Рішення

від 04.03.2020 по справі 927/8/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/8/20

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Клєцова Василя Єфимовича,

АДРЕСА_1 ;

предмет спору: про відшкодування шкоди в сумі 2940,00грн

за участю представників сторін:

від позивача: Городник Т.М., довіреність від 04.02.2020 №15-09/361, представник;

від відповідача: Лапоша Д.Ю. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги, серія СВ №1002195, виданий 31.01.2020.

У судовому засіданні 04.03.2020, після закінчення оголошених перерв у судових засіданнях 05.02.2020 та 19.02.2020, Господарським судом Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

08.01.2020, до Господарського суду Чернігівської області, надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Фізичної особи-підприємця Клєцова Василя Єфимовича (надалі - ФОП Клєцов В.Є.) про відшкодування шкоди в сумі 2940,00грн, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок засмічення земель виробничими відходами загальною площею 140м 2 , об`ємом 48м 3 шляхом спалювання порубкових решток, чим порушено статті 35, 46 Закону України Про охорону земель , статті 17, 33 Закону України Про відходи та статтю 20 Закону України Про охорону атмосферного повітря . Кошти, заявлені до стягнення в межах даної справи, позивач, на підставі пункту 7 частини 3 статті 29 та пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України просить перерахувати в наступному порядку: до спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 882,00 грн (30%) та до спеціального фонду місцевих бюджетів Михайло-Коцюбинської об`єднаної територіальної громади та Чернігівської обласної ради в сумі 2058,00грн (70%).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.09.2019, в ході розгляду звернення мешканця с. Шибиринівка Чернігівського району громадянина ОСОБА_1 відносно спалювання відходів при проведенні робіт по видаленню зелених насаджень в смузі відводу автомобільної дороги біля села Шибиринівка, що призвело до задимлення та забруднення атмосферного повітря, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області із виїздом на місце виявлено порушення норм статей 35, 46 Закону України Про охорону земель , статей 17, 33 Закону України Про відходи , статті 20 Закону України Про охорону атмосферного повітря за фактом спалювання працівниками ФОП Клєцов В.Є. порубкових решток видалених зелених насаджень, що призвело до засмічення земель виробничими відходами.

З огляду на зазначене, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171 (із змінами, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2007 №149) визначено загальний розмір шкоди завданої державі внаслідок засмічення земель виробничими відходами в сумі 2940,00 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду Державної екологічної інспекції у Чернігівській області з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2020 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі №927/8/20 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 05.02.2020. Відповідачу, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено строк для подання відзиву на позов; позивачу в порядку статей 166, 184 ГПК України - відповіді на відзив; відповідачу в порядку статей 167, 184 ГПК України - заперечення на відповідь на відзив (у разі наявності).

В порядку частини 2 статті 216 ГПК України в судовому засіданні 05.02.2020 судом оголошувалась перерва до 19.02.2020; у судовому засіданні 19.02.2020 оголошувалась перерва до 04.03.2020.

Позивач у судових засіданнях 05.02.2020 та 19.02.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, після закінчення оголошеної судом перерви в судове засідання 04.03.2020 не прибув, повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Зазначав, що за фактом порушення природоохоронного законодавства щодо відповідача 05.09.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення №0001468, відповідальність за яке передбачено статтею 52 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі - КУпАП). У поясненнях до протоколу відповідач гарантував усунути виявлене порушення. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.09.2019 №98/12 відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 52 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 850,00грн, добровільно сплаченого ним за платіжною квитанцією від 06.09.2019.

Одночасно притягнення порушника до адміністративної відповідальності за фактом виявленого порушення не звільняє його від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану державі в результаті засмічення земельних ресурсів виробничими відходами через порушення норм природоохоронного законодавства.

Розмір шкоди визначений у відповідності до чинної Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171 (із змінами, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2007 №149) та у добровільному порядку (на стадії претензійно-позовного врегулювання) порушником не відшкодовано.

Відповідач у відзиві на позов (поданий в межах процесуальних строків, встановлених ухвалою суду від 10.01.2020) та його повноважний представник у судових засіданнях 05.02.2020, 19.02.2020, 04.03.2020 проти заявленого позову заперечили в повному обсязі. Зміст відзиву доповнив письмовими поясненнями від 18.02.2020 за №4.

Так, повноважний представник у судових засіданнях зазначив, що Клєцовим Василем Єфимовичем як суб`єктом господарювання жодні роботи по видаленню аварійних зелених насаджень в лісосмузі біля села Шибиринівка не виконувались. Виконавцем робіт щодо видалення аварійних зелених насаджень, які здійснювались вздовж автодороги на території М. Коцюбинське - Жукотки - Шибиринівка - Антоновичі є Товариство з обмеженою відповідальністю Транс Лайн Груп , що здійснює обслуговування автодороги за виграним тендером на підставі договору, укладеного з Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, що в тому числі підтверджується лісорубним квитком від 12.08.2019 серії ЧН ЛРК №006251, строк виконання робіт по якому до 31.12.2019, з подальшим вивезенням порубкових решток до 31.12.2020.

Розведення багаття з метою спалювання листя та гілок, на його думку, не призводить до засмічення виробничими відходами навколишнього природного середовища та завдання шкоди державі.

Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 №001468 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 05.09.2019 №98/12 не підтверджують факту заподіяння шкоди навколишньому природньому середовищу Клєцовим В.Є. саме як суб`єктом господарювання. У постанові про накладення адміністративного стягнення від 05.09.2019 №98/12 встановлено, що порушення допущено фізичною особою Клєцовим Василем Євхимовичем , в той час як позов пред`явлено до фізичної особи-підприємця Клєцова Василя Єфимовича.

Додатково зазначав, що в порушення вимог абзацу 19 пункту 2.4. Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 №264, у протоколі про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 №001468 та постанові про накладення адміністративного стягнення від 05.09.2019 №98/12 відсутній розмір заподіяної шкоди.

Наказ Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 29.08.2019 №716, на підставі якого позивачем проведено перевірку, не відповідає вимогам п.2.2. Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища від 10.09.2008 №464 (надалі - Порядок №464).

Акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 05.09.2019 №64/12, у якому зазначено, що ФОП Клєцова В.Є. притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 52 КУпАП, не відповідає та суперечить вимогам чинного законодавства та містить не підтверджені доказами обставини, а відтак не міг бути оскаржений ним у судовому порядку (у порядку статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України), оскільки такий документ не створює будь-яких прав та обов`язків у відповідача, не породжує юридичні наслідки щодо нього, бо не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Зазначав, що при проведенні перевірки Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області не проведено дослідження якості земель та ґрунтів, як це передбачено вимогами Закону України Про охорону земель , а також не проведено відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання, що передбачено Порядком №464.

Звертав увагу суду, що Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області прийнято наказ, яким заплановані на 2019 рік заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання, що містить перелік суб`єктів господарювання, які підлягають перевірці у плановому порядку, однак такий суб`єкт господарювання як ФОП Клєцов В.Є. відсутній у плані проведення перевірок на 2019 рік. Перевірка проведена позивачем без дотримання вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 за №877-V.

Просив при вирішенні спору по суті покласти на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у розмірі 9523,30грн.

Позивач у відповіді на відзив (направленій на поштову адресу суду - 31.01.2020 згідно штемпеля на конверті, тобто в межах процесуальних строків, встановлених ухвалою від 10.01.2020) проти доводів відповідача заперечив зазначаючи, що 27.08.2019, на електронну адресу Інспекції надійшло звернення громадянина ОСОБА_1, вхідний номер 10-25/Г-210, в ході розгляду якого було здійснено заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства на території області та виявлено рубку дерев у смузі відведення автомобільної дороги Михайло-Коцюбинське - Жукотки - Шибиринівка - Антоновичі, а саме між селами Жукотки та Шибиринівка.

Інспекцією встановлено, що роботи проводилися на підставі лісорубного квитка серія ЧН ЛРК №006251 від 12.08.2019, виданого Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації для ТОВ Транс Лайн Груп , яким не передбачено спалювання порубочних решток, натомість передбачено збирання порубочних решток та гілля в купи з подальшим вивезенням або подрібненням на місці. Спалювання, як спосіб очищення, не дозволено.

За фактом виявленого порушення складено протокол №001038 від 27.08.2019, яким зафіксовано, що ФОП Клєцов В.Є. з працівниками проводили випалювання рослинності, залишків рослинності - гілля, листя у смузі відведення автомобільної дороги Михайло-Коцюбинське - Жукотки - Шибиринівка з лівої і правової сторони без спеціального дозволу. Роботи по видаленню зелених насаджень вздовж вказаної автодороги ФОП Клєцовим проводились на підставі лісорубного квитка №006251 від 12.08.2019, виданого УКБ Чернігівської ОДА для ТОВ Транс Лайн Груп .

Жодних зауважень у Клєцова В.Є. до змісту вказаного протоколу не було. Згідно постанови від 27.08.2019 №118/06 за частиною 1 статті 77-1 КУпАП порушника притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, добровільно сплаченого останнім.

05.09.2019, Інспекцією, за повторним зверненням громадянина ОСОБА_1 , за вихідним номером 10-25/Г-210 (надійшло на електронну адресу позивача 04.09.2019), здійснено заходи державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства на території області та повторно зафіксовано факт спалювання відповідачем порубкових решток видалених зелених насаджень у смузі відведення автомобільної дороги Михайло-Коцюбинське - Жукотки - Шибиринівка - Антоновичі, а саме біля села Шибиринівка.

За фактом виявленого порушення складено протокол про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 №001468 та постанову про накладення адміністративного стягнення від 05.09.2019 №98/12. Відповідачем в добровільному порядку сплачено адміністративний штраф, накладений постановою від 05.09.2019 №98/12. Наведене свідчить про визнання ним факту вчинення адміністративного правопорушення.

Пояснив, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 №001468 не вказано розмір матеріальної шкоди завданої навколишньому природному середовищу, оскільки для її обчислення за чинною Методикою необхідно ряд вихідних даних, зокрема нормативна грошова оцінка землі, визначення категорії земель тощо, відомості про які на момент складення протоколу в Інспекції були відсутні. В той час як протокол про адміністративне правопорушення складається за фактом порушення на місці його виявлення (п.2.3. Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.07.2004 №264). Наведене виключає можливість зазначення розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в протоколі про адміністративне правопорушення.

Зауважив, що описка в постанові про накладення адміністративного стягнення від 05.09.2019 за №98/12 в частині повного імені порушника (невірне зазначення по-батькові) не впливає на можливість ідентифікації такої особи. Крім того, дана постанова не оскаржувалась і сума адміністративного штрафу добровільно сплачена відповідачем. Посилання відповідача на приписи Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464) некоректне оскільки даний нормативний акт втратив чинність на підставі розпорядження КМУ від 10.03.2017 №169-р.

Просив взяти до уваги, що Інспекцією проводився розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 в межах законодавчо визначеної компетенції на здійснення державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства на території області (як спосіб реагування), а не перевірка конкретного суб`єкта господарювання. Згідно акту від 05.09.2019 №64/12 роботи по видаленню зелених насаджень проводились Клєцовим В.Є. саме як суб`єктом господарювання на підставі дозвільних документів, працівниками якого допущено спалювання порубкових решток, що призвело до засмічення земель виробничими відходами загальною площею 140 м 2 , об`ємом 48 м 3 , чим порушено приписи статей 35, 46 Закону України Про охорону земель , статей 17, 33 Закону України Про відходи , статті 20 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

За твердженням позивача, це спростовує заперечення відповідача щодо відсутності складу цивільного-правового правопорушення, зокрема протиправної поведінки Клєцова В.Є. саме як суб`єкта господарювання та його вини в заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.

У свою чергу розмір судових витрат відповідача на правничу допомогу є завищеним та неспіврозмірним з ціною позову.

Письмове клопотання відповідача про визнання доказу (відповіді на відзив позивача) недопустимим, неналежним та недопустимим, подане до суду на стадії розгляду справи по суті, без обґрунтування поважності причин пропуску процесуальних строків на його подачу, а тому в силу частини 2 статті 207 ГПК України його зміст судом залишено без розгляду.

За висновком суду, усні доводи відповідача про порушення позивачем процесуального строку на подачу до суду в порядку статей 166, 184 ГПК України відповіді на відзив не відповідає дійсності та спростовуються матеріалами справи. Відповідь на відзив направлена позивачем до суду та відповідачу 31.01.2020 в триденний строк з дня отримання відзиву на позов (28.01.2020), про що зокрема свідчить відмітка відділу поштового зв`язку на конверті, у якому дані документи надійшли на поштову адресу суду та накладна від 31.01.2020 (номери поштових відправлень: 1401706685519, 1401706685500).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2019, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області (далі - Інспекція) в особі державного інспектора Сподаренко А.П., відповідно до вимог статті 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , на підставі наказу від 29.08.2019 №716 проведено заходи державного нагляду (контролю) у термін з 02 по 06 вересня 2019 року щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі збереження водних та земельних ресурсів, надр, атмосферного повітря, рослинного та тваринного світу, об`єктів природно-заповідного фонду, водних живих ресурсів та поводження з відходами на території Чернігівської області.

За результатами заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Чернігівського району складено акт від 05.09.2019 за №64/12, в якому зазначено про виявлення порушення природоохоронного законодавства та вжиття відповідних заходів реагування, а саме: за розглядом звернення мешканця с. Шибиринівка Чернігівського району гр. ОСОБА_1 (вихідний номер 10-25/Г-210, що надійшло на електронну адресу Інспекції 04.09.2019) відносно проведення робіт по видаленню зелених насаджень у смузі відводу автомобільної дороги біля села Шибиринівка та спалювання відходів, що призвело до задимлення та забруднення атмосферного повітря. Інспекцією, із виїздом на місце, встановлено наступне. Роботи по видаленню зелених насаджень проводив ФОП Клєцов В.Є. на підставі дозвільних документів, працівниками якого допущено спалювання порубкових решток, що призвело до засмічення земель виробничими відходами загальною площею 140 м 2 об`ємом 48 м 3 в порушення статей 35, 46 Закону України Про охорону земель .

Акт від 05.09.2019 №64/12 про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства підписано (без зауважень) державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Сподаренко А .П. , що проводив перевірку згідно направлення №716, виданого на підставі наказу №716 від 29.08.2019. До вказаного акту додано фотоматеріали за фактом виявленого порушення та карту схему засміченої земельної ділянки в смузі відводу автомобільної дороги біля с. Шибиринівка Чернігівського району, розташованої біля земельної ділянки кадастровим номером 7425589900:07:000:0340.

Протоколом про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 №001468 зафіксовано адміністративне правопорушення вчинене Клєцовим В.Є. (відповідальність за яке передбачена статтею 52 КупАП), оскільки 03.09.2019 о 14:00 біля с. Шибиринівка допущено псування земель, засмічення їх виробничими відходами при спалюванні порубкових решток на площі 140 м 2 об`ємом 48 м 3 ; порушення вимог пожежної безпеки в лісах - невжиття заходів при видаленні зелених насаджень щодо недопущення спалювання порубкових решток в лісосмузі біля с. Шибиринівка Чернігівського району, що призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовище. Наведене є порушенням статей 35, 46 Закону України Про охорону земель , статей 17, 33 Закону України Про відходи , статті 20 Закону України Про атмосферне повітря .

Протокол про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 №001468 складено за підписами державного інспектора Сподаренко А.П. та Клєцова В.Є. (який проти виявленого порушення не заперечував та гарантував його усунення).

