Ухвала

від 06.03.2020 по справі 372/917/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/917/20

Провадження 1-кс-285/20

ухвала

Іменем України

06 березня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про накладення арешту,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВОбухівського відділуполіції Головногоуправління Національноїполіції вКиївській області ОСОБА_3 звернулася досуду ізклопотанням пронакладення арештуу кримінальномупровадженні №42020111200000111від 21.02.2020року,за ознакамизлочину,передбаченого ч.2ст.190КК України,яке обгрунтовуєтим,що 19.02.2020до Обухівськоговідділу Києво-Святошинськоїмісцевої прокуратуриКиївської областівід ОСОБА_4 надійшла заявапро вчиненнякримінального правопорушення.Так, ОСОБА_5 ,шляхом здійсненнядій позміні учасниківОК ЖБК«Резиденція ХітонПарк» тазазначення себекінцевим бенефіціарнимвласником,з використаннямпідробних документівта проведенняна підставіданих документівдержавної реєстраціїправа власності,шахрайським шляхомвідчужив належніпотерпілому ОСОБА_4 земельні ділянкиз кадастровиминомерами 3223187700:04:028:0091та 3223187700:04:028:0095,що розташованів межахс.Нові БезрадичіОбухівського районуКиївської області.13.02.2020приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округу ОСОБА_6 було посвідченодоговір купівліпродажу земельноїділянки зкадастровим номером№3223187700:04:028:0091,який зареєстрованоза №141договір купівлі-продажуземельної ділянкиз кадастровим№3223187700:04:028:0095,який зареєстрованоза №138,та зареєстрованоправо власностіна вказаніділянки за ОСОБА_7 ,про щовнесено відомостідо Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно.Таким чином, ОСОБА_5 та невстановленідосудовим розслідуваннямособи,шахрайським шляхомзаволоділи земельнимиділянками,що належать ОКЖБК «РезиденціяХітон Парк»,після чогонезаконно відчужиливказані ділянки.Відповідно доінформаційної довідкиз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно №200759957,об`єкт нерухомогомайна зреєстраційним номером№ 860903732231,а самеземельна ділянказ кадастровимномером 3223187700:04:028:0095,що знаходитьсяв Київськійобласті,Обухівському районі,с.Нові Безрадичі,на правівласності належить ОСОБА_7 .Відповідно доінформаційної довідкиз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно №200760631,об`єкт нерухомогомайна зреєстраційним номером№ 860949832231,а самеземельна ділянказ кадастровимномером 3223187700:04:028:0091,що знаходитьсяв Київськійобласті,Обухівському районі,с.Нові Безрадичі, на праві власності належить ОСОБА_7 . Тому слідчий посилаючись на те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187700:04:028:0091 та 3223187700:04:028:0095, які підставі постанови слідчого визнані речовими доказами, можуть бути відчуженні, поділені, об`єднані тощо, звернувся до суду з даним клопотанням.

Слідчий в судове засідання не з`явився, просив розглядати клопотання без участі слідчого та прокурора, вимоги клопотання підтримав в повному обсязі, просив не здійснювати фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів, в тому числі не здійснювати аудіо запис та відео запис за допомогою технічних засобів.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що СВ Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №42020111200000111 від 21.02.2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

У відповідності до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 11ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Слідчий в клопотанні зазначив, що метою арешту на вищезазначені земельні ділянки є запобігання їх подальшого відчуження, поділу, об`єднання тощо. Проте відповідних доказів не надав, та не довів в судовому засіданні можливість використання земельних ділянок з кадастровими номерами 3223187700:04:028:0091 та 3223187700:04:028:0095, як доказу у кримінальному провадженні.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 173 КПК України,слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Тобто, обов`язок доведення необхідності арешту майна та наявності відповідних ризиків, законодавцем покладено на особу, що звернулася з клопотання про арешт майна.

У клопотанні слідчим не доведено необхідність накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187700:04:028:0091 та 3223187700:04:028:0095, а в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, що майно може бути певним чином відчужене, поділене, об`єднане.

При вирішенні питання про арешт майна, відповідно дост. 173 КПК України, слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На підставі викладеного слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є необґрунтованим, оскільки ним не доведено необхідність його задоволення, в матеріалах клопотання відсутні достатні та переконливі докази, що майно може бути певним чином відчужене, поділене чи об`єднане. Наведені слідчим обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено та не доведено доданими до клопотання матеріалами наявність ризиків, передбачених частиною першоюстатті 170 КПК України.

З огляду на це слідчий суддя вважає, що підстави накладення арешту відсутні.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171-173, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про накладення арешту, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1