Постанова

від 03.03.2020 по справі 480/2183/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 р. м. ХарківСправа № 480/2183/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС (правонаступник - Слобожанська митниця Держмитслужби) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко (повний текст складено 18.11.12) по справі № 480/2183/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство"Гарпун"

до Сумської митниці ДФС (правонаступник - Слобожанська митниця Держмитслужби)

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство Гарпун (далі - позивач, ТОВ НВП Гарпун ) звернулося до суду з позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач, Сумська митниця ДФС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА805180/2019/000161/2 від 13.06.2019;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805180/2019/00381, виписану Сумською митницею ДФС 13.06.2019.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 задоволено позов.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що в результаті здійснення контролю визначення митної вартості придбаного позивачем товару відбулось спрацювання системи управління ризиками за кодами 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби» , 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» , 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» . З посиланням на пункт 4 та 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України відмічає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Однак, поданий скрін-шот платежу від 07.06.2019 на підтвердження оплати за поставлений товар, не є банківським платіжним документом (платіжним дорученням), а є лише роздрукованим текстом без підписів та печаток. Також, в Контракті №42 від 27.12.2012 року, і в специфікації № 6 від 06.06.2019, і в інвойсі №6 від 06.06.2019 зазначені зовсім інші банківські реквізити продавця, які вказані у скрін-шоті щодо здійснення платежу від 07.06.2019 №10JBKLJ0. Крім того, в графі «призначення платежу» в платежі від 07.06.2019 зазначено про оплату за контрактом №42 від 27.12.2018. Однак, в договорі №42 від 27.12.2018 вартість поставленої партії товару згідно специфікації №6 від 06.06.2019 та інвойсу № 6 від 06.06.2019 не зазначено. Пунктом 2.4. Договору зазначена лише орієнтовна сума всього Договору (49 900 дол. США), а виходячи з умов Договору, поставка товару має здійснюватись окремими партіями, ціна за яку має зазначатись в інвойсі на кожну партію. З наданого скрін-шоту платежу від 07.06.2019 не зазначено якої саме партії стосується дана оплата. Скрін-шот платежу від 07.06.2019 не містить реквізитів, за допомогою яких можна ідентифікувати саме ввезений товар позивача, адже, не міститься даних стосовно поставки товару, щодо якої здійснено даний платіж, а тому відсутні підстави стверджувати, що даний платіж стосується саме ввезеного товару за інвойсом та специфікацією № 6 від 06.06.2019. Вказує на дію пункту 1 частини 5 статті 54 та частини 3 статті 53 Митного кодексу України та виконання згенерованого автоматизованого системою аналізу та управліннями ризиками критеріїв ризику, які передбачають можливе заниження митної вартості товару та у зв`язку з вищевказаними розбіжностями виникла необхідність у витребуванні документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, на що декларантом додаткових документів не було надано. Враховуючи не подання декларантом необхідних документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, вважає, що відповідачем законно та обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА805180/2019/000161/2.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

До суду відповідачам надано клопотання про заміну сторони у справі, відповідно до вимог ст. 52 КАС України протокольною ухвалою замінено відповідача по справі, а саме: Сумську митницю ДФС на його правонаступника Слобожанську митницю Держмитслужби.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що ТОВ НВП «Гарпун» зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.41,44).

27.12.2018 між позивачем та ТОВ «Технопластик» (м.Мінськ Республіка Білорусь) був укладений контракт на поставку №42 пластмасових виробів (а.с.13, далі - Контракт від 27.12.2018), згідно умов якого ТОВ «Технопластик» зобов`язалось передати, а ТОВ НВП «Гарпун» прийняти та оплатити пластмасові вироби (далі за текстом - Товар) у кількості, асортименті та за цінами, які визначені в Додатках (специфікаціях, інвойсах) до Контракту. Загальна орієнтовна вартість Контракту складає 49900 доларів США.

13.06.2019 позивачем через митного брокера з метою митного оформлення товару, призначеного для монтажу світильного обладнання на стелях, зокрема, частин освітлювального обладнання з пластмас, на виконання умов Контракту від 27.12.2018, було подано електронну митну декларацію №UA805180/2019/016850, згідно якої митну вартість визначено у розмірі 3051 дол. США, визначеної за основним методом (а.с.25).

Разом з митною декларацією уповноваженою особою позивача були надані, зокрема: скрін-шот платежу від 07.06.2019 №10JBKLJ0 на суму 3051,00дол. США (а.с.20), платіжний ордер №15658 від 07.06.2019 на суму 3051,00дол. США (а.с.21-22), міжнародну товарну-транспортну накладну CMR 12/06-1 (а.с.23-24); калькуляцію транспортних витрат №10/2019-к від 13.06.2019 (а.с.40), прайс-лист «Оптимпласт» - торгівельна марка ТОВ «Технопластик» від 01.03.2019 (а.с.35-38), специфікацію №6 від 06.06.2019 на суму 3051,00дол. США (а.с.14), контракт №42 від 27.12.2018 (а.с.13), сертифікат про походження товару №ВYUА9102259901 від 10.06.2019, виданий Унітарним підприємством з надання послуг «Мінське відділення Білоруської торгово-промислової палати» (а.с.18), акт експертизи походження товару №2/562-1 від 15.02.2019 (а.с.30-34), акт завантаження від 12.06.2019, в якому ТОВ «Технопластик» зазначає відстань доставки товару, марку та модель транспортного засобу перевізника, кількість та вагу товару, вміст ящиків (а.с.19), лист ТОВ «Технопластик» від 12.06.2019 №8-50 з поясненням продавця-виробника товару (а.с.39), інвойс №6 від 06.06.2019 на суму 3051,00дол. США (а.с.15), пакувальний лист №6 від 06.06.2019 (а.с.17), товарну накладну №0778279 від 12.06.2019 (вартість товару 3051,00дол.США) (а.с.16). Вказані документи, подані позивачем разом з митною декларацією документи містять однакові відомості про найменування товару, кількість, вагу та вартість партії імпортованого товару.

Подання вказаних документів підтверджується копією оскаржуваної картки відмови (а.с.12), а також скрін-шотом екрана, наданого представником відповідача (а.с.79).

За результатами здійснення митного контролю щодо правильності визначення митної вартості, у зв`язку з повідомленням системи управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» щодо можливого заниження митної вартості ідентичних товарів та можливого заявлення недостовірної інформації про товар, що впливає на його базу оподаткування, 13.06.2019 інспектором митниці направлено декларантові електронне повідомлення, в якому вказувалось, що «для визначення митної вартості товару необхідно надати документи згідно ст.53 Митного кодексу України» (а.с.29зворот, а.с.78), у відповідь на що додаткових документів надано не було.

Враховуючи ненадання жодного документа, Сумською митницею ДФС 13.06.2019 прийнято рішення №UА805180/2019/000161/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.11), згідно з яким митна вартість товару, а саме: частин освітлювального обладнання з пластмас, призначені для монтажу світильного обладнання на стелях, визначена в сумі 4422,85дол.США. Підставою для визначення такої митної вартості митний орган зазначив, що основний метод визначення митної вартості товарів не застосовувався тому, що використані позивачем відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально, та визначено митну вартість товару за другорядним методом: за ціною договору щодо ідентичних товарів (МД №UA 805180/2019/014311 від 20.05.2019).

Сумською митницею ДФС 13.06.2019, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805180/2019/00381 (а.с.12).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару №UА805180/2019/000161/2 від 13.06.2019 прийняте необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, воно за змістом не відповідає приписам ч.2 ст.55 Митного кодексу України, а тому, є протиправним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, частина 3 вказаної статті встановлює, що у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (пункт 2 частини 5 статті 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування (частина 3 статті 54 МК України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 6 статті 54 МК України).

Згідно зі ст. 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 2, 3 статті 57 МК України).

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Також, єдиний підхід до здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками встановлено Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.08.2015 №1021/27466, відповідно до пункту 1 розділу VII якого за результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів та транспортних засобів, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками (далі - СУР), що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митні органи обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей.

Вказані норми узгоджуються з ч.1 ст. 320 Митного кодексу України, відповідно до якої форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Аналізуючи наведені норми, варто зробити висновок, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак, самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що під час митного контролю при обробці документів, наданих декларантом, спрацювала система управління ризиками та системою управління ризиками автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» за митною декларацією від 13.06.2019 №UA805180/2019/016850 було сформовано митні формальності за кодами 103-1, 105-2 та 106-2 (а.с.80), у зв`язку з чим і направлено уповноваженій особі позивача повідомлення про надання додаткових документів.

Водночас, враховуючи вищезазначені норми, сам лише факт спрацювання систему управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, причиною для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування слугувала неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, з огляду на необ`єктивність та недостатнє підтвердження відомостей, використаних декларантом (а.с.11). Тобто, відповідачем не зазначено у чому саме полягає не об`єктивність та недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом позивача митної вартості товару.

Щодо доводів апеляційної скарги, що підставою для витребування додаткових документів, стало фактично не надання уповноваженою особою позивача платіжного документа, який мав би реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначає, що для митного оформлення був наданий скрін-шот платежу від 07.06.2019, який не міг бути банківським платіжним документом (платіжним дорученням), оскільки не містив ні підписів та печаток, а також призначення платежу, в ньому не зазначено якої саме партії стосується дана оплата. Крім іншого в Контракті №42 від 27.12.2012 року, в специфікації № 6 від 06.06.2019, та інвойсі №6 від 06.06.2019 зазначені зовсім інші банківські реквізити продавця, аніж ті, що вказані у скрін-шоті щодо здійснення платежу від 07.06.2019 №10JBKLJ0. Таким чином, митний орган робить висновок, що вказаний скрін-шот платежу від 07.06.2019 не містить реквізитів, за допомогою яких можна ідентифікувати саме ввезений товар позивача.

Проте, на думку колегії суддів, у митного органу не було підстав у не прийнятті вказаного скрін-шоту платежу, оскільки вказаний доказ підтверджує той факт, що ТОВ НВП «Гарпун» 07.06.2029 здійснив Міжнародний переказ грошей у розмірі 3051,00 дол. США в мережі SWIFT (Товариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій), через банк-посередник: JP Morgan Chase Bank, New York, USE (The Bank of New York Mellon, New York, USE), на рахунок банка-посередника продавця, ТОВ «Технопластик» , Республіка Білорусь, Мінськ: Deutsche Bank Trust Company Amerikas, New York, USE (Citibank N.A., New York, USE), що спростовує твердження представника відповідача щодо інших банківських реквізитів продавця. Крім того, додатково, поряд з іншими документами до митної декларації були надані, зокрема, платіжний ордер №15658 від 07.06.2019 (а.с.21-22), прайс-лист «Оптимпласт» - торгівельна марка ТОВ «Технопластик» від 01.03.2019 (а.с.35-38), специфікацію №6 від 06.06.2019 (а.с.14), контракт №42 від 27.12.2018 (а.с.13), інвойс №6 від 06.06.2019 на суму 3051,00дол. США (а.с.15), а також лист ТОВ «Технопластик» №8-50 від 12.06.2019 з поясненням продавця-виробника товару (а.с.39). У вказаних документах, зокрема, специфікації №6 від 06.06.2019 (а.с.14) та інвойсі №6 від 06.06.2019 (а.с.15) зазначено вартість поставленого товару - 3051,00дол. США, що спростовує твердження представника відповідача про відсутність такої в них інформації (а.с.71). Крім іншого, як вбачається з вказаних доказів, зокрема, листа ТОВ «Технопластик» №8-50 від 12.06.2019 (а.с.39), ТОВ «Технопластик» підтверджує, що ціни на товар, указані в інвойсі №6 від 06.06.2019 (а.с.15) діють на момент оплати товару (платіжний ордер №15658 від 07.06.2019 (а.с.21-22) та зафіксовані в прайс-листі від 01.03.2019. Вказані докази в їх сукупності, в повній мірі давали змогу підтвердити митну вартість імпортованого товару.

У рішенні про коригування митної вартості даних обставин, на які посилається представник відповідача, не наведено, та у запиті про надання саме даних додаткових документів не вимагалось.

Так, у рішенні про коригування митної вартості відповідачем не зазначено у яких саме документах ним виявлено розбіжності, чи містяться неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, ознаки підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. Зі змісту рішення про коригування митної вартості та вимоги про надання додаткових документів не вбачається, що у відповідача виникли сумніви у достовірності значень саме цієї складової митної вартості, та до поданого скрін-шоту платежу або ж платіжного ордеру, оскільки у позивача не вимагались надання платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, тим паче, такі документи були надані (а.с.20,21-22,39).

Тобто, відповідач, обмежившись у спірному рішенні лише загальним висновком про те, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах. За таких обставин, суд вважає, що відповідач не може обґрунтовувати законність прийнятих ним рішень посилаючись на обставини, що не були підставою для винесення рішень, які оскаржуються. Більш того, на обґрунтування своєї позиції позивачем додатково надано, в тому числі платіжне доручення від 07.06.2019 №10JBKLJ0 (а.с.105), що свідчить про його наявність під час митного оформлення, однак, саме такого документа митний орган не витребовував.

Таким чином, досліджуючи докази в їх сукупності, колегія суддів визнає, що під час митного оформлення було надано всі необхідні документи, в тому числі і на підтвердження сплати товару, зокрема, платіжний ордер, з відміткою банку про проведення платежу 07.06.2019. При цьому доводи про те, що в ордері відсутні дані щодо ідентифікації товару, оскільки не зазначено номера та дату специфікації та інвойсу є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначено вище, ТОВ «Технопластик» у листі №8-50 від 12.06.2019, який також наданий до митної декларації (а.с.39), підтверджує, що ціни на товар, указані в інвойсі №6 від 06.06.2019 (а.с.15) діють на момент оплати товару (платіжний ордер №15658 від 07.06.2019 (а.с.21-22) та зафіксовані в прайс-листі від 01.03.2019.

Отже, колегія суддів вважає, що митним органом не було доведено обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною вказаною у договорі, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а.

Доводи апеляційної скарги, що використання інформації, яка формується автоматизованою системою аналізу та управління ризиками можна вважати дійсною вартістю та як наслідок використання даної інформації органом доходів і зборів при визнання митної вартості за другорядним методом відповідає законодавству України, колегія суддів з урахування вказаного вище не вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Окремо колегія суддів зауважує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15, а саме те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи, що позивач надав Сумській митниці ДФС для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації та не доведено наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та витребовувати у позивача додаткові документи.

Крім того, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості не містить вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів та хоч із посиланням на митну декларацію №UA805180/2019/014311 від 20.05.2019, однак, без обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, передбачених, зокрема, п.п.3, 4 ч.2 ст. 55 Митного кодексу України.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає хибним висновок відповідача про непідтвердження використаних декларантом відомостей про митну вартість товару, а також про наявність розбіжностей у документах, поданих декларантом, та відсутність у них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000161/2 від 13.06.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00381 від 13.06.2019 винесені відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду.

Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст.316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС (правонаступник - Слобожанська митниця Держмитслужби) залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 по справі № 480/2183/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 06.03.2020.