Судом враховано пояснення Інспекції щодо неможливості зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення розміру шкоди завданої навколишньому природному середовищу за відсутністю на момент його складання необхідних вихідних даних (зокрема нормативної грошової оцінки земельної ділянки; категорії до якої належить така земельна ділянка тощо), які передбачені чинною Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171 (із змінами, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2007 №149).

За фактом вчинення адміністративного правопорушення, зокрема порушення статей 35, 46 Закону України Про охорону земель , статей 17, 33 Закону України Про відходи , статті 20 Закону України Про атмосферне повітря , статей 14, 84 Лісового кодексу України, статті 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища Клєцова В.Є. притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 52 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.09.2019 №98/12, який сплачений порушником у добровільному порядку за платіжною квитанцією від 06.09.2019 (належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи).

Площа засмічених земель у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення від 05.09.2019 №001468, постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.09.2019 №98/12 та акту від 05.09.2019 №64/12 становить 140 м 2 , об`єм - 48 м 3 . Заміри засмічення земельних ділянок здійснено за допомогою мірної стрічки Р50 УЗК ДСТУ 4179-2003 (дата повірки 2 квартал 2019 року), яка є власністю позивача. Під час вжиття заходів державного нагляду (контролю) проведено фотозйомку. Схема розташування засміченої земельної ділянки додана до акту №64/12 (на 1 аркуші).

На запит позивача (лист від 02.10.2019 №12-11/2628) Міжрайонне управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області листом від 03.10.2019 №8-25-0.212-1393/118-19 повідомило, що запитувана земельна ділянка розташована біля земельної ділянки з кадастровим номером 7425589900:07:000:0340 знаходиться на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Шибиринівського старостинського округу за межами населених пунктів, окремо не сформована, кадастровий номер не визначено, до особливо цінних ґрунтів не належить, нормативно грошова оцінка даної земельної ділянки не проведена. Середня нормативна грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь по області станом на 01.01.2019 становить 24065,00грн.

Виходячи з наведених даних у листі від 03.10.2019 №8-25-0.212-1393/118-19 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області у відповідності до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171, зареєстрованої МЮУ 05.05.1998 № 285/2725 (зі змінами, внесеними наказом від 04.04.2007 за №149) (надалі - Методика) здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі в результаті засмічення земельних ресурсів виробничими відходами через порушення природоохоронного законодавства відповідачем на території Михайло-Коцюбинської селищної ради Шибиринівського старостинського округу Чернігівської області.

Розмір шкоди в результаті засмічення земельної ділянки виробничими відходами склав 2940,00грн, обчислений за формулою наведеною у п.5.5. Методики. Понижувальний коефіцієнт до нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь 0,7, застосований позивачем у відповідності до п.4.7.1. та п.5.6.Методики.

З урахуванням наведеного, 15.10.2019, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області на адресу ФОП Клєцова В.Є. направлено претензію №15-14/2746 про відшкодування шкоди в сумі 2940,00грн заподіяної державі в результаті засмічення земельних ресурсів виробничими відходами, яка отримана відповідачем 17.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1401706331830. До вказаної претензії додано розрахунок розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Відповідач шкоду завдану державі внаслідок засмічення землі виробничими відходами в сумі 2940,00грн в добровільному порядку не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами частини 1 статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Виходячи зі змісту статті 46 Закону України Про охорону земель при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об`єктів поводження з відходами; запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій.

Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, зобов`язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Статтею 56 Закону України Про охорону земель передбачено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України Про відходи .

За визначенням наданим у статті 1 Закону України Про відходи відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

У відповідності до частини 1 статті 17 та частини 1 статті 33 цього Закону суб`єкти господарювання у сфері поводження з відходами зобов`язані зокрема запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об`єктах; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Частинами 4 та 7 статті 33 даного Закону передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

У відповідності до статті 42 цього ж Закону особи винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність, зокрема, за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів.

Статтею 43 Закону України Про відходи встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

За приписами статті 20 Закону України Про охорону атмосферного повітря не допускається спалювання промислових та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, на території підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок при додержанні вимог, встановлених законодавством про охорону атмосферного повітря.

Власники або уповноважені ними органи підприємств, установ, організацій та громадяни-суб`єкти підприємницької діяльності зобов`язані забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне повітря, на підприємства, що використовують їх як сировину, або на спеціально відведені місця чи об`єкти.

За статтею 33 Закону України Про охорону атмосферного повітря особи винні у порушенні встановлених законодавством правил складування та утилізації промислових і побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів, що спричинило забруднення атмосферного повітря, несуть відповідальність згідно закону.

Згідно з статтями 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що факт засмічення земельної ділянки виробничими відходами є самостійною підставою для відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: (1) протиправна поведінка особи; (2) наявність шкоди; (3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; (4) вина завдавача шкоди.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на наведене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відтак, саме на Інспекцію покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

За висновком суду, матеріалами справи не підтверджено та позивачем не доведено на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України факту протиправної поведінки (незаконних дій або бездіяльності) відповідача як суб`єкта господарювання, що спричинило засмічення земельної ділянки, розташованої біля земельної ділянки з кадастровим номером 7425589900:07:000:0340, в смузі відводу автомобільної дороги біля села Шибиринівка Чернігівського району Чернігівської області.

У протоколі про адміністративне правопорушення №001468 від 05.09.2019, так само як і в постанові про накладення адміністративного стягнення №98/12 від 05.09.2019, запис про те, що засмічення земельної ділянки виробничими відходами (при спалюванні порубкових решток) допущено Клєцовим В.Є. саме як фізичною особою-підприємцем відсутній. Протокол №001468 від 05.09.2019 та постанова №98/12 від 05.09.2019 складені щодо Клєцова В.Є. як фізичної особи.

Як встановлено судом, рубка зелених насаджень на ділянці вздовж автомобільної дороги Михайло-Коцюбинське - Жукотки - Шибиринівка - Антоновичі проводилась на підставі лісорубного квитка від 12.08.2019 серія ЧН ЛРК №006251, виданого Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації Товариству з обмеженою відповідальністю Транс Лайн Груп . За даним лісорубним квитком роботи мали бути проведені ТОВ Транс Лайн Груп в строк по 31.12.2019, з вивезенням деревини та збиранням порубкових решток з подальшим подрібненням та вивезенням в строк по 31.12.2020. Наведене сторонами не спростовується.

Твердження позивача про те, що саме відповідач, як субпідрядник, безпосередньо проводив роботи по видаленню зелених насаджень на вказаній ділянці не ґрунтуються на належних доказах у матеріалах справи.

На запит позивача (лист від 31.01.2020 №15-11/307) замовник робіт - Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації листом від 06.02.2020 №10-09/301 повідомило, що генеральна підрядна організація з експлуатаційного утримання автодоріг загального місцевого значення на території Чернігівського району в 2019 році ТОВ Транс Лайн Груп (якому видано лісорубний квиток від 12.08.2019 серія ЧН ЛРК №006251) з метою проведення робіт з видалення аварійних придорожніх насаджень в смузі відведення автодороги О252110 Михайло-Коцюбинське-Жукотки-Шибиринівка-Антоновичі не заключало договір з ФОП Клєцовим В.Є .

Судом критично оцінено доводи позивача про вчинення відповідачем протиправних дій саме як суб`єктом господарювання, з підстав фіксування 27.08.2019 Інспекцією аналогічного порушення за протоколом про адміністративне правопорушення №001038, за яким Клєцова В.Є. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на підставі постанови №118/06. За поясненнями позивача, в протоколі про адміністративне правопорушення №001038 від 27.08.2019 та у постанові про накладення адміністративного стягнення №118/06 від 27.08.2019 (складених за фактом порушення статті 5 Закону України Про пожежну безпеку та статті 27 Закону України Про рослинний світ ) Інспекцією зафіксовано, що роботи в смузі відведення автомобільної дороги Михайло -Коцюбинське - Жукотки - Шибиринівка проводились Клєцовим В.Є. як фізичною особою-підприємцем разом із його працівниками, на підставі лісорубного квитка №006251 від 12.08.2019. Протокол №001038 від 27.08.2019 та постанова №118/06 від 27.08.2019 складені у присутності відповідача за його підписом без жодних зауважень.

Позивач вважає, що незалежно від того чи внесено відповідний запис до протоколу №001468 від 05.09.2019 та до постанови №98/12 від 05.09.2019, слід вважати, що Клєцов В.Є. 05.09.2019 діяв також саме як суб`єкт господарювання та допустив псування земель, засмічення їх виробничими відходами при спалюванні порубкових решток в лісосмузі біля с. Шабиринівка Чернігівського району, оскільки такий факт вже був ним визнаний за фактом порушення вчиненого 27.08.2019.

За висновком суду, обставини зафіксовані Інспекцією протоколом №001038 від 27.08.2019 та постановою №118/06 від 27.08.2019 не можуть вважатись встановленими за фактом іншого порушення, виявленого 05.09.2019, відносно якого Інспекцією окремо складався протокол про адміністративне правопорушення №001468 від 05.09.2019 та постанова про накладення адміністративного стягнення №98/12 від 05.09.2019, зі змісту яких вбачається, що порушення вчинено Клєцовим В.Є. як фізичною особою.

При цьому, судом враховано той факт, що роботи по розчищенню узбіччя вздовж автодороги (за місцем виявленого порушення) проводились зовсім іншою юридичною особою - ТОВ Транс Лайн Груп на підставі лісорубного квитка ЧН ЛРК №006251 від 12.08.2019.

Відомості внесені до акту про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства №64/12 від 05.09.2019 за яким працівниками ФОП Клєцова В.Є. допущено спалювання порубкових решток, що призвело до засмічення земель виробничими відходами загальною площею 140м 2 об`ємом 48м 3 в порушення вимог статей 35, 46 Закону України Про охорону земель (про чинність якого наголошував позивач) судом залишено поза увагою виходячи з наступного.

Акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства №64/12 від 05.09.2019 складений позивачем в односторонньому порядку. Даний документ фіксує факт проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства і є одним із носіїв доказової інформації при виявленні порушення. При цьому, акт про результати заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства не є правовим документом, який установлює відповідальність порушника, та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 1 статті 21 ЦК України; складання такого акту та включення до нього певних висновків не породжує обов`язкових юридичних наслідків, що зумовлюють виникнення будь-яких прав чи обов`язків у порушника. Відтак даний акт не міг бути оскаржений відповідачем у порядку адміністративного судочинства, всупереч твердженням позивача.

Оскільки обставини зафіксовані в акті №64/12 від 05.09.2019 складеному Інспекцією за результатами перевірки в односторонньому порядку, відмінні від обставин, які зафіксовані в протоколі №001468 від 05.09.2019 та постанові №98/12 від 05.09.2019, що складені Інспекцією на місці виявленого порушення у присутності відповідача та за його підписом (зокрема щодо суб`єктного складу учасників), судом поставлено під сумнів достовірність обставин внесених Інспекцією до акту №64/12 від 05.09.2019.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (частина 1 статті 78 ГПК України).

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем на підставі належних, допустимих, достатніх та вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України факту вчинення Клєцовим В.Є. як фізичною осою-підприємцем протиправних дій, наслідком яких стало засмічення виробничими відходами земельної ділянки, розташованої в смузі відводу автомобільної дороги біля села Шибиринівка Чернігівського району Чернігівської області, біля земельної ділянки з кадастровим номером 7425589900:07:000:0340.

Матеріалами справи не підтверджено наявність складу цивільного правопорушення, що є обов`язковою умовою для застосування деліктної відповідальності.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин, заслухавши доводи та заперечення обох сторін, дослідивши та перевіривши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Одночасно, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

При ухвалені рішення в даній справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частини 8 статті 129 ГПК України докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За приписами частини 3 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи зі змісту частин 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

Як вбачається з умов договору про надання правничої (правової) допомоги, укладеного 15.12.2019 між адвокатом Лапошою Дмитром Юрійовичем, який діє на підставі свідоцтва №000733 від 07 .0 6.2019 та відповідачем у справі - ФОП Клєцовим В.Є, з урахуванням актів від 03. 0 2.2020, 17.02.2020, 27.02.2020 приймання-передачі наданих послуг, останньому надано професійну правничу допомогу на загальну суму 9523,30грн, що включило: зустріч, консультацію клієнта, узгодження правової позиції (1год - 1013,50грн); збір доказів: звернення до ТОВ Транс Лайн Груп щодо виконання робіт та надання підтверджуючих документів (1год - 1013,50грн); підготовка та подання до Господарського суду Чернігівської області відзиву на позовну заяву (3год - 3040,50грн); кількість судових засідань за позовом про відшкодування шкоди (3год - 3040,50грн); вартість послуг помічника адвоката: копіювання, друк та підготовка матеріалів, форсування досьє включення матеріалів по справі №927/8/20 (1год); робота з поштовими відправленнями, надсилання листів у справі №927/8/20 (30хв) (всього: 636,98грн, з розрахунку 424,65грн за годину роботи); окремо визначено розмір сум, що підлягає сплаті в порядку компенсації: вартість проїзду за маршрутом Київ-Чернігів, Чернігів-Київ (згідно проїзних квитків, датованих 15.12.2019, 05.02.2020 та 19.02.2020 на загальну суму 778,32грн).

Відповідачем перераховано Лапоші Д.Ю . кошти в сумі 9523,30грн у рахунок оплати вартості адвокатських послуг згідно платіжної квитанції від 04.02.2020 та платіжних доручень №295 від 18.02.2020 та №302 від 02.03.2020 (наявні в матеріалах справи) .

Європейський суд з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України зазначив, що угода щодо гонорару адвоката не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Суд, беручи до уваги заперечення позивача щодо необґрунтованості розміру витрат відповідача на правову допомогу, заявлених до відшкодування (явного завищення витраченого часу та обсягу наданих послуг), з огляду на ступінь складності справи (малозначність спору, що містить один епізод спірних правовідносин, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних обставин справи та аналізу значного обсягу судової практики), характер та обсяг наданих адвокатом послуг (в межах судового розгляду в порядку статті 165, 178 ГПК України складено відзив на позов, зміст якого доповнено письмовими поясненнями; інші документи, що подавались відповідачем до суду стосувались виключно обґрунтування розміру витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування), враховуючи, що явка представника відповідача у судові засідання 05.02.2020, 19.02.2020 та 04.03.2020 обов`язковою не визнавалась, беручи до уваги ціну заявленого позову (2940,00грн), виходячи з принципу розумності та справедливості , керуючись частинами 1 та 4 статті 129 ГПК України вирішив покласти на позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2940,00грн (в межах ціни позову), з яких 518,32грн компенсація витрат адвоката на проїзд, що понесені в зв`язку з його участю у судових засіданнях 05.02.2020 та 19.02.2020, згідно копій проїзних квитків (подані до матеріалів справи).

Витрати в порядку компенсації вартості проїзду адвоката в розмірі 260,00грн за маршрутом Київ-Чернігів-Київ (понесені - 15.12.2019 згідно поданих проїзних квитків) відшкодуванню за рахунок позивача не підлягають, оскільки не пов`язані із судовим розглядом даного позову (позовна заява, датована та направлена на адреси суду та відповідача - 27.12.2019).

Керуючись статтями 12, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У позові Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 38053846) до Фізичної особи-підприємця Клєцова Василя Єфимовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди в сумі 2940,00грн. відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 38053846) на користь Фізичної особи-підприємця Клєцова Василя Єфимовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2940,00грн

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 06.03.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко