Ухвала

від 10.03.2020 по справі 412/41/2012

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 412/41/2012

Провадження № 1-в/201/55/2020

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

з секретарем ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі клопотання ОСОБА_4 про зняття судимості за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про зняття з нього судимості за ч. 5 ст. 191 КК України, за якою його було засуджено вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року, посилаючись на те, що з моменту відбуття ним основного покарання у виді позбавлення волі і додаткових покарань за цим злочином минуло не менше половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК України, він офіційно працевлаштований у ТОВ «РКЦ-БУД», має високі професійні показники, характеризується позитивно, сумлінно ставиться до праці, що свідчить про наявність підстав для дострокового зняття з нього судимості. Крім того, у своєму клопотанні, засуджений ОСОБА_4 також просив зазначити в судовому рішенні про те, що строки погашення судимості за іншими злочинами, за які його було засуджено вищевказаним вироком суду, були погашені на підставі п.п. 6 і 7 ст. 89 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_4 і його захисник просили клопотання задовольнити у повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання ОСОБА_4 про зняття з останнього судимості, посилаючись на наявність до того законних підстав.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріалі, долучені до клопотання, суд доходить до наступних правових висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 538 КПК України, після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

Згідно з вимогами ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотання (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно з вимогами пункту 9 ч. 1 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимості, визначаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Вимогами ч. 1 ст. 90 КК України, строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

Положеннями ч. 1 ст. 91 КК України, в редакції закону України про кримінальну відповідальність № 4652-VI від 13 квітня 2012 року, яка, з урахуванням ст. 5 КК України, на момент вчинення ОСОБА_4 злочину покращувала його становище, передбачено, що якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу. При цьому, частиною другою цієї статті встановлено, що зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26 грудня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства про погашення і знаття судимості», було звернуто увагу судів на те, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.

Погашення і зняття судимості є різними формами припинення стану судимості. Воно можливе лише за наявності передбачених ст. 55 КК України (1960 року) чи статтями 89, 108 КК України (2001 року) підстав і за умови, що особа протягом строку погашення судимості не вчинить нового злочину. Погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом.

Судам необхідно враховувати, що дострокове зняття судимості відповідно до ст. 91 чи ч. 3 ст. 108 КК України з повнолітньої особи, яка відбула покарання у виді обмеження або позбавлення волі, та з особи, що вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин у віці до 18 років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, можливе тільки після закінчення не менше ніж половини строку погашення судимості, передбаченого ст. 89 КК України, і лише за умови, що судом буде встановлено, що ця особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.

З метою забезпечення правильного вирішення клопотання про дострокове зняття судимості суди вправі витребувати необхідні документи. Ними, зокрема, можуть бути: характеристики з місця проживання, роботи чи з органів, що здійснюють нагляд за особою, яка має судимість; копії вироків, судимість за якими не знята і не погашена; документи, що свідчать про підстави і час фактичного звільнення від покарання; дані про відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Як встановлено з долучених до матеріалів клопотання документів, вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року, ОСОБА_4 було засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки і з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції закону від 05 квітня 2001 року) у виді трьох років позбавлення волі; за ч.ч. 1,2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції закону від 05 квітня 2001 року) у виді двох років обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді восьми років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки і з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_4 військового звання майор. Строк відбування ОСОБА_4 призначеного покарання було визначено обчислювати з 04 березня 2011 року.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2014 року, яка набрала законної сили 31 травня 2014 року, ОСОБА_4 було звільнено від відбування основного та додаткового покарань, призначених вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року, приведеного у відповідність до Закону України «Про внесення змін до кримінального та кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст. 19 Конвенції ООН проти корупції» від 21 лютого 2014 року, на підставі ст.ст. 2, 14 Закону України «Про амністію у 2014 році», крім конфіскації майна.

Відповідно до довідки про звільнення серії ЧРН № 000609, засуджений ОСОБА_4 відбував покарання в установах Державної пенітенціарної служби України з 04 березня 2011 року по 31 травня 2014 року, звідки звільнений на підставі вищезазначеної ухвали Менського районного суду Чернігівської області від 23 травня 2014 року.

Як вбачається з довідки начальника Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_6 № 74838/13.3.3-32/16 від 28 грудня 2018 року, згідно з автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконання у відділі перебувало виконавче провадження № 35719288 з примусового виконання виконавчого листа від 01.12.2012 року № 412/41/2012 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про конфіскацією майна, яке особисто належить ОСОБА_4 , яке 19.12.2013 року було завершено на підставі ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», при цьому, інших виконавчих документів, де боржником є ОСОБА_4 , на виконанні не перебувають.

Крім того, відповідно до досліджених документів, які характеризують особу ОСОБА_4 , останній з 16 квітня 2018 року займає посаду заступника директора з питань безпеки у ТОВ «РКЦ-БУД», характеризується позитивно, під час трудової діяльності неодноразово нагороджувався подяками і почесними грамотами за сумлінну працю, не порушує громадський порядок за місцем свого проживання, має на утриманні дружину і неповнолітню дитину, згідно з даними щодо судимості ОСОБА_4 , після відбуття покарання до кримінальної відповідальності не притягався і нових злочинів не вчиняв.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини, суд доходить до висновку про те, що ОСОБА_4 після відбуття основного і додаткового покарань, призначених йому вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року, своєю зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому, на момент звернення із клопотанням про зняття судимості, минуло за злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, не менш як половина строку погашення судимості, зазначеного у пункті 9 ч. 1 ст. 89 КК України, тобто більше чотирьох років, а отже, в цій частині клопотання підлягає задоволенню.

Що стосується вимог у клопотанні про зазначення у судовому рішення щодо погашення судимості за злочини, передбачені ч. 2 ст. 358, ч.ч. 1, 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України, судимість за які була вже погашена, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання в цій частині, оскільки погашення судимості за ці злочини не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом, а ОСОБА_4 є таким, що не має судимості за вказані злочини, після спливу відповідних строків погашення судимості, визначених ст. 89 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 89, 90 КК України, 91 КК України (в редакції закону України про кримінальну відповідальність № 4652-VI від 13 квітня 2012 року), ст.ст. 538, 539 КПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26 грудня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства про погашення і знаття судимості», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про зняття судимості за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року задовольнити частково.

Зняти з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2012 року, судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У задоволенні вимог клопотання в іншій частині відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а сторонами кримінального провадження, які не були присутні у судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1