Рішення

від 05.03.2020 по справі 343/1585/19

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1585/19

Провадження №: 2/0343/84/20

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Лицура І.М.,

секретаря Бойків В.П.,

з участю адвокатів Кажука В.Б. та Мітченок Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та гаражного кооперативу №1 «Нафтовик» в особі голови правління Івасенка Олександра Сергійовича, третя особа, яка не заявляє на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 , про скасування рішення правління гаражного кооперативу №1 та визнання права на вступ в члени кооперативу і користування гаражем,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та гаражного кооперативу №1 «Нафтовик» в особі голови правління ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 , в якому просив скасувати рішення правління гаражного кооперативу №1 «Нафтовик» про вступ ОСОБА_2 до членів кооперативу, визнати за ним право вступу в члени даного кооперативу та право користування гаражем № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі №1 «Нафтовик», що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів всі судові витрати по справі. Свої вимоги мотивував тим, що в 1998 році він не мав місця для зберігання свого автомобіля «Опель», реєстраційний номер НОМЕР_2 , тому придбав гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі № 1 «Нафтовик» у ОСОБА_5 , який на той час повністю вніс свій пай на рахунок кооперативу. 24 червня 2016 року йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 без його згоди самовільно зрізав замки із вказаного гаража та гаража № НОМЕР_3 , що належав його батькові, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого разом із дружиною та невідомими особами вивіз та викинув його особисті речі, двигуни та запасні частини до автомобілів. З цього приводу він викликав працівників міліції, однак вони надали відповідь, що йому необхідно звертатись до суду в порядку цивільного судочинства, оскільки ознак кримінального правопорушення не виявлено. 27.07.2016 року він звертався до голови кооперативу ОСОБА_4 і останній надав йому копії заяви ОСОБА_5 про виключення його з членів кооперативу та заяву ОСОБА_2 про зарахування до членів кооперативу, а також рішення правління кооперативу про «переписання» гаражу №32 на ОСОБА_2 . Тобто, відповідач ОСОБА_2 в шахрайський спосіб вступив у члени гаражного кооперативу і заволодів гаражем та всім майном, що знаходилось у ньому. Голова кооперативу ОСОБА_4 ігнорує його звернення щодо вступу в гаражний кооператив, загальні збори членів кооперативу не відбуваються. До 25.06.2016 року він користувався спірним гаражем, ніс всі витрати по його утриманню, провів капітальний ремонт даху, тобто відкрито та безперешкодно користувався спірним гаражем протягом 18 років. Так як в позасудовому порядку він не має можливості відновити своє право на користування гаражем, то змушений звернутися в суд з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі в зв`язку з його безпідставністю та стягнути з позивача витрати за надання правової допомоги. При цьому зазначив, що саме він, а не ОСОБА_6 , придбав гараж № НОМЕР_1 у ОСОБА_5 , сплативши йому 2000 доларів США та саме на нього було переоформлено цей гараж ще в 1998 році. Він не заперечує той факт, що брат користувався гаражем у 2000 2001 роках, оскільки саме в той час останній робив ремонт у квартирі та використовував приміщення гаража для зберігання меблів і будівельних матеріалів. Він, як член кооперативу, з 1998 року сплачує пайові внески за гараж № НОМЕР_1 . Розписки, надані позивачем, є неналежними доказами, так як на них відсутня дата та місце написання. Його твердження, що у 2016 році були зрізані замки на гаражі є неправдивими, оскільки нові замки стоять ще з 2001 року, дублікат ключа знаходився у позивача і він мав вільний доступ до гаража. У 2016 році у володінні ОСОБА_1 знаходилось вже три інші гаражі, тому він попросив його повернути дублікат ключів від свого гаража, що стало приводом для конфлікту та позовів до суду. Також позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності, оскільки звернувся до суду тільки через 21 рік після ніби-то порушення його прав, так як інформація про вступ його в члени гаражного кооперативу відома позивачу ще з 1998 року і не є конфіденційною. Крім того, ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до нього, надаючи аналогічні докази, однак рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21.10.2016 року по справі № 343/1412/16-ц в задоволенні його позову було відмовлено. Таким чином позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому його позов є безпідставним.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що при розгляді його позову в 2016 році відповідач не ставив питання про застосування строку позовної давності і цей строк ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не був застосований. 27.07.2016 року о 18.00 год. відбулись збори членів ГБК «Нафтовик», напередодні яких ОСОБА_2 зривав оголошення і говорив всім, що зборів не буде. Про те, що саме він, а не відповідач, купив у ОСОБА_5 гараж АДРЕСА_2 , свідчить розписка дружини останнього ОСОБА_7 . Оскільки з 06.06.1998 року по 08.11.1998 року він перебував у лікарні з інсультом, то не мав можливості переоформити гараж на себе, тому вони вирішили оформити гараж на матір, тоді у них з братом були теплі сімейні стосунки та він не мав підстав йому не вірити. З листопада 1998 року по 2016 рік гаражем користувався тільки він, а у лютому 2016 року відповідач позичав ключі від гаража, оскільки йому необхідно було подивитись книги та речі з батьківської квартири. ОСОБА_2 зрізав один замок, а інший відкрив, оскільки зробив дублікат ключів, коли він перебував у м.Київ, після цього повісив додатковий навісний замок на ворота гаража. Таким чином, він дізнався про своє порушене право тільки 27.07.2016 року після зборів членів ГБК «Нафтовик». Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви, а особа, яка подала заяву вносить вступний внесок і пай. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Однак, рішення щодо ОСОБА_8 не затверджено загальними зборами і суперечить статуту гаражного кооперативу та Закону України «Про кооперацію». Внески, на які вказує відповідач, ніхто не сплачував до 26.07.2016 року, оскільки напередодні зборів його мати ОСОБА_9 разом із онукою підходили до голови зборів, який підтвердив, що з 1998 року не сплачені внески і тільки 26.07.2016 року відповідач заплатив всю заборгованість за попередні роки, тому голова кооперативу ОСОБА_4 видав останньому довідку, що він є власником гаража № НОМЕР_1 . Перефотографовуючи документи після зборів 27.07.2016 року, він бачив запис в журналі про оплату. Тобто дізнався він про своє порушене право тільки 27.07.2016 року після зборів членів ГБК «Нафтовик», а тому строк позовної давності не пропустив.

