Ухвала

від 06.03.2020 по справі 1.380.2019.001074

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

06 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001074 пров. № А/857/1403/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Большакової О. О. суддів -Мікули О. І. Старунського Д. М. перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі № 1.380.2019.001074 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Асканій" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Асканій" звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування рішення ДФС у Львівській області від 31.05.2018 №748789/22340771, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 16.06.2017 №6, від 31.05.2018 №748762/22340771, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 22.06.2017 №11, від 31.05.2018 №748734/22340771, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 22.06.2017 № 10, від 10.12.2018 №1018306/22340771, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 08.12.2017 №6, від 12.12.2018 №1022397/22340771, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 15.12.2017 №9, від 12.12.2018 №1022393/22340771, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 12.12.2017 №7, від 25.10.2018 №966239/22340771, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 17.11.2017 № 4, від 03.12.2018 №1010652/22340771, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 01.12.2017 № 10, зобов`язати ДФС України зареєструвати датою фактичного отримання в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 16.06.2017 № 6, від 22.06.2017 № 11, від 22.06.2017 № 10, від 08.12.2017 № 6, від 15.12.2017 року № 9, від 12.12.2017 №7, від 17.11.2017 № 4, від 01.12.2017 № 10, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ДФС у Львівській області на користь ПП «Асканій» судові витрати: судовий збір за подання позову в сумі 15368,00 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року задоволено частково адміністративний позов Приватного підприємства "Асканій" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900728547487 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 12 лютого 2020 року.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою цієї статті визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Нормами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року у справі «Півень проти України» Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Апелянт на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку з пропуском строку оскарження судового рішення надіслав до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що він не зміг оплатити судовий збір у встановлений суддею строк з об`єктивних причин, що призвело до повернення апеляційної скарги і необхідності повторно подати таку.

Разом з тим, апеляційний суд вважає такі причини неповажними з таких підстав.

Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона одночасно відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами пропуску строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.

Як видно з матеріалів справи, оскаржене судове рішення постановлене 29 травня 2019 року. Повний текст складено 06.06.2019.

Вказане рішення апелянт оскаржив 05.07.2019.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за її подання та надано десятиденний строк на усунення недоліку з дня вручення копії цієї ухвали.

Копію зазначеної ухвали апелянтом отримано 22 липня 2019 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №7900727235961 (а.с. 157).

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області повернуто апелянту на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв`язку з неусуненням недоліків у встановлений судом строк.

Копію зазначеної ухвали апелянтом отримано 21.08.2019 згідно розписки на супровідному листі (а.с. 162).

Лише 20 січня 2020 року (через сім місяців після ухвалення оскаржуваного судового рішення і через шість місяців після повернення первісної апеляційної скарги) Головним управлінням ДПС у Львівській області повторно подано апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Отже має місце значне перевищення встановленого законом строку для апеляційного оскарження і поновлення строку у даному випадку призведе до порушення принципу правової визначеності.

Слід зазначити, що апелянт є суб`єктом владних повноважень та повинен слідкувати за своєчасністю оскарження рішення суду першої інстанції. Зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, так як він мав можливість виправити недоліки апеляційної скарги при первісному її поданні у встановлений законом строк, чого зроблено не було, що призвело до повернення апеляційної скарги. При цьому, в разі незгоди із ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги від 06 серпня 2019 року, апелянт мав можливість оскаржити її в касаційному порядку. Зазначені обставини фактично не є такими, що об`єктивно перешкоджали суб`єкту владних повноважень своєчасно оскаржити судове рішення у встановленому законом порядку.

Крім того, покликання апелянта на неможливість своєчасної сплати судового збору у зв`язку з тим, що постійно на рахунки з яких здійснюється оплата судового збору, накладаються арешти є безпідставними, адже, відповідно до вимог пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що строк апеляційного оскарження пропущений без поважних причин, а тому підстави для його поновлення відсутні.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі № 1.380.2019.001074 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Асканій" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач О. О. Большакова судді О. І. Мікула Д. М. Старунський