Рішення

від 23.02.2020 по справі 918/869/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/869/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 5 461 272 грн 98 коп. ,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Конопліцький І.І., довіреність № 14-325 від 09.08.2019 р. ;

від відповідача - Педич Д.П., ордер серія РН-829 № 015 від 09.01.2020 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 7002140МА16064.

У судовому засіданні 24 лютого 2020 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 5 461 272 грн 98 коп., з яких: 4 287 730 грн 59 коп. - основний борг, 401 076 грн 98 коп. - пеня, 256 807 грн 11 коп. - три проценти річних, 515 658 грн 30 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 8345/1718-ТЕ-28 постачання природного газу від 12 вересня 2017 року.

Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 22.11.2019 р. № 14/4-985-19 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 січня 2020 року.

9 січня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками від 2 січня 2020 р. № 1 (т. 4 а.с. 3-24), в якому останній просить у зв`язку із наявними передноворічними вихідними поновити термін подачі відзиву та надати додатковий термін. Також відповідач просить розмір нарахованої неустойки у формі пені зменшити на 99 відсотків. Крім того зазначає, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по м. Дубно по встановлених тарифах, Підприємство існує лише з діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період, збиток Підприємства станом на 31 грудня 2017 року становив 11,6 млн. грн, на 31 грудня 2018 року - 12,6 млн. грн, а на 30 вересня 2019 року - 14,7 млн. грн. Також відповідач зазначає, що Підприємство ніколи не відмовлялося від своїх зобов`язань щодо оплати заборгованості за спожитий природний газ. Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 відповідачем відкрито розподільчі рахунки із спеціальним режимом, з яких безпосередньо банком здійснюється оплата за використаний природний газ. За таких обставин, відповідач вважає, що ним не було допущено порушення зобов`язання за договором постачання природного газу від 15.09.2017 року № 8354/1718-ТЕ-28, оскільки кошти розподіляються автоматично банком від їх надходження і Підприємство немає будь-якої змоги їх коригувати. Крім того, відповідач зазначає, що станом на 01.12.2019 р. наявна заборгованість серед населення за використану теплову енергію в сумі 4,7 млн. грн, що в черговий раз вказує на скрутний фінансовий стан Підприємства. Як зазначає відповідач, відповідно до дій позивача, Підприємство було позбавлене можливості у 2018 році здійснювати своєчасно розрахунки за поставлений природний газ внаслідок дій позивача шляхом подачі наказів про накладення арештів на рахунки Підприємства з 20.06.2019 р., а тому, на думку відповідача. є всі підстави для застосування ст. 219 Господарського кодексу України. Також відповідач зазначає, що Підприємство з 08.06.2017 р. перебуває в реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", та зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які вказують на те, що вимушені дії відповідача завдали збитки позивачу, а тому суд може із врахуванням стану Підприємства зменшити неустойку у формі пені до 99%.

Ухвалою суду від 13 січня 2019 року поновлено відповідачу, Комунальному підприємству "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради, строк і прийнято відзив від 2 січня 2020 року № 1 до розгляду.

Ухвалою суду від 13 січня 2020 року підготовче засідання відкладено на 27 січня 2020 року.

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 10 лютого 2020 року.

10 лютого 2020 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява з додатком від 07.02.2020 р. № 67 (т. 4 а.с. 44-45). В даній заяві представник відповідача зазначив, що згідно ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 р. у справі № 918/516/19 розгляд справи на 12 год. 00 хв., в якій буде перебувати представник КП "Дубнокомуненергія". Також представник відповідача зазначив, що в ході вивчення позовної заяви та матеріалів у Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради виникли ряд питань до позивача щодо нарахування штрафної санкції (пені) більше подвійної облікової ставки на день заборгованості. Відтак відповідач просить суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року розгляд справи відкладено на 24 лютого 2020 року.

У судовому засіданні 24 лютого 2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 24 лютого 2020 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості детально вивчити розрахунок пені, оскільки останній має сумніви щодо правильності здійснення позивачем нарахування.

Представник позивача з приводу клопотання представника відповідача заперечив та зазначив, оскільки у відповідача є певні сумніви, то останньому слід було подати контррозрахунок нарахування пені.

Суд порадившись на місці, ухвалив у задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки провадження у даній справі відкрито ще 10 грудня 2019 року, а відтак у відповідача було достатньо часу для вивчення розрахунку пені та надання контррозрахунку.

Крім того, суд зазначає, що повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів, зокрема, строків розгляду справи по суті та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, представник відповідача у судовому засіданні 24 лютого 2020 року позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 2 січня 2020 р. № 1.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2017 року між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Споживач) укладено договір постачання природного газу № 8345/1718-ТЕ-28 (далі - Договір, а.с. 13-22), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно до п. 1.4. Договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1 000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4 942, 00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. п. 5.2., 5.4. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2. Договору).

Пунктом 10.3. Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 1 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Судом встановлено, що 23 січня 2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору (т. 1 а.с. 23-24), згідно якої, крім іншого, п. 8.2. Договору викладено в наступній редакції:

"8.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256.".

В пункті 6 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 1 січня 2018 року.

Додаткова угода від 23 січня 2018 року № 1 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

Судом встановлено, що 2 квітня 2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (т. 1 а.с. 25), згідно якої, крім іншого, розділ 12 Договору викладено в наступній редакції:

"12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 1 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.".

В пункті 4 зазначеної додаткової угоди сторони погодили, що додаткова угода набуває чинності з дати її підписання сторонами і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами станом на 31 березня 2018 року.

Додаткова угода від 2 квітня 2018 року № 2 до Договору підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками цих юридичних осіб.

На виконання умов Договору Постачальник передав Споживачу у власність природний газ на загальну суму 11 488 151 грн 44 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2017 року на суму 740 665 грн 45 коп., актом приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2017 року на суму 1 747 012 грн 81 коп., актом приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2017 року на суму 1 865 324 грн 29 коп., актом приймання-передачі природного газу від 31 січня 2018 року на суму 2 284 342 грн 63 коп., актом приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2018 року на суму 2 489 469 грн 24 коп., актом приймання-передачі природного газу від 31 березня 2018 року на суму 2 254 868 грн 54 коп., актом приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2018 року на суму 106 468 грн 48 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками цих юридичних осіб без зауважень та заперечень (т. 1 а.с. 41-47).

Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

Як зазначив позивач, відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати за поставлений газ, у зв`язку із чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 4 287 730 грн 59 коп.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на дату прийняття рішення у даній справі за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 4 287 730 грн 59 коп.

Оскільки доказів оплати основної заборгованості в сумі 4 287 730 грн 59 коп. відповідач суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення 4 287 730 грн 59 коп. є законними, обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. Договору.

Враховуючи порушення відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором постачання природного газу, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення 401 076 грн 98 коп. пені, 256 807 грн 11 коп. три відсотки річних, 515 658 грн 30 коп. інфляційних втрат, згідно долученого розрахунку (т. 1 а.с. 26-40).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 343 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. З врахуванням Додаткової угоди від 23 січня 2018 року № 1 до Договору сторонами погоджено пеню в розмірі 15,3% річних, яка застосовується з 1 січня 2018 року.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач, керуючись пунктом 8.2. Договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 401 076 грн 98 коп. Наданий позивачем розрахунок пені перевірено та визнано арифметично вірним.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідач у відзиві просив суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню, на 99% із врахуванням майнового стану Підприємства, та те, що заборгованість за природний газ, отриманий відповідачем від позивача, виникла через несплату споживачами заборгованості за використану теплову енергію, різницю в тарифах серед населення, організаціям, установам, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і які із державного бюджету відповідачу не відшкодовані, та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із заборгованістю, а також із врахуванням специфіки діяльності відповідача, яка є збитковою.

В обґрунтування поданої заяви про зменшення розміру пені відповідач також зазначає про скрутне матеріальне становище відповідача, оскільки Підприємство існує лише за кошти від діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період.

Зважаючи на наведені обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %.

Поряд з тим суд вважає за необхідне зазначити, що зменшення розміру пені до 99% фактично нівелює інститут цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу призводить до безкарності боржника перед кредитором в частині дисципліни розрахунків, може бути розцінене, як порушення балансу сторін та втручанням у договірні правовідносини.

У даному випадку суд встановив, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому судом дотримано принцип збалансованості інтересів сторін.

Також судом взято до уваги фінансовий стан відповідача, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням. (Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 924/709/17, від 26.09.2019 р. у справі № 922/3613/18).

За таких обставин, суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 401 076 грн 98 коп. та стягнути її в сумі 200 538 грн 49 коп.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 200 538 грн 49 коп. слід відмовити.

Крім того, з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано відповідачу передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 256 807 грн 11 коп. три відсотки річних та 515 658 грн 30 коп. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд вважає, що наданий розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 256 807 грн 11 коп. трьох відсотків річних підлягають до задоволення.

Щодо розрахунку інфляційних втрат суд зазначає, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд вважає, що наданих розрахунок позивача є арифметично вірним, відповідає положенням статті 625 ЦК України, а відтак позовні вимоги про стягнення 515 658 грн 30 коп. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Посилання представника відповідача на той факт, що останнє є підприємством комунальної форми власності та існує лише з діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період, та те, що кошти, які надходять від населення розподіляються безпосередньо банком після їх надходження, не приймаються судом до уваги, оскільки не звільняють відповідача від прийнятих на себе зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого за Договором природного газу, які, як встановлено судом, порушувались.

Щодо перебування відповідача по справі у реєстрі підприємств, що беруть участь у врегулювання заборгованості то слід зазначити те, що включення відповідача до вищевказаного реєстру в даному випадку не впливає на спірні правовідносини у цій справі тому, що станом на день звернення до суду сума основного боргу не була сплачена, а тому покликання відповідача на перебування у реєстрі підприємств, що беруть участь у врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" як на підставу для відмови у позові є безпідставними.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради в частині стягнення 4 287 730 грн 59 коп. основного боргу, 200 538 грн 49 коп. пені, 256 807 грн 11 коп. трьох процентів річних, 515 658 грн 30 коп. інфляційних втрат є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. У решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 200 538 грн 49 коп. необхідно відмовити.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 81 919 грн 10 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, буд. 23, код ЄДРПОУ 13971076) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 4 287 730 (чотири мільйони двісті вісімдесят сім тисяч сімсот тридцять) грн 59 коп. - основного боргу, 200 538 (двісті тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 49 коп. - пені, 256 807 (двісті п`ятдесят шість тисяч вісімсот сім) грн 11 коп. - три відсотки річних, 515 658 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн 30 коп. - інфляційних втрат та 81 919 (вісімдесят одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 10 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради 200 538 грн 49 коп. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 5 березня 2020 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - відповідачу (35600, м. Дубно, вул. Костянтина Острозького, буд. 23).