Ухвала

від 05.02.2020 по справі 369/10864/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10864/19

Провадження №2/369/1256/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Середенко Б.С.,

розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договорів купівлі-продажу, визнання права власності та скасування реєстрації права власності, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Києво-Святошинського перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договорів купівлі-продажу, визнання права власності та скасування реєстрації права власності.

03.02.2019 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відповідно до якої просив забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти дії з продажу нерухомого майна за переілоком: земельна ділянка 0,0727 га. (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222484501:01:001:5411 та земельної ділянки площею 0,0271 га. (для ведення особистого селянського господарства) кадастровий номер 3222484501:01:001:5412.

Заява про забезпечення позову обґрунтована ризиком того, що відповідач здійснить відчуження спірних земельних ділянок іце істотно ускладнить чи взагалі унеможливить виконання рішення суду.

Частиною 1ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи представника позивача, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

П. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7ст. 153 ЦПК України , в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 , заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність застосування вказаного заходу забезпечення позову, не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідачем умисно вчиняються дії спрямовані на відчуження спірного майна, задля уникнення виконання можливого рішення суду.

Заявник при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову на підтвердження своїх вимог не надає доказів у вигляді актуальної інформації щодо власника (власників) предмету забезпечення на момент звернення до суду з такою заявою та доказів неможливості отримати актуальну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно самостійно. Таким чином відсутня інформація про власника спірного майна станом на момент звернення з заявою про забезпечення позову.

Саме лише посилання в клопотанні про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зважаючи, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, за умови, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а позивачем таких доказів не надано, суд вважає необхідним в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України , з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-159 , 260 , 353 , 354 ЦПК Українисуд,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договорів купівлі-продажу, визнання права власності та скасування реєстрації права власності - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.С. Пінкевич