Постанова

від 13.02.2020 по справі 907/650/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2020 р. Справа №907/650/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Хабіб М.І.

секретар судового засідання Гураль К.О.

з участю представників: позивача Баняс В.Ю. (самопредставництво), відповідача адвокат Дрюченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року (суддя Ушак І.Г., повний текст складено 11 листопада 2019 року) у справі №907/650/18 за позовом Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року Ужгородська міська рада подала Господарському суду Закарпатської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» . Позивач просив суд стягнути з відповідача 640 386,45 грн, завданих використанням без правовстановлюючих документів земельної ділянки комунальної власності у м. Ужгород, вул. Перемоги,168 площею 1,2995 га, кадастровий номер 2110100000:23:001:0057.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач є власником нерухомого майна - та фактичним користувачем названої земельної ділянки на якій розміщено нерухоме майно. Відтак, відповідач завдав позивачу збитків у вигляді несплаченої орендної плати за період з 09 листопада 2015 року по грудень 2017 року, що становить відповідно - 17581,59 грн за 2015 рік, 302332,57 грн за 2016 рік, 320472,29 грн за 2017 рік, які просить стягнути на підставі ст. 22, 377, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 12, 116, 120, 124, 125, 152, 157, 206 Земельного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 28 жовтня 2019 року у справі №907/650/18 позов задовольнив частково. Стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю Оптимакс на користь Ужгородської міської ради неодержані доходи за користування землею без правовстановлюючих документів на суму 408652,62 грн та 6129,80 грн у відшкодування сплаченого судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Суд керувався приписами ст. 13 Конституції України, ст. 12, 83, 116, 122, 123, 124, 125, 126, 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України, ст. 22, 377, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України і дійшов висновку про правомірність вимог позивача, оскільки відповідач використовував земельну ділянку комунальної власності у м. Ужгород по вул. Перемоги,168 площею 1,2995 га, кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 без правовстановлюючих документів, чим призвів до недоодержання територіальною громадою м. Ужгорода доходів, які вона могла одержати. Також суд вказав, що сума 640386,45 грн нарахована, як неодержана орендна плата в розмірі 3 % від встановленої нормативної грошової оцінки означеної земельної ділянки за період з грудня 2015 року по грудень 2017 року, що становить відповідно - 17581,59 грн, 302332,57 грн, 320472,29 грн. Ураховуючи, що проект договору оренди землі з пропозицією підписання такого у 20-ти денний строк позивач надіслав поштою відповідачу 25 серпня 2016 року, відтак саме зі спливом 20-ти денного строку належить вважати, що відповідач здійснює користування названою земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, і з цього часу по грудень 2017 року сума неодержаної орендної плати становить 408652,62 грн. виходячи із розміру 3% від встановленої нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2016, 2017 роках.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року у справі №907/650/18 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушення норм процесуального і матеріального права. Вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві та іншим доказам. Позивач не довів наявність протиправної поведінки відповідача, шкоди, причинного зв`язку і вини відповідача. Відповідач проекту договору оренди не отримував і докази протилежного відсутні у справі, відтак не ухилявся від його укладення. Розрахунок збитків необґрунтований. Суд не взяв до уваги, що на спірній земельній ділянці знаходиться захисна споруда цивільного захисту (бомбосховище), яка не увійшла до статутного капіталу ВАТ Ужгородмолоко , є державною власністю, тому позивач не міг отримувати прибутку від держави за розташування цього об`єкта. Ця обставина не була врахована при визначенні площі при визначенні збитків. Рішення міської ради не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки - таке право виникає на підставі договору з моменту державної реєстрації цього права. Відсутність договору свідчить про позадоговірний характер спірних правовідносин. Ураховуючи приписи ч.2 ст.120 ЗК України немає підстав застосовувати до спірних правовідносин положення Закону, що регулюють відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

Ужгородська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Вказує на помилковість тверджень апелянта про визнання судом першої інстанції обставин отримання відповідачем проекту договору земельної ділянки і наголошує, що в оскарженому рішенні такі висновки суду відсутні. Суд вказав на доведеність матеріалами справи обставин надсилання позивачем 25 серпня 2016 року на адресу відповідача за його місцезнаходженням згідно відомостей ЄДРЮОФОПГФ листа з проектом договору оренди землі на 27 аркушах, що підтверджено копіями опису вкладення і фіскального чеку. Також, у 2018 році відповідачу надсилались й інші документи з приводу сплати спірної суми, які відповідач не отримував. Неотримання відповідачем поштової кореспонденції зумовлена не об`єктивними, а суб`єктивними причинами.

Також вважає, що доводи апелянта про необґрунтованість розрахунку збитків, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться споруда цивільного захисту (бомбосховище) яка є державною власністю, не підтверджені належними доказами. Повідомив, що 29 листопада 2018 року Ужгородська міська рада (продавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» (покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,2995 га кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 за адресою: м. Ужгород, вул. Перемоги,168, цільове призначення - для розміщення та експлуатації підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Договір посвідчено 29 листопада 2018 року Кішкіним Д.В. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1359. До відзиву на апеляційну скаргу позивач додав копію названого договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 05 грудня 2019 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року у справі №907/650/18, ухвалою від 18 грудня 2020 року - призначив розгляд справи на 23 січня 2020 року; ухвалою від 23 січня 2020 року призначив розгляд справи на 13 лютого 2020 року. 10 лютого 2020 року суд, за клопотанням представника позивача, ухвалив проводити судове засідання в режимі відеоконференції із Господарським судом Закарпатської області.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін і вважає, що у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» належить відмовити.

Відповідно до матеріалів справи №907/650/18 обставини справи є такі:

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 21 травня 2014 року проведена державна реєстрація за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» (код ЄДРПОУ 38898618) права приватної власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: місто Ужгород, вулиця Перемоги, будинок 168: будівлі та споруди, реєстраційний номер нерухомого майна 5738531, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу будівель та споруд від 21 травня 2014 року та адмінбудинок, реєстраційний номер нерухомого майна 5736898, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу адмінбудинку від 21 травня 2014 року (номер інформаційної довідки140439139 від 05 жовтня 2018 року). Факт реєстрації 21 травня 2014 року права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» на назване нерухоме майно підтверджено й Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 21966257 і 21960600) (а.с.50-53).

Рішенням Ужгородської міської ради від 9 листопада 2015 року № 1882 затверджено проект землеустрою щодо відведення (п. 1.56) Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» (за зверненням товариства) земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 ) площею 1,2995 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Перемоги,168 та вирішено передати її в оренду строком на 3 роки до 09 листопада 2018 року. (а.с.21)

25 серпня 2016 року Департамент міського господарства Ужгородської міської ради листом №24.01-12/2308 надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» проект договору оренди землі від 22 серпня 2016 року з пропозицією підписати та у 20-ти денний строк повернути департаменту, що підтверджено поштовою квитанцією та описом вкладення. (а.с.22-27)

Згідно з Актом від 22 листопада 2017 року обстеження умов використання земельної ділянки, комісія у складі, визначеному розпорядженням міського голови від 17 лютого 2016 року №54 з наступними змінами від 23 жовтня 2017 року встановила, що земельна у м. Ужгород, вул. Перемоги,168 площею 1,2995 га, кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» без правовстановлюючих документів та без належної оплати орендної плати за землю упродовж грудня 2015 року - жовтня 2017 року. Рекомендовано провести орієнтовний розрахунок збитків з поданням пропозицій на розгляд виконавчого комітету. Акт затверджено міським головою. (а.с.28, 29).

За користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Ужгород, вул. Перемоги,168 площею 1,2995 га, кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 у період з грудня 2015 року до грудня 2017 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» нараховано збитки у вигляді неотриманої орендної плати на загальну суму 640 386,45 грн. Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25 квітня 2018 року №112 затверджено розмір збитків у вигляді неотриманої орендної плати за користування означеною земельною ділянкою, про що департамент міського господарства Ужгородської міської ради 16 травня 2018 року повідомив відповідачу - рекомендованим поштовим відправленням надіслав за місцезнаходженням відповідача лист-повідомлення про нарахування збитків з доданими копіями протоколу, акту та рішення виконкому (а.с.32- 40).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2100782682014 від 25 грудня 2014 року і доданим до нього кадастровим планом, земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 площею 1,2995 га; місце розташування м. Ужгород, вул. Перемоги, 168; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств іншої промисловості (а.с. 43-49).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 площею 1,2995 га, місце розташування: м. Ужгород, вул. Перемоги, 168 підтверджена Витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2015, 2016, 2017 роки, згідно з якими цільове призначення означеної земельної ділянки - землі промисловості, нормативно грошова оцінка 1 м. кв. цієї земельної ділянки у 2015 році становила 541,18 грн, у 2016 - 775,51 грн, у 2017 році - 822,04 грн. (а.с.54-57).

На звернення Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради Головне управління ДФС у Закарпатській області листом №44/9/09-17-16-13-04-12 від 16 січня 2018 року повідомило, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» у 2015-2017 роках податкові декларації з плати за землю не подавало, орендна плата не вносилась. (а.с.58).

За розрахунками Ужгородської міської ради сума втрат неодержаної орендної плати за використання відповідачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 площею 1,2995 га, місце розташування: м. Ужгород, вул. Перемоги, 168 становить 640 386,45 грн, з яких втрати за 2015 рік - 17581,59 грн, втрати за 2016 рік - 302332,57 грн, втрати за 2017 рік - 320472,29 грн. (а.с. 36).

Ця сума (640 386,45 грн) і є предметом позову у справі №907/650/18.

Статтею 13 Конституції України проголошено, що земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією; держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Згідно з статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі регулювання земельних відносин на території міст, серед іншого, віднесено й надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. За положеннями частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право на земельну ділянку, в т.ч. право оренди земельної ділянки, виникає з моменту державної реєстрації цього права.

За змістом статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За визначенням статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ).

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 Податкового кодексу України ).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 виклала правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах і вказала, що:

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розміщене це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України .

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України).

Наявними у справі доказами підтверджено, що з 21 травня 2014 року відповідач є власником об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 1,2995 га кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 за адресою місто Ужгород, вулиця Перемоги, будинок 168 і фактичним користувачем означеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку. Ця земельна ділянка сформована, що підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2100782682014 від 25 грудня 2014 року і доданим до нього кадастровим планом з експлікацією земельних угідь. За повідомленням Головного управління ДФС у Закарпатській області відповідач у 2015-2017 роках не подавав податкові декларації з плати за землю і не сплачував орендну плату.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 1,2995 га за адресою місто Ужгород, вулиця Перемоги, будинок 168 без достатньої правової підстави у зв`язку з чим безпідставно зберіг кошти у вигляді несплаченої орендної плати, а тому на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зобов`язаний повернути позивачу безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Західний апеляційний господарський суд окремо наголошує, що Господарський суд Закарпатської області не урахував правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не обґрунтував причин відступлення від цих правових висновків і неправильно визначив правову природу спірних правовідносин, як таких, що виникли внаслідок завдання збитків. Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відтак, предметом спору у справі №907/650/18 є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів за фактичне користування ним без достатньої правової підстави земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, а правовою підставою - частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо суми безпідставно збережених коштів.

Як уже зазначено, Ужгородська міська рада 9 листопада 2015 року затвердила проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 площею 1,2995 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Перемоги,168 та вирішила передати її в оренду відповідачу строком на 3 роки до 09 листопада 2018 року. А 25 серпня 2016 року Департамент міського господарства Ужгородської міської ради надіслав відповідачу проект договору оренди землі від 22 серпня 2016 року з пропозицією підписати та у 20-ти денний строк повернути.

Проте відповідач не вчинив жодних дій щодо укладення договору оренди на цю земельну ділянку, а також не вносив плату за землю у 2015-2017 роках. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи ці обставини суд першої інстанції визначив період користування відповідачем без правовстановлюючих документів означеною земельною ділянкою з 17 вересня 2016 року до грудня 2017 року та суму неодержаної орендної плати 408652,62 грн виходячи із ставки орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки у 2016, 2017 роках.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо періоду користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, однак сума безпідставно збережених коштів за цей період є іншою, а саме:

Рішенням від 19 лютого 2015 року №1651 Ужгородська міська рада затвердила Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради. Зокрема, за землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; цільове призначення - землі промисловості, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, будівельних організацій та підприємств - ставка орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки.

У Витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у м. Ужгород, вул. Перемоги, 168, кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 площею 1,2995 га; категорія - землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; цільове призначення - землі промисловості; грошова оцінка 1 м. кв. земельної ділянки у 2016 становила 775,51 грн, у 2017 році - 822,04 грн.

Отже, сума безпідставно збережених відповідачем коштів за фактичне користування земельною ділянкою площею 1,2995 га у м. Ужгород, вул. Перемоги, 168, кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 за період з 17 вересня 2016 року до 31 грудня 2017 року становить 454 134,34 грн., з яких:

- за період з 17 вересня до 31 грудня 2016 року - 73567,59 грн;

- за період з 01 січня до 31 грудня 2017 року - 384 566,75 грн.

Проте ураховуючи межі і доводи апеляційної скарги відповідача апеляційний суд не змінює оскаржене рішення у цій частині.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги знаходження на спірній земельній ділянці захисної споруди цивільного захисту (бомбосховище), яка не увійшла до статутного капіталу ВАТ Ужгородмолоко , є державною власністю і ця обставина вплинула на правильність розрахунку.

Так, 24 жовтня 2019 року (у день постановлення оскаржуваного рішення) представник відповідача адвокат Дрюченко О.С. підписав і подав Господарському суду Закарпатської області заяву з доданими копіями акту Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 04.06.2019 №24047 і листа фонду від 12.07.2019, адресованого ліквідатору ВАТ Ужгородмолоко Михайлу Дідичу та докази отримання представником позивача цих копій. (а.с.118-129).

Додані до заяви копії завірені адвокатом Дрюченко О.С., який у заяві вказує на об`єктивну неможливість подати їх суду раніше, оскільки такі були складені після останнього судового засідання. При цьому представник відповідача не повідомив і не надав доказів отримання ним оригіналів акту від 04.06.2019 №24047 і листа від 12.07.2019 (чи отримував оригінали цих документів), вірність копій яких оригіналу він завірив. Також, не пояснив неможливості подання цих доказів суду до призначеного судового засідання 23 липня 2019 року. Та обставина, що судове засідання 23 липня 2019 року не відбулося, не заперечує можливості подати чи надіслати суду відповідну заяву.

У судовому засіданні 24 жовтня 2019 року суд першої інстанції відхилив заяву відповідача про долучення доказів, про що зазначено у протоколі судового засідання 24 жовтня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням обставин подання представником відповідача заяви від 24 жовтня 2019 року та її змісту, такі процесуальні дії місцевого господарського суду відповідають приписам частин 4, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас суд наголошує, що у матеріалах справи є належні і допустимі докази реєстрації прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці за адресою: м. Ужгород, вул. Перемоги,168 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» . Доказів реєстрації прав власності на нерухоме майно за адресою: м. Ужгород, вул. Перемоги,168 за іншою особою суду не надано.

Крім того, на спростування доводів апеляційної скарги, позивач до відзиву додав копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 29 листопада 2018 року Ужгородською міською радою (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» (покупець). Договір посвідчено 29 листопада 2018 року Кішкіним Д.В. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1359. За умовами договору купівлі-продажу продавець передає у власність за плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 за адресою: м. Ужгород, вул. Перемоги,168, площею 1,2995 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Визначена у договорі площа земельної ділянки за угіддями відповідає експлікації земельних угідь, визначених у кадастровому плані земельної ділянки площею 1,2995 га кадастровий номер 2110100000:23:001:0057, доданому до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2100782682014 від 25 грудня 2014 року. (а.с. 43-49).

З огляду на викладене, Західний апеляційний господарський суд відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» як такі, що не ґрунтуються на обставинах справи та нормах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно вказав на правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача неодержаної орендної плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. А застосував до правовідносин сторін приписи статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України та статті 157 Земельного кодексу України , які регламентують деліктне зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої правопорушенням. Проте у такому спорі належним способом захисту є стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення і реєстрації права користування.

Однак ця обставина не впливає на правильність висновків суду першої інстанції про користування відповідачем земельною ділянкою площею 1,2995 га, кадастровий номер 2110100000:23:001:0057 у м. Ужгород, вул. Перемоги, 168 без правовстановлюючих документів і обов`язку відповідача сплатити позивачу орендну плату за визначений період.

Отже, рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року у справі №907/650/18 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» без задоволення.

У силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» .

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року у справі №907/650/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» без задоволення.

Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимакс» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06 березня 2020 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

Суддя М.І. Хабіб