Постанова

від 04.03.2020 по справі 806/2347/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/2347/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

04 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Якухно О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту культури молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" до Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2018 року позивач ОСББ "Доманевський" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .Житомир АДРЕСА_2 бульвар № АДРЕСА_3 з метою її передачі у постійне користування ОСББ "Доманевський" для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку, викладену у листі від 18.05.2018 №814-1.19/12-18.

Також, позивач просив зобов`язати відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою м.Житомир, Старий бульвар №16/1.

З 31.05.2018 по 11.07.2018 за вмотивованими розпорядженнями керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду справа передавалась на повторний автоматизований розподіл у зв`язку із постановлянням ухвал про задоволення заяв про самовідвід суддів.

Розпорядженням Житомирського окружного адміністративного суду № 241 від 12.07.2018, відповідно до статті 29, 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, матеріали даної адміністративної справи передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.12.2019 позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить, задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Разом з тим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі надано оцінку матеріалам справи та доводам позивача.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням третя особа, яка не брала участь в справі в суді першої інстанції ( ОСОБА_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить, задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, апелянт зазначає, що погодженням проекту землеустрою будуть порушені його права, як законного землекористувача (власника земельної ділянки в розрізі спільної сумісної власності з іншими власниками квартир за адресою АДРЕСА_3 ).

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належного представника не направив, разом з тим був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, 04.03.2020 на адресу суду надійшла заява від відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належного представника не направив, разом з тим був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, від особи 02.03.2020 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, рішенням 30 сесії 7 скликання Житомирської міської ради № 900 від 18.12.2017 Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання в постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, орієнтовною площею 0,2377 га, за адресою: АДРЕСА_3 ;омир.

На замовлення позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність.

Згідно з довідкою Міськрайонного Управління Держгеокадастру у Житомирському районі та м. Житомирі № 32-6-0.15-2168-183-18 від 26.03.2018 категорія даної земельної ділянки не визначалась, а цільове призначення - не встановлено.

Відповідно до довідки Міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі № 19-6-0.15-707/123-17 від 14.03.2018 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 особливо цінні землі відсутні.

Згідно з висновком Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку № 11/2018П від 13.03.2018 встановлено, що відповідно до історико-архітектурного опорного плану міста Житомира з визначенням меж і режимів використання зон пам`яток та історичних ареалів, дана земельна ділянка знаходиться в межах історичного ареалу, пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Ю.О. Гагаріна", природно-заповідного фонду та території пам`ятки архітектури місцевого значення "Особняк".

З урахуванням встановлених містобудівних обмежень та умов землекористування, Департаментом містобудування та земельних ділянок Житомирської міської ради проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки погоджено, без права нового будівництва, в установленому законодавством порядку.

23.04.2018 проект землеустрою подано для погодження до Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації.

Розглянувши відповідний проект землеустрою, листомом Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018 повідомлено, що земельна ділянка знаходиться у межах історичного ареалу, пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Ю.О. Гагаріна", на території пам`ятки архітектури місцевого значення "Особняк", а тому необхідно внести відповідні зміни у проект землеустрою, зазначивши землі історико-культурного призначення.

Вважаючи відповідь відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що як вбачається зі змісту листа Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018, відповідачем фактично не прийнято рішення ні про погодження, ні про відмову у погодженні поданого позивачем проекту землеустрою. Натомість вказано, що земельна ділянка знаходиться у межах історичного ареалу, пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Ю.О. Гагаріна", на території пам`ятки архітектури місцевого значення "Особняк", а тому необхідно внести відповідні зміни у проект землеустрою, зазначивши землі історико-культурного призначення.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у листі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018 року відсутнє будь-яке посилання на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють зокрема відносини у сфері містобудування та архітектури, невідповідність яким могла б бути підставою для відмови у погодженні поданого проекту.

Правила використання земель історико-культурного призначення можуть міститись у висновку про погодження проекту землеустрою, для врахування компетентним органом під час вирішення питання про затвердження проекту землеустрою, проте така обставина, у даному випадку, не може бути підставою для відмови у погоджені проекту. У цьому контексті, суд першої інстанції звертає увагу на довідку Міськрайонного управління Держгеокадастру у Житомирському районі та м. Житомирі № 32-6-0.15-2168-183-18 від 26.03.2018, згідно якої категорія спірної земельної ділянки не визначалась, а цільове призначення - не встановлено.

В свою чергу, долучені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки матеріали геодезичних вишукувань та перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) містять у собі дані щодо розташування земельної ділянки відносно суміжних землевласників та охоронних зон. Також, до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки додано висновок Департаменту містобудування та земельних ділянок Житомирської міської ради про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку № 11/2018П від 13.03.2018 року з визначенням відповідних вимог (умов та обмежень) щодо використання земельної ділянки, що знаходиться в охоронній зоні. Згідно вказаного висновку, проект землеустрою відповідає вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що перевіривши правомірність підстав не погодження Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та надавши правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у даній відмові, вона є немотивованою, необґрунтованою та прийнятою з порушенням вимог статті 186-1 Земельного кодексу України.

В частині зобов`язання відповідача надати висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд першої інстанції зазначає, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про землеустрій" видами документації із землеустрою є, зокрема проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Як передбачається ч.2, 3 ст.50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 ст.118 ЗК України врегульовано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч.10 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч.10 ст.118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Частиною 6 ст.186 ЗК України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу

Положеннями ч.18 ст.186 ЗК України встановлено, що кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Згідно з ч.12 ст.186 ЗК України погодження документації із землеустрою здійснюється за місцем розташування земель (земельних ділянок) територіальними органами центральних органів виконавчої влади, утвореними у районі, місті обласного, республіканського значення (Автономної Республіки Крим), містах Києві та Севастополі, або міжрегіональним територіальним органом, у разі якщо повноваження його поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до ч.4 ст.186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно з ч.6 ст.186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Частиною 7 ст.186-1 ЗК України визначено, що кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що єдиною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Водночас така відмова має відповідати вимогам щодо її обґрунтованості, тобто із зазначенням всіх виявлених порушень та нормативно-правових актів, вимоги яких не було дотримано позивачем по кожному із встановлених порушень на час звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою, чого в даному випадку не було зроблено відповідачем.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач листом № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018 фактично не погодив поданий позивачем проект землеустрою. Натомість вказав, що земельна ділянка знаходиться у межах історичного ареалу, пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Ю.О. Гагаріна", на території пам`ятки архітектури місцевого значення "Особняк", а тому необхідно внести відповідні зміни у проект землеустрою, зазначивши землі історико-культурного призначення.

Колегія суддів також зазначає, що статтею 123 Земельного кодексу України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати свої повноваження у формі рішення, листа, тощо.

Тобто, хоча відповідач й не зазначив чіткої відмови, однак з тексту Листа Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018, стає зрозуміло, що він відмовляє у погодженні проекту.

Разом з тим, перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася з метою затвердження проекту землеустрою, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

На підставі чого, колегія суддів приходить до аналогічного висновку з судом першої інстанції, а саме - Лист Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018 є немотивованим, необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог статті 186-1 Земельного кодексу України.

Тобто, позовна вимога про визнання протиправною відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .Житомир АДРЕСА_2 № АДРЕСА_4 1 з метою її передачі у постійне користування ОСББ "Доманевський" для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку, викладену у листі від 18.05.2018 №814-1.19/12-18 підлягає задоволенню.

В частині зобов`язання відповідача надати висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Частина 2 ст.19 Конституції України гарантує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч.2 ст.245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

Рішенням від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 суд вказав, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Гавенда проти Польщі" від 14.03.2002; рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Аманн проти Швейцарії" від 16.02.2000).

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі "Фадеева проти Росії" від 09.06.2005, в якому Європейський Суд з прав людини з відсилкою до справи "Баклі проти Сполученого Королівства", зазначив, що: "Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції".

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач в межах даних правовідносин листом № 814-1.19/12-18 від 18.05.2018, фактично відмовив у погодженні поданого позивачем проекту землеустрою, вказавши, що земельна ділянка знаходиться у межах історичного ареалу, пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Парк ім. Ю.О. Гагаріна", на території пам`ятки архітектури місцевого значення "Особняк", а тому необхідно внести відповідні зміни у проект землеустрою, зазначивши землі історико-культурного призначення. Крім того, зазначив, що даний проект розглянуто.

Тобто, суд приходить до висновку, що з врахуванням вказаного вище, в даному випадку підставою для відмови у задоволенні заяви позивача може бути лише визначені законом обставини, однак відповідачем було відмовлено не з таких підстав.

На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача надати висновок щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 1 з метою її передачі у постійне користування ОСББ "Доманевський" для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку з урахуванням обставин встановлених в постанові суду апеляційної інстанції, рішенні суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині, що зазначена спірна земельна ділянка належить на праві спільної сумісної власності власникам квартир в будинку, який розташований на ній, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням 30 сесії 7 скликання Житомирської міської ради № 900 від 18.12.2017 Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Доманевський" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання в постійне користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, орієнтовною площею 0,2377 га, за адресою: АДРЕСА_3 .

Дане рішення не є скасованим, тобто колегія суддів приходить до висновку, що дана земельна ділянка не обтяжена правом власності інших осіб на неї.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що розпорядження про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним з підготовчих етапів і обов`язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом державної влади або органу місцевого самоврядування питання щодо передачі землі в оренду для зацікавленої особи і зовсім не гарантує їй подальше отримання землі в оренду.

Так, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки, розроблення проекту, так само як і погодження проекту не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Тобто, у даному випадку, позивач, має право розробити проект землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. А відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

В свою чергу, ОСОБА_1 не надано доказів щодо права власності на дану земельну ділянку, а судом не встановлено, що такі докази взагалі є.

Крім того, приписами частини 4 статті 123 ЗК України, визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

У даному випадку надання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Колегія суддів наголошує, що на етапі надання дозволу на розробку проекту, так і в той час, коли проект вже розроблений, земельна ділянка у зв`язку з цими обставинами не має обтяжень, відповідно власник земельної ділянки має право розпоряджатись нею на власний розсуд у тому числі і надавати дозвіл іншим особам на розроблення проекту відведення, здійснювати інші розпорядчі дії з власною земельною ділянкою.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що в межах даної адміністративної справи, а саме в частині вирішення питання щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 з метою її передачі у постійне користування ОСББ "Доманевський" для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку, ніяким чином не впливає на права позивача, оскільки по своїй суті має на меті оскарження дій суб`єкта владних повноважень. Отже, з урахуванням вказаного у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо інших доводів і аргументів ОСОБА_1 в частині переважного права на отримання земельної ділянки співвласниками житлового будинку та відсутності повноважень ОСББ "Доманевський" на звернення за погодженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 з метою її передачі у постійне користування ОСББ "Доманевський" для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку, колегія суддів зазначає, що це не є предметом спору в даній справі, а деякі доводи ОСОБА_1 межують з спорами про право.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Департаменту культури молоді та спорту Житомирської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 березня 2020 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.