Ухвала

від 06.03.2020 по справі 127/885/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/885/20

Провадження №1-кп/127/60/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185, частиною другою статті 15, частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів,передбачених частиноюдругою статті185,частиною другоюстатті 15,частиною другоюстатті 185 Кримінального кодексу України (далі КК).

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки ризики, які існували на час застосування до останнього запобіжного заходу не відпали. Зокрема, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів проти власності, вчинених в період не знятих та не погашених судимостей, тому, перебуваючи на волі останній може переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчиняти нові злочини.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав думку прокурора.

Захисники обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 - заперечила щодо продовження її підзахисному строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК, а тому просила змінити обраний ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії обраного стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 16.03.2020 р. Як вбачається з письмового клопотання прокурора, останнє було вручено обвинуваченому 04.03.2020 р. Таким чином, суд вважає, що стороною обвинувачення було дотримано вимоги чинного кримінально-процесуального законодавства щодо форми та порядку звернення до суду з відповідними клопотаннями та щодо їх вручення обвинуваченим, а тому суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення підлягає вирішенню по суті з наданням оцінки доводам кожної зі сторін кримінального провадження.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Згідно з положеннями частиною першою статті 183 КПК взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказів не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Отже, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні раду умисних злочинів у період не знятої та не погашеної судимості. Суд враховує, що на даний час судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) не завершено, зокрема не допитані свідки у кримінальному провадженні. Тому з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на зазначених осіб, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. У зв`язку з наведеним вище суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання сторони захисту про заміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 днів, тобто з 06 березня 2020 року до 23:59 год. 04 травня 2020 року

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: