Рішення

від 05.03.2020 по справі 640/5542/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року м. Київ № 640/5542/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "МРІЯ-2000"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "МРІЯ-2000" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року №0013831406, №0013841406.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач не є органом доходів і зборів, отже не наділений повноваженням проводити документальну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Додатково позивач вказує, що документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства Мрія-2000 щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за митною декларацією від 19 серпня 2017 року №UA100050/2017/339857 проведено за відсутності законодавчо визначених підстав. Крім того позивач вказує на безпідставність доводів відповідача про порушення позивачем вимог частини 1 статті 57, пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року витребувано від Державної фіскальної служби України належним чином завірені копії: листа Державної фіскальної служби України від 16 лютого 2018 року №2444/99-99-19-02-02-16 з додатками та перекладом; листа митної адміністрації Королівства Нідерланди з додатками та належним перекладом, вхідний номер Державної фіскальної служби України від 10 жовтня 2018 року №45052/5.

У відзиві на позов представник відповідача заперечував проти задоволення позову та вказав, що робочою групою при здійсненні розрахунку митної вартості на підставі даних щодо фактурної вартості товарів, отриманої від митної адміністрації Нідерландів, здійснено коригування в порядку пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України на суму транспортних витрат, задекларованих в МД UA100050/2017/339857, пропорційно вазі брутто товарів, внаслідок чого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року №0013831406, №0013841406.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві згідно із пунктом 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України та наказом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24 січня 2019 року №949 проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Приватним підприємством Мрія-2000 вимог законодавства України з питань державної митної справи за митною декларацією від 19 серпня 2017 року №UA100050/2017/339857, за результатом якої складений акт від 01 березня 2019 року №192/26-15-14-06-06/31052698 (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог частини 1 статті 257, пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 66 390,75 грн; вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 219 808,18 грн.

20 березня 2019 року позивачем направлено заперечення на акт перевірки.

Листом від 28 березня 2019 року №56749/26-15-14-06-06-16 у зв`язку із несвоєчасним поданням позивачем заперечень на акт перевірки висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року:

- №0013831406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених в Україну товарів на загальну суму 274 760,23 грн (за податковим зобов`язанням 219 808,18 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 54 952,05 грн);

- №0013841406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на загальну суму 82 988,44 грн (за основним зобов`язанням 66 390,75 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 16 597,69 грн).

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи (частина 3 статті 345 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

На підставі наведених норм та у зв`язку із отриманням від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні на митну територію України, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку.

При цьому, письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки отримано позивачем до проведення перевірки. Вказані обставини не заперечуються відповідачем та зазначаються позивачем у позовній заяві.

Згідно з приписами статті 351 Митного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Як буквальне тлумачення аналізованої норми, так і системне тлумачення приписів Митного кодексу України, виключають можливість проводити документальну позапланову невиїзну перевірку без надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Сам вид перевірки (документальна невиїзна), без надання платником податків документальних підтверджень щодо митної вартості ввезеного товару, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно правопорушення платником податків.

Отже, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. З відомостями про дату початку та місце проведення перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог частини 4 статті 351 Митного кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Такі висновки відповідають правовій позиції, яка наведена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 2а/1570/4582/11.

Так, матеріалами справи підтверджено, що повідомлення від 24 січня 2019 року №16/26-15-14-06-06 про проведення перевірки у період з 04 лютого 2019 року по 15 лютого 2019 року отримано представником позивача 28 січня 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В контексті наведеного вище суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення процедури проведення перевірки та відсутність у відповідача повноважень щодо проведення зазначеного виду перевірки.

Стосовно правомірності винесення спірних повідомлень-рішень на підставі отриманих від уповноважених органів іноземної держави документів суд зазначає наступне.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Митного кодексу України, відповідно до частини 1 статті 257 якого декларування здійснюється шляхом заявлених за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини 8 статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Приписами пункту 8 частини 1 статті 336 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, в тому числі і направлення запитів до інших державних органів, установ організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (статті 351 Митного кодексу України).

Відповідно до підпунктів 5, 6 частини 1 статті 352 Митного кодексу України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані, зокрема, отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або інші законами України.

Так, відповідно до наявних матеріалів справи під час оформлення МД №UA100050/2017/339857 від 19 серпня 2017 року позивачем подано інвойс від 11 серпня 2017 року №ЕЕ262111497-208993, виданий компанією Gembird Electronics (Asia) Ltd.

Митну вартість ввезеного товару позивачем визначено у розмірі 1 182 539,85 грн та за наслідками митного оформлення останнім сплачено мито та ПДВ з ввезених на територію України товарів.

Департаментом адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Державної фіскальної служби України надано Київській міській митниці ДФС та, в подальшому, Київською міською митницею ДФС надано Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві копії документів надісланих митною адміністрацією Нідерландів стосовно митного оформлення товарів імпортованих на митну територію України Приватним підприємством Мрія-2000 за митною декларацією №UA100050/2017/339857 від 19 серпня 2017 року.

Так, в отриманому від митної адміністрації Нідерландів копії інвойсу виставленому компанії Gembird Europe BV на виконання умов контракту від 01 травня 2016 року № GMB -2016/01-05 наявна інформація щодо реквізитів документів, відправника, одержувача, артикулів, кількості та вартості товарів, що надає можливість ідентифікувати товари для подальшого співставлення відомостей, які містяться в інвойсі від митної адміністрації Нідерландів з даними, що були подані позивачем.

Митною адміністрацією Нідерландів надано наступні документи, що стали підставою для експорту товарів, оформленого для випуску у вільний обіг на митній території України за МД №UA100050/2017/339857 від 19 серпня 2017 року: копію експортної декларації типу ЕХ А від 11 серпня 2017 року №17NLJ67LGEAD21WD56, товарно-транспортну накладну CMR від 11 серпня 2017 року, копію інвойсу від 26 червня 2017 року № ЕЕ 26111497-208993, пакувального листа з тими самими реквізитами та копію транспортної накладної CMR від 11 серпня 2017 року, яка повністю тотожна за змістом та реквізитами з накладною, наданою при митному оформленні в Україні, що підтверджує ідентифікацію двох поставок.

З матеріалів справи вбачається, що згідно надісланою від митної адміністрації Нідерландів інформації вартість товарів за даною поставкою складає 85399,56 доларів США, разом з тим заявлена позивачем митна вартість складає 43130,13 доларів США

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про заниження позивачем вартості товарів, що вказує на обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2019 року №0013831406, №0013841406.

Одночасно суд зауважує, що доводи позивача про відсутність у порівняних документах інформації щодо країни походження товару та виробника спростовано наявними в матеріалах справи документами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2019 року №0013831406, №0013841406.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "МРІЯ-2000" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко