Постанова

від 24.06.2020 по справі 640/5542/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5542/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства МРІЯ-2000 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства МРІЯ-2000 до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДФС у місті Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019 №0013831406, №0013841406.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що в акті перевірки позивача відповідачем була наведена недостовірна інформація та відсутні обов`язкові дані, відповідач не мав повноважень на звернення до митної адміністрації Нідерландів, відсутні законні підстави для призначення перевірки ПП МРІЯ-2000 та відповідач взагалі не мав прав та повноважень проводити документальну перевірку позивача щодо дотримання ним вимог законодавства України з питань митної справи, оскільки ГУ ДФС у місті Києві не є органом доходів і зборів.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про її безпідставність, оскільки судом першої інстанції взято до уваги та надано належну правову оцінку наявним у справі доказам та в результаті встановлення порушення позивачем вимог Митного кодексу України та Податкового кодексу України контролюючим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що здійснено в рамках діючого законодавства та з додержанням строків, встановлених законом.

Даний відзив подано із дотриманням положень КАС України та підписаний уповноваженою особою, а тому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на його невідповідність процесуальному закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В силу ч.1 ст.311 КАС України, беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 04.02.2019 по 15.02.2019посадовими особами ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи за митною декларацією від 19.08.2017 №UA100050/2017/339857.

Зазначена перевірка проведена згідно з п.2 ч.2 ст.351 МК України, наказом ГУ ДФС у м.Києві від 24.01.2019 №949 та за її результатом складено акт від 01.03.2019 №192/26-15-14-06-06/31052698 (а.с.44), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ч.1 ст.257, п.2 ч.2 ст.52 МК України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 66390,75 грн; вимог п.190.1 ст.190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 219808,18 грн.

Позивачем направлено заперечення на акт перевірки від 20.03.2019 (а.с.60), за результатом розгляду яких, листом від 28.03.2019 №56749/10/26-15-14-06-06-16 (а.с.129) повідомлено про залишення заперечень без розгляду, а висновків, наведених в акті перевірки - без змін.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2019 року:

- №0013831406 (а.с.65), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених в Україну товарів на загальну суму 274760,23 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 219808,18 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 54 952,05 грн;

- №0013841406 (а.с.67), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на загальну суму 82988,44 грн, в тому числі за основним зобов`язанням 66390,75 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 16597,69 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача про заниження позивачем вартості товарів, що вказує на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2019 року №0013831406, №0013841406.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів (п.7 ч.1 ст.336 МК України).

Відповідно до п.34-1 ч.1 ст.4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 Про Державну фіскальну службу затверджено положення про Державну фіскальну службу України, відповідно до п.1 якого Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Отже, ГУ ДФС у місті Києві, як територіальний орган Державної фіскальної служби України належить до органів доходів і зборів та має повноваження на здійснення митного контролю, зокрема шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, а тому посилання апелянта на відсутність у відповідача таких повноважень є безпідставним.

Частиною 1 ст.345 МК України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Згідно з п.2 ч.2 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неправомірне зазначення у наказі ГУ ДФС у м.Києві від 24.01.2019 №949 підстави для проведення документальної невиїзної перевірки п.1 ч.2 ст.351 МК України, замість п.2 ч.2 ст.351 МК України, оскільки наказом ГУ ДФС у м.Києві від 01.02.2019 №1303 (а.с.118) у зв`язку з технічною помилкою внесено зміни до вищенаведеного наказу шляхом викладення в новій редакції абзацу 1 наказу, а саме На підставі п.2 частини 2 ст.351 Митного кодексу України… .

Таким чином, наказ ГУ ДФС у м.Києві від 24.01.2019 №949 був приведений у відповідність до початку проведення документальної невиїзної перевірки позивача, яка проводилась з 04.02.2019 по 15.02.2019.

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст. 257 МК України).

В силу ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 2 ч.2 ст.52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до п.190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та компанією Gembird Electronucs (Asia) LTD (продавець) укладено контракт №GMB-2016-01-05 від 01.05.2016 (а.с.15), за умовами якого продавець постачає покупцю обладнання і товари згідно з найменуванням та кількістю, наведеними у додатках №1-60, що являються невід`ємними частинами даного контракту (п.1.1).

З метою здійснення митного оформлення товару, імпортованого за вказаним контрактом, позивачем подано до митного органу МД UA100050/2017/339857 із супровідною документацією, зокрема, додатком №42 від 11.08.2017 до контракту (а.с.20), інвойсом №ЕЕ262111497-208993 від 11.08.2017 (а.с.40) в яких визначено загальну вартість товару 43130,13 доларів США.

За результатами проведення митного контролю імпортовані позивачем товари були випущені у вільний обіг.

Листом Київської митниці ДФС від 11.12.2018 №4096/7/26-70-19-01 (а.с.88) повідомлено ГУ ДФС у м.Києві, що від митної адміністрації Нідерландів надіслано копії експортної митної декларації (ЕХ А) від 11.08.2017 №17NLJ67LGEAD21WD56, транзитної декларації (Т1) від 12.09.2018 №17NL0008501C49A339, в якій зазначено номер експортної митної декларації. Також, надіслано копії інвойсу від 26.06.2017 №ЕЕ262111497-208993, пакувального листа з тами саме реквізитами та копію транспортної накладної CMR від 11.08.2017 б/н, яка повністю тотожна за змістом та реквізитами з накладною, наданою при митному оформленні в Україні, що підтверджує однозначну ідентифікацію даних поставок. Згідно надісланої від митної адміністрації Нідерландів інформації, вартість товарів за даною поставкою складає 85399,56 доларів США на умовах поставки FOB-ALMERE. Також зазначено, що артикули та найменування товарів в інвойсі, наданому при митному оформленні в Україні від 11.08.2017 №ЕЕ262111497-208993 та інвойсу від 26.06.2017 №ЕЕ262111497-208993, надісланого митною адміністрацією Нідерландів співпадають, що також свідчить про ідентифікацію товарів, оформлених в Україні за митною декларацією від 19.08.2017 №UA100050/2017/339857 та в Нідерландах за митною декларацією №17NL0008501С49А339. Разом із тим, згідно з митною декларацією від 19.08.2017 №UA100050/2017/339857 вартість товарів складає 43130,13 дол. США на умовах поставки FCA- ALMERE. За результатами співставлення даних, заявлених ПП Мрія-2000 за митною декларацією від 19.08.2017 №UA 100050/2017/339857 та тих, що надійшли з митної адміністрації Нідерландів встановлені заниження вартості товарів майже вдвічі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії документів, що були надані позивачем під час митного оформлення імпортованого товару та співставивши їх із копіями документів, що надійшли від митної адміністрації Нідерландів колегія суддів зазначає наступне.

Назва та опис товарів, їх кількість та країна походження, що зазначені в поданій позивачем копії інвойсу №ЕЕ262111497-208993 від 11.08.2017 (а.с.40) є ідентичними, зазначеним в копії інвойсу по замовленню № ЕЕ262111497-208993 від 26.06.2017 (а.с.94), що надійшла від митної адміністрації Нідерландів. В той же час, в цих документах наявна значна різниця в цінах на імпортований товар, а саме за поданим позивачем для митного оформлення інвойсом загальна вартість імпортованого товару становить 43130,13 доларів США, в той час як в наданих від митної адміністрації Нідерландів документів зазначено загальну вартість того ж товару на рівні 85399,56 доларів США.

Експортна декларація країни відправлення №17NL0008501С49А339 від 11.08.2017 (а.с.101-104) містить інформацію про найменування отримувача експортованого товару - MRIYA-2000, вартість експортованого товару - 85399,56 доларів США, номеру інвойсу - ЕЕ262111497-208993, ваги товару - 12578,5 кг, що в повному обсязі відповідає документам, поданим позивачем для митного оформлення, за виключенням загальної вартості придбаного товару.

Інформація щодо експортної декларації країни відправлення №17NL0008501С49А339 також відображена в копії транспортної накладної CMR від 11.08.2017 б/н (а.с.91), яка була надана митному органу під час митного оформлення імпортованого товару на території України 15.08.2017.

Наведене в повному обсязі підтверджує висновки контролюючого органу щодо належності документів, які надійшли від митної адміністрації Нідерландів до господарської операції щодо придбання позивачем товарів у компанії Gembird Electronucs (Asia) LTD на умовах контракту №GMB-2016-01-05 від 01.05.2016.

Твердження позивача щодо відсутності в наданому митною адміністрацією Нідерландів інвойсі номеру та дати зовнішньоекономічного контракту жодним чином не спростовують висновок щодо ідентифікації товарів, оформлених в Україні за митною декларацією від 19.08.2017 №UA100050/2017/339857 та в Нідерландах за митною декларацією №17NL0008501С49А339, що на думку суду в повному обсязі підтверджує висновок відповідача про заниження позивачем вартості імпортованого товару.

Стосовно розбіжності в умовах поставки Інкотермс щодо FOB та FCA суд зазначає, що за обома цими умовами транспортування товару здійснюється за рахунок покупця і єдині відмінності становить вид транспорту, яким здійснюється транспортування товару, та момент переходу ризиків від продавця до покупця, що не може вплинути на достовірність отриманих контролюючим органом документів від митної адміністрації Нідерландів та жодним чином не спростовує висновок про заниження позивачем вартості імпортованого товару.

З документів, що були подані до митного оформлення позивачем вбачається, що контракт було укладено з Gembird Electronucs (Asia) LTD, в той же час, вантажовідправником імпортованого товару являється Gembird Europe B.V. - європейський філіал компанії, що розташований в Almere Haven у Нідерландах, що свідчить про відсутність будь-яких розбіжностей в назві постачальника придбаних позивачем товарів у поданих ним документах та документах, що надійшли від митної адміністрації Нідерландів.

Поданий позивачем акт взаєморозрахунків згідно з умовами контракту №GMB-2016-01-05 від 01.05.2016 (а.с.75) не може вважатись належним доказом щодо відсутності заборгованості за придбаний згідно інвойсу № ЕЕ262111497-208993 товар, оскільки складений в односторонньому порядку без залучення іншої сторони зовнішньоекономічного контракту компанії Gembird Electronucs (Asia) LTD, є внутрішнім документом позивача і не може підтверджувати вартість придбаного товару, яка в ньому зазначена.

Зазначаючи, про неналежний розрахунок відповідачем сум митних та податкових платежів, позивач не наводить жодних своїх розрахунків, та єдиним його обґрунтуванням неправильності таких розрахунків є відсутність факту заниження вартості імпортованого товару. Однак, таке твердження позивача спростовано наявними в матеріалах справи доказами, якими підтверджується, що митне оформлення експорту товару за інвойсом №ЕЕ262111497-208993 було здійснено за ціною 85399,56 доларів США, а тому митне оформлення зазначеного товару в режимі імпорт на території України за ціною 43130,13 доларів США відбулось із заниженням митної вартості товару, що був придбаний на умовах контракту №GMB-2016-01-05 від 01.05.2016.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідачем правомірно проведено перевірку позивача на предмет дотримання ним вимог законодавства з питань державної митної справи за митною декларацією від 19.08.2017 №UA100050/2017/339857, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення позивачем вимог ч.1 ст.257, п.2 ч.2 ст.52 МК України та п.190.1 ст.190 ПК України, а тому оскаржувані рішення винесені у відповідності до положень чинного законодавства України, є правомірними та не підлягають скасуванню.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.329 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства МРІЯ-2000 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 24 червня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма