Рішення

від 06.03.2020 по справі 640/10656/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 року м. Київ № 640/10656/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД МЕДІА ГРУПП" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00003901402 та №00003911402 від 26.03.2019 року.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛД МЕДІА ГРУПП" (далі - ТОВ "ГОЛД МЕДІА ГРУПП", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00003901402 та №00003911402 від 26.03.2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в Акті щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, вважає їх необґрунтованими, помилковими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, позивач зазначає, що на підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ Люкс Консоріс контролюючому органу під час перевірки ним було надано належним чином оформлені первинні документи, які складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні та свідчать про реальність здійснення між ними господарських операцій.

Також позивач звертає увагу, що придбаний у ТОВ Люкс Консоріс було реалізовано у своїй господарський діяльності, шляхом укладання відповідних догорів з ТОВ Лореаль Україна та ТОВ Філіп Морріс Сейлз енд Дистрибюшн , що в свою чергу свідчить про фактичне (реальне) здійснення оподатковуваних операцій постачальником та факт подальшого використання у господарський діяльності під час виконання зобов`язань перед вказаними вище контрагентами.

На думку позивача, не може бути підставою для застосування до нього відповідальності за порушення податкового законодавства, шляхом збільшення суми грошового зобов`язання з податку на подану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, посилання контролюючого органу на протокол допиту директора його контрагента та ухвалу Оболонського районного суду м. Києва, в якій містяться посилання на вказаний протокол допиту, оскільки протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, тобто до винесення рішення в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.

Поряд з цим, позивач звертав увагу на те, що можливі порушення податкового та іншого законодавства з боку посадових осіб контрагентів не можуть бути підставою для висновку про аналогічні порушення з боку позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу надано час для подачі відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

18 липня 2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому ГУ ДФС у м. Києві в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у м. Києві було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки з наявної в ІС Податковий блок інформації, ТОВ Люкс Консоріс не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність та фактично постачати товари.

24 липня 2019 року ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджувався з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Зокрема, позивач зазначав, що наявна у контролюючого органу під час перевірки платника податків певна інформація про господарську діяльність контрагента позивача, одержана з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, та не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі наказу від 11.02.2019 № 1676 та відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛД МЕДІА ГРУПП (код 35982476) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Люкс Консоріс (код 40207026) за квітень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображанням в Декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 127/26-15-14-02-01/35982476 від 22.02.2019 року.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП :

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 45 881 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 45 881 гривень;

пунктів 44.1 статті 44, пункту 198.1 пункту 198.2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42 483 грн., в т.ч. за: квітень 2016 року на суму 42 483 гривень.

11 березня 2019 року ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на Акт перевірки № 127/26-15-14-02-01/35982476 від 22.02.2019 року, які останнім листом від 21 березня 2019 року за № 52083/10/26-15-14-02-01 залишено без задоволення, а висновки Акту - без змін.

26 березня 2019 року відповідачем на підставі висновків Акта перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 00003901402, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54,п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 57 351, 00 грн., в тому числі 45 881, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 11 470, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 00003911402, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54,п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 53 140, 00 грн., в тому числі 42 483, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 10 621, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 24672/6/99-99-11-04-01-25 від 29.05.2019 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а вказані вище податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з вказаними вище податковим повідомленнями-рішеннями позивач їх оскаржив до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Як визначено приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (нижче - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства..

Розділом ІІІ ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно правової позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

З наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що позивачем за 2016 рік задекларовано податок на прибуток у сумі 115 164, 00 грн. та за період з 01.04.2016 року по 31.04.2016 року податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 494 448, 00 грн.

У той же час, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2016 рік встановлено його заниження всього у сумі 45 881 гривень, та завищення податкового кредиту за квітень 2016 року всього у сумі 42 483 грн. в результаті взаємовідносин з ТОВ ЛЮКС КОНСОРІС (код 40207026).

Як вбачається з Акту перевірки № 127/26-15-14-02-01/35982476 від 22.02.2019 року підставою таких висновків стала, зокрема, отримана від ОУ ГУ ДФС у м. Києві податкова інформація від 10.05.2018 за № 2650/8/26-59-21-04 (вх. № 24365/7), а саме: протокол допиту керівника ТОВ Люкс Консоріс (код 40207026) про непричетність його до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та документального оформлення нереальних господарських операцій.

Так, згідно вказаного протоколу допиту, ОСОБА_1, який з 30.12.2015 по дату реєстрації акта перевірки значиться одноосібним директором/головним бухгалтером/засновником ТОВ Люкс Консоріс (код 40207026), зазначив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду та причетності до ведення фінансово-господарської діяльності не мав.

Також для встановлення вказаних вище висновків контролюючим органом була взята інформація з Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, ІС Податковий блок , відповідно до якої ТОВ Люкс Консоріс :

внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва;

не подавався та відсутнє будь яке інше декларування форм трудових взаємовідносин (взаємовідносини з фізичними особами підприємцями, взаємовідносини за цивільно-правовим договором); відсутня штатна чисельність працівників свідчить про не можливість провадження фінансово-господарської діяльності підприємством;

не подавався до органів ДФС фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларацію з податку на прибуток з додатками за 2016 рік, що свідчить про відсутність основних фондів та виробничих потужностей необхідних для провадження господарської діяльності. Остання звітність з податку на додану вартість подана за червень 2016 року, а з липня 2016 року підприємство не звітує до органів ДФС взагалі;

Окрім цього, контролюючим органом встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Люкс Консоріс :

в перевіряємому періоді декларувало придбання різноманітних, товарів, а саме: продукти харчування (овочі, фрукти, каші, кава, чай, напої та інше), автомобільні товари, одяг, тканини, паливо, ванни акрилові, газ, відео карти, комп`ютерна техніка, меблі, дитячі товари, сантехніка, іграшки, камінь штучний, поліпропілен, плита газова, плитка керамічна, розетки, смартфони та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах, що фізично не можливо при відсутності штатної чисельності, складського приміщення, транспортних засобів (в.т.ч. відсутність придбаних послуг транспортування) придбати та реалізувати в адреси інших суб`єктів господарювання та не придбавало товари: смартфон 6S 128Gb (Rose Gold), смартфон 6S 16Gb (Rose Gold), смартфон 6S 16Gb (Gold), смартфон 6S 16Gb (Space Gold), Apple Watch Sport 38mm Gold Aluaminum Case Antique White Sport Band (MLCJ2) CPO, що свідчить про не можливість постачати ТОВ Люкс Консоріс товари на адресу ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП .

Вказане вище стало підставою для висновку про неможливість ТОВ Люкс Консоріс постачати товари на адресу ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП .

У той же час, з наданих позивачем в підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ Люкс Консоріс надано копії видаткових накладних від 12.04.2016 р. №76, від 29.04.2016 року № 135, платіжних доручень від 11.04.2016 року № 58, від 29.04.2016 року № 149 та податкових накладних від 12.04.2016 року № 41203, від 29.04.2016 року № 42942.

Судом встановлено, що згідно вказаних вище видаткових накладних, ТОВ Люкс Консоріс було продано ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП :

1 смартфон 6S 128Gb (Rose Gold) по ціні 25700.00 грн., 6 смартфонів 6S 16Gb (Rose Gold) на суму 120600,00 грн., 4 смартфони 6S 16Gb (Gold) на суму 80400,00 грн., 1 смартфон 6S 16Gb (Space Gray) по ціпі 20100,00 грн.

Apple Watch Sport 38шт Gold Aluaminum Case Ami que White Sport Band (MLCJ2) CPO по ціні 8095,00 грн.

Вказаний товар було сплачено на підставі рахунку від 29.04.2016 р. №149 платіжним дорученням від 29.04.2016 р. №1741 та рахунку від 11.04.2016 р. №58 платіжним дорученням від 12.04.2016 р. №25, що підтверджується копією банківської виписки.

За результатами вказаних взаємовідносин, позивачем було сформовано податкові накладні від 12.04.2016 р. №41203 на суму 246800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 41133,33 грн.) та від 29.04.2016 р. №42942 на суму 8095,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1349,17 грн.).

Також, судом встановлено, що 01.09.2014 року між ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП (Виконавець) та ТОВ Лореаль Україна (Замовник) був укладений договір №01092014-1.2. про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору виконавець приймає на себе зобов`язання, протягом строку дії Договору, надати Замовнику послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно п. 1 додатку №2 від 04.01.2016 р. до Договору сторони погодили, що Виконавець приймає на себе зобов`язання, протягом строку дії Договору, надати Замовнику послуги з організації та/або проведення рекламних, мотиваційних та інших акцій (надалі -Акцій) щодо товарів під торговими марками Замовника.

Згідно п. 2 додатку №2 від 04.01.2016 р. до Договору від 01.09.2014 р. №01092014-1.2., Виконавець в рамках організації Акції може здійснювати одну, кілька або всі наступні дії: розробка Офіційних правил Акції та погодження їх з Замовником; розробка та адаптація візуальної концепції Акції, з погодженням з Замовником; підготовка та розміщення контенту в соціальних мережах погоджених з Замовником; модерування сторінок в соціальних мережах; доставляти заохочення та/або інші мотивуючі речі учасникам та/ або переможцям Акції у розумінні Офіційних правил Акції, затверджених Замовником; 2.6 здійснювати інші дії, необхідні в рамках підготовки та/або проведення Акцій.

Судом з наданої копії вказаного Договору встановлено, що зміст послуги ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП наданої ТОВ Лореаль Україна включала в себе проведенні рекламної акції Анімація Ланком та полягала у просуванні на ринок, популяризації та стимулюванні збуту продукції ТМ Lancome . Акція проводилась серед працівників магазинів мережі Брокард . За умовами акції учасник акції повинен виконати або перевиконати план продажу парфумерної продукції торгової марки Lancome будь-якого об`єму кінцевому споживачу в штуках, в період з 1 березня 2016 року по 31 березня 2016 року включно. По факту виконання умов акції, переможець отримував право на отримання подарунку. Подарунковий фонд складався у тому числі з смартфонів 6S 128Gb (Rose Gold), 6S 16Gb (Rose Gold), 6S 16Gb (Gold), 6S 16Gb (Space Gray), які були придбані у ТОВ ЛЮКС КОНСОРІС .

Позивачем до позовної заяви додано копії договорів дарування, укладені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які стали переможцями проведеної акції.

Після укладання договорів дарування ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП було сплачено ПДФО з виграшу у розмірі 54977,47 грн. та військовий збір з виграшу у розмірі 3756,80 грн., що не заперечувалося відповідачем під час розгляду даної справи та в Акті перевірки.

За результатом проведення рекламної акції між замовником ТОВ Лореаль Україна та виконавцем ГОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПИ був підписаний акт №0037/4600478946 від 28.04.2016 p., відповідно до якого сторони засвідчили виконання робіт у повному обсязі та відсутність претензій один до одного та виставлено рахунок-фактуру №СФ-0055 від 28 квітня 2016 р. на суму 466433,10 грн. який був повністю оплачений замовником.

Судом також було встановлено, що 01.07.2015 року між ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП (Продавець) та ТОВ Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн (Покупець) був укладений договір поставки №71183, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставляти Покупцю товар на підставі та у відповідності до замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього визначену Договором ціну.

За умовами вказаного договору, ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП на виконання замовлення ТОВ Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн від 28.04.2016 р. №4500851335 зобов`язаний був поставити дерев`яний дисплей IQOS/RRP по ціні 67512,64 грн. без ПДВ., який мав в себе включати наступне наповнення: Apple Watch Sport 38mm Gold Aluaminum, Г арнітура Beats Solo 2 Wireless Headphones, Термінал Apple iPhone 6 16Gb gold "Як Новий", Окуляри Oliver Peoples.

За результатами поставки вказаного товару ТОВ Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн , позивачем була складена видаткова накладна від 24.05.2016 p. №РН-0023 на суму 67512,64 грн. без ПДВ та рахунку-фактуру від 24.05.2016 р. №СФ-0073 на підставі якого було здійснено плату постановленого товару.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Судом також встановлено, що товар придбаний у вказаного контрагента було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, про що свідчать надані копії прибуткових ордерів та картки складського обліку, які підтверджують видачу товару, придбаного у вказаних вище контрагентів у виробництво.

Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов`язкових реквізитів.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Більш того, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Люкс Консоріс , останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав індивідуальний податковий номер, отже, він мав право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагента позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано судом відхиляються, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У той же час, суд зазначає, що, окрім зазначеної в Акті перевірки інформації контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При цьому, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Щодо наявності протоколу допиту директора ТОВ Люкс Консоріс у кримінальному провадженні, суд зазначає, що відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки, не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення.

Таким чином, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як докази лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

При цьому, суд звертає увагу, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ Люкс Консоріс , відсутня.

Одночасно, суд звертає увагу, що вищевказаний протокол допиту свідка, на який посилається в акті перевірки відповідач, не містить жодної інформації щодо обставин здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Отже, факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Суд також зазначає, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Водночас, за умови дотримання позивачем вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Люкс Консоріс , здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно задекларовано за 2016 рік податок на прибуток у сумі 115 164, 00 грн. та податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 494 448, 00 грн. за період з 01.04.2016 року по 31.04.2016 року.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, відсутні.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.03.2019 року №00003901402 та №00003911402 підлягають скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД МЕДІА ГРУПП" (код ЄДРПОУ 35982476, 03039, м. Київ, Голосіївська, 7, корпус 3) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.03.2019 року №00003901402 та №00003911402.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД МЕДІА ГРУПП" (код ЄДРПОУ 35982476, 03039, м. Київ, Голосіївська, 7, корпус 3) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко