Постанова

від 05.03.2020 по справі 2а-7408/10/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №2а-7408/10/1370

адміністративне провадження №К/9901/39303/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 (суддя - Гулкевич І.З.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (колегія суддів: Р.Б. Хобор, Я.С. Попко, Р.П. Сеник) у справі № 2а-7408/10/1370 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, у якому просив визнати протиправними та скасувати і податкові повідомлення-рішення від 02.04.2010 року: №0000671721/0 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 100964,25 грн., №0000681721/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5407,5 грн., №0000661721/0 про нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77602,08 грн. та рішення від 02.04.2010 року №000069172 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1008500 грн. як таких, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Справа розглядалась судами неодноразово та знаходилась на касаційному розгляді у Вищому адміністративному суді України, який ухвалою від 15.12.2015 справу в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000671721/0 від 02.04.2010 та податкового повідомлення-рішення №0000681721/0 від 02.04.2010 в частині визначення суми податкового зобов`язання на суму 3937,5 грн. направив на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Щодо решти позовних вимог, суд касаційної інстанції залишив рішення судів без змін.

Під час нового розгляду в судах попередніх інстанцій позивач з урахуванням обсягу позовних вимог, які підлягали розгляду обґрунтував безпідставністю виставлення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують правомірність дій останнього, тому вважає що вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 не порушував. Зокрема, зазначає що ним тільки фактично, у липні 2009 року було здійснено перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) у розмірі 300000 грн. передбаченої підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України Про податок на додану вартість , а тому до 20 серпня 2009 року позивач не зобов`язаний був подати заяву для реєстрації платником ПДВ. А відтак, тільки донарахування суми основного зобов`язання з ПДВ у розмірі 1991,5 грн. можна вважати правомірним. Щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб також зазначає, що оскільки, позивачем фрезерний станок був реалізований нижче його залишкової вартості, то відповідно до норм абз.7 ст.1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва кошти отримані за такий станок не є виручкою, а відтак не підлягають оподаткуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 02.04.2010 № 0000671721/0 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 97 977 грн. (в тому числі основного платежу 65 318 грн. та 32 659 грн. штрафних (фінансових) санкцій). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 02.04.2010 року № 0000681721/0 в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3937,5 грн.

Мотивами вказаних рішень стали висновки, які зазначені в наведеній ухвалі Вищого адміністративного суду України, що обумовлені встановленими обставинами періоду в який позивач зобов`язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість (серпень 2009 року), а також ведення позивачем обліку основних фондів.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення ним норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у задоволені позову відмовити.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 715/17-2/ 2062509593 від 16.03.2010 року, яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог:

п. 1.3 ст.1, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7, п. 9.4 пп. а п. 9.6 ст. 9; п. 10.2 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого позивачем не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість на суму 67309,5 грн.

ст. .2, ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1, пп. 8.2.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 16, ст. 17, ст. 18, ст. 19, ст. 20 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , в результаті чого позивачем не утримано та не перераховано до бюджету суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 25203,56 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000671721/0 від 02.04.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 100 964,26 грн. (з яких: 67 309,5 грн. - основний платіж та 33 654,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) № 0000681721/0 від 02.04.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 5 407,50 грн. - основний платіж.

Судами установлено, що відносно визначеного позивачем обов`язку по сплаті податку на додану вартість на суму 67309,5 грн., позиція контролюючого органу полягала в тому, що позивач в 2009 році досяг граничного розміру суми в 300000 грн., у зв`язку із чим, він був зобов`язаний надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість і сплачувати такий податок.

Щодо визначеного позивачем обов`язку по сплаті податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 5 407,50 грн позиція контролюючого органу полягала в тому, що позивач, здійснивши в 2 кварталі 2008 року продаж фрезерного станка поза межами своєї діяльності згідно свідоцтва про сплату єдиного податку та отримавши на свій рахунок 35000 грн., не сплатив податок з доходів фізичних осіб у розмірі 3937,50 грн.

Переглядаючи рішення судів в даній справі в частині щодо названих податкових повідомлень рішень, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування обліку та звітності поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб`єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 цієї статті).

Статтею 5 Указу Президента України Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Частиною першою статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об`єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов`язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Підпунктами а , в пункту 19.1 статті 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов`язані, вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов`язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов`язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.

Відповідно до підпункту 2.3.1 статті 2 Закону України Про податок на додану вартість особа підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов`язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно пункту 9.3 статті 9 цього ж Закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов`язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає не тільки обов`язок перейти у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, а й обов`язок оподаткувати суму такого перевищення (500000 грн.) за ставкою податком з доходів фізичних осіб і дотримуватись вимог, регламентованих Законом України Про податок на додану вартість , зокрема, щодо реєстрації платником податку на додану вартість. У разі перебування суб`єкта господарювання на загальній системі оподаткування, такий обов`язок виникає при сукупному перевищенні суми 300000 гривень від здійснення операцій (без урахування податку на додану вартість).

В розрізі вищенаведеного, касаційний суд вбачає законні підстави погодитись з правовою позицією апеляційного та місцевого судів, які при вирішені даного спору надавши належну оцінку усім доказам та обставинам в їх сукупності, дійшли висновку про те, що податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій позивачу в тому обсязі, в якому вони були ним визначені. Визначенні судом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції суми податку на додану вартість в розмірі 1991,5 грн., які донараховані спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000671721/0 від 02.04.2010 є правомірним, оскільки перевищення суми 300000 гривень мало місце у липні 2009 року. Заперечення відносно періоду перевищення вказаної суми касаційна скарга не містить, тоді як доводи які в ній зазначені стосуються лише недоведеності наявності у позивача свідоцтва про сплату єдиного податку. При цьому такі доводи Верховним Судом не приймаються, з огляду на те, що вказаним рішенням позивачу був нарахований податок на додану вартість, обов`язок зі сплати якого виникає при реєстрації платником такого податку за умови перевищення ліміту в 300000 грн.

Верховний Суд також погоджується із висновками судів попередніх інстанції про незаконність спірного рішення 0000681721/0 від 02.04.2010, так як суди на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.12.2015 дослідили обставини належного обліку основних фондів, до яких віднесено фрезерний станок. Зокрема, з рішень судів вбачається, що згідно з накладною № 28 від 04.04.2006 придбано станок фрезерний у СПД ФО ОСОБА_2 за 40 000 грн., та прийнято в експлуатацію як основний засіб, про що свідчить наказ № 2 від 04.04.2006 року Про введення в експлуатацію основного засобу , акт прийняття-передачі основних засобів № 1 від 04.04.2006 року та інвентаризаційна картка обліку основних засобів № 3 від 04.04.2006 року. Згідно з наказом № 1 від 04.04.2008 року Про продаж основного засобу куплений фрезерний станок був реалізований виробничо-комерційному Товариству з обмеженою відповідальністю ВІДІС за 35 000 грн., чого не заперечує відповідач, при балансовій вартості станка станом на 04.04.2008 року 35627,34 грн. Реалізацію станка також підтверджує акт прийняття-передачі основних засобів № 2 від 04.04.2008 та інвентаризаційна картка обліку основних засобів № 3.

Вказаних обставин не спростовано відповідачем, при цьому відхиляються його доводи в касаційній скарзі, що кошти, які отримані від реалізації такого станка не відповідають видам діяльності, які зазначені у Свідоцтві платника єдиного податку, так як згідно із одним із видів діяльності позивача є виробництво і реалізація меблевої фурнітури.

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення вимог чинного податкового законодавства України.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Відповідач в касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду