Постанова

від 05.08.2020 по справі 380/129/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/129/20 пров. № А/857/5485/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (головуючий суддя Клименко О.М., м. Львів, повний текст рішення складено 06 квітня 2020 року) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просять на підставі п.2 ч.1 ст.5 та ст.6 та п.2 ч.2 та ч.3 ст.245 КАС України, ч.4 ст.13 та ч.2 ст.14 та ч.2 ст.19 Конституції України та п.7 та п.10-11 ст.118 ЗК України та Постанови Верховного Суду України 17.12.2018 р. по справі №509/4156/15-а:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача оформлене наказом: №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 р. стосовно ОСОБА_1 та №13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019 р. стосовно ОСОБА_3 , за наслідком чого зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства з метою захисту порушеного права, оскільки попередній спосіб судового захисту виявився неефективним шляхом вчинення перегляду клопотання: ОСОБА_1 від 23.05.2017 р. північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055; ОСОБА_3 від 12.03.2016 р. північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055;

- визнати протиправним рішення та скасувати рішення оформлене наказом №13-9185/16-19-СГ від 05.12.2019 р. стосовно ОСОБА_2 , за наслідком чого зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту поділу земельної ділянки за кадастровим номером №4625383600:14:000:0391;

- на підставі п.6 ч.1 ст.5 та п.6 ч.2 ст.245 КАС України та ст.56 Конституції України стягнути із відповідача кошти у сумі 48000,00 грн. ОСОБА_1 та у сумі 45000,00 грн. ОСОБА_3 та у сумі 30000,00 грн. ОСОБА_2 із розрахунку по 1000,00 грн. за кожен місяць затягування від моменту звернення до моменту звернення до суду на відшкодування моральної шкоди завданої приниженням гідності громадянина та честі та введенням в оману за наслідком чого виникло почуття стурбованості і тривоги через те, що дана ситуація із затягуванням тривала так довго та завдала певного розчарування та страждання в результаті протизаконних дій відповідача у цій та інших справах №813/221/16 та №813/3456/17 та 1340/5942/18

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку, вважають, що судом при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми процесуального права. Просили скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити їхні позовні вимоги.

В апеляційній скарзі зазначає, що розгляд справи мав би відбуватися за правилами загального позовного провадження, а не спрощеного.

Вказує на те, що у своїх запереченнях відповідач посилається на факти котрі не мали місця на момент звернення із клопотанням до відповідача і суд зарахував це добросовісно.

Зазначає, що суд діяв у супереч завданням адміністративного судочинства, які встановлені частиною першою ст. 2 КАС України При ухваленні рішення не було перевірено жодну з обставин, перелічених в п.п. 1-10 частини другої зазначеної статті цього Кодексу, обов`язковість яких він повинен був перевірити. У мотивувальній частині постанови суд не зробив ніяких висновків стосовно законності чи незаконності оскаржуваних відповідей , їх обґрунтованості, наявності або дотримання чи недотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями оскаржуваних рішень, чи були враховані права особи на участь у процесі прийняття рішень радою, чи були вони своєчасними.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для: доведення правомірності ( виправдання ) свого рішення.

Також, судом не зараховано аргументи позивачів у формі доводів поданих на спростування заперечень відповідача, та чомусь зараховано тільки заперечення відповідача, що на думку апелянтів є порушенням їхнього процесуального права.

У підсумку зазначає, що відповідач не довів дотримання ним відповідних законів при прийнятті розглядуваних рішень у суді першої інстанції.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Львівській області просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апелянтами на відзив відповідача було подано заперечення, у якому вказують на те, що викладенні у ньому факти не доводять законності прийнятих відповідачем рішень та лише вказують на протизаконність таких дій і бездіяльність.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №1340/5942/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо прийняття рішення за клопотаннями ОСОБА_1 від 23.05.2017 року (вх.№В-6879/0/5-17 від 25.05.2017 року), ОСОБА_3 від 07.03.2016 року (вх. №В-2997/0/5-16 від 12.03.2016 року), ОСОБА_2 від 11.07.2017 року (вх.№В-9117/0/5-17 від 17.07.2017 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із заявників для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.05.2017 року (вх.№В-6879/0/5-17 від 25.05.2017 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 11.07.2017 року (вх.№В-9117/0/5-17 від 17.07.2017 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, м. Львів, пр. В.Чорновола, буд. 4, ідентифікаційний код 39769942) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) від 07.03.2016 року(вх. №В-2997/0/5-16 від 12.03.2016 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №1340/5942/18 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області прийняло накази від 27 вересня 2019 року №13-6106/16-19-СГ та №13-6110/16-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою , якими відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно поданих графічних матеріалів на яких зображено бажане місце розташування ділянки на території Дулібської сільської ради Стрийського району орієнтовною площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Підставою відмови зазначено: невідповідність місця розташування об`єктів вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, а саме запропоновані до відведення земельні ділянки знаходяться в межах земельних ділянок (кадастровий номер 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217), які перебувають у приватній власності, що не відповідає вимогам пункту 4 статті 122 та пункту 7 статті 118 ЗК України.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 25 вересня 2019 року № 13-6088/16-19-СГ Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою , який прийнято з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року у справі №1340/5942/18 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лисятицької сільської ради Стрийського району, орієнтовним розміром 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

22 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із заявою, у якій просила розробити проект землеустрою по підготовці до видачі права власності на земельну ділянку розміром 2,000 га у відповідності до наданого дозволу оформленого наказом №13-6088/16-19-СГ.

06 листопада 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою, у якій просив надати дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки державної власності площею 11,5668 га, кадастровий номер 4625383600:14:000:0391 з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) ОСОБА_2 згідно наказу №13-6088/16-19-СГ від 25.09.2019 року.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05 грудня 2019 року №13-9185/16-19-СГ Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у наданні згоди на поділ земельної ділянки площею 11,5668 га (кадастровий номер 4625383600:14:000:0391), розташованої на території Лисятицької сільської ради Стрийського району з підстав, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які буде виставлено на земельні торги Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області. Також зазначено, що дані земельні ділянки відповідно до пункту 3 статті 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено у видачі дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення згідно поданих графічних матеріалів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки вказані земельні ділянки щодо яких позивачі висловили бажання отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення у власність знаходяться в межах земельних ділянок (кадастрові номери - 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217), які перебувають у приватній власності, що в свою чергу, враховуючи норми частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, виключає можливість їх передачі у власність відповідачем.

Крім цього, зазначено, що станом на момент звернення фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 до відповідача із заявою від 06 листопада 2019 року про надання згоди на розроблення технічної документації про поділ земельної ділянки державної власності кадастровим номером №4625383600:14:000:0391, вказана земельна ділянка була включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які будуть продані на земельних торгах Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області згідно наказу від 16 жовтня 2019 року №13-6774-16-19-СГ, що в силу імперативних приписів частини третьої статті 136 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на її поділ.

Вимога про відшкодування моральної шкоди позивачам не підлягає задоволенню через те, що ними не надано жодних доказів заподіяння їм душевних страждань протиправними діями відповідача у даній справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій відповідача.

Колегією суддів здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 6).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7).

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме таку підставу, як невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як встановлено та підтверджується матеріалами справи, земельні ділянки щодо яких позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 висловили бажання отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення у власність згідно поданих графічних матеріалів на яких зображено бажане місце розташування ділянок на території Дулібської сільської ради Стрийського району орієнтовною площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства відповідно до заяв від 23 травня 2017 року та від 07 березня 2016 року знаходяться в межах земельних ділянок (кадастрові номери - 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217), які перебувають у приватній власності.

Так, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4610178522019 від 03.07.2019 року земельна ділянка, кадастровий номер 4625382000:02:000:0217, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, територія Дулібської сільської ради перебуває у приватній власності ОСОБА_5 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 4625382000:02:000:0217, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, Дулібська сільська рада є ОСОБА_5 .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4610178692019 від 03.07.2019 року земельна ділянка, кадастровий номер 4625382000:02:000:0221, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, територія Дулібської сільської ради перебуває у приватній власності ОСОБА_6 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 4625382000:02:000:0221, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, Дулібська сільська рада є ОСОБА_6 .

Частиною першою статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом в частини третьої статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Отже, до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіального органу належить питання щодо передачі у власність земельних ділянок із земель державної власності.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що приймаючи спірні накази, якими відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідач діяв правомірно, оскільки земельні ділянки щодо яких позивачі висловили бажання отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення у власність знаходяться в межах земельних ділянок (кадастрові номери - 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217), які перебувають у приватній власності, що з врахуванням частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, виключає можливість їх передачі у власність відповідачем.

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не представлено доказів припинення права власності в порядку, визначеному законом на земельні ділянки з кадастровими номерами 4625382000:02:000:0221 та 4625382000:02:000:0217, щодо яких позивачі висловили бажання отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення, що також виключає можливість їх передачі відповідачем у власність позивачам згідно поданих ними заяв від 23 травня 2017 року та від 07 березня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів з врахуванням встановлених обставин справи констатує, що відповідач, обґрунтовано врахував зазначені обставини та правомірно відмовив позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, належним чином мотивувавши свою відмову з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України.

Відтак, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень відповідача оформлених наказами №13-6106/16-19-СГ від 27.09.2019 року стосовно ОСОБА_1 та №13-6110/16-19-СГ від 27.09.2019 року стосовно ОСОБА_3 , за наслідком чого зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кожному із позивачів для ведення особистого селянського господарства з метою захисту порушеного права, оскільки попередній спосіб судового захисту виявився неефективним шляхом вчинення перегляду клопотання: ОСОБА_1 від 23.05.2017 року північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055; ОСОБА_3 від 12.03.2016 року північніше від земельної ділянки за кадастровим №4625383600:14:000:0055, судом першої інстанції відмовлено обґрунтовано.

Відносно визнання протиправним рішення та скасування рішення оформленого наказом №13-9185/16-19-СГ від 05.12.2019 року стосовно ОСОБА_2 , за наслідком чого зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту поділу земельної ділянки за кадастровим номером №4625383600:14:000:0391, судом першої інстанції відмовлено обґрунтовано.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16 жовтня 2019 року №13-6774-16-19-СГ Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами включено земельні ділянки в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах згідно з додатком.

Відповідно до додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16 жовтня 2019 року №13-6774-16-19-СГ затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які будуть продані на земельних торгах Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області. До вказаного наказу за пунктом №47 включено земельну ділянку площею 28,1335 га з кадастровим номером №4625383600:14:000:0391, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лисятицької сільської ради та щодо якої фізична-особа підприємець ОСОБА_4 звернувся із заявою від 06 листопада 2019 року №688 до відповідача про надання згоди на розроблення технічної документації щодо її поділу згідно виданого ОСОБА_2 наказу №13-6088/16-19-СГ від 25 вересня 2019 року.

Згідно частини третьої статті 136 Земельного кодексу України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Відтак, віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на поділ такої земельної ділянки.

Враховуючи те, що станом на момент звернення ФОП ОСОБА_4 до відповідача із заявою від 06 листопада 2019 року про надання згоди на розроблення технічної документації про поділ земельної ділянки державної власності кадастровим номером №4625383600:14:000:0391, вказана земельна ділянка була включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які будуть продані на земельних торгах ГУ Держгеокадастру у Львівській області згідно наказу від 16 жовтня 2019 року №13-6774-16-19-СГ, тому з врахуванням вищенаведеної норми дана обставина є підставою для відмови у наданні дозволу на її поділ.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції викладеної Верховним Судом в його постанові від 03 квітня 2018 року у справі №815/3059/17

Поряд з цим, наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16 жовтня 2019 року №13-6774-16-19-СГ Про включення земельних ділянок в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах окремими лотами не оскаржувався у встановленому законом порядку, був чинним на час прийняття спірного наказу від 05 грудня 2019 року №13-9185/16-19-СГ "Про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки" та не є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

З огляду на зазначене, у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та скасування рішення оформленого наказом №13-9185/16-19-СГ від 05.12.2019 року за наслідком чого зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили надати дозволи на розробку проекту поділу земельної ділянки за кадастровим номером №4625383600:14:000:0391, судом першої інстанції відмовлено обґрунтовано.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача коштів у сумі 48000,00 грн. ОСОБА_1 , у сумі 45000,00 грн. ОСОБА_3 та у сумі 30000,00 грн. ОСОБА_2 із розрахунку по 1000,00 грн. за кожен місяць затягування від моменту звернення до моменту звернення до суду на відшкодування моральної шкоди завданої приниженням гідності громадянина та честі та введенням в оману за наслідком чого виникло почуття стурбованості і тривоги через те, що дана ситуація із затягуванням тривала так довго та завдала певного розчарування та страждання в результаті протизаконних дій відповідача у цій та інших справах №813/221/16 та №813/3456/17 та 1340/5942/18, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що така задоволенню не підлягає з врахуванням наступних обставин.

Відповідно до частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, позивачами не наведено жодного юридично значимого факту заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також, відсутні докази погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій відповідача.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду покликання апелянтів на те, що розгляд справи мав би відбуватися за правилами загального позовного провадження, а не спрощеного, зважаючи на наступне.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина друга статті 12 КАС України).

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, але крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

На підставі наведеного, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження не суперечить вищенаведеним нормам.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року по справі № 380/129/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді В. В. Ніколін В. Я. Качмар