Ухвала

від 06.03.2020 по справі 380/129/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/129/20

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

06 березня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника відповідача від 27 лютого 2020 року про закриття провадження у справі в порядку статті 238 КАС України у справі № 380/129/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просять: на підставі п.2 ч.1 ст.5 та ст.6 та п.2 ч.2 та ч.3 ст.245 КАС України, ч.4 ст.13 та ч.2 ст.14 та ч.2 ст.19 Конституції України та п.7 та п.10-11 ст.118 ЗК України та Постановою Верховного Суду України 17.12.2018 р. по справі №509/4156/15-а:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача оформлене наказом: №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 р. стосовно ОСОБА_1 та № 13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019 р. стосовно ОСОБА_3 , за наслідками чого зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства з метою захисту порушеного права, оскільки попередній спосіб судового захисту виявився неефективним шляхом вчинення перегляду клопотання: ОСОБА_1 від 23.05.2017 р. північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055; ОСОБА_3 від 12.03.2016 р. північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055;

- визнати протиправним рішення та скасувати рішення оформлене наказом №13-9185/16-19-СГ від 05.12.2019 р. стосовно ОСОБА_2 , за наслідком чого зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту поділу земельної ділянки за кадастровим номером №4625383600:14:000:0391;

- на підставі п.6 ч.1 ст.5 та п.6 ч.2 ст.245 КАС України та ст.56 Конституції України стягнути із відповідача кошти у сумі 48000,00 грн. ОСОБА_1 та у сумі 45000,00 грн. ОСОБА_3 та у сумі 30000,00 грн. ОСОБА_2 із розрахунку по 1000,00 грн. за кожен місяць затягування від моменту звернення до моменту звернення до суду на відшкодування моральної шкоди завданої приниженням гідності громадянина та честі та введенням в оману за наслідком чого виникло почуття стурбованості і тривоги через те, що дана ситуація із затягуванням тривала так довго та завдала певного розчарування та страждання в результаті протизаконних дій відповідача у цій та інших справах №813/221/16 та №813/3456/17 та 1340/5942/18.

Ухвалою судді від 30 січня 2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

27 лютого 2020 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі в порядку статті 338 КАС України.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що за інформацією Відділу у Стрийському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відповідно до інформації щодо земельних ділянок, що надається Державним кадастровим реєстратором і територіальним органом нижчого рівня територіальному органу, земельні ділянки, що пропонуються для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносяться до приватної форми власності. Зазначає, що відповідно до інформаційних повідомлень про зареєстровані речові права, які надійшли від органу державної реєстрації прав згідно статті 30 Закону України Про Державний земельний кадастр та як випливає з Витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, земельна ділянка площею 1,7920 га на яку претендує ОСОБА_1 перебуває у приватній власності ОСОБА_4 та отримана ним на підставі цивільної угоди від ОСОБА_5 , кадастровий номер 4625382000:02:000:0221 (реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав 1361588046253); земельна ділянка площею 2,00 га на яку претендує гр. ОСОБА_3 перебуває у приватній власності ОСОБА_6 , кадастровий номер 4625382000:02:000/0217 (реєстраційний номер земельної ділянки Державному реєстрі речових прав 1091421546253). На думку відповідача вказані обставини свідчать про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, тому такий спір підлягає розгляду не в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за правилами ЦПК України.

Відповідач також вказує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав.

У зв`язку з вищенаведеним просить суд закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в частині: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача оформлене наказом: №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 р. стосовно ОСОБА_1 та № 13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019 р. стосовно ОСОБА_3 , за наслідками чого зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства з метою захисту порушеного права, оскільки попередній спосіб судового захисту виявився неефективним шляхом вчинення перегляду клопотання: ОСОБА_1 від 23.05.2017 р. північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055; ОСОБА_3 від 12.03.2016 р. північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055.

У поданій 02.03.2020 року через канцелярію суду відповіді на відзив позивачі щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в порядку статті 238 КАС України зазначили про те, що не оскаржують законність набуття права власності ОСОБА_6 чи ОСОБА_5 на земельні ділянки. Також вказали, що у позовній заяві не просять скасувати рішення про державну реєстрацію чи визнати нечинними державні акти.

При постановленні ухвали суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту клопотання про закриття провадження у справі, представник відповідача просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача оформлене наказом: №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 р. стосовно ОСОБА_1 та № 13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019 р. стосовно ОСОБА_3 , за наслідками чого зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства з метою захисту порушеного права, оскільки попередній спосіб судового захисту виявився неефективним шляхом вчинення перегляду клопотання: ОСОБА_1 від 23.05.2017 р. північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055; ОСОБА_3 від 12.03.2016 р. північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною третьою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною сьомою цієї статті Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів з клопотанням на отримання дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якого визначені Земельним кодексом України органи приймають одне з відповідних рішень.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом другим частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт сьомий частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Зазначаючи про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідач посилається на те, що земельні ділянки, які пропонуються для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належать до приватної форми власності.

З цього приводу суд зазначає, що змістом позовних вимог позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в частині яких заявлено клопотання про закриття провадження є:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача оформлене наказом: №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 року щодо ОСОБА_1 та №13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019 року щодо ОСОБА_3 , та

- зобов`язати відповідача у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, як слідує з матеріалів справи спірними наказами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 року та №13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019 позивачам відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно поданих графічних матеріалів, на яких зображено бажане місце розташування ділянок на території Дулібської сільської ради Стрийського району орієнтовною площею 2,0000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Вважаючи зазначені накази протиправними та такими, що порушують їх законні права та інтереси, позивачі й звернулися до суду за їх захистом.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачі не заявляють вимог, пов`язаних з визнанням права власності на земельні ділянки та оспорюванням права власності інших осіб. Відтак, такі вимоги не є предметом спору у даній справі.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття спірних рішень (наказів №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 року та №13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019) про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства здійснював владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах орган державної влади реалізовував свої контрольні функції у сфері управління діяльності регулювання земельних відносин, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

(Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16 та від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16.

При цьому, суд вважає недоречними посилання представника відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду у справах №806/1641/17, №809/973/14, №826/6337/16, №809/971/14, оскільки предметом їх розгляду є вимоги позивачів щодо визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що не узгоджується з предметом розгляду у даній адміністративній справі.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на те, що даний спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до пункту першого частини першої статті 238 КАС України відсутні.

За таких обставин клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в порядку статті 238 КАС України є безпідставним та необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 238, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в порядку статті 238 КАС України у справі № 380/129/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду у даній справі.

Повний текст ухвали складено 06.03.2020 року.

Суддя Клименко О.М.