Постанова

від 05.03.2020 по справі 915/1565/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1565/19

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання - Федорончук Д.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Севастьянов М.В., довіреність № 007Др-24-1119, дата видачі : 25.11.19;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Степівського дитячого будинку-інтернату

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „24» жовтня 2019р., повний текст якого складено та підписано „29» жовтня 2019р.

у справі № 915/1565/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ»

до відповідача Степівського дитячого будинку-інтернату

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»

про стягнення 318651,57 грн.,

головуючий суддя - Смородінова О.Г.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

В судовому засіданні 05.03.2020 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Степівського дитячого будинку-інтернату про стягнення 318651,57 грн., з яких: заборгованості в сумі 262026,21 грн., пеня в розмірі 27667,10 грн., 3% річних в сумі 2325,93 грн., інфляційні втрати в сумі 6288,63 грн., а також збитки за перевищення обсягу постачання газу в січні 2019 року в сумі 20343,70 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу № 41АВ 547-293-19 від 25.01.2019 (з додатком до нього) щодо повної оплати за поставлений у січні 2019 року природний газ.

Крім того, в зв`язку з тим, що відповідачем, фактично було спожито в січні 2019 року природного газу в обсязі 26,307 тис. куб. м., що більше ніж підтверджений обсяг замовлений позивачем, останній нарахував штраф за перевищення обсягу постачання газу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2019р. по справі №915/1565/19 (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто зі Степівського дитячого будинку-інтернату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ 299284,60 грн, з яких: заборгованість в сумі 262026,21 грн, пеня (30%) в розмірі 8300,13 грн, 3% річних в сумі 2325,93 грн, інфляційні втрати в сумі 6288,63 грн, а також штраф за перевищення обсягу постачання газу в січні 2019 року в сумі 20343,70 грн та 4779,77 грн судового збору. В решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені (70%) в сумі 19366,97 грн відмовлено.

За висновками господарського суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ за договором № 41АВ547-293-19 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 25.01.2019, в зв`язку із чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом. Позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 262026,21 грн, судом визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 27667,10 грн, судом враховано, що відповідач є комунальною організацією, основним видом діяльності якої є надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання (код КВЕД 87.90), та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ547-293-19 від 25.01.2019, а тому судом було зменшено розмір пені на 70%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 8300,13 грн (30% заявленого до стягнення розміру) та відмовлено в задоволені 19366,97 (70%) грн.

Крім того, судом було визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню стягнення сум 3% річних за період з 11.02.2019 по 30.05.2019 у розмірі 2325,93 грн та інфляційних витрат за період з лютого 2019 року по квітень 2019 року в розмірі 6288,63 грн, а також суми штрафу за перевищення обсягу споживання природного газу у розмірі 20343,70 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Степівський дитячий будинок-інтернат звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невірну оцінку доказів, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом не надано правової оцінки наявному в матеріалах справи Акту №МКЗ 890000080 від 25.01.2019 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 25.01.2019 № 41АВ 547-293-19 укладеного між ТОВ Миколаївгаз збут та Степівським дитячим будинком-інтернатом, що був наданий відповідачем, як доказ разом з заявою про долучення доказів до матеріалів справи від 30.07.2019, надавши перевагу Акту приймання-передачі природного газу №МКП0058414 від 31.01.2019, що був укладений між ПАТ Миколаївгаз та Степівським дитячим будинком-інтернатом, який, як вказував відповідач у відзиві, не є належним доказом через підписання неуповноваженою особою від імені інтернату, про що надано відповідні докази.

Крім цього, скаржник звертає увагу, що Акт приймання-передачі природного газу №МКП0058414 від 31.01.2019 складений з ПАТ Миколаївгаз , юридичною особою, якої вже не існувало на дату складання відповідного акту.

Також скаржник зазначає, що в даному акті зафіксовані покази станом з 20.12.2018 по 01.02.2019 згідно лічильника (котрі є вірними), згідно коректора, що є завищеними та необ`єктивними. Апелянту не зрозуміло, яким чином сторони могли зафіксувати покази приладів обліку станом на 01.02.2019, якщо дата складання документу 31.01.2019 (на дату, що ще не настала).

В тексті даного документу зазначені всі фактичні покази приладів обліку обсяги енергії спожитого газу, тобто, фактичні дані, достовірність яких відповідачем не визнано, зокрема, за показами коректора у зв`язку з чим було подано заяву про несправність коректора. Крім цього, не надано оцінки текстові самого документу, адже його складено за договором від 01.01.2019, укладеним між відповідачем та третьою особою, котрий взагалі відсутній в матеріалах справи та не досліджувався.

В тексті оскаржуваного судового рішення, суд посилається на договір між третьою особою та відповідачем, укладеного на підставі заяви-приєднання від 05.02.2019, беручи до уваги акт приймання-передачі від 31.01.2019.

На думку скаржника, суд взагалі не мав права розглядати даний документ, як доказ, і про дану обставину відповідач заявляв, як письмово, так і усно.

Крім того, скаржник зазначає, що в рішенні суду першої інстанції не надано оцінки положенням п.2.3 договору на постачання, згідно якого, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу).

Враховуючи той факт, що комерційний вузол обліку газу у відповідача включає лічильник газу та коректор об`єму газу, останні є єдиним вузлом, який здійснює комерційний облік природного газу, у зв`язку із чим існування достовірних показників коректора газу неможливе без достовірних показників лічильника газу.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлення факту позаштатного режиму роботи вузла обліку газу, що зафіксовано в відповідному акті про порушення, відсутні підстави приймати показники коректора газу, який в спірний період працював в позаштатному режимі, об`єм спожитого газу має встановлюватись, на підставі даних газового лічильника.

Скаржник вважає, що в позові має бути відмовлено, оскільки відповідач повідомляв неодноразово про позаштатний режим роботи складових частин комерційного ВОГ, який виник в результаті несправності коректора газу.

Акт контрольного огляду та акт про порушення складені позивачем, свідчать про своєчасність повідомлення Степівським дитячим будинком-інтернатом про вищезазначену несправність коректора газу.

Зважаючи на справність лічильника газу, підтверджену несправність коректора газу, своєчасне повідомлення про несправність, середньодобову норму споживання газу, вимоги законодавства та договору щодо врахування даних лічильника та середньодобового споживання, вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 року клопотання Степівського дитячого будинку-інтернату про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволено; відстрочено Степівському дитячому будинку-інтернату сплату судового збору у розмірі 7 169,65 грн. за подання апеляційної скарги до прийняття постанови судом апеляційної інстанції; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Степівського дитячого будинку-інтернату на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24 жовтня 2019 року у справі № 915/1565/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року призначено розгляд справи № 915/1565/19 за апеляційною скаргою Степівського дитячого будинку-інтернату на 30.01.2020 року о 11:00 год.

26.12.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2019р. у справі №915/1565/19 залишити без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 року продовжено розгляд апеляційної скарги Степівського дитячого будинку-інтернату на рішення Господарського суду Миколаївської області від „24» жовтня 2019р. у справі № 915/1565/19 на розумний строк. Призначено апеляційну скаргу Степівського дитячого будинку-інтернату на 05 березня 2020 року о 11:00 год.

В судовому засіданні 05.03.2020 представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник скаржника та третьої особи в судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, колегія суддів доходить висновку про можливість розгляду справи без участі вказаних представників сторін.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України , переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 25.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївгаз Збут (Постачальник) та Степівським дитячим будинком-інтернатом (Споживач) було укладено Договір №41АВ547-293-19 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2019 році природний газ, а Споживач бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

За умовами п. 1.3 Договору планові обсяги постачання газу на січень встановлені 10,036 тис. м3.

Відповідно до змісту п. 2.3 Договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур передбачених кодексом ГРМ.

Судом встановлено, що оператором ГРМ виступає ПАТ Миколаївгаз , саме з яким відповідач уклав відповідний договір на розподіл природного газу на підставі заяви-приєднання № 42АВ540-521-19 від 05.02.2019.

За умовами вищенаведеного договору від 25.01.2019 сторони дійшли згоди, що:

- коригування (перегляд) планових місячних обсягів природного газу на 01 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою Споживача Постачальником у разі, якщо Споживач повідомив Постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 15 (п`ятнадцять) робочих днів до початку розрахункового місяця (п. 2.4 Договору);

- коригування (перегляд) планових місячних обсягів природного газу на 15 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою Споживача Постачальником у разі, якщо Споживач повідомив Постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 6 (шість) робочих днів відповідно до 15 числа розрахункового місяця (п. 2.5 Договору);

- коригування (перегляд) планових місячних обсягів природного газу на 25 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою Споживача Постачальником у разі, якщо Споживач повідомив Постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 6 (шість) робочих днів відповідно до 25 числа розрахункового місяця (п. 2.6 Договору);

- визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку: - за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРС/Оператором ГТС та Споживачем,відповідно до вимог Кодексу ГРС/Кодексу ГТС; - на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС/Оператора ГРС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 2.8 Договору);

- ціна газу на момент укладення договору становить 10419,20 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 2083,84 грн, всього з ПДВ - 12503,04 грн (з урахуванням тарифу на транспортування магістральними трубопроводами) (п. 3.2 Договору);

- розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (п. 4.1 Договору);

- оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.2.1 Договору);

- остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до 10 (десятого) числа, наступного за звітним місяця (п. 4.2.2 Договору).

За змістом п. 6.2 Договору:

- у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу;

- якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) х Ц х К, де:

Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;

Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Строк дії цього договору сторони передбачили до 31.01.2019 (п. 9.1 Договору).

Вказаний договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

На виконання умов Договору, Постачальник передав, а Споживач прийняв у січні 2019 року природний газ на загальну суму 328 917,47 грн. загальним обсягом 26,307 тис. куб.м., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №МК389001655 від 31.01.2019 (а/с 17).

Акт підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

Однак, відповідачем частково проведено оплату за спожитий природний газ в загальній сумі 66 891,26 грн.

Отже, Степівський дитячий будинок-інтернат в порушення зобов`язань за Договором не в повному обсязі оплатив отриманий природний газ за січень 2019 року, що зумовило звернення ТОВ Миколаївгаз Збут до місцевого господарського суду із вказаним позовом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, частин 2, 3 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За положеннями ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ547-293-19 від 25.01.2019, позивач на підставі даних отриманого від ПАТ Миколаївгаз Акту приймання-передачі природного газу № МКП0058414 від 31.01.2019 (підписаного між Оператором ГРМ (третя особа) та Споживачем (відповідачем)), оформив Степівському дитячому будинку-інтернату Акт № МК389001655 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 25.01.2019 року № 41АВ547-293-19 від 31.01.2019, в якому зафіксовано, що постачальник передав, а споживач прийняв у січні 2019 року природний газ обсягом 26,307 тис.куб.м. на загальну суму 328917,47 грн.

Акт № МК389001655 від 25.01.2019 споживач підписав та скріпив печаткою.

Згідно умов договору, остаточний розрахунок за цим актом відповідач повинен був здійснити до 10.02.2019.

За даними позивача, відповідач сплатив лише 66891,26 грн (платіжне доручення № 20 від 28.01.2019). Отже, сума боргу на час звернення постачальника до суду за розрахунком позивача складає 262026,21 грн. Отже, оскільки відповідачем не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 262026,21 грн., строк оплати якої настав, господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ МИКОЛАЇВГАЗ ЗБУТ в частині стягнення основної заборгованості у вказаному в розмірі.

Щодо стягнення суми пені в розмірі 27667,10 грн.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п.6.2 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

На підставі ст.549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних положень Договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 27667,10 грн.

Разом з тим, представник відповідача у судовому засіданні 24.10.2019 усно не висловив заперечень щодо наявності заборгованості перед позивачем, але клопотав про звільнення його від штрафу та пені, посилаючись на соціальний статус установи.

У відповідності до частиною 3 ст. 551 ЦК України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 233 ГПК України, вбачається, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У даному випадку, Степівський дитячий будинок-інтернат є комунальною організацією, основним видом діяльності якої є надання інших послуг догляду із забезпеченням проживання (код КВЕД 87.90), та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АВ547-293-19 від 25.01.2019, а тому колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а тому цілком правомірним є зменшення розміру пені на 70%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 8300,13 грн (30% заявленого до стягнення розміру).

Щодо стягнення 3% річних за період з 11.02.2019 по 30.05.2019 у розмірі 2325,93 грн та інфляційних витрат за період з лютого 2019 року по квітень 2019 року в розмірі 6288,63 грн.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних.

Колегією суддів перевірено розрахунок сум інфляційних витрат та 3% річних та встановлено, що він здійснений арифметично вірно, а тому судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовні вимоги у вказаній частині.

Щодо стягнення суми штрафу за перевищення обсягу споживання природного газу у розмірі 20343,70 грн.

У пункті 5.6 Договору зазначено, що сторони мають і інші, крім визначених договором, права та обов`язки, що імперативно встановлені чинними нормативно-правовими актами.

Сторони в договорі підтвердили, що ознайомлені з правами та обов`язками для постачальника та споживача, визначеними Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем, а також Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою від 30.09.2015 № 2496 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (далі - Правила); споживач, окрім іншого, зобов`язався дотримуватися дисципліни споживання газу, визначеної розділом II договору, а також Правилами (п.п. 5.1, 5.5.1 договору).

Згідно абз. 3 ч. 10 розділу II Правил, обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 5 % від підтвердженого обсягу природного газу.

Споживач, у відповідності до пп. 5.4.2 договору, має право самостійно припинити (обмежити) відбір природного газу для власних потреб з дотриманням вимог чинного законодавства.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно договору та чинного законодавства (п. 6.1 договору).

Сторонами в договорі погоджено планові обсяги постачання природного газу, зокрема, в січні 2019 року - 10,036 тис. куб. м. (п. 1.3 договору).

Натомість, відповідачем у вищевказаний період фактично спожито 26,307 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № МК389001655 від 25.01.2019.

Договором передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) х Ц х К, де:

Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;

Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1) (п. 6.2.2 договору).

Колегією суддів перевірено розрахунок сум штрафу, здійсненого позивачем та встановлено, що він здійснений арифметично вірно, а тому судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовні вимоги у вказаній частині.

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки наявному в матеріалах справи Акту №МКЗ 890000080 від 25.01.2019 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 25.01.2019 № 41АВ 547-293-19 укладеного між ТОВ Миколаївгаз збут та Степівським дитячим будинком-інтернатом, що був наданий відповідачем, як доказ разом з заявою про долучення доказів до матеріалів справи від 30.07.2019, надавши перевагу Акту приймання-передачі природного газу №МКП0058414 від 31.01.2019, що був укладений між ПАТ Миколаївгаз та Степівським дитячим будинком-інтернатом, який, як вказував відповідач у відзиві, не є належним доказом через підписання неуповноваженою особою від імені інтернату, про що надано відповідні докази, слід зазначити наступне.

В рішенні суду першої інстанції вказано, що відповідачем невірно зазначені обсяги природного газу за січень 2019 року, адже в акті приймання-передачі від 31.01.2019 № МКП0058414, що підписаний між відповідачем та третьою особою, обсяг природного газу складає 26307 м. куб. і саме цей обсяг зафіксовано в акті №МК389001655 від 31.01.2019, який підписаний як позивачем, так і відповідачем.

Отже висновок скаржника про ненадання судом першої інстанції правової оцінки Акту №МКЗ 890000080 від 25.01.2019 не відповідає дійсності.

Щодо посилань скаржника, як на неналежний доказ - Акт приймання-передачі природного газу № МКП0058414 від 31.01.2019 року, що був укладений між АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та Степівським дитячим будинокм-інтернатом, у зв`язку із його підписанням не уповноваженою особою від імені інтернату, то слід зазначити,наступне.

Вказаний акт приймання-передачі природного газу № МК389001655 від 31.01.2019 містить не лише підпис представника позивача, але і відтиск печатки Степівського дитячого будинку-інтернату.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача печатки Степівського дитячого будинку-інтернату, у тому числі звернень до правоохоронних органів з цього приводу.

Крім того, матеріали справи не містять письмових заяв, претензій, заперечень або будь-яких інших письмових звернень відповідача до позивача щодо спростування чи оскарження підпису представника Степівського дитячого будинку-інтернату на акті приймання-передачі природного газу № МК389001655 від 31.01.2019, як такого, що виконаний неповноважним представником.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт прийняття Споживачем від Постачальника у січні 2019 року природного газу обсягом 26,307 тис.куб.м, на загальну суму 328917,47 грн.

Щодо посилань Степівського дитячого будинку-інтернату на те, що Акт приймання-передачі природного газу №МКП0058414 від 31.01.2019 складений з ПАТ Миколаївгаз , юридичною особою, якої вже не існувало на дату складання відповідного акту, а також, що в даному акті зафіксовані покази станом з 20.12.2018 по 01.02.2019 згідно лічильника (котрі є вірними), згідно коректора, що є завищеними та необ`єктивними. Апелянту не зрозуміло, яким чином сторони могли зафіксувати покази приладів обліку станом на 01.02.2019, якщо дата складання документу 31.01.2019 (на дату, що ще не настала), колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до п.7 глави 3 VI Кодексу ГРС фактом приєднання Споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплат рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника щодо несправності коректора газу, за наявності вимог законодавства та договору щодо врахування даних лічильника та середньодобового споживання, оскільки вони фактично стосуються взаємовідносин відповідача із третьою особою - Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз , а не з позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївгаз Збут .

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на встановлений ст. 14 Господарського процесуального кодексу України принцип диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 74 , 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу приписів п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019р. клопотання Степівського дитячого будинку-інтернату про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

З огляду на те, що Степівському дитячому будинку-інтернату було відстрочено сплату судового збору до прийняття постанови судом апеляційної інстанції, сума яка належить до сплати з відповідача за подання апеляційної скарги становить 7169 грн. 65 коп.

Керуючись статтями 129 , 269 , 270 , 275 , 276 , 281-284 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Степівського дитячого будинку-інтернату залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2019 у справі №915/1565/19 - без змін.

Стягнути з Степівського дитячого будинку-інтернату судовий збір за апеляційний перегляд у розмірі 7169 грн. 65 коп.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

10.03.2020р

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький