Рішення

від 05.03.2020 по справі 460/3129/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2020 року м. Рівне №460/3129/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Олан Трейд" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Олан Трейд (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00000500501 від 23.10.2019, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 361 848,00 грн. (за податковими зобов`язаннями 289 478грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 72 370грн.), №00000510501 від 23.10.2019, яким Позивачу встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі ПДВ 44 718 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки ГУ ДФС у Рівненській області щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України при включенні сум ПДВ до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ Дельта Плюс Груп та ТОВ Енігма Продакшн є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог законодавства. Позивач стверджує, що оскільки господарські операції фактично були здійснені між позивачем та вказаними суб`єктами господарювання, та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податкові накладні належним чином оформлені та зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, то позивач правомірно сформував на підставі таких податкових накладних податковий кредит з ПДВ в перевіряємому періоді. Вважаючи спірні рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву у якому представник проти задоволення позовних вимог заперечувала, з підстав зазначених у відзиві. Вказала на те, що оскаржувані рішення прийнято правомірно, оскільки для перевірки позивачем не надано документів щодо походження (сертифіката) товару, документи складського обліку, документи щодо подальшого використання в господарській діяльності придбаних товарів або їх реалізації. Фіскальний орган встановив ознаки нереальності операцій з ТОВ Дельта Плюс Груп та ТОВ Енігма Продакшн , що підтверджено в тому числі і відсутністю реального джерела походження товарів і послуг за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності таких суб`єктів господарювання та їх постачальників, трудових ресурсів та основних засобів. Крім того, відповідач наголошує на неналежному оформленні представлених документів. Тому, відповідач вважає прийняті ним податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу цілком обґрунтованими та правомірними. Відтак просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву залишено без руху, надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

20.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.

В судове засідання 20.02.2020 представник відповідача не з`явився.

Ухвалою суду від 20.02.2020 перейдено до розгляд справи №460/3129/19 в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Олан Трейд з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ Енігма Продакшн (код ЄДРПОУ 42577876) та з ТОВ Дельта плюс груп (код ЄДРПОУ 41916228) за період з 01.01.2019 по 31.01.2019, за результатами якої складено Акт №144/17-00-05-01/40487828 від 04.10.2019 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Олан трейд з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ Енігма Продакшн (код ЄДРПОУ 42577876) ТА З тов Дельта плюс груп (код ЄДРПОУ 41916228) за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПП Олан Трейд п.185.1 ст.185, пп. а п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 розд.ІІІ ПКУ, в результаті чого Позивачем завищено податковий кредит на суму 334 196 грн. за січень 2019, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за січень 2019 на суму 44 718 грн. та заниження ПДВ за січень 2019 на суму 289 478 грн.

На підставі Акта перевірки фіскальним органом прийнято:

№00000500501 від 23.10.2019, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 361 848,00 грн. (за податковими зобов`язаннями 289 478грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 72 370грн.);

№00000510501 від 23.10.2019, яким Позивачу встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі ПДВ 44 718 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та податкової вимогою, позивач звернувся до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, пп. а п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 розд.ІІІ ПКУ, в результаті чого Позивачем завищено податковий кредит на суму 334 196 грн. за січень 2019, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за січень 2019 на суму 44 718 грн. та заниження ПДВ за січень 2019 на суму 289 478 грн.

Однак, Суд не погоджується з такими висновками фіскального органу з огляду на наступне.

Підставами для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відображене в Акті перевірки судження суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які полягають в тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ Дельта Плюс Груп та ТОВ Енігма Продакшн - не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки у вказаних контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення повноцінної фінансово-господарської діяльності.

Судом встановлено, що 03 грудня 2018 року між ПП Олан Трейд (Покупець) та ТОВ Дельта Плюс Груп (Продавець) укладено договір поставки №03/12, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язаний поставляти сільськогосподарську продукцію в асортименті (надалі Продукція), а покупець - приймати і оплачувати продукцію згідно умов цього договору та у кількості згідно прибутково-видаткових документів.

Згідно п.3.1 договору, ціна продукції встановлюється в гривнях України і зазначається у видаткових накладних постачальника.

У відповідності до п.5.2, адреса та місто доставки продукції, може бути узгоджена додатково з покупцем в усній або письмовій формі.

Поставка здійснюється на умовах самовивозу продукції покупцем (п. 5.3 договору).

На виконання умов договору поставки, позивачу було поставлено ТОВ Дельта Плюс Групп товар та відвантажено відповідно до таких видаткових накладних та товарно-транспортних накладних: №10/01 від 10.01.2019 на загальну суму 145 557,56 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р10/01 від 10.01.2019); №10/01-1 від 10.01.2019 на загальну суму 250 843,10 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р10/01-1 від 10.01.2019); №11/01 від 11.01.2019 на загальну суму 155 534,33,00 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р11/01 від 11.01.2019); №11/01-1 від 11.01.2019 на загальну суму 183 703,30 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р11/01-1 від 11.01.2019); №14/01 від 14.01.2019 на загальну суму 150 380,67 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р14/01 від 14.01.2019); №14/01-1 від 14.01.2019 на загальну суму 151 761,07 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р14/01-1 від 14.01.2019); №15/01 від 15.01.2019 на загальну суму 161 351,80 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р15/01 від 15.01.2019); №15/01-1 від 15.01.2019 на загальну суму 181 332,00 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р15/01-1 від 15.01.2019).

Оплату проведено позивачем частково, відповідно до платіжного доручення №1587 від 12 лютого 2019 на суму 300 000,00 грн.

Отриманий товар від ТОВ Дельта Плюс Групп позивач оприбуткував на складі відповідно до таких звітів про оприбуткування товарів: №1 від 10.01.2019; №2 від 10.01.2019; №3 від 11.01.2019; №4 від 11.01.2019; №5 від 14.01.2019; №6 від 14.01.2019; №7 від 15.01.2019; №8 від 15.01.2019, а в подальшому реалізував покупцям.

По операціям з придбання товару ТОВ Дельта Плюс Групп , вказане підприємство формувало та реєструвало в Реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, за якими позивач формував податковий кредит: №5 від 10.01.2019, №6 від 10.01.2049, №7 від 11.01.2019, №8 від 11.01.2019, №9 від 14.01.2019, №10 від 14.01.2019, №11 від 15.01.2019, №12 від 15.01.2019.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на відсутність взаємовідносин вказаного підприємства із фізичними особами - підприємцями, що вбачається з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, що не підтверджується жодним доказом, наданим податковим органом.

Також суд не вважає доказом безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ Дельта Плюс Груп в січні 2019 року невиконання останнім обов`язку подачі звітності починаючи з березня 2019 року.

Щодо встановлених податковим органом помилок, неточностей в заповненні ТТН, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену у рішенні в справі №814/2412/17 від 10 вересня 2019, відповідно до якого - Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо встановлення певних недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №393 (далі - Правила), не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Транспортною документацією підтверджується операція з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки у заповненні такого документа як товарно-транспортна накладна, не є єдиною та самостійною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод .

У справі №804/17176/14 Верховним Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів (постанова від 30.08.19).

Тож окремі недоліки товарно-транспортних накладних не можуть спростувати факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Дельта Плюс Груп .

Однією з підстав невизнання відповідачем податкового кредиту від ТОВ Дельта Груп Плюс позивача, є, на думку податкового органу, відсутність реального джерела походження товарів та послуг за даними Єдиного реєстру податкових накладних. Так, відповідач вказує, що ТОВ Дельта Плюс Груп з номенклатурою картопля, капуста, цибуля, капуста пекинська податковий кредит не формувало, а отримання овочів таким підприємством відсутнє. Суд не погоджується з такими висновками, оскільки відповідачем не надано ані доказів на підтвердження такої позиції, ані витягу з Єдиного реєстру податкових накладних по платнику податку ТОВ Дельта Груп Плюс .

Як встановлено судом, податковим органом не доведено відсутності реального транспортування ТМЦ на виконання умов договору поставки №03/12. Так, відповідач посилається на відомості інформаційно-пошукової системи Відеоконтроль-Рубіж щодо руху автомобілів, задіяних до перевезення вантажу, та дані Регіонального Сервісного Центру МВС у Рівненській області щодо встановленого права власності на такі автомобілі.

В матеріалах справи міститься лист, направлений для УІАП ГУ НП у Рівненській області №6988/9/17-00-14-05-06, щодо фіксації руху територією України транспортних засобів, що фіксувались в системі відеофіксації номерних знаків "Відеоконтроль-Рубіж" за період вересень 2018 - лютий 2019 року. Відповідно до отриманих відповідачем даних, наведені у ТТН автомобілі у вказані дати частково не фіксувались на постах " Рубіж" біля посту Київ-АП10-м.Південний-ПЛ. При цьому аналіз таких даних не дає підстав для визнання операцій з транспортування овочів як таких що не відбулися саме тими автомобілями, що вказані в ТТН: АВ8750ВЕ, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Так, надані УІАП ГУ НП у Рівненській області дані підтверджують фіксацію руху вказаних автомобілей саме через пост Київ-АП10-м.Південний-ПЛ, та періодично лише в одному напрямку - з права на ліво чи навпаки. Проте, відповідачем не надано доказів відсутності інших шляхів до смт. Глеваха крім шляху через пост Київ-АП10-м.Південний-ПЛ.

Стосовно висновку відповідача щодо невідповідності встановленого права власності на автомобілі особам, з якими позивач взаєморозрахунків не здійснював, і, при цьому, такі автомобілі вказані в ТТН перевізника ТОВ Укр Веб Партнерс , суд вказує, що податковим органом не надано доказів проведення звірки з таким перевізником щодо наявності у останнього взаємовідносин з власниками таких автомобілей. Більше того, доказів щодо встановленого права власності н.а вищевказані автомобілі, на які посилається відповідач - дані Регіонального сервісного центру МВС у Рівненській обл., суду не надано.

Враховуючи позицію Верховного Суду викладену у рішенні від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 суд зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган .

За таких обставин, судом встановлено, що первинні документи, що були складені по взаємовідносинам між ТОВ Дельта Плюс Групп та ПП Олан Трейд , не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Щодо здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Енігма Продакшн суд зазначає наступне.

15 січня 2019 року між ПП Олан Трейд (Покупець) та ТОВ Енігма Продакшн (Постачальник) укладено договір поставки №15/01, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар за направленням овочі-фрукти (далі - Товар) у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

На виконання умов договору поставки, позивачу було поставлено ТОВ Енігма Продакшн товар та відвантажено відповідно до таких видаткових накладних та товарно-транспортних накладних: №16/01 від 16.01.2019 на загальну суму 137 261,57 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р16/01 від 16.01.2019); №17/01 від 17.01.2019 на загальну суму 148 620,79 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р17/01 від 17.01.2019); №17/01-1 від 17.01.2019 на загальну суму 181 036,95 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р17/01-1 від 17.01.2019); №17/01-2 від 17.01.2019 на загальну суму 157 791,91 грн., в т.ч. ПДВ (ТТН №Р17/01-2 від 17.01.2019).

Судом встановлено, що отриманий товар від ТОВ Енігма Продакшн позивач оприбуткував на складі відповідно до таких звітів про оприбуткування товарів: №9 від 16.01.2019; №10 від 17.01.2019; №11 від 17.01.2019; №12 від 17.01.2019, а в подальшому реалізував покупцям.

Оплату проведено Позивачем частково, відповідно до платіжного доручення №1586 від 12 лютого 2019 на суму 300 000,00 грн., та №1664 від 12 березня 2019 на суму 120 000,00 грн.

По операціям з придбання товару ТОВ Енігма Продакшн , вказане підприємство формувало та реєструвало в Реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, за якими позивач формував податковий кредит: №42 від 16.01.2019, №43 від 17.01.2049, №44 від 17.01.2019, №45 від 17.01.2019.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на відсутність взаємовідносин вказаного підприємства із фізичними особами - підприємцями, що вбачається з Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку. При цьому, податковим органом не надано цьому доказів .

Також суд не вважає доказом безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ Енігма Продакшн в січні 2019 року невиконання останнім обов`язку подачі звітності починаючи з лютого 2019 року.

Щодо встановлених податковим органом помилок, неточностей в заповненні ТТН, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловлену у рішенні в справі №814/2412/17 від 10 вересня 2019, відповідно до якого - Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо встановлення певних недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №393 (далі - Правила), не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Транспортною документацією підтверджується операція з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки у заповненні такого документа як товарно-транспортна накладна, не є єдиною та самостійною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод .

У справі №804/17176/14 Верховним Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів (постанова від 30.08.19).

Тож окремі недоліки товарно-транспортних накладних не можуть спростувати факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Енігма Продакшн .

Однією з підстав невизнання відповідачем податкового кредиту від ТОВ Енігма Продакшн позивача, є, на думку податкового органу, відсутність реального джерела походження товарів та послуг за даними Єдиного реєстру податкових накладних. Так, відповідач вказує, що ТОВ Енігма Продакшн з номенклатурою картопля, капуста, цибуля, капуста пекинська податковий кредит не формувало, а отримання овочів таким підприємством відсутнє. Суд не погоджується з такими висновками, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження такої позиції.

Як встановлено судом, податковим органом не доведено відсутності реального транспортування ТМЦ на виконання умов договору поставки №15/01 від 15 січня 2019. Так, відповідач посилається на відомості інформаційно-пошукової системи Відеоконтроль-Рубіж щодо руху автомобілів, задіяних до перевезення вантажу, та дані Регіонального Сервісного Центру МВС у Рівненській області щодо встановленого права власності на такі автомобілі.

В матеріалах справи міститься лист, направлений для УІАП ГУ НП у Рівненській області №6988/9/17-00-14-05-06, щодо фіксації руху територією України транспортних засобів, що фіксувались в системі відеофіксації номерних знаків "Відеоконтроль-Рубіж" за період вересень 2018 - лютий 2019 року. Відповідно до отриманих відповідачем даних, наведені у ТТН автомобілі у вказані дати частково не фіксувались на постах " Рубіж" біля посту Київ-АП10-м.Південний-ПЛ. При цьому аналіз таких даних не дає підстав для визнання операцій з транспортування овочів як таких що не відбулися саме тими автомобілями, що вказані в ТТН: АВ8750ВЕ, НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Так, надані УІАП ГУ НП у Рівненській області дані підтверджують фіксацію руху вказаних автомобілей саме через пост Київ-АП10-м.Південний-ПЛ, та періодично лише в одному напрямку - з права на ліво чи навпаки. Проте, відповідачем не надано доказів відсутності інших автомобільних шляхів до смт. Глеваха крім шляху через пост Київ-АП10-м.Південний-ПЛ.

Стосовно висновку відповідача щодо невідповідності встановленого права власності на автомобілі особам, з якими позивач взаєморозрахунків не здійснював, і, при цьому, такі автомобілі вказані в ТТН перевізника ТОВ Укр Веб Партнерс , суд вказує, що податковим органом не надано доказів проведення звірки з таким перевізником щодо наявності у останнього взаємовідносин з власниками таких автомобілей. Більше того, доказів щодо встановленого права власності на вищевказані автомобілі, на які посилається відповідач - дані Регіонального сервісного центру МВС у Рівненській обл. - суду не надано.

Враховуючи позицію Верховного Суду викладену у рішенні від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 суд зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган .

Первинні документи, що були складені по взаємовідносинам між ТОВ Енігма Продакшн та ПП Олан Трейд , не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також матеріали справи містять докази наявності у позивача орендованого нежитлового приміщення, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 01 січня 2019 укладеним між позивачем та ТОВ М-Груп Україна №7-01-2019-СО. , у відповідності до якого ПП Олан Трейд орендує нерухоме майно - офісне приміщення №302 площею 19,76 м.кв. Крім того, відповідно до Акту приймання-передачі складських приміщень за адресою: Київська обл., смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 4-в від 26 листопада 2018, Позивач орендує складське приміщення - термокамеру №6 площею 404,2 м.кв.

На формування висновків відповідача щодо нереальності господарських операцій з вищевказаними постачальниками плодоовочевої продукції року вплинуло і ненадання позивачем документів, які б підтверджували походження та якість овочів та їх відповідність санітарно-епідеміологічним нормам.

З даного приводу суд зазначає, що наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28 затверджено Перелік продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, яким не передбачено обов`язкової сертифікації тій категорії товару, що придбавався у постачальників.

Відсутність сертифікатів якості товару та інших відповідних документів не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Відповідно до пункту 2.7 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 (далі іменується - Положення №88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі іменується - Закон №996-XIV), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Господарська операція може супроводжуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить обов`язкові реквізити, визначені статтею 9 Закону №996-XIV. Тому, якщо в документі не заповнено деякі реквізити, але обов`язкові реквізити заповнено, такий первинний документ не можна визнати недійсним.

Наявні в матеріалах справи первинні документи містять усі обов`язкові реквізити, що встановлені пунктом 2.4. Положення №88 та статтею 9 Закону №996-XIV, а відтак є належними документами на підтвердження факту придбання товару.

Недоліки в документах, на що наголошує контролюючий орган в акті перевірки, на думку суду, не є істотними, тобто документи містять необхідні відомості про господарську операцію, а тому такі недоліки не можуть бути підставою для невизнання господарської операції, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Крім того, суд зазначає, що за приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 185.1. статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на момент вчинення господарських операцій та формування податкового кредиту) передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України регламентовано, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній.

Однак, головним фактором, який дає право платнику податків на податковий кредит, є фактичне виконання господарської операції (придбання товарів, отримання послуг) з метою використання результату даної господарської операції у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що придбання у ТОВ Дельта Плюс Груп та ТОВ Енігма Продакшн товару відбувалося у межах діяльності позивача, а саме придбання для подальшої реалізації плодоовочевої продукції. Отже, судом в контексті наведених вище норм чинного законодавства та наданих позивачем до податкової перевірки первинних документів встановлено, що господарські операції позивача були здійснені в межах його господарської діяльності, позивач переслідував ділову мету при їх здійсненні та поніс зміни майнового стану, що в свою чергу, вказує на реальне настання для нього правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Відповідно до п.134.1 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.44.2 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування

Відповідачем не спростовано, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, як платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мав місце. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності.

Суд дійшов висновку, що формування позивачем показників в податкових деклараціях з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства здійснено на підставі даних про реальні господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами, та є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З аналізу даної норми вбачається, що при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень перевірці, оцінці та встановленню підлягають виключно ті обставини, які стали підставою для прийняття такого рішення.

У даному випадку підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував Акт перевірки, а відтак перевірці та встановленню підлягають обставини, що викладені у ньому.

Фіскальний орган не навів в Акті перевірки конкретних обставин щодо нереальності господарських операції, а лише вказав на загальні ознаки нереальності операцій ТОВ Дельта Плюс Груп та ТОВ Енігма Продакшн : 1.Відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності; 2. Відсутність трудових ресурсів для реального здійснення господарських операцій; 3 Відсутність реального джерела походження товарів та послуг за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності платників податку; 4. Відсутня інформація про транспортування, та інше.

Щодо таких висновків, викладених фіскальним органом в Акті перевірки, суд зазначає наступне.

Ні кількість працівників на підприємстві, ні наявність чи відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів контрагента не є належним доказом відсутності реальної можливості здійснення саме спірних господарських операцій щодо поставки товарів ПП Олан Трейд .

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З даного приводу суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України №254к/96-ВР від 28.06.1996).

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагенту позивача та його постачальниках, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також, як зазначає Верховний Суд в постанові від 07.03.2018 по справі №804/3420/16, посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов`язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами. З приводу припущень відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними діяльності, яка не передбачена статутом. Суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов`язок доказування, не підтверджені документально.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Тому, суд зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Ані в Акті перевірки, ані у відзиві на позовну заяву відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірним правочином, вчинений правочин об`єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 23.10.2019 №00000500501, №00000510501 - є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов приватного підприємства "Олан Трейд" (вул. Лермонтова, 4а, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 40487828) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 23 жовтня 2019 року №00000500501 та №00000510501.

Стягнути на користь приватного підприємства "Олан Трейд" (вул. Лермонтова, 4а, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 40487828) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) судовий збір у розмірі 6098,49 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 березня 2020 року.

Суддя Щербаков В.В.