Ухвала

від 05.03.2020 по справі 909/26/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/26/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.03.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу вх.№2366/20 від 10.02.20 Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №56500055 у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ"

про стягнення заборгованості в сумі 650227,09грн.

за участю:

від позивача: Пронін О.А.

від органу ДВС: Кузик І.І.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 650227,09грн.

Рішенням суду від 03.04.18 позов задоволено.

На виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.

10.02.20 позивачем подано скаргу вх.№2366/20 від 10.02.20 на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у справі із клопотанням про проведення судового засідання з використанням системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою суду від 03.03.20 розгляд скарги призначено на 05.03.20.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у скарзі вх.№2366/20 від 10.02.20. Зокрема, вказав на те, що з моменту відкриття 30.05.2018 виконавчого провадження №№56500055 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.18 державний виконавець не вчинив належних дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження", спрямованих на своєчасне виконання судового рішення, зокрема не об"єднав виконавче провадження №56500055 до зведеного ВП №56557401 стосовно одного боржника (стаття 30 Закону), не проводив у визначені законом строки перевірки майнового стану боржника за місцезнаходженням та дій спрямованих на розшук майна боржника (статті 36, 48 Закону); не звертався до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України (стаття 18 Закону); не звертався до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення (стаття 76 Закону). За таких обставин скаржник просить суд зобов"язати державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) вжити у виконавчому провадженні №56500055 усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.18.

Представник органу ДВС в судовому засіданні щодо скарги заперечив, подав суду копії матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.18. Зокрема, вказав на те, що виконавче провадження №56500055 приєднано до зведеного виконавчого провадження №56557401, в межах якого винесено постанову про арешт всього (рухомого і нерухомого) майна боржника; винесено постанову про арешт грошових коштів, які містяться на усіх наявних рахунках боржника; з метою встановлення майнового стану направлено ряд запитів до відповідних обліково-реєстраційних установ та реєстрів. Зауважив, що на його думку, відсутність майна та грошових коштів, за рахунок яких можливо погасити борг, не є ухиленням директора боржника від виконання рішення суду, а відтак підставою для звернення до правоохоронних органів.

Представник відповідача/боржника в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду скарги був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з"ясувавши обставини на яких ґрунтуються вимоги скарги, суд констатує наступне.

Згідно статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З системного аналізу законодавства України вбачається, що виконання судового рішення є обов"язковим в силу статей 129, 129 1 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Право на виконання судового рішення згідно з практикою Європейського суду з прав людини є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У відповідності до приписів статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з нормою статті 326 цього ж Кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов"язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування їх посадовими чи службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об"єднаннями на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У цьому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви"). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України"). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії").

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В свою чергу приписи частини 1 статті 19 вказаного Закону надають право сторонам виконавчого провадження ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Одночасно правила статті 55 Конституції України гарантують кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (далі за текстом - Закон) у відповідності до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Вищевказані норми кореспондуються із правилами статті 339 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Поряд з цим приписи частин 1, 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56500055 з примусового виконання наказу суду від 24.04.2018.

21.01.2020, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області, вищезазначене виконавче провадження передано на примусове виконання до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Станом на час звернення з цією скаргою до суду рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі не виконано.

Посилаючись на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №56500055 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 скаржник вказує на те, що державним виконавцем порушено приписи статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" - не об"єднано виконавче провадження №56500055 до зведеного ВП №56557401 стосовно одного боржника - ТОВ"Сварог ІФ", однак такі твердження скаржника спростовуються матеріалами справи.

Крім того, на думку скаржника, бездіяльність державного виконавця полягає у непроведенні перевірки майнового стану боржника у встановлені законодавством строки.

Суд констатує, що відповідно до ч. 2 ст. 36, ч. 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Суд встановив, що виконавець здійснював перевірку майнового стану боржника в частині виявлення рахунків боржника, та з метою виявлення майна боржника направляв запити до Регіонального сервісного центру МВС України у Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Управління держпраці в Івано-Франківській області, Головного управління держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, а також здійснював запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

В судовому засіданні виконавець пояснив, що згідно наданих відповідей відповідних органів, на адресу яких направлялися запити, відсутня інформація щодо реєстрації за боржником будь-якого майна або майнових прав; водночас, було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника (постанова від 30.05.2018).

Крім того, в судовому засіданні скаржник посилався на невчинення виконавцем дій щодо зобов`язання боржника подати декларацію про доходи та майно, однак такі твердження спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до частини 5 статті 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 30.05.18 вбачається, що нею зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Таким чином, виконавцем вчинено необхідні дії, визначені частиною 5 статті 26 Закону.

Щодо твердження скаржника про право виконавця вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження та звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням, суд констатує, що відповідно до пунктів 18, 19 частини 3 статті 18 Закону це є правом, а не обов`язком виконавця, і цей засіб використовується останнім виключно у разі необхідності за власним переконанням; при цьому, положеннями статті 337 Господарського процесуального кодексу України визначено тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України, обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи не передбачено.

Що стосується тверджень скаржника про право виконавця звертатися до територіального органу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, та до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення у разі повторного невиконання боржником без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії або за наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, суд констатує, що заявником не зазначено, у чому полягає умисне невиконання рішення суду та не наведено жодних аргументів та доказів щодо наявності кримінального правопорушення у діях боржника.

За таких обставин в задоволенні скарги вх.№2366/20 ПАТ "Аграрний фонд" на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №556500055 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 слід відмовити з огляду на недоведеність викладених у ній обставин.

За приписами статті 344 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги. Оскільки про наявність таких витрат заявник та державний виконавець не заявляли, у суду відсутні підстави для здійснення відповідної процесуальної дії.

Керуючись статтями 234, 339, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні скарги вх.№2366/20 від 10.02.20 Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у виконавчому провадженні №56500055.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.03.20.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі «Судова влада України» , за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі: http://court.gov.ua/fair/sud5010/

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/

Веб-адреса Господарського суду Івано-Франківської області: http://if.arbitr.gov.ua/sud5010/

e-mail суду: inbox@if.arbitr.gov.ua . Інформація за тел.: (0342) 55-94-88

Звернути увагу, що учасники справи можуть отримувати процесуальні документи в електронному вигляді. Для цього необхідно зареєструватись в системі, розміщеній на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (https://e-court.mail.gov.ua/?_task=login&_action=plugin.registration_rules) та подати до суду заявку для отримання процесуальних документів в електронному вигляді.

Суддя Матуляк П. Я.