Рішення

від 25.02.2020 по справі 751/7675/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/142/20 Єдиний унікальний № 751/7675/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2020 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді: Кухти В.О.

при секретарі: Сидор А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки Деснянська про визнання договору позики та договору застави недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати недійсним договір позики № 4148К від 23.09.2003 року, укладеного між нею та відповідачем, визнати недійсним договір застави від 26.09.2003 року за реєстровим № 1-3532, укладеного між нею та відповідачем, та стягнути з відповідача на її користь судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що дійсно 23.09.2003 рок між нею та відповідачем був укладений договір позики № 4148К, за умовами якого сума позики становила 5000,00 грн, строком на 12 місяців, з 23.09.2003 року по 23.09.2004 року зі сплатою 60 відсотків річних. Цільове призначення позики - ремонт та добудова будинку. 26.09.2003 року в забезпечення виконання основного зобов`язання, між нею та відповідачем був укладений договір застави за реєстровим № 1-3532, який нотаріально посвідчений державним нотаріусом Завалієвою В.В.. Разом з тим, майже одразу після укладання спірних договорів, у неї відпала необхідність в отриманні позики, про що вона повідомила відповідача у телефонному режимі. Посадова особа відповідача повідомила її про те, що ним у відповідності до приписів ст. 654 ЦК України буде підготовлений проект договору про розірвання договору позики № 4148К від 23.09.2003 року. Згодом, таж сама посадова особа відповідача повідомила її про те, що оскільки за договором позики грошові кошти нею не передавалися, тому у відповідності п.1 розділу VII даного договору, він не набув чинності, а за приписами ст.1046 ЦК України, є таким, що не укладений. Також її було повідомлено посадовою особою відповідача, про те, що нею будуть вжиті всі необхідні заходи для скасування державної реєстрації щодо заборони відчуження належним їй майна на праві власності. На підставі наведеного, керуючись ст.202,640,1046,1051 ЦК України, просить визнати недійсним договір позики № 4148К від 23.09.2003 року та договір застави від 26.09.2003 року за реєстровим № 1-3532.

Ухвалою судді від 06 грудня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на адресу поштову адресу за місцезнаходженням, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав.

Дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

23.09.2003 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою Деснянська був укладений договір позики грошей, відповідно до якого позивач отримує позику в сумі 5000,00 грн для ремонту та добудови будинку із виплатою відсотків у розмірі 60 % річних, яку повинна повернути до 23 вересня 2004 року рівними частинами, в розмірі не менше 564,15 грн, не пізніше останнього числа кожного місяця на протязі терміну дії Договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою Деснянська , 26 вересня 2003 року укладено договір застави за реєстровим № 1-3532 /а.с.7-8/, згідно якого ОСОБА_1 передала в заставу належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки за № 184341685 від 10.10.219 року, ОСОБА_1 належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2001 року за реєстровим № 2-2804. З інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, слідує, що міститься обтяження заборона на нерухоме майно, а саме: обтяження № 3123982 зареєстроване Чернігівською районною державною нотаріальною конторою (вул АДРЕСА_1 ,48, м. Чернігів) 19.04.2006 року о 15:43:01 на підставі договору застави від 29.09.2003 року за реєстровим № 1-3532, на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у позові обґрунтовує недійсність зазначених договорів, лише тим фактом, що у неї майже одразу після укладання спірних договорів, відпала необхідність в отриманні позики, представник відповідача запевнив її, що будуть вжиті всі необхідні заходи для скасування державної реєстрації щодо заборони відчуження належного їй майна.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору позики і договору застави, які за безгрошовістю оспорює позичальник.

Відповідно до ст.376 ЦК УРСР (чинної на момент укладення спірного договору) позичальник вправі заперечувати договір позики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі. В тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 375 цього Кодексу), заперечення його за безгрошовістю шляхом свідоцьких показань не допускається, за винятком випадків кримінально карних дій.

Зазначені положення містяться й у ст. 1051 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках,

зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, кожна сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивач та відповідач). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює докази належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Згідно ст.153 ЦК УРСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

В силу ст.ст.161, 162 ЦК УРСР, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Зважаючи на те, що спірні договори укладені у письмовій формі, підписані сторонами, недодержання в момент їх вчинення вимог ЦК УРСР судом не встановлено, врахувавши той факт, що ОСОБА_1 не надано належних доказів того, що нею не отримано грошових коштів за договором позики № 4148 К від 23.09.2003 року, тому суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання договору позики № 4148К від 23.09.2003 року та договору застави від 26.09.2003 року за реєстровим № 1-3532 недійсними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 79,80, 81, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Кредитної спілки Деснянська (код ЄДРПОУ 26034143, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 49-А, корп.А) про визнання договору позики та договору застави недійсними - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Чернігівським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О.Кухта