Постанова

від 10.03.2020 по справі 620/2746/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2746/19 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю ПКО Вихор-2 про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, -

В С Т А Н О В И В:

ГУ ДФС у Чернігівській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 239 069, 34 грн., за рахунок майна ТОВ ПКО Вихор-2 , що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 позов задоволено частково: надано Головному управлінню Державної фіскальної служби в Чернігівській області дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 182 046, 81 грн., за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю ПКО Вихор-2 (код ЄДРПОУ 21391789), 14032, м. Чернігів, вул. Космонавтів, 5/25, що перебуває у податковій заставі; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ПКО Вихор-2 зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 21391789), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 9-12) та перебуває на податковому обліку в контролюючому органі.

За ТОВ ПКО Вихор-2 обліковується податковий борг в загальній сумі 239 069, 34 грн., з яких 182 046, 81 грн. стягнуто в судовому порядку та підтверджується рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 у справі № 825/1767/18, а інша частина обґрунтовується податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2018 № 0068271204 на суму 1 020, 00 грн., податковим повідомленням-рішенням від 12.02.2019 № 0008065305 на суму 790, 95 грн. податковим повідомленням-рішенням від 03.05.2018 № 0041661204 та декларацією з плати за землю за 2018 рік., якою відповідачем самостійно визначено суму податковою зобов`язання в розмірі 52 062, 27 грн. Крім того, за несвоєчасну сплату податкового боргу відповідачу нарахована пеня в розмірі 4 215, 38 грн.

На виконання вказаного вище рішення суду контролюючим органом направлялись до установ банків інкасові доручення (розпорядження), які залишилися не виконаними та були повернуті відправнику.

Рішенням заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби Чегнігівській області № 239 від 06.06.2019 в порядку ст. 89 Податкового кодексу України було вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ ПКО Вихор-2 (а.с. 16).

Податковим керуючим були складені: акт опису майна № 6/17-02-26 від 06.06.2019 (а.с. 17).

Згідно пункту 89.8 статті 89 ПК України позивачем зареєстровано у відповідному державному реєстрі податкову заставу майна відповідача, свідченням чого є копія витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 169574999 від 06.06.2019 (а.с. 18).

Враховуючи наведене, у контролюючого органу немає можливості для стягнення податкового боргу за рахунок коштів боржника, в зв`язку з чим Головне управління державної фіскальної служби у Чернігівській області, у відповідності до ст. 20 Подагкового кодексу України, звернулося до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги в частині наданння дозволу на погашення податкового боргу в сумі 182 046, 81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що оскільки в іншій частині позовних вимог позивач не дотримався порядку погашення заборгованості платників податків перед бюджетом, то такі вимоги задоволенню не підлягають.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції було неповно та неналежним чином досліджено докази та обставини справи, що призвело до неправомірного застосування норм права, зокрема, судом першої інстанції при задоволенні адміністративного позову частково, не було враховано наявності судового рішення про стягнення податкового боргу з рахунків у банках ТОВ ПКО Вихор-2 в частині суми 57 022, 53 грн., що в свою чергу є підставою для задоволення вимоги про надання дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна в цій частині.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 57 022, 53 грн., за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України передбачає, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Підпунктами 89.1.1, 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 89.3 Податкового кодексу України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлює, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують на можливість продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, у разі недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника податків та вжиття контролюючим органом усіх можливих заходів із стягнення податкового боргу.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм чинного законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавець чітко встановив послідовність дій та особливий порядок щодо погашення заборгованості платників податків перед бюджетом і визначив перелік заходів, які необхідно здійснювати податковому органу у передбаченій послідовності та порядку для стягнення податкового боргу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не було дотримано наведених вище вимог чинного законодавства, оскільки, щодо вимоги про наданння Головному управлінню Державної фіскальної служби в Чернігівській області дозволу на погашення податкового боргу в сумі 57 022, 53 грн., за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю ПКО Вихор-2 що перебуває у податковій заставі, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, податковим органом не було надано доказів про наявність відповідного рішення суду або навіть підтвердження на звернення до суду першої інстанції про стягнення коштів з рахунків боржника у банку що обслуговує товариство з обмеженою відповідальністю ПКО Вихор-2 в сумі 57 022, 53 грн., у зв`язку з чим дана вимога задоволенню не підлягає, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що існує судове рішення про стягнення податкового боргу з рахунків у банках ТОВ ПКО Вихор-2 в сумі 57 022, 53 грн., не беруться колегією суддів до уваги, оскільки таке рішення не було надано, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції. Більше того, таке рішення відсутнє і в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.11.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.