В судовомузасіданні позивачповністю підтримавзаявлені позовнівимоги,обґрунтувавши їхобставинами,викладеними впозовній заявіта відповідіна відзив.Просив позовзадоволити,скасувати рішення правління гаражного кооперативу №1 «Нафтовик» про вступ ОСОБА_2 до членів кооперативу, визнати за ним право вступу в члени даного кооперативу та право користування гаражем № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі №1 «Нафтовик», що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів всі судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, додатково пояснивши, що в 1998 році він за власні кошти придбав гараж № НОМЕР_1 у ОСОБА_5 та щоб вступити в члени кооперативу компенсував йому пай за гараж у розмірі 2000,00 доларів США і написав відповідну заяву. Згідно рішення зборів правління про вступ в члени кооперативу на нього було переоформлено гараж № НОМЕР_1 . З моменту його покупки, тобто з 1998 року, саме він, а не позивач, користувався цим гаражем, так як попередній власник передав ключі саме йому. У позивача були ключі від гаража, оскільки в 2000 році він робив ремонт у квартирі і батько попросив, щоб його речі там зберігались, тому він дав йому дублікат ключів. Всі матеріальні витрати, пов`язані з ремонтом та утриманням гаража, в тому числі й оплата внесків, лежать на ньому. Більше того, він поніс матеріальні витрати після ремонту квартири позивача, оскільки йому прийшлось вивозити сміття і залишки будівельних матеріалів з гаража. В 2016 році він хотів зробити порядок в гараді та почав вивозити сміття, але позивач викликав поліцію. Правоохоронцями було встановлено, що він закон не порушив. На протязі всього часу, що він безперешкодно користується гаражем, до нього не звертались члени кооперативу із заявами про інших претендентів на право користування цим гаражем. Вважає, що у позивача просто закінчились кошти, які залишив батько після смерті, тому він звернувся в суд з даним позовом.

Представник відповідача гаражного кооперативу №1 «Нафтовик» голова правління ОСОБА_4 на неодноразові виклики в судове засідання не з`явився та про причини своєї неявки не повідомив, хоч був належно повідомлений про час та місце розгляд справи. Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 168 від 26.07.2019 року (а.с. 132), ОСОБА_4 з 26.07.2019 року зараховано до списків особового складу частини, тобто він перебуває на військовій службі.

Третя особа, яка не заявляє на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 в також не з`явився судове засідання, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с. 193), в якій вказав, що по стану здоров`я не може з`явитися до суду та просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 82 даного кодексу, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про кооперацію", вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами третьою - четвертою вказаної статті, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в 2016 році звертався в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: гаражний кооператив № 1 «Нафтовик», в якому просив визнати за ним право власності на майно, а саме: гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі № 1 «Нафтовик», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірний гараж він в 1998 році придбав у ОСОБА_5 , який на той час повністю вніс свій пай на рахунок кооперативу, однак не оформив свої права на нього, оскільки захворів на інсульт, чим скористався його брат ОСОБА_2 , який незаконно оформив на себе даний гараж.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21.10.2016 року в справі № 343/1412/16-ц (а.с. 88-90), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.11.2016 року (а.с. 91-94), тобто набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, оскільки суд встановив, що попередній член кооперативу ОСОБА_5 просив відчужити гараж № НОМЕР_1 та передати його на користь ОСОБА_2 , який після цього звернувся до голови правління ГБК з письмовою заявою про вступ до кооперативу, на підставі чого правління кооперативу вирішило переписати вказаний гараж на відповідача. Тобто ОСОБА_2 став користувачем гаража, який належить гаражному кооперативу. Жодних даних про те, що ОСОБА_5 повністю вніс свій пай на гараж № НОМЕР_1 , став його власником і на свій розсуд продав гараж ОСОБА_1 , який не є членом кооперативу, матеріали справи не містять.

Таким чином, рішенням суду встановлено вищевикладені обставини і вони доказуванню не підлягають. Вказаним рішенням вже дано оцінку тим обставинам, на які посилається позивач в обґрунтування даного позову.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на розписку ОСОБА_7 (а.с. 12) про те, що вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 в 1998 році продали ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі № 1 «Нафтовик», оскільки ця розписка не є належним доказом, так як вона не містить дати написання, не підтверджена в судовому засіданні показаннями ОСОБА_7 та спростовується рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області в справі № 343/1412/16-ц (а.с. 88-90).

Як вбачається з довідки від 26 липня 2016 року, виданої головою гаражного кооперативу "Нафтовик", гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , був переоформлений на ОСОБА_2 згідно поданої ним заяви від 18.06.1998 р. (а.с. 212), а копія витягу з журналу реєстрації оплати внесків членів гаражного кооперативу (а.с. 53) підтверджує, що ОСОБА_2 сплатив внески за користування гаражем № НОМЕР_1 по 2015 рік включно.

Згідно відповідіголови правліннягаражного кооперативу№1"Нафтовик" ОСОБА_4 від 27.09.2016р.(а.с.15),в ньоговідсутні протоколизасідань загальнихзборів кооперативуза 1998рік,згідно якихвідбулося переоформленнягаражу № НОМЕР_1 на гр. ОСОБА_2 ,оскільки попереднійголова правліннякооперативу їхйому непередавав іпро їхіснування йомунічого невідомо.

Допитаний всудовому засіданнісвідок ОСОБА_10 ,який тривалийчас бувголовою правліннягаражного кооперативу №1 "Нафтовик", підтвердив, що саме ОСОБА_2 був членом даного кооперативу.

Таким чиномв судовомузасіданні нездобуто жоднихдоказівнезаконностірішення правліннягаражного кооперативу№1«Нафтовик» провступ ОСОБА_2 до членівкооперативу,а томузаявлений ОСОБА_1 позов єбезпідставним ідо задоволенняне підлягає.

Суд вважає посилання позивача на те, що рішення правління про вступ ОСОБА_2 в члени гаражного кооперативу не затверджено загальними зборами кооперативу безпідставним, так як воно є голослівним, не підтверджено жодними доказами та спростовується вищевказаною довідкою гаражного кооперативу "Нафтовик" від 26 липня 2016 року (а.с. 212).

Сам факт відсутності в сторін такого рішення загальних зборів, на думку суду, не є доказом того, що це рішення не приймалося, оскільки встановлено, що протоколи засідань загальних зборів гаражного кооперативу №1 «Нафтовик» за 1998 рік попередній голова правління кооперативу новобраному голові правління ОСОБА_4 не передав.

Також судкритично оцінюєпоказаннясвідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що саме ОСОБА_1 в 1998 році за 2000,00 доларів США купив у ОСОБА_5 належний йому гараж в кооперативі «Нафтовик», оскільки вона перебуває в неприязних стосунках з ОСОБА_2 та зацікавлена у вирішенні даної справи на користь позивача, а крім того, показання свідка не є належним доказом на підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу.

Крім цього, судом встановлено, що звернувшись з даним позовом в суд 26.07.2019 року, ОСОБА_1 без поважних причин пропустив встановлений законом 3-річний строк позовної давності.

Так, письмова заява-пропозиція позивача на ім`я ОСОБА_2 від 06.07.2016 року та його письмова заява від 06.07.2016 року на ім`я голови правління гаражного кооперативу №1 ОСОБА_4 (а.с. 13,14) підтверджують, що спір щодо гаража № НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник значно раніше, аніж 27.07.2016 року, як зазначив в позовній заяві позивач.

Судом встановлено, що позивач дійсно перебував на лікуванні з 06 червня 1998 року по 08 листопада 1998 року, що підтверджується довідками Долинської ЦРЛ від 29.0.2016 року та медико-санітарної частини ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Долинанафтогаз» від 28.06.2016 року (а.с. 10-11). Однак, вказана обставина, на думку суду, не позбавляла можливості ОСОБА_1 звернутися із заявою про переоформлення гаража після одужання чи виходу з лікувального закладу. За життя ОСОБА_5 ОСОБА_1 не пред`являв вимог ні до нього, ні до будь-яких інших осіб щодо оформлення права користування чи права власності на гараж, також будь-яких внесків за користування гаражем не платив

Таким чином судом встановлено, що ще в 1998 році після закінчення лікування позивач «міг довідатися» про порушення свого права, а тому у відповідності до вимог ст. 261 ЦКП України перебіг позовної давності слід рахувати з цього часу.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, де зазначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 10, 11, 19-1 Закону України «Про кооперацію», ст.ст. 203, 257, 261, 267 ЦК України, керуючись та ст.ст. 81, 82, 259,263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та гаражного кооперативу №1 «Нафтовик» в особі голови правління Івасенка Олександра Сергійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 , про скасування рішення правління гаражного кооперативу №1 "Нафтовик" та визнання права на вступ в члени кооперативу і користування гаражем, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) відшкодування витрат на надання йому правової допомоги згідно з квитанцією адвоката Кажука В.Б. № 08 від 30.08.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 02.06.1998 року.

Відповідач: гаражний кооператив №1 «Нафтовик», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (2/33), ЄДРПОУ: 25911441.

Відповідач: ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_5 , ІПН: НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 від 30.04.1998 року.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Суддя: