Ухвала

від 04.03.2020 по справі 160/10632/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

04 березня 2020 року Справа № 160/10632/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання за участю: Лозицької І.О. Ткач Л.А. представника позивача Сидоренка О.А.

відповідач не прибув

представника третьої особи Трегуба П.П.

представника третьої особи не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровської обласної ради до державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінової Людмили Іванівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Медлев , Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась Дніпропетровська обласна рада з позовом до державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінової Людмили Іванівни, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінової Людмили Іванівни про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень від 06.05.2019 року № 46739422.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року було відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, з огляду на те, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

29.01.2020 року на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернулись матеріали адміністративної справи для продовження розгляду та встановлення підсудності справи в судовому засіданні, та залучення до участі у справі третіх осіб.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 03.02.2020 року був залишений без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- оригіналу позовної заяви разом з доданими до неї документами для суду, в тому числі оригінал квитанції № 0.0.1508238093.1 від 29.10.2019 року про сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн., та її копії разом з доданими до неї документами для направлення відповідачу.

У встановлений судом строк позивач надав суду копію адміністративного позову з додатками для направлення відповідачу та зазначив, що в матеріалах справи наявний адміністративний позов з усіма додатками, серед яких і квитанція про сплату судового збору від 29.10.2019 року № 0.0.1508238093.1.

Тому, на виконання ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 року, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Медлев (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37; код ЄДРПОУ 25384987), Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро (49000, м. Дніпро, вул. Євпаторійська, буд. 104, кв. 61; код ЄДРПОУ 41742390).

Наступне судове засідання було призначене на 10:00 годину 04.03.2020 року.

У судовому засіданні судом вирішувалось питання щодо підсудності справи.

Відповідач та представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Медлев про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, але у судове засідання не прибули (а. с. 198).

У судове засідання прибув представник позивача та представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро .

Представник позивача пояснив, що позивачем оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, тому предметом спору не може вважатися порушення будь-якого майнового права.

Представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро пояснив, що вважає правомірною відмову державного реєстратора у реєстрації об`єкта нерухомості за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 171. Оскільки, за вказаною адресою зареєстровані об`єкти нерухомості, що в цілому належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро . Вказаний об`єкт нерухомості належить Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро на підставі договору іпотеки від 27.09.2018 року. На підтвердження заявлених тверджень представник третьої особи надав суду належним чином завірені документи на підтвердження права власності, а саме: нотаріально завірені копії договору іпотеки та витягів з Державного реєстру, копію інформаційної довідки від 26.02.2020 року, письмові пояснення.

Суд, заслухавши думки учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі слід закрити у вказаній частині позовних вимог, виходячи з такого.

Згідно з ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі, делегованих повноважень.

Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції, є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин, є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень, є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень, є публічно-правовим.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає, що оскаржуване рішення було прийняте, з огляду на те, що на будівлю закладу охорони здоров`я - аптечного складу вже зареєстроване право власності за іншою юридичною особою. Тобто, позивач фактично не погоджується з тим, що на ту саму будівлю вже зареєстроване право власності за ТОВ Фармацевтична фабрика Дніпро , з чого вбачаються риси спору про право власності на будівлю закладу охорони здоров`я - аптечного закладу.

У судовому засіданні представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро , посилаючись на положення ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , зазначив, що вважає правомірною відмову державного реєстратора у реєстрації комунального права власності на будівлі закладу охорони здоров`я - аптечного закладу, який розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 171. Адже, такі належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро на підставі договору іпотеки від 27.09.2018 року. Також, на підтвердження вказаних тверджень представник третьої особи надав суду нотаріально завірену копію договору іпотеки від 27.09.2018 року, нотаріально завірені витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження.

Так, суд дослідив вказані вище письмові докази, з яких вбачається, що за договором іпотеки від 27.09.2018 року, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Медлев (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро (іпотекодержатель), забезпечувалось виконання зобов`язання, що виникло у іпотекодавця на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги № 27/09/1, укладеного з іпотекодержателем 27.09.2018 року у простій письмові формі на суму 1294110,00 грн, з обумовленим в основному договорі терміном повернення боргу - до 11.10.2018 року. Іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

У п. 2 умов вказаного вище договору визначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно, що може бути відчужене іпотекодавцем і на яке може бути звернено стягнення, а саме: виробничу будівлю лікарських засобів літ. Б-1 та будівлю спиртосховищ літ. К-1, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Хмельницького Богдана, будинок № 171. Опис об`єкта: виробнича будівля лікарських засобів літ. Б-1, загальною площею 1331,6 кв. м та будівля спиртосховища літ. К-1, загальною площею 311 кв. м; об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 6,4682 га, кадастровий номер: 1210100000:02:036:0028 (комунальна власність).

За умовами договору (п. 3, п. 4, абз. 2 п. 16) виробнича будівля лікарських засобів літ. Б-1 та будівля спиртосховища літ. К-1, належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу. Право власності на вищевказану будівлю лікарських засобів літ. Б-1 та будівлю спиртосховища літ. К-1, зареєстроване за іпотекодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.08.2018 року, номер запису про право власності: 27451869, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1330737012101. За взаємною згодою сторін заставна вартість предмета іпотеки становить 1294110,00 грн. Сторони домовились, що іпотекодержатель (Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро ) має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки, є це застереження в цьому іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Так, нотаріально засвідченими копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 27.09.2018 року підтверджується державна реєстрація вказаного вище договору іпотеки та обтяження у виді заборони на нерухоме майно, обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро .

Також, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 05.11.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу було зареєстровано право приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро , підстава виникнення права власності: договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 3168, виданий 05.11.2018 року, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу. Об`єкт нерухомого майна: виробнича будівля лікарських засобів літ. Б-1 та будівля спиртосховища літ. К-1, опис: виробнича будівля лікарських засобів літ. Б-1 загальною площею 1331,6 кв. м та будівля спиртосховища літ. К-1 загальною площею 311 кв. м, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 171.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, за твердженнями позивача, дійсно за адресою: пр. Богдана Хмельницького, 171, м . Дніпро , зареєстроване право власності на будівлю літ. Б-1, площею 1331,6 кв. м і на будівлю літ. К-1, площею 311 кв. м за ТОВ Фармацевтична фабрика Дніпро , у власність якого ці будівлі перейшли від ТОВ Медлев за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 05.11.2018 року. У свою чергу, ТОВ Медлев ці будівлі придбав у Дніпропетровської обласної ради за договором купівлі-продажу від 11.07.2018 року.

Водночас, з метою реєстрації права комунальної власності на будівлі закладу охорони здоров`я - аптечного закладу з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 171, позивач звернувся до відповідача. При цьому, судом встановлено, що за відомостями з технічного паспорту на будівлі закладу охорони здоров`я - аптечного складу, з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, будинок 171, замовник: Обласне комунальне підприємство Фармація , в експлікації позначаються будівлі та споруди за певним найменуванням та літерами разом з характеристикою будинку, господарських будівель та споруд.

Проте, за відомостями з рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.05.2019 року, державним реєстратором було встановлено, що по-перше, подані позивачем документи не дають змоги встановити набуття позивачем речових прав на нерухоме майно, зазначене в поданих документах, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, будинок 171, а по-друге, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація щодо реєстрації права власності на виробничу будівлю лікарських засобів, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, будинок 171.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли з приводу набуття права власності на будівлі та споруди, що розташовані за однією адресою: Дніпропетровська область , м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, будинок 171. Тим більше, що судом встановлено, що за вказаною адресою зареєстроване право приватної власності за юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро .

Суд зазначає, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Тому, спір між сторонами в адміністративній справі має приватноправовий характер, бо стосується майнового права позивача.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги про оскарження рішення відповідача щодо відмови у реєстрації прав та їх обтяжень на будівлі закладу охорони здоров`я - аптечного закладу, спрямовані на захист права власності на вказані будівлі.

З урахуванням цього, суд доходить висновку, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер.

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 16.05.2018 року у справі № 337/2535/2017, від 23.05.2018 року у справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16, від 02.10.2018 року у справі № 911/488/18, від 28.11.2018 року у справі № 490/5986/17-ц, а також, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 21.02.2019 року, справа № П/811/1884/17, адміністративне провадження № К/9901/55051/18, від 24.02.2020 року, справа № 822/1700/16, адміністративне провадження № К/9901/43182/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року, справа № 522/7636/14-ц.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду з-поміж іншого, зокрема, відзначає, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінській дії суб`єктів владних повноважень.

Крім того, суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у зазначених вище постановах, зазначає, що відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також, для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів , місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Також суду зазначає, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами: по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства; по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративної юрисдикції України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Частиною 1 ст. 139 Господарського кодексу України визначено, що майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень, є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Між сторонами у спірних правовідносинах відсутні правовідносини щодо адміністрування та підпорядкування. Натомість характер спірних правовідносин свідчить про наявність спору між Дніпропетровською обласною радою та ТОВ Фармацевтична фабрика Дніпро щодо права власності на один і той же об`єкт нерухомості. Тож, такий спір має приватноправовий характер та, з огляду на суб`єктний склад, підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Суд, враховуючи все вищевикладене, доходить висновку, що на спірні правовідносини юрисдикція адміністративних судів не поширюється, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли з приводу порушення майнового права позивача на об`єкт нерухомості носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом судового розгляду у справі, віднесеної до адміністративної юрисдикції, даний спір підлягає вирішенню судами господарської юрисдикції в порядку господарського судочинства, з урахуванням суб`єктного складу спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним роз`яснити позивачу його право звернутися до господарського суду, в порядку та у строки передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 10, 44, п. 1 ч. 1 ст. 238, ч. 1 ст. 239, ч. 5 ст. 242, ст. ст. 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі № 160/10632/19 за позовною заявою Дніпропетровської обласної ради до державного реєстратора відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвінової Людмили Іванівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Медлев , Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фабрика Дніпро про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Відповідно до частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачу, що розгляд позовної заяви відноситься до юрисдикції господарського суду, в порядку та у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, або протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали), відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 10.03.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька