Ухвала

від 03.03.2020 по справі 915/919/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

03 березня 2020 року Справа № 915/919/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,

за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали

заяви Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання кредиторських вимог в сумі 5809,77 грн у справі №915/919/18

про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноторговая компанія «Промінь» , вул. Пушкінська, 12, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 38169254

кредитор: Головне управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277

ліквідатор: арбітражний керуючий Шибко Олександр Леонідович, вул. Лягіна, 4/9, м. Миколаїв, 54001,

за участі представників учасників справи:

від кредитора: не з`явився,

від банкрута: не з`явився,

ліквідатор не з`явився,

встановив:

16.12.2019 на адресу Господарського суду Миколаївської області від Головного управління ДФС у Миколаївській області надійшла заява про визнання кредиторських вимог до банкрута у сумі 5809,77 грн. - заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий, квітень, травень 2019 року.

Ухвалою суду від 21.12.2019 заяву кредитора прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28 січня 2020 року о 10:30, встановлено ліквідатору Шибко О.Л. 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду письмового відзиву по суті заяви кредитора, доказів направлення кредитору повідомлення про результати розгляду грошових вимог та його отримання кредитором разом з копією повідомлення про вручення поштового відправлення та описом вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору.

27.12.2019 ліквідатором подано суду звіт про розгляд вимог кредитора за вих. №02-01/73 від 26.12.2019. Ліквідатором кредиторські вимоги не визнано в повному обсязі.

Заперечення ліквідатора обгрунтовано тим, що ліквідатором звітів про суми нарахованої заробітної плати за лютий, квітень, травень 2019 року не подавалось, оскільки оформлених працівників у банкрута в цей період не було.

Ухвалою суду від 28.01.2020 судове засідання для розгляду заяви кредитора відкладено на 03.03.2020 об 11:00 год.

Учасники провадження у справі про банкрутство належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали заяви, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Постановою суду від 24.01.2019 припинено процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторговая компанія «Промінь» , боржника визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шибка Олександра Леонідовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1118, видане 05.06.2013).

Відповідне повідомлення оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду 25.01.2019 за №57044.

Згідно з положеннями частини першої статті 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, що діяла на день прийняття постанови) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури настають відповідні наслідки, серед яких:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

У пункті 1.3. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс).

Пунктом 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» . Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 59 Кодексу, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;

скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.

Однією з основних засад господарського судочинства згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України є верховенство права.

У пункті 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі № 1-25/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідно системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України та положень частини першої статті 59 Кодексу дає підстави стверджувати, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (правову позицію викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №925/871/15).

Оскільки у розумінні пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України вказаний кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство, а також, беручи до уваги те, що положеннями статті 59 Кодексу, яка встановлює наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття ліквідаційної процедури, що є однією із судових процедур у справі про банкрутство встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), суд дійшов висновку, що приписами статті 59 Кодексу передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.

Згідно з положеннями абз. 11 ч. 1 ст. 1 Кодексу, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Кодексу, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до пункту 33.1. статті 33 Податкового Кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, матиме наслідком порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 59 Кодексу має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми - частини другої статті 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, як зазначалося вище, передбачено ст. 59 Кодексу, а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у визнанні вимог податкового органу до банкрута, оскільки вказані вимоги нараховані за період лютий, квітень, травень 2019 року, тобто після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Керуючись ст. 1, 59, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 12, 232-235 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволені заяви Головного управління ДФС у Миколаївській області (вх. 19183/19 від 16.12.2019) про визнання кредиторських вимог - відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України.

3.Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено і підписано 06.03.2020.

Суддя В.О.Ржепецький