Рішення

від 06.03.2020 по справі 640/13463/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 року м. Київ № 640/13463/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НІК" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05 липня 2019 року та №0040811404, №0040821404,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НІК" (далі також - ТОВ "НІК", позивач) із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 05 липня 2019 року та №0040811404, №0040821404.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в Акті щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, вважає їх необґрунтованими, помилковими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, позивач зазначає, що факт господарських взаємовідносин з ТОВ Флагман Еволюшен підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні та свідчать про реальність здійснення між ними господарських операцій.

Також позивач зазначає, що ТОВ НІК відповідно до норм законодавства належним чином та в передбаченому порядку відобразило господарські операції з контрагентом в бухгалтерському та податковому обліку. При цьому, ТОВ Флагман Еволюшен мав належну правоздатність та належний податковий статус: зареєстрований платником податків та платником податку на додану вартість.

Поряд з цим, позивач звертає увагу, що законодавством України не визначено обов`язку платника податків проводити розслідування щодо фінансово-господарської діяльності його контрагентів, перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов`язань, виконання ними таких зобов`язань перед бюджетом на наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних Фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди тертім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів. При укладанні договорів платник податків має право тільки контролювати виконання контрагентом зобов`язань за договором.

При цьому, позивач зазначає, що доводи відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації, не підтвердженою ніяким чином.

На думку позивача, оскаржувані рішення, є безпідставними, незаконними, прийнятими на підставі припущень, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу надано час для подачі відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзив обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у м. Києві було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, відповідач звертав увагу, що позивачем на його запит від 11.04.2019 року № 2819/26-15-14-04-04-15 не було надано належним чином засвідчених копій документів, які підтверджували б взаємовідносини з ТОВ Флагман Еволюшен за квітень 2017 року. Вказаних документів, не було надано позивачем і під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що в силу п. 44.6 ст. 44 ПК України свідчить про відсутність таких документів у платника податків.

З урахуванням інформації, яка наведена вище, перевіркою не підтверджено факт продажу товарів від ТОВ Флагман Еволюшен в адресу ТОВ НІК , а зазначені господарські операції фактично не відбувались. У зв`язку з чим, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН ТОВ Флагман Еволюшен в адресу ТОВ НІК , не мають юридичної сили первинних документів.

За вказаних обставин, контролюючим органом в ході перевірки не підтверджено факт продажу товару ТОВ Флагман Еволюшен в адресу ТОВ НІК , що свідчить про те, що правочини між ТОВ НІК та ТОВ Флагман Еволюшен за квітень 2017 року на суму ПДВ 212 748 грн., здійснені без мети настання реальний наслідків, оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій та наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі направлення від 03.06.2019 року №994/26-15-14-04-04 відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) та на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 03.06.2019 року №7488, проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю НІК (код 31305795) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Флагман Еволюшен (код 40314171) за квітень 2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 579/26-15-14-04-04-/31305795 від 11.06.2019 року.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ НІК :

- п.44.6, п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 197 382,00 грн., у тому числі: за квітень 2017 року на суму - 197 382,00 гривень та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за квітень 2017 року на суму - 15 366,00 гривень.

19 червня 2019 року ТОВ НІК подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на Акт перевірки № 579/26-15-14-04-04-/31305795 від 11.06.2019 року, які останнім листом від 02 липня 2019 року за № 125206/10/26-15-14-04-04 залишено без задоволення, а висновки Акту - без змін.

05 липня 2019 року відповідачем на підставі висновків Акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0040811404, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України до ТОВ НІК застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 15 336, 00 грн.

№ 0040821404, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ НІК збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 296 073, 00 грн., в тому числі 197 382, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 98 691, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з вказаними вище податковим повідомленнями-рішеннями позивач їх оскаржив до суду.

Судом встановлено, що в період з 09.10.2018 року по 16.10.2018 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 08.10.2018 року проводилася позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю НІК (код 31305795) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Флагман Еволюшен (код 40314171) за квітень 2017 року, за результатами якої складено Акт № 1036/26-15-14-04-04-/31305795 від 11.06.2019 року.

14.11.2018 року на підставі вказаного акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0058181404, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України до ТОВ НІК застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 15 336, 00 грн.

№ 0058191404, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54,п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ НІК збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 296 073, 00 грн., в тому числі 197 382, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 98 691, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 3622/6/99-99-11-04-01-25 від 24.01.2019 року скаргу позивача було задоволено, а вказані вище податкові повідомлення-рішення - скасовано.

Позивач в протиправність оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень посилається, зокрема, на те, що ДФС України прийнято було остаточне рішення по фінансово-господарських операціях з ТОВ Флагман Еволюшен , що виключає проведення повторної перевірки з вказаних питань.

Щодо правомірності проведення повторної позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НІК (код 31305795) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Флагман Еволюшен (код 40314171) за квітень 2017 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 03.06.2019 №7488 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НІК (код 31305795) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Флагман Еволюшен (код 40314171) за квітень 2017 року, останній було прийнято на підставі пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові 12 квітня 2019 р. по справі № 810/955/17 наказ про проведення документальної позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Тобто, зі змісту підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України вбачається, що умовами для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки є: невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства; неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства; існування розпочатого службового розслідування щодо посадових осіб нижчого рівня або повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів проведення службового розслідування стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків та/або доказів розпочатого службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, за вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність на момент прийняття оскаржуваного наказу правових підстав для проведення позапланової перевірки позивача у відповідності до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, що є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за наслідками такої перевірки.

У той же час, суд звертає увагу, що згідно норм Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4).

Згідно з пунктом 78.5 статті 75 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, вказане свідчить про те, що якщо платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи.

Таким чином, при вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

Як встановлено матеріалами справи копію наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Головного управління ДФС у м. Києві від 03.06.2019 року №7488 вручено 04.06.2019 року представнику за довіреністю ТОВ НІК Кіяшко Людмилі Юріївні та пред`явлено направлення під підпис від 03.06.2019 року №994/26-15-14-04-04.

Також встановлено, що перевірку проведено з відома директора ТОВ НІК ОСОБА_1 .

Вказаний факт позивачем у позовній заяві не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було реалізовано свого права на не допуск перевіряючих до перевірки, та не було надано доказів оскарження вказаного наказу в судовому порядку, що в свою чергу свідчить про реалізацію відповідачем своєї компетенції на проведення позапланової виїзної перевірки, оформлення її результатів та прийняття оскаржуваних рішень.

Як було встановлено вище, контролюючим органом за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлено заниження податку на додану вартість в за квітень 2017 року на загальну суму 197 382,00 грн. та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за квітень 2017 року на суму - 15 366,00 гривень.

Вказані висновки стали підставою для прийняття ГУ ДФС у м. Києві податкових повідомлень - рішень від 05 липня 2019 року та №0040811404, №0040821404.

Щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

У розумінні п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Положеннями ст.185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість вказаної у податковій накладній , до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно правової позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час розгляду даної справи встановлено, що 10 квітня 2017 року між ТОВ Флагман Еволюшен (Постачальник), в особі директора Горицького Р.В., з однієї сторони, та ТОВ НІК (Покупець), в особі директора Бокоча С.М., з іншої сторони, укладено договір поставки №300184, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) у власність Покупця на умовах визначених цим Договором, Специфікаціями до нього Товар, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар (товари) і оплатити його на умовах визначених цим Договором.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються Специфікацією. У Специфікації можуть зазначатися і інші умови необхідні для поставки Товару. Специфікацією може бути рахунок-фактура.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки поставка та передача товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс, 2000), м. Київ або конкретна адреса поставки вказується сторонами у відповідній специфікації (додатку) до договору .

Відповідно до умов вказаного Договору, згідно Специфікації, яка є Додатком 1 до нього, ТОВ Флагман Еволюшен було поставлено ТОВ НІК наступний товар:

- мініелектростанція NIK PG3000,3,0кВт, 220В, бензин, стартер, бак 15л, 49кг. (24 шт.) на суму 207 840, 00 грн.;

- мініелектростанція NIK PG 5500, 5,5 кВт, 220 В, бензин, стартер, бак 25л (30 шт.) на суму 390 900, 00 грн.;

- мініелектростанція NIK PG6300, 6,3кВт, 220В/380В, бензин, стартер, бак 25л, 108кг (10 шт.) на суму 161 000, 00 грн.;

- дизельна електростанція NIK DG5000E (20 шт.) на суму 304 000, 00 грн.

Загальна вартість товару становила 1 276 488, 00 грн., в т.ч. ПДВ 212 748, 00 грн.

На виконання умов вказаного Договору позивачем надано копію видаткової накладної № 55 від 17.04.2017 року; податкової накладної № 55 від 17.04.2017 року.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) за квітень 2017 року ТОВ Флагман Еволюшен зареєстровано податкову накладну на адресу ТОВ НІК , яка включена до складу податкового кредиту ТОВ НІК у сумі 212748,00 грн. та відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року.

У той же час, висновок контролюючого органу про нереальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Флагман Еволюшен , як вбачається з акту перевірки було зроблено на підставі неподання позивачем документів на письмовий запит податкового органу від 11.04.2019 року № 2819/26-15-14-04-04-15 та податкової інформації, наявної в базах даних на рівні ДФС України.

Так, згідно з інформацією баз даних на рівні ДФС: ТОВ Флагман Еволюшен перебуває на обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на загальній системі оподаткування; зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.04.2016 року (дата анулювання- 31.07.2018 року - причина - 39 відсутність поставок та подання звітності ); остання податкова декларація з ПДВ подана за березень 2018 року; встановлено відсутність у ТОВ Флагман Еволюшен основних засобів, необхідних для ведення господарської діяльності в обсягах, що вказані в податкових накладних; відсутність трудових ресурсів (1 директор); встановлено відсутність у ТОВ Флагман Еволюшен транспортних засобів, складські приміщення (для зберігання мініелектростанцій, дизельних електростанцій); встановлено відсутність у ТОВ Флагман Еволюшен затратної частини на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування в мережі Інтернет, оплату логістичних послуг, прибирання та інші витрати, необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, характерні для реального сектору економіки, тощо.

Також під час перевірки контролюючим органом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у відкритому доступі, зареєстрована Ухвала Печерського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року, справа № 757/55078/17-к по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000001846 від 08.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 ч.5 ст.191 КК України, відповідно до якої, під час досудового розслідування встановлено, що за попередньою змовою невстановленою групою осіб протягом 2015-2016 років вчинено фіктивне підприємництво шляхом реєстрації/перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), а саме: ряд підприємств, в тому числі ТОВ Флагман Еволюшен (код 40314171).

Також згідно Акту перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ НІК не надано до перевірки товарно-транспортні накладні чи інші документальні підтвердження транспортування мініелектростанцій, дизельних електростанцій в процесі їх придбання , які на його думку, відносяться до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб`єктів господарської діяльності незалежно від форм власності являється обов`язковим.

На підставі вказаних вище обставин, контролюючим органом не підтверджено факт продажу товару ТОВ Флагман Еволюшен в адресу ТОВ НІК , що свідчить про те, що правочини між ТОВ НІК та ТОВ Флагман Еволюшен за квітень 2017 року на суму ПДВ 212 748 грн., здійснені без мети настання реальних наслідків, що в свою чергу потягнуло за собою завищення ТОВ НІК податкового кредиту по податку на додану вартість у квітні 2017 року на суму ПДВ 212 748 гривень та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за квітень 2017 року на суму 15 366, 00 грн.

Надаючи оцінку зазначеному вище, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що за результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов`язкових реквізитів.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Більш того, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останні були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації особи платником податку на додану вартість до моменту анулювання свідоцтва, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що посилання податкового органу на здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42017000000001846 від 08.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 ч.5 ст.191 КК України та зазначає, що наявність кримінального провадження не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними, а лише свідчить про необхідність додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності наданих платником податків документів на підтвердження чи спростування відповідних фактів. Крім того, чинне законодавство не дає підстав робити висновок щодо не підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин на підставі лише факту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження щодо протиправної діяльності підприємства. Також слід зазначити, що вказане кримінальне провадження не містять в собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі №809/1139/17, від 14 березня 2018 року по справі №804/691/17, від 20 лютого 2018 року по справі №826/6280/13-а.

У той же час, посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагентів позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано судом відхиляються, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

За вказаних обставин, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що не може бути також беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій і посилання відповідача відсутність у позивача (ненадання) товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування мініелектростанцій, дизельних електростанцій в процесі їх придбання .

Так, наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів, на думку суду, є безпідставними, оскільки вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Також, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №826/13058/15, суд зазначив: товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі .

Отже, відсутність ТТН, не може бути самостійною підставою для того, щоб вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 20 червня 2018 року у справі №808/481/17, від 14.02.2019 року по справі № 826/19419/13-а, від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 21 серпня 2018 року у справі №П/811/2816/15.

Суд також звертає увагу, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов`язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд вважає неприйнятними доводи податкового органу стосовно посилання на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, як підставу завищення ТОВ НІК податкового кредиту по податку на додану вартість у квітні 2017 року на суму ПДВ 212 748 гривень та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за квітень 2017 року на суму 15 366, 00 грн., оскільки положення вказаної статті Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що у даній справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена на підставі первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року по справі №820/6512/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи, оформлені ним у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже підтверджують реальні зміни у його майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції з ТОВ Флагман Еволюшен спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно задекларовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 212 748, 00 грн. та суму грошових зобов`язань у розмірі 15 366, 00 грн. за квітень 2017 року за результатами взаємовідносин з ТОВ Флагман Еволюшен .

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, відсутні.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05 липня 2019 року та №0040811404, №0040821404 підлягають скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК" (код ЄДРПОУ 31305795, 01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 34, кім. 202) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05 липня 2019 року та №0040811404, №0040821404.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК" (код ЄДРПОУ 31305795, 01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 34, кім. 202) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 441 (чотири тисячі чотириста сорок одну гривню) 11 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

.

Суддя І.М. Погрібніченко