виконати в натурі зобов`язання передбаченні Договором № т-49/1705000225 від 19.05.2017, а саме поставити та передати колодки установчої С-723757 СБ - 1 к-т на суму 11 760 грн. у відповідності з рознарядкою № 3201ВИХ- 17-270/3201.01.14 від 12.07.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору про закупівлю товару № т-49/1705000225 від 19.05.2017 в частині своєчасної поставки товару в кількості передбаченій Специфікацією та рознарядкою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а також встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив.

04.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

20.06.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 10.07.2019 року.

10.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

10.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник відповідача у судове засідання 10.07.2019 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом у судовому засіданні 10.07.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 22.07.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

22.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій заявник просить суд визнати правовідносини за Договором № т-49/1705000225 від 19.05.2017, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансгаз" в особі заступника директора з матеріально - технічного постачання і капітального будівництва філії "Виробниче ремонтно - технічне підприємство "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" ПАТ "Укртрансгаз" припиненими.

Судом у судовому засіданні 22.07.2019 постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 07.08.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс повернуто.

07.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 про повернення зустрічної позовної заяви.

07.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/6515/19 до перегляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 року.

Представник позивача у судове засідання 07.08.2018 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 зупинено провадження у справі № 910/6515/19 до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 року про повернення зустрічної позовної заяви; матеріали справи № 910/6515/19 надіслано до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 залишено без змін.

Матеріали справи № 910/6515/19 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 провадження у справі № 910/6515/19 поновлено, розгляд справи призначено на 20.01.2020 року.

Представник відповідача у судове засідання 20.01.2020 року не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052987591.

Судом у судовому засіданні 20.01.2020 року постановлено ухвалу про оголошення перерви у зазначеній справі до 05.02.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 05.02.2020 року підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2020 року не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 05.02.2020 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергосервіс (далі - постачальник) було укладено Договір на закупівлю товару № т-49/1705000225, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується протягом строку дії Договору поставити та передати у власність покупця товари: турбіни та мотори код згідно із ДК 021:2015-42110000-3 (запасні частини до ГПА ГТН-6) (далі - товари), зазначені в підписаній сторонами специфікації, яка є додатком до Договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплати ці товари (п. 1.1. Договору).

Найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, їх кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації (п. 1.2. Договору).

Кількість товару, що поставляється за Договором, зазначена в специфікації до Договору (п. 2.1.Договору).

Як встановлено п. 2.2. Договору постачальник повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає стандартам, технічним або іншим умовам, які звичайно пред`являються до товару даного виду та вимогам цього Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна Договору (сума, визначена в договорі) становить 8 765 340, 00 грн. (вісім мільйонів сімсот шістдесят п`ять тисяч триста сорок гривень 00 копійок), у тому числі податок на додану вартість - 1 460 890,00 грн. (один мільйон чотириста шістдесят тисяч вісімсот дев`яносто гривень 00 копійок).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунки проводяться покупцем шляхом поетапної оплати фактично поставленого товару (партії товару) протягом 120 календарних днів після дати поставки та пред`явлення постачальником рахунку - фактури на оплату товару. Датою поставки товару (його партії), а також момент переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця за видатковою накладною.

Як передбачено п. 5.1 Договору термін поставки товарів: партіями в період, зазначений в пункті 1.1. розділу 1 цього Договору, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних після надання Покупцем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару.

Згідно з п. 6.3.5 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити за власний рахунок усунення претензій, що виникають у покупця у зв`язку з нестачею, недоліками, невідповідністю вимогам по якості та кількості товару.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (п. 9.1. Договору).

Як встановлено п. 11.1 Договору невід`ємною частиною Договору є специфікація (п. 11.1.1 Договору).

До Договору між сторонами було підписано специфікацію, якою погоджено найменування товару, країну походження, виробника, кількість, ціну за одиницю та суму.

Додатковою угодою від 29.12.2017 року до Договору на закупівлю товару № т-49/1705000225 від 19.05.2017 сторони виклали п. 9.1. Договору у наступній редакції: Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками сторін і діє в частині поставки товарів - до 31 березня 2018 року, а в частині розрахунків до повного здійснення.

Позивач звернувся до відповідача з рознарядкою від 12.07.2017 року про здійснення поставки продукції частини турбін (запасні частини до ГТН -6).

Як вказує позивач, відповідач в порушення умов Договору не здійснив поставку колодки установчої С-723757СБ на суму 11 760 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної № РН -0000003 від 17.04.2018 року та видаткової накладної № РН -0000015 від 14.08.2018 відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 997 050, 00 грн. та 1 259 520, 00 грн.

Претензією № 100ВИХ-18-2018 позивач звертався до відповідача з вимогою терміново поставити товар у відповідності до рознарядки.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до відповідача з позовом про виконати в натурі зобов`язання передбаченні Договором № т-49/1705000225 від 19.05.2017, а саме поставити та передати колодки установчої С-723757 СБ - 1 к-т на суму 11 760 грн. у відповідності з рознарядкою № 3201ВИХ- 17-270/3201.01.14 від 12.07.2017 року.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що поставка зазначеного товару неможлива у зв`язку з тим, що колодка установча С-723757 СБ є стратегічною частиною та виробляється лише на ОАО УРАЛТУРБО , країна походження товару - Російська Федерація та, оскільки, протягом декількох років юридичні особи, що зареєстровані у Російській Федерації не мають можливості здійснювати поставки товарів на територію України, останній з об`єктивних причин не має можливості поставити її на користь позивача.

Разом з тим, відповідач у відзиві звернув увагу на той факт, що Договір набрав чинності з дати підписання та діяв в частині поставки товарів до 31.03.2018 року, а тому, за доводами відповідача, закінчення строку дії Договору звільняє його від виконання обов`язків, які виникли внаслідок його укладення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив поставку товару не в повному обсязі, що є порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Таким чином, відповідач має здійснити поставку позивачу колодки установчої С-723757 СБ на суму 11 760 грн. у відповідності з рознарядкою № 3201ВИХ- 17-270/3201.01.14 від 12.07.2017 року та умов Договору.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження поставки товару позивачу у встановлені договором строки, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи відповідно до вимог пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України правову оцінку аргументам відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, суд зазначає наступне.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором щодо поставки відповідного товару позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 № 3-123гс14 та постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 910/2763/17.

Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналіз вищевказаних положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання .

Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов`язального права та регуляторами поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов`язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.

Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами обороту.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме заходи були вжиті відповідачем з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем.

Здійснивши системний аналіз встановлених обставин справи, врахувавши положення вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку про те, що посилання відповідача на неможливість поставки товару, у зв`язку з тим, що колодка установча С-723757 СБ виробляється лише на ОАО УРАЛТУРБО , країна походження товару - Російська Федерація, а тому з об`єктивних причин відповідач не має можливості поставити її на користь позивача жодним чином не звільняють відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару, а є виключно господарським ризиком відповідача.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки щодо поставки товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Укртрансгаз задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Енергосервіс виконати в натурі зобов`язання передбаченні Договором № т-49/1705000225 від 19.05.2017, а саме поставити та передати колодки установчої С-723757 СБ - 1 к-т на суму 11 760 грн. у відповідності з рознарядкою № 3201ВИХ- 17-270/3201.01.14 від 12.07.2017 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервіс (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, код ЄДРПОУ 32981155) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 05.03.2020 року.

Суддя М.Є.Літвінова