Постанова

від 09.07.2020 по справі 640/10656/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10656/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Уголькова Є.О.,

представника відповідача Осадчого О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суддя Погрібніченко І.М.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД МЕДІА ГРУПП" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛД МЕДІА ГРУПП" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00003901402 та №00003911402 від 26.03.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.03.2019 року №00003901402 та №00003911402; присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД МЕДІА ГРУПП" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (як правонаступник відповідача) подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що

- з наявної в ІС Податковий блок інформації, ТОВ Люкс Консоріс не могло фактично провадити фінансово-господарську діяльність та фактично постачати товари;

- ТОВ Люкс Консоріс не подано до органів ДФС фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларацію з податку на прибуток з додатками за 2016 рік, що свідчить про відсутність основних фондів та виробничих потужностей необхідних для провадження господарської діяльності;

- остання звітність з податку на додану вартість подана за червень 2016 року, а з липня 2016 року підприємство не звітує до органів ДФС взагалі;

- згідно даних ЄРПН встановлено, що ТОВ Люкс Консоріс в перевіряємому періоді декларувало придбання різноманітних, товарів, а саме: продукти харчування (овочі, фрукти, каші, кава, чай, напої та інше), автомобільні товари, одяг, тканини, паливо, ванни акрилові, газ, відео карти, комп`ютерна техніка, меблі, дитячі товари, сантехніка, іграшки, камінь штучний, поліпропілен, плита газова, плитка керамічна, розетки, смартфони та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах, що фізично не можливо при відсутності штатної чисельності, складського приміщення, транспортних засобів (в.т.ч. відсутність придбаних послуг транспортування) придбати та реалізувати в адреси інших суб`єктів господарювання;

- відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Люкс Консоріс не придбавало товари: смартфон 6S 128Gb (Rose Gold), смартфон 6S 16Gb (Rose Gold), смартфон 6S 16Gb (Gold), смартфон 6S 16Gb (Space Gold), Apple Watch Sport 38mm Gold Aluamimim Case Antique White Sport Band (MLCJ2) CPO, що свідчить про не можливість постачати ТОВ Люкс Консоріс товари на адресу ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП .

- до перевірки надані первинні документи, які підписані від імені постачальника - директором ТОВ Люкс Консоріс ОСОБА_1 , однак отримано протокол допиту, яким підтверджено факт непричетності до діяльності підприємства ОСОБА_1 .

Враховуючи відсутність штатної чисельність працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей, залучення сторонніх осіб для провадження фінансово-господарської діяльності, ТОВ Люкс Консоріс не могло фактично провадити фінансового-господарську діяльність та фактично постачати товари позивачу.

02.07.2020 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "ГОЛД МЕДІА ГРУПП" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року залишити без змін.

У відзиві позивач вказує, що ним підтверджено використання у власній господарській діяльності товару придбаного у ТОВ ЛЮКС КОНСОРІС шляхом його включення до подарункового фонду та подальшого дарування переможцям рекламної акції Анімація Ланком на замовлення ТОВ Лореаль Україна , що свідчить про реальність операції по придбанню товарів у ТОВ ЛЮКС КОНСОРІС , та підтверджено використання у власній господарській діяльності товару придбаного у ТОВ ЛЮКС КОНСОРІС шляхом його поставки у складі дерев`яного дисплею IQOS/RRP на замовлення ТОВ Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн , що свідчить про реальність операції по придбанню Apple Watch Sport 38 mm Gold Aluaminum у TOB ЛЮКС КОНСОРІС .

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про заміну відповідача задоволено та замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Щодо заявленого клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про допит у якості свідка гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) з метою з`ясування обставин виконання спірних договірних відносин та підтвердження або спростування факту веденні фінансово-господарської діяльності від імені директора ТОВ ЛЮКС КОНСОРІС (код 40207026), колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів з приводу обставин, які слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, а тому, в даному випадку, відсутні підстави для задоволення клопотання.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 11.02.2019 №1676 та відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛД МЕДІА ГРУПП (код 35982476) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Люкс Консоріс (код 40207026) за квітень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображанням в Декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 127/26-15-14-02-01/35982476 від 22.02.2019.

Висновками вказаного Акту перевірки встановлено порушення ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП :

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 45 881 грн., в тому числі: за 2016 рік на суму 45 881 гривень;

пунктів 44.1 статті 44, пункту 198.1 пункту 198.2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42 483 грн., в т.ч. за: квітень 2016 року на суму 42 483 гривень.

11 березня 2019 року ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на Акт перевірки № 127/26-15-14-02-01/35982476 від 22.02.2019 року, які останнім листом від 21 березня 2019 року за № 52083/10/26-15-14-02-01 залишено без задоволення, а висновки Акту - без змін.

26 березня 2019 року відповідачем на підставі висновків Акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00003901402, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54,п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 57 351, 00 грн., в тому числі 45 881, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 11 470, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00003911402, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54,п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до п. 57.3 ст. 57, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 53 140, 00 грн., в тому числі 42 483, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 10 621, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 24672/6/99-99-11-04-01-25 від 29.05.2019 скаргу позивача було залишено без задоволення, а вказані вище податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення №00003901402 та №00003911402 від 26.03.2019 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, ТОВ "ГОЛД МЕДІА ГРУПП" звернулося з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ Люкс Консоріс , здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №813/6835/14, постанові від 10 квітня 2020 року у справі №826/24764/15.

З наявних в матеріалах справи документів, колегією суддів встановлено, що позивачем за 2016 рік задекларовано податок на прибуток у сумі 115 164, 00 грн. та за період з 01.04.2016 року по 31.04.2016 року податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 494 448, 00 грн.

У той же час, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2016 рік встановлено його заниження всього у сумі 45 881 гривень, та завищення податкового кредиту за квітень 2016 року всього у сумі 42 483 грн. в результаті взаємовідносин з ТОВ ЛЮКС КОНСОРІС (код 40207026).

Як вбачається з Акту перевірки № 127/26-15-14-02-01/35982476 від 22.02.2019 підставою таких висновків стала, зокрема, отримана від ОУ ГУ ДФС у м. Києві податкова інформація від 10.05.2018 за № 2650/8/26-59-21-04 (вх. № 24365/7), а саме: протокол допиту керівника ТОВ Люкс Консоріс (код 40207026) про непричетність його до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та документального оформлення нереальних господарських операцій.

Так, згідно вказаного протоколу допиту, ОСОБА_1 , який з 30.12.2015 по дату реєстрації акта перевірки значиться одноосібним директором/головним бухгалтером/засновником ТОВ Люкс Консоріс (код 40207026), зазначив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду та причетності до ведення фінансово-господарської діяльності не мав.

Також для встановлення вказаних вище висновків контролюючим органом була взята інформація з Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, ІС Податковий блок , відповідно до якої ТОВ Люкс Консоріс :

- внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва;

- не подавався та відсутнє будь яке інше декларування форм трудових взаємовідносин (взаємовідносини з фізичними особами підприємцями, взаємовідносини за цивільно-правовим договором); відсутня штатна чисельність працівників свідчить про не можливість провадження фінансово-господарської діяльності підприємством;

- не подавався до органів ДФС фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва, декларацію з податку на прибуток з додатками за 2016 рік, що свідчить про відсутність основних фондів та виробничих потужностей необхідних для провадження господарської діяльності. Остання звітність з податку на додану вартість подана за червень 2016 року, а з липня 2016 року підприємство не звітує до органів ДФС взагалі;

Окрім цього, контролюючим органом встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Люкс Консоріс : в перевіряємому періоді декларувало придбання різноманітних, товарів, а саме: продукти харчування (овочі, фрукти, каші, кава, чай, напої та інше), автомобільні товари, одяг, тканини, паливо, ванни акрилові, газ, відео карти, комп`ютерна техніка, меблі, дитячі товари, сантехніка, іграшки, камінь штучний, поліпропілен, плита газова, плитка керамічна, розетки, смартфони та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах, що фізично не можливо при відсутності штатної чисельності, складського приміщення, транспортних засобів (в.т.ч. відсутність придбаних послуг транспортування) придбати та реалізувати в адреси інших суб`єктів господарювання та не придбавало товари: смартфон 6S 128Gb (Rose Gold), смартфон 6S 16Gb (Rose Gold), смартфон 6S 16Gb (Gold), смартфон 6S 16Gb (Space Gold), Apple Watch Sport 38mm Gold Aluaminum Case Antique White Sport Band (MLCJ2) CPO, що свідчить про не можливість постачати ТОВ Люкс Консоріс товари на адресу ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП .

Вказане вище стало підставою для висновку про неможливість ТОВ Люкс Консоріс постачати товари на адресу ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП .

У той же час, в підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ Люкс Консоріс , позивачем надано копії видаткових накладних від 12.04.2016 р. №76, від 29.04.2016 року № 135, платіжних доручень від 11.04.2016 року № 58, від 29.04.2016 року № 149 та податкових накладних від 12.04.2016 року № 41203, від 29.04.2016 року № 42942.

Згідно вказаних вище видаткових накладних, ТОВ Люкс Консоріс було продано ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП :

- 1 смартфон 6S 128Gb (Rose Gold) по ціні 25700.00 грн., 6 смартфонів 6S 16Gb (Rose Gold) на суму 120600,00 грн., 4 смартфони 6S 16Gb (Gold) на суму 80400,00 грн., 1 смартфон 6S 16Gb (Space Gray) по ціпі 20100,00 грн.

- Apple Watch Sport 38шт Gold Aluaminum Case Ami que White Sport Band (MLCJ2) CPO по ціні 8095,00 грн.

Вказаний товар було оплачено на підставі рахунку від 29.04.2016 №149 платіжним дорученням від 29.04.2016 №1741 та рахунку від 11.04.2016 №58 платіжним дорученням від 12.04.2016 №25, що підтверджується копією банківської виписки.

За результатами вказаних взаємовідносин, позивачем було сформовано податкові накладні від 12.04.2016 №41203 на суму 246800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 41133,33 грн.) та від 29.04.2016 №42942 на суму 8095,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1349,17 грн.).

Також, 01.09.2014 року між ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП (Виконавець) та ТОВ Лореаль Україна (Замовник) був укладений договір №01092014-1.2. про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору виконавець приймає на себе зобов`язання, протягом строку дії Договору, надати Замовнику послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно п. 1 додатку №2 від 04.01.2016 до Договору сторони погодили, що Виконавець приймає на себе зобов`язання, протягом строку дії Договору, надати Замовнику послуги з організації та/або проведення рекламних, мотиваційних та інших акцій (надалі - Акцій) щодо товарів під торговими марками Замовника.

Згідно п. 2 додатку №2 від 04.01.2016 до Договору від 01.09.2014 №01092014-1.2., Виконавець в рамках організації Акції може здійснювати одну, кілька або всі наступні дії: розробка Офіційних правил Акції та погодження їх з Замовником; розробка та адаптація візуальної концепції Акції, з погодженням з Замовником; підготовка та розміщення контенту в соціальних мережах погоджених з Замовником; модерування сторінок в соціальних мережах; доставляти заохочення та/або інші мотивуючі речі учасникам та/ або переможцям Акції у розумінні Офіційних правил Акції, затверджених Замовником; 2.6 здійснювати інші дії, необхідні в рамках підготовки та/або проведення Акцій.

З наданої копії вказаного Договору встановлено, що зміст послуги ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП наданої ТОВ Лореаль Україна включала в себе проведенні рекламної акції Анімація Ланком та полягала у просуванні на ринок, популяризації та стимулюванні збуту продукції ТМ Lancome . Акція проводилась серед працівників магазинів мережі Брокард . За умовами акції учасник акції повинен виконати або перевиконати план продажу парфумерної продукції торгової марки Lancome будь-якого об`єму кінцевому споживачу в штуках, в період з 1 березня 2016 року по 31 березня 2016 року включно. По факту виконання умов акції, переможець отримував право на отримання подарунку. Подарунковий фонд складався у тому числі з смартфонів 6S 128Gb (Rose Gold), 6S 16Gb (Rose Gold), 6S 16Gb (Gold), 6S 16Gb (Space Gray), які були придбані у ТОВ ЛЮКС КОНСОРІС .

Також, позивачем додано до матеріалів справи копії договорів дарування, укладені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які стали переможцями проведеної акції.

Після укладання договорів дарування ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП було сплачено ПДФО з виграшу у розмірі 54977,47 грн. та військовий збір з виграшу у розмірі 3756,80 грн., що не заперечувалося відповідачем під час розгляду даної справи та в Акті перевірки.

За результатом проведення рекламної акції між замовником ТОВ Лореаль Україна та виконавцем ГОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПИ був підписаний акт №0037/4600478946 від 28.04.2016 p., відповідно до якого сторони засвідчили виконання робіт у повному обсязі та відсутність претензій один до одного та виставлено рахунок-фактуру №СФ-0055 від 28 квітня 2016 р. на суму 466433,10 грн. який був повністю оплачений замовником.

01.07.2015 року між ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП (Продавець) та ТОВ Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн (Покупець) був укладений договір поставки №71183, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставляти Покупцю товар на підставі та у відповідності до замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується приймати Товар та сплачувати за нього визначену Договором ціну.

За умовами вказаного договору, ТОВ ГОЛД МЕДІА ГРУПП на виконання замовлення ТОВ Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн від 28.04.2016 р. № 4500851335 зобов`язаний був поставити дерев`яний дисплей IQOS/RRP по ціні 67512,64 грн. без ПДВ., який мав в себе включати наступне наповнення: Apple Watch Sport 38mm Gold Aluaminum, Гарнітура Beats Solo 2 Wireless Headphones, Термінал Apple iPhone 6 16Gb gold "Як Новий", Окуляри Oliver Peoples.

За результатами поставки вказаного товару ТОВ Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб`юшн , позивачем була складена видаткова накладна від 24.05.2016 №РН-0023 на суму 67512,64 грн. без ПДВ та рахунку-фактуру від 24.05.2016 №СФ-0073 на підставі якого було здійснено плату постановленого товару.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Колегія суддів таким чином зазначає, що товар, придбаний у вказаного контрагента, було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, про що свідчать надані копії прибуткових ордерів та картки складського обліку, які підтверджують видачу товару, придбаного у вказаних вище контрагентів у виробництво.

Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.

При цьому, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов`язкових реквізитів.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

На момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та ТОВ Люкс Консоріс , останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав індивідуальний податковий номер, отже, він мав право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагента позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано судом відхиляються, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів.

Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У той же час, колегія суддів зазначає, що, окрім зазначеної в Акті перевірки інформації контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При цьому, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, колегія суддів зазначає, що така носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №820/7831/15.

Щодо наявності протоколу допиту директора ТОВ Люкс Консоріс ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, суд зазначає, що відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки, не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення.

Таким чином, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як докази лише в разі його відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

При цьому, на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, станом на час розгляду даної справи в суді першої і в суді апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ Люкс Консоріс , відсутня.

Крім того, вищевказаний протокол допиту свідка, на який посилається в акті перевірки відповідач, не містить жодної інформації щодо обставин здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Отже, факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Верховний Суд у своєї постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 826/18952/14 зазначив, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Також, Верховний Суд у своєї постанові від 15 травня 2018 року по справі №822/2348/16, вказав на те, що "наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування ... може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За таких обставин, відповідач не може надати оцінку законності чи незаконності, наявності підстав чи безпідставності формування податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток підприємствами - контрагентами позивача, оскільки б це привело до порушення загальних засад кримінального судочинства (ст. 129 Конституції України) таких як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України), забезпечення права на захист (п. 6 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Також, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року у справі №826/9967/16 зазначив, що посилання контролюючого органу протокол допиту керівника … в межах кримінального провадження … , яке стосується кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків), який повідомив про його непричетність до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що оскільки, по-перше, в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок, а по - друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України .

Колегія суддів вказує на те, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 826/16304/17.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відображений в Акті перевірки №127/26-15-14-02-01/35982476 від 22.02.2019 цитований ніби-то з ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 29 грудня 2018 року у справі №756/16229/18 абзац про те, що Будучи допитаним в якості свідка засновник та директор ТОВ ЛЮКС КОНСОРІС показав, що підприємство він реєстрував за проханням і ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, ніяких документів щодо фінансово-господарської діяльності не підписував. (а.с.47, т.1) в ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 29 грудня 2018 року у справі №756/16229/18 - відсутній.

Отже, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача, що він не знав та не міг знати про недоліки у господарській діяльності контрагента, оскільки товар, як вбачається з наданих документів, поставлявся контрагентом в обумовлені строки та у повному обсязі, у зв`язку з чим у позивача не виникало жодних сумнів щодо добропорядності контрагента.

Апелянтом не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентами позивач мав всі підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо.

Також чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Отже, операції позивача з постачальником TOB Люкс Консоріс (код 40207026) мають всі необхідні ознаки для визнання господарських операцій реальними, а саме:

1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (обидві сторони на момент здійснення операцій були зареєстровані як платники ПДВ);

2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця (факт подальшого використання товарів у госп. діяльності позивача);

3) наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів та потребою використання в господарській діяльності (отримання прибутку від операції),

4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання (наявна первинна бухгалтерська документація, яка оформлена належним чином);

5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (наявні).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно задекларовано за 2016 рік податок на прибуток у сумі 115 164, 00 грн. та податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 494 448, 00 грн. за період з 01.04.2016 по 31.04.2016.

Таким чином, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання теж відсутні, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.03.2019 №00003901402 та №00003911402 підлягають скасуванню.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09 липня 2020 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов