Постанова

від 06.03.2020 по справі 813/8184/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2020 року

Київ

справа №813/8184/14

адміністративне провадження №К/9901/25646/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Дорогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року (головуючий суддя - Гулкевич І.З.)

та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шавель Р.М., судді - Костів М.В., Бруновська Н.В.)

у справі №876/7542/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західна дорожна транспортна група

до Дорогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Західна дорожна транспортна група (далі - Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дорогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Дорогобицька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на протиправність оскаржуваних податкових - рішень контролюючого органу, зазначає, що будь-які акти виконаних робіт щодо експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування місцевого значення місцевого значення Турка-Трускавець-Дорогобич-Пісочне на загальну суму 392 897 грн у вересні 2012 року не складалися та не підписувалися, натомість відповідний акт складений та підписаний сторонами у грудні 2012 року, що свідчить про протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачем сум податку на прибуток у періоді, що перевірявся. Крім того, позивач заначив про протиправність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 127 Податкового кодексу України, оскільки платником було здійснено перерахування податку на доходи фізичних осіб, утриманого із нарахованої заробітної плати у день її виплати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Дорогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0001752301, №0000911702 від 25.12.2012;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Західна дорожна транспортна група 182, 70 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність декларування позивачем валових доходів та витрат за рахунок виконаних на користь ДП Львівський облавтодор робіт у декларації за 2012 рік згідно акту приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, оскільки відповідачем не доведено факту здійснення та завершення даної господарської операції між ТОВ ЗДТГ та ДП Львівський облавтодор саме у вересні 2012 року. Вказали про протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачем валового доходу на вартість брусків обрізних з хвойних порід та поковки з квадрадтних заготовок, оскільки згідно наявних в матеріалах справи доказів, на балансі Товариства були наявні бруски обрізні з хвойних порід та поковки з квадрадтних заготовок, необхідні для виконання вищезазначених підрядних робіт. Крім того, суди зазначили, що позивачем допущено порушення податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати суми узгодженого грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що відповідає складу правопорушення, передбаченому статтею 126 ПК України, однак всупереч вимог податкового законодавства при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0000911708 розмір штрафу, застосованого до позивача визначався на підставі статті 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті контролюючим органом в межах його повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому відсутні правові підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Західна дорожна транспортна група , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складено акт від 11.12.2012 № 490/22-20/35487941 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог:

- пп.14.1.27, пп.14.1.257 п. 14.1 ст.14, пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, п. 137.1., п. 137.4 ст. 137, п.138.2, п.138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 4 288 грн за третій квартал 2011 року в сумі 224 грн, та третій квартал 2012 року в сумі 4 064 грн;

- пп. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168, п. 127.1. ст. 127, п. 31.1 ст. 31, п. 57.1. ст. 57, п. 176.2.а) ст. 176 Податкового кодексу України та Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України , внаслідок неперерахування (несвоєчасної сплати) до бюджету податку доходів фізичних осіб в сумі 8 154 грн податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом для місячного податкового періоду за: серпень 2011 року в сумі 2 650 грн, вересень 2011 року в сумі 2 836 грн, жовтень 2011 року в сумі 2 668 грн, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податків, що підлягає нарахуванню та / або сплаті до бюджету в сумі 2 038, 50 грн.

На підставі Акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 25 грудня 2012 року:

- №0001752301, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 304 грн, з яких за основним платежем - 4 288 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 016 грн;

- №0000911708, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб. Що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 133.1 статті 133 ПК України встановлено, що платниками податку з числа резидентів є, у тому числі, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Дочірнім підприємством Львівський облавтодор (Замовник) (далі - ДП Львівський облавтодор ) та позивачем (Підрядник) укладено договір №14/10 на виконання робіт з капітального, поточного ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування Львівської області, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе юридичну та повну матеріальну відповідальність за капітальний, поточний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування Львівської області у відповідності з погодженими із Замовником обсягами та місцями проведення робіт, а підрядник зобов`язується виконати роботи своєчасно та відповідно до технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України П-Г.1-218-113-97, ВБН Г.1-218-530:2006, ВБН Г.1-218-182:2006 та інших діючих норм і стандартів, законодавчих документів, відповідно до кошторису та графіку виконання робіт в межах договірної ціни.

Виконання робіт за даним договором сторонами оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2012 року форми КБ-3, що були досліджені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи. 31.12.2012 ТОВ Західна дорожна транспортна група виписано податкову накладну на суму ПДВ 65 484, 00 грн та сформовано відповідні податкові зобов`язання з ПДВ.

Також, судами попередніх інстанцій досліджено лист-відповідь ДП Львівський облавтодор , в якому зазначено, що у вересні 2012 року ДП Львівський облавтодор та позивачем будь-яких актів приймання виконаних будівельних робіт з поточного ремонту та експлуатаційного утримання а/д загального користування місцевого значення Турка-Трускавець-Дрогобич-Пісочне на замовлення філії Дрогобицький райавтодор на загальну суму 392 897, 00 грн, не оформлялось, а також вказано, що такий акт був оформлений після закінчення виконання всього обсягу робіт у грудні 2012 року та письмові пояснення на той час директора позивача - Чіха В . В.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що жодних доказів виконання умов зазначеного договору у вересні 2012 року відповідачем не надано, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність висновків контролюючого органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на прибуток, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 25.12.2012 №0001452301 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів контролюючого органу про заниження позивачем валового доходу на вартість брусків обрізних з хвойних порід у сумі 738,00 грн (без ПДВ) та поковки з квадрадтних заготовок у сумі 236,00 грн (без ПДВ), суди попередніх інстанцій зазначили, що ці доводи контролюючого органу спростовуються наданими позивачем до матеріалів справи документами, зокрема довідкою від 18 червня 2015 року № 8, з якої вбачається, що станом на час виконання позивачем підрядних робіт на користь філії Стийська ДЕД ДП Львівський обавтодор з поточного ремонту автодороги загального користування Турка-Трускавець-Дрогобич-Пісочна у липні 2011 року, на балансі позивача були наявні бруски обрізні з хвойних порід та поковки з квадрадтних заготовок, необхідні для виконання вищезазначених підрядних робіт.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV вказаного Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та р. IV вказаного Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України встановлено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Згідно з пунктом 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 127.1 статті 127 ПК України встановлено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Натомість положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлено відповідальність саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись до чи на момент виплати доходу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, заробітна плата працівникам була виплачена Товариством несвоєчасно. При цьому, під час несвоєчасної виплати заробітної плати працівникам, Товариством одночасно було здійснено сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених податкових зобов`язань за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, з доходів платника податку у вигляді заробітної плати виникла внаслідок затримки виплати заробітної плати. При цьому, податок на доходи фізичних осіб перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата, а тому має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а не статтею 127 Податкового кодексу України, як помилково вважає відповідач.

Відповідно до ст. 350 КАСУ України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Дорогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханов