Рішення

від 04.03.2020 по справі 826/4253/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року м. Київ № 826/4253/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ОФІС-КИТ до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ОФІС-КИТ (далі також - позивач, ТОВ ОФІС-КИТ , Товариство) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2017 №3032615147 і №3042615147.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю та необгрунтованістю висновків акта ГУ ДФС у м. Києві від 10.11.2017 №175/26-15-14-07-03/37921923 про результати проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ОФІС-КИТ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Конкордвест (ідентифікаційний код 40823211) за період з 01.10.2016 по 30.11.2016, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Позивач стверджує, що між ТОВ ОФІС-КИТ і контрагентом-постачальником товарів і послуг - ТОВ Конкордвест були вчинені реальні господарські операції, які оформлені всіма необхідними та належним чином складеними первинними документами. На думку позивача контролюючий орган безпідставно кваліфікував перераховану ТОВ ОФІС-КИТ на рахунок ТОВ Конкордвест частину суми коштів в оплату придбаних товарів як безповоротну фінансову допомогу та протиправно визнав документально непідтвердженими віднесені позивачем до собівартості реалізованої продукції витрати по операціях з ТОВ Конкордвест .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2018 відкрито провадження у справі №826/4253/18 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суду сторонам було запропоновано подати до суду всі наявні у них документи та матеріали на спростування або підтвердження висновків акта перевірки.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву з додатковими матеріалами - незасвідченими належним чином копією протоколу допиту свідка від 24.01.2017, роздруківкою з неідентифікованої автоматизованої інформаційної системи картки суб?єкта фіктивного підприємництва, копією акта ГУ ДФС у м. Києві вих. №43/26-15-14-07-03 від 22.11.2017 про неявку посадової особи ТОВ ОФІС-КИТ для ознайомлення, підписання та отримання другого примірника протоколу про адміністративне правопорушення, а також копії акта ГУ ДФС у м. Києві вих. №869/26-15-14-07-03 від 03.11.2017 про надання документів для перевірки та не надання додатково запитуваних документів. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ОФІС-КИТ , результати якої оформлено актом від 10.11.2017 №175/26-15-14-07-03/37921923, виявлено заниження позивачем задекларованих до сплати де державного бюджету сум податку на прибуток і податку на додану вартість. А саме контролюючим органом встановлено відображення ТОВ ОФІС-КИТ у бухгалтерському та податковому обліках результатів по нереальних фінансово-господарських операціях з ТОВ Конкордвест , яке має ознаки суб?єкта фіктивного підприємництва. Висновки акта перевірки, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, відповідач вважає законними та обгрунтованими.

У свою чергу представник позивача подав до суду відповідь на такий відзив, де зауважив, що наведені відповідачем у відзиві доводи та надані ним матеріали не доводять правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Упродовж періоду з 30.10.2017 по 03.11.2017 працівниками ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ОФІС-КИТ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Конкордвест (ідентифікаційний код 40823211) за період з 01.10.2016 по 30.11.2016, за результатом якої складений акт від 10.11.2017 №175/26-15-14-07-03/37921923 (далі також - акт перевірки).

Згідно розд. ІV Висновок цього акта перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.п. 5, 7 і 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1990 №290, що полягає у заниженні ТОВ ОФІС-КИТ податку на прибуток за 2016 рік на суму 138 415 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягає у заниженні ТОВ ОФІС-КИТ податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, за звітні періоди жовтень 2016 року на суму 55 036 грн. і листопад 2016 року на суму 16 793 грн.

За змістом розд. ІІІ Описова частина акта перевірки такі висновки контролюючого органу були мотивовані наступним: за результатами дослідження інформації з баз даних органів ДФС (ІС Податковий блок , Єдиного реєстру податкових накладних, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов?язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, а також наданих ТОВ ОФІС-КИТ на виконання письмового запиту контролюючого органу від 30.10.2017 документів відповідач встановив відображення позивачем у податковому обліку за періоди жовтень і листопад 2016 року результатів взаємовідносин з контрагентом-постачальником - ТОВ Конкордвест на загальну суму 430 973 грн. (в т.ч. ПДВ 71 829 грн.). А саме за змістом наданих до перевірки договорів №11016-1 від 01.10.2016, №011016-2 від 01.10.2016, №011016-3 від 01.10.2016 та видаткових накладних ТОВ Конкордвест зобов?язувалося надати ТОВ ОФІС-КИТ кур?єрські послуги, послуги з відповідального зберігання майна, послуги з пошуку для довірителя нових клієнті, та відпустило товари в асортименті. На підставі цих договорів названі сторони підписали акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг), перелік яких наведений в акті перевірки. Також ТОВ Конкордвест склало та виписало на адресу ТОВ ОФІС-КИТ податкові накладні. Всі вказані договори та первинні документи від імені ТОВ Конкордвест були підписані ОСОБА_1 як керівником названого товариства. За даними наданих позивачем до перевірки банківської виписки по розрахунковому рахунку ТОВ ОФІС-КИТ , оборотно-сальдової відомості по субрахунку 631 рахунку бухгалтерського обліку за період з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року контролюючий орган з?ясував, що в рахунок оплати наданих послуг та отриманих товарів ТОВ ОФІС-КИТ перерахувало ТОВ Конкордвест кошти у сумі 21 146,31 грн. Станом на 01.01.2017 в бухгалтерському обліку ТОВ ОФІС-КИТ обліковувалася кредиторська заборгованість перед ТОВ Конкордвест на загальну суму 409 826,65 грн. Описані вище господарські операції були відображені наступними бухгалтерськими проводками: Дт 64 Кт. 631 - 71 828,82 грн.; Дт 281 Кт 631 - 83 963,59 грн. (товар згідно видаткової накладної від 21.11.2016 №223); Дт 20 Кт. 631 - 92 300,55 грн. (матеріали згідно видаткової накладної №ко-0000001 від 31.10.2016); Дт 93 Кт. 631 - 182 880 грн. (витрати на збут); Дт. 631 Кт. 31 - 21 146,31 грн (частково оплата за товар згідно видаткової накладної №223); Дт. 902 Кт. 281 - 83 951,59 грн. (списання собівартості товару за накладною №223).

Поряд з цим, дослідивши наявну податкову інформацію стосовно ТОВ Конкордвест контролюючий орган з?ясував, що назване Товариство створене 09.09.2016. Директором ТОВ Конкордвест упродовж перевіряємого періоду значився ОСОБА_1 . З моменту створення ТОВ Конкордвест подало до податкового органу лише податкові декларації з податку на додану вартість за звітні періоди листопад і грудень 2016 року, а фінансову звітність і податкові декларації з податку на прибуток за 2016 рік взагалі не подало.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних перевіряючі встановили, що реалізовані на адресу ТОВ ОФІС-КИТ товари і послуги були придбані ТОВ Конкордвест виключно у наступних постачальників - ТОВ Медіагрупторг (ідентифікацій код 40752460) і ТОВ Консалтингова фірма Бізнесінформ (ідентифікаційний код 39718277). При цьому, аналізуючи зміст текстів розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2017 у справі №761/9733/17 (провадження №1-кс/761/6158/2017), ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2017 у справі №757/1855/17-к, ухвал Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.12.2016 у справі № 161/17402/16-к (провадження №1-кс/161/6282/16) і від 04.01.2017 у справі №161/84/17 (провадження №1-кс/161/146/17) перевіряючі дійшли висновків, що ТОВ Медіагрупторг і ТОВ Консалтингова фірма Бізнесінформ фігурують за матеріалами відкритих кримінальних проваджень як суб?єкти підприємницької діяльності з ознаками фіктивності.

Крім того, до ГУ ДФС у м. Києві отримало від ГУ ДФС у Волинській області разом із супровідним листом від 17.02.2017 №889/7/03-20-21-02-02 інформацію про те, що в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження №32016030000000036 (зареєстрованого 27.05.2016 Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Волинській області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 і ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України) допитано ОСОБА_1 . Згідно протоколу допиту свідка від 24.01.2017 останній за грошову винагороду та без наміру здійснення підприємницької діяльності зареєстрував на своє ім?я ТОВ Конкордвест та став його директором. Після реєстрації названого товариства ОСОБА_1 жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності не підписував, печаткою товариства не користувався, ніякого відношення до діяльності товариства не має.

З огляду на наведені обставини перевіряючі дійшли висновків про наступне. ТОВ Конкордвест є учасником тіньового сектор економіки та не мало реальної можливості постачати товари та надавати послуги на адресу ТОВ ОФІС-КИТ . У контексті з наведеним перевіряючі зазначили в акті перевірки, що взаємовідносини між ТОВ ОФІС-КИТ і ТОВ Конкордвест відбулися без мети настання реальних наслідків, а з метою заниження об?єктів оподаткування. Як наслідок ТОВ ОФІС-КИТ безпідставно задекларувало витрати та податковий кредит по операціях з придбання товарів і послуг від ТОВ Конкордвест , що призвело до завищення показника ряд. 2050 ( Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)) звіту про фінансові результати за 2016 рік на суму 359 145 грн., який вплинув на визначення суми фінансового результату до оподаткування. Водночас, враховуючи обставину перерахування ТОВ ОФІС-КИТ на користь ТОВ Конкордвест коштів у сумі 21 146,21 грн., перевіряючі вирішили, що ТОВ ОФІС-КИТ мало право віднести такі витрати у зв?язку з наданням ТОВ Конкордвест безповоротної фінансової допомоги до складу інших витрат у ряд. 2270 звіту про фінансові результати за 2016 рік.

24.11.2017 ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки прийняло наступні оспорювані податкові повідомлення-рішення форми Р :

- за №3042615147, яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 173 019 грн. (в т.ч. за основним платежем - 138 415 грн., за штрафними санкціями - 34 604 грн.);

- за №3032615147, яким визначило позивачу до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 89 786 грн. (в т.ч. за основним платежем - 71 829 грн., за штрафними санкціями - 17 957 грн.).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.01.2018 №2868/6/99-99-11-01-02-25 вказані податкові повідомлення-рішення від 24.11.2017 за наслідками процедури досудового оскарження були залишені без змін.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 Дохід та 16 Витрати , що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.

Зокрема, за змістом п. 5 і 7 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

При цьому, згідно з п. 21 П(с)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Згідно з п. 5 - 7 цього П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Зокрема, п. 11, 12 і 15 ПБО 16 визначено склад собівартості продукції, робіт і послуг, а також порядок формування загальновиробничих витрат. Так, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Зокрема, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п. 12 П(С)БО 16).

До складу загальновиробничих витрат включаються, в т.ч. інші витрати.

Крім того, за змістом норм п.п. 200.1, 200.4 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз. б п. 185.1 ст. 185, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на рахунках бухгалтерського обліку.

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV.

Оглянувши наявні у справі матеріали суд встановив, що 01.10.2016 між ТОВ ОФІС-КИТ (як замовником, довіритель), в особі директора Бобра О.В., та ТОВ Конкордвест (як виконавцем, зберігачем, комерційним агентом), в особі директора ОСОБА_1, укладено усну угоду про поставку товарів (канцелярських товарів в асортименті) і ряд письмових договорів, а саме:

- договір про надання послуг №011016-1, за умовами якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату кур`єрські послуги, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги. Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг. Підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його сторони. За надання передбачених договором послуг замовник оплачує виконавцю вартість наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця;

- договір №011016-2 відповідального зберігання матеріальних цінностей, предметом якого є надання зберігачем послуг зі зберігання матеріальних цінностей замовника у складських приміщеннях, на майданчиках та інших місцях. За умовами цього договору замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності у кількості та за вартістю згідно з актом прийому-передачі матеріальних цінностей. Оплата послуг зберігання цінностей проводиться згідно рахунка-фактури. Передача послуг зберігання цінностей оформлюється та підписується сторонами на останній календарний день кожного місяця або на останній день зберігання (день закінчення договору);

- агентський договір №011016-3, за умовами якого комерційний агент у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов?язується надати довірителю послуги щодо вчинення правочинів, передбачених в п. 1.2 цього договору, від імені довірителя і за його рахунок. А саме за цим договором комерційний агент шукає для довірителя нових клієнтів (покупців товарів довірителя у межах території України. Обов`язки сторін визначені у ст. 2 зазначеного договору: комерційний агент, зокрема, зобов`язаний надати список нових клієнтів, які здійснили придбання товарів довірителя, не гайно передати довірителю все одержане у зв`язку із вчиненням правочинів, визначених в п. 1.2 цього договору, а довіритель зобов`язаний виплачувати комерційному агенту винагороду в розмірі від 1,0% до 25,0 від суми підписаних договорів протягом 3-календарних років після здачі звіту, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок в банку чи виплати через касу довірителя.

Аналізуючи зміст описаних вище договорів суд встановив, що сторонами при укладенні таких договорів не було врегульовано ряд питань, пов?язаних із виконанням таких договорів. А саме тексти договорів не містять відомості про узгодження сторонами критерії та порядку розрахунку вартості послуг, адресу місця зберігання товарно-матеріальних цінностей замовника, порядку та способу надання агентських послуг, наявність у виконавця (комерційного агента, зберігача) прав на залучення до надання того чи іншого договору третіх осіб та відповідно прав на передачу таким іншим особам товарно-матеріальних цінностей і документів замовника (довірителя), затвердження сторонами форм додатків до договорів та звітів.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за цими договорами позивач надав суду копії наступних документів: рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 03.10.2016 та 31.10.2016, додатків про договорів, замовлення покупця, видаткової накладної, товарно-транспортних накладних та подорожнього листа.

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем документи суд виявив, що рахунки-фактури, замовлення покупця акти прийому-передачі та додатки до договорів не містять такі обов`язкові реквізити для первинного документу як місце складання, відомості про особу (посаду, П.І.Б.), відповідальну за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, що у свою чергу не дає можливості ідентифікувати особу, що їх підписала.

Тексти актів здачі-прийняття робіт (виконання послуг) не розкривають у повній мірі сутність наданих послуги, їх кількість та зміст, порядок і спосіб надання таких послуг.

В ході судового розгляду даної справи позивачем не було надано суду документальні докази на підтвердження обставин проведення з ТОВ Конкордвест повного розрахунку за укладеними договорами (угодами) та/або обліку в бухгалтерському обліку сум залишку кредиторської заборгованості перед контрагентом, в т.ч. у статусі безнадійної.

Крім того, оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентом, суд також звертає увагу на наступну правову позицію Верховного Суду. Так, Верховного Суду у своїй постанові від 24.01.2018 № К/9901/554/18 (у справі № 2а-19379/11/2670) зазначив, що право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). При цьому, сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

У своїй іншій постанові від 16.07.2019 у справі №802/2618/14-а Верховний Суд відзначив, що кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є розумна економічна причина (ділова мета), тобто причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

В ході розгляду справи суд встановив відсутність у матеріалах справи документальних доказів оприбуткування позивачем придбаних у ТОВ Конкордвест товарів з їх подальшою реалізацією третім особам, обліку позивачем на момент укладення договору №011016-2 від 01.10.2016 товарно-матеріальних цінностей в асортименті та кількостях, що зазначені в актах прийому-передачі від 03.10.2016 та 31.10.2016, документальних доказів укладання у короткий проміжок часу (а саме упродовж жовтня 2016 року) між ТОВ ОФІС-КИТ та певним переліком осіб (юридичних та фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців) договорів за сприянням ТОВ Конкордвест .

Також зі змісту поданих позивачем до суду заяв по суті (позовної заяви та відповіді на відзив) не вбачається за можливе встановити наявність у ТОВ ОФІС-КИТ економічної доцільності на укладення вище перелічених договорів, предметом яких били кур?єрські послуги, послуги відповідального зберігання ТМЦ та агентські послуги. Між тим, з текстів акта перевірки та додатку №1 до нього суд встановив, що станом на 31.12.2016 на ТОВ ОФІС-КИТ працювало 37 осіб, та товариство мало у користування орендовані офісні, складські та торговельні приміщення (договір оренди від приміщення від 02.02.2012, договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14.05.2013 №85).

У контексті з наведеним суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між наданими позивачем документами та спірними господарськими операціями, та відповідно наявність у позивача ділової мети на отримання описаних вище товарів і послуг у ТОВ Конкордвест .

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем витрат за 2016 рік та податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні періоди жовтень і листопад 2016 року по господарських операціях з ТОВ Конкордвест , та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2017 №3032615147 і №3042615147.

Водночас при ухваленні судового рішення, суд у силу приписів ст.ст. 74 і 94 Кодексу адміністративного судочинства України не враховує посилання відповідача на те, що наявні у матеріалах судової справи договори та інші документи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткова накладна) достеменно були підписані іншою невідомою особою, ніж директором ТОВ Конкордвест , оскільки такі доводи контролюючого органу не підтверджені належними і допустимими документальними доказами. А саме надана представником відповідача до матеріалів справи копія протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 24.01.2017 не завірена належним чином та подана без документальних доказів отримання копії вказаного документу в офіційному порядку. У зв?язку з цим суд не вбачає правових підстав для надання оцінки такому документу в рамках розглядуваного спору як такому, що поданий з порушенням вимог процесуальних норм.

Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОФІС-КИТ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок