Рішення

від 04.03.2020 по справі 924/1256/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2020 р. Справа № 924/1256/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Мазій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санагро Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Трейд", Хмельницька область, м. Шепетівка

про стягнення 1 565 282,15 грн., з яких 1 444 006,40 грн. заборгованості, 100 376,38 грн. неустойки, 11 508,05 грн. інфляційних нарахувань, 9 391,32 грн. 3% річних

за участю представників:

від позивача: Колесніков Д.В. - згідно ордеру

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Санагро Україна" звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Трейд" про стягнення 1 565 282,15 грн., з яких 1 444 006,40 грн. заборгованості, 100 376,38 грн. неустойки, 11 508,05 грн. інфляційних нарахувань, 9 391,32 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.09.2019р. між ТОВ "Санагро Україна" та ТОВ "Хімія Трейд" було укладено договір поставки №С-99/09-2019 щодо постачання мінеральних добрив, засобів захисту рослин та іншої продукції виробничо-технічного призначення, а також специфікацію №1 від 17.09.2019р. до договору. Згідно договору постачальник зобов`язувався поставити покупцю в обумовлені терміни товар, а останній зобов`язувався його прийняти та оплатити.

Специфікацією визначено назву товару - сульфат амонію та зазначено загальну кількість - 320 т на суму 2 144 006,40 грн., вказано умови поставки на склади в м. Славута, м. Красилів, м. Борщів, обумовлено строк відвантаження - вересень 2019 р.

Постачальник поставив покупцю товар, а останній його прийняв, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 19.09.2019р. всього в кількості 108,5 т на суму 726 952,18 грн., 20.09.2019р. всього 29,5 т на суму 197 650,6 грн., 24.09.2019р. всього 44 т на суму 294 800,88 грн., 25.09.2019р. всього 138 т на суму 924 602,76 грн.

Отже, всього поставлено товару в кількості 320 т на суму 2 144 006,40 грн.

Згідно п. 5.2 договору та п. 5 специфікації покупець здійснює 100% передоплату вартості товару до 30.09.2019р. на підставі рахунку постачальника. Рахунок на оплату № 927 на суму 2 144 006,40 грн. був надісланий покупцю 17.09.2019р.

Покупець здійснив наступні платежі за договором: 10.10.2019р. - 500 000 грн., 07.11.2019р. - 100 000 грн., 08.11.2019р. - 100 000 грн. Отже, заборгованість за поставлений товар складає 1 444 006,40 грн.

Крім того, позивач нарахував відповідачу у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з 20.09.2019р. по 28.11.2019р. неустойку у сумі 100 376,38 грн., інфляційні нарахування у сумі 11 508,05 грн., 3% річних в розмірі 9 391,32 грн.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, в судові засідання не з`являвся, представника не направив, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Так, повідомляючи відповідача про розгляд справи в суді, йому направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та ухвали - повідомлення. Ухвали направлялися відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є його юридичною адресою, однак були повернуті відділенням поштового зв`язку із відміткою адресат відсутній .

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Матеріали справи містять договір поставки №С-99/09-2019 від 17.09.2019р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Санагро Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімія Трейд" (покупець), згідно умов якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю в обумовлені терміни мінеральні добрива, засоби захисту рослин та іншу продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 1.2 договору найменування, асортимент, вартість, одиниця виміру, загальна кількість товару, упаковка, ціна за одиницю та партію товару, місце, строки та інші умови поставки для кожної конкретної партії товару вказуються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними додатками до договору.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що в разі несплати покупцем вартості партії товару у встановлений строк або неповної оплати (передоплати) вартості партії товару, покупець сплачує на користь постачальника неустойнку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується неустойка, від ціни неоплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання, і діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Згідно п. 2 специфікації №1 до договору поставки №С-99/09-2019 від 17.09.2019р. загальна сума товару складає 2 144 006,40 грн.

Покупець здійснює 100% передоплату вартості товару до 30.09.2019р. рахунків продавця. Строк поставки товару - вересень 2019 року (п.п. 5, 6 специфікації).

Специфікація підписана та скріплена печатками сторін.

Позивачем додано до матеріалів справи рахунок на оплату №927 від 17.09.2019р., згідно якого ТОВ "Санагро Україна" поставило ТОВ "Хімія Трейд" сульфат амонію гранульований на суму 2 144 006,40 грн.

Крім того, позивачем додано до справи платіжні доручення №4 від 09.10.2019р. на суму 500 000 грн., №5 від 06.11.2019р. на суму 100 000 грн., №7 від 08.11.2019р. на суму 100 000 грн., які підтверджують оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімія Трейд" товару згідно рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Санагро Україна" №927 від 17.09.2019р.

05.11.2019р. у зв`язку із неповною оплатою поставленого товару позивач направив відповідачу претензію, в якій нагадав, що станом на дату подання претензії заборгованість за оплачений товар складає 1 643 334,42 грн. Крім того, продавець нарахував у претензії 75 002,55 грн. неустойки за весь період прострочення та 6 617,87 грн. 3% річних. А також, продавець наголосив, що у разі невиконання заявлених у претензії вимог протягом 5 днів, він буде змушений звернутись до суду.

У листі від 07.11.2019р. ТОВ "Хімія Трейд" повідомила позивача, що планує закрити фінансове зобов`язання перед ТОВ "Санагро Україна" в сумі 1 543 334,42 грн. за графіком: 46 тиждень - 500 000 грн., 47 тиждень - 500 000 грн., 48 тиждень - 543 334,42 грн.

Однак, оскільки відповідач здійснив лише часткові розрахунки, не виконав зобов`язання за договором у повному обсязі, тому позивач вимушений був звернутись до суду.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язани' вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №С-99/09-2019 від 17.09.2019р. та специфікація до договору №1 від 17.09.2019р., відповідно до яких позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №С-99/09-2019 від 17.09.2019р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 144 006,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи спеціфікацією №1 від 17.09.2019р. та рахунком на оплату №927 від 17.09.2019р. на суму 2 144 006,40 грн.

Натомість відповідач у порушення договірних зобов`язань лише частково оплатив отриманий товар на суму 700 000 грн., утворивши заборгованість в сумі 1 444 006,40 грн. Доказів погашення зазначеної заборгованості та доказів, які її спростовують, суду не подано.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 444 006, грн. боргу заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 100 376,38 грн. неустойки, 9 391,32 3% річних, 11 508,05 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що зазначені нарахування здійснені в межах можливого розміру за заявлений період та є обґрунтованими.

Щодо стягнення 3% річних, суд звертає увагу позивача, що він невірно визначив період, за який здійснив нарахування, та не врахував положення п. 5 специфікації №1 до договору поставки №С-99/09-2019 від 17.09.2019р., в якому визначено умови оплати до 30.09.2019р., тобто прострочка платежу по договору виникає з 01.10.2019р. і саме з цього числа буде правильним нараховувати 3% річних.

Тому, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, суд прийшов до висновку, що підлягають стягненню 7 870,06 грн., у стягненні 1 521,26 грн. 3% річних необхідно відмовити за період 20.09.2019р. по 28.11.2019р.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п. 6.4 договору погодили, що разі несплати покупцем вартості партії товару у встановлений строк або неповної оплати (передоплати) вартості партії товару, покупець сплачує на користь постачальника неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується неустойка, від ціни неоплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати.

Щодо нарахування неустойки позивач здійснив помилку аналогічну помилці при розрахунку 3% річних, тому стягненню підлягає неустойка у розмірі 83 642,41 грн, у стягненні 16 733,97 грн. неустойки необхідно відмовити.

Доказів, які би спростовували позовні вимоги про стягнення 1 444 006,40 грн. основного боргу, 83 642,41 грн. неустойки, 7 870,06 грн. 3% річних, 11 508,05 грн. інфляційних нарахувань, суду не подано.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, в разі задоволення позову, витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Трейд" (Хмельницька область, місто Шепетівка, провулок Подільський, будинок 20, ідентифікаційний код 42947990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санагро Україна" (місто Київ, Голосіївський район, вулиця Червоноармійська, будинок 72, ідентифікаційний код 35508479) 1 444 006,40 грн. (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі шість гривень 40 коп.) основної заборгованості, 83 642,41 грн. (вісімдесят три тисячі шістсот сорок дві гривні 41 коп.) неустойки, 11 508,05 грн. (одинадцять тисяч п`ятсот вісім гривень 05 коп.) інфляційних нарахувань, 7 870,06 грн. (сім тисяч вісімсот сімдесят гривень 06 коп.) 3% річних, 23 205,40 грн. (двадцять три тисячі двісті п`ять гривень 40 коп.) сплаченого судового збору.

Видати наказ.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.03.2020р.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи; 2-3 - позивачу (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72; поштова адреса: представнику позивача - адвокату Колесникову Д.В. (01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, буд. 44-Б, 1 під`їзд, 3 поверх)); 4- відповідачу (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, провул. Подільський, буд. 20).