Рішення від 25.02.2020 по справі 903/631/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 903/631/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло-Волинь"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1. Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу

Держаудитслужби у Волинській області

2. Дубівська сільська рада Ковельського району Волинської області

про стягнення 278 420, 19 грн.,

Представники учасників справи:

від позивача: Новосад Р.А. за довіреністю № 2 від 10.01.2020 р;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський (далі - позивач) звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло-Волинь" (далі - відповідач) про стягнення надмірно сплачених коштів на придбання послуг з теплопостачання через неправомірне завищення тарифів відповідачем.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем за результатами процедури закупівлі були укладені Договори про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 207/2016 від 04.02.2016, № 207/2017 від 27.01.2017, № 24/01/2018 від 30.01.2018. При встановленні ціни на послуги з теплопостачання сторонами було використано тариф із розрахунку 1 550, 17 грн. за 1 Гкал, який був прийнятий рішенням Виконавчого комітету Дубівської сільської ради № 11/5 від 27.11.2015 "Про тарифи на виробництво та постачання теплової енергії". Однак в подальшому, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області було складено Акт № 08-23/02 яким встановлено, що в порушення приписів чинних нормативно-правових актів відповідачем до тарифу на теплопостачання було включено витрати теплової енергії в тепломережах в розмірі 4,8% при фактичній відсутності цих тепломереж, що призвело до завищення тарифу на 153, 57 грн. та придбання позивачем за державні кошти послуги з теплопостачання за ціною, вищою від фактичної на суму 278 420, 19 грн. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення надмірно сплачених коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.08.2019 вищевказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду міста Києва на підставі статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

03.10.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2019 відкрито провадження у справі № 903/631/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області та Дубівську сільську раду, підготовче засідання призначено на 05.11.2019 року.

21.10.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подано клопотання № 13-03-13-07/3627-2019 від 18.10.2019 про розгляд справи без його участі та письмові пояснення № 13-03-13-07/3625-2019 щодо заявлених позовних вимог, відповідно до змісту яких третя особа-1 просить заявлені позовні вимоги задовольнити, оскільки ТОВ Укртепло-Волинь при формуванні та застосуванні тарифу на теплопостачання (при постачанні КЕВ м. В.Волинський) допущено порушення вимог чинного законодавства, зокрема: Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 14.12.1993 року; Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води , затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги . КЕВ за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 отримано послуг з теплопостачання в кількості 548, 66 Гкал за тарифом 1 550, 17 грн. за 1 Гкал на суму 850 516, 27 грн. Враховуючи, що у зв`язку з безпідставним включенням втрат теплової енергії в ціні 153, 57 грн. КЕВ придбано послуг з теплопостачання за державні кошти за ціною вищою від справедливої на суму 84 257, 72 грн. За період з 01.09.2016 по 01.04.2018 отримано послуг з теплопостачання в кількості 1812, 98555 Гкал за тарифом 1 550, 17 грн. за 1 Гкал на суму 2 810 435, 81 грн. Внаслідок неперезатвердження тарифу відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2005 № 2633-ІV Про теплопостачання (зі змінами) та вимог п. 12 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі - Порядок № 869), без тарифів на теплову енергію на основі сформованих економічно обґрунтованих планових витрат та затверджених в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ТОВ Укртепло-Волинь здійснювалось безпідставне включення втрат теплової енергії в ціні 153, 57 грн., що призвело до придбання КЕВ за державні кошти послуг з теплопостачання, за ціною вищою від фактичної на суму 278 420, 19 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму. Вищевказані порушення допущені посадовими особами ТОВ Укртепло-Волинь , якими подано на розгляд Дубівській сільській раді документи з розрахунками тарифів на теплову енергію.

01.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення заперечує, посилаючись на те, що тариф на транспортування теплової енергії для ТОВ Укртепло-Волинь не встановлювався, так як підприємством не здійснюється транспортування теплової енергії, а лише виробництво теплової енергії та її постачання, а тому включення протяжності теплових мереж та будь-яких втрат в теплових мережах при встановленні тарифу ТОВ Укртепло-Волинь не включалося. Посилання позивача на розрахунок до структури тарифу на теплову енергію, який свідчить про включення протяжності тепломережі 2032 м. та застосування коефіцієнту 4,8% не підтверджені жодними доказами. При цьому, відповідач зазначає, що рішення Дубівської сільської ради, яким було встановлено тариф є чинним та обов`язковим до виконання в силу приписів статті 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування будь-якого іншого тарифу, ніж встановлений уповноваженим органом для відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2019 підготовче засідання відкладено на 10.12.2019 року.

05.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2019 відмовлено у задоволення клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

11.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подані пояснення щодо відзиву на позов, відповідно до змісту яких третя особа-1 також зазначає, що ТОВ Укртепло-Волинь при формуванні та застосуванні тарифу на теплопостачання (при постачанні КЕВ м. В.Волинський) допущено порушення вимог чинного законодавства, зокрема: Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 14.12.1993 року; Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води , затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги . КЕВ за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 отримано послуг з теплопостачання в кількості 548, 66 Гкал за тарифом 1 550, 17 грн. за 1 Гкал на суму 850 516, 27 грн. Враховуючи, що у зв`язку з безпідставним включенням втрат теплової енергії в ціні 153, 57 грн. КЕВ придбано послуг з теплопостачання за державні кошти за ціною вищою від справедливої на суму 84 257, 72 грн. За період з 01.09.2016 по 01.04.2018 отримано послуг з теплопостачання в кількості 1812, 98555 Гкал за тарифом 1 550, 17 грн. за 1 Гкал на суму 2 810 435, 81 грн. Внаслідок неперзатвердження тарифу відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2005 № 2633-ІV Про теплопостачання (зі змінами) та вимог п. 12 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі - Порядок № 869), без тарифів на теплову енергію на основі сформованих економічно обґрунтованих планових витрат та затверджених в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ТОВ Укртепло-Волинь здійснювалось безпідставне включення втрат теплової енергії в ціні 153, 57 грн., що призвело до придбання КЕВ за державні кошти послуг з теплопостачання, за ціною вищою від фактичної на суму 278 420, 19 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму. Вищевказані порушення допущені посадовими особами ТОВ Укртепло-Волинь , якими подано на розгляд Дубівській сільській раді документи з розрахунками тарифів на теплову енергію.

11.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подані пояснення щодо відзиву на позов, відповідно до змісту яких третя особа-2 вказує на те, що підставою для прийняття рішення виконавчим комітетом Дубівської сільської ради від 27.11.2015 № 11/5 була заява відповідача щодо встановлення тарифів на теплову енергію № 3308 від 12.10.2015, у зв`язку з чим рішення було прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.

18.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої позивач вказує на те, що Дубівська сільська рада встановлювала даний тариф на підставі заяви відповідача, до якої були залучені розрахунки теплової енергії, де й було враховано 4,8% втрат теплової енергії в теплових мережах, які у відповідача фактично відсутні.

Також позивач зазначає, що дані завищення тарифу на 153, 57 грн. за 1 Гкал були допущені через включення 4,8% у розрахунок тарифу на теплову енергію при протяжності тепломереж 2032 м (хоча зазначена тепломережа у відповідача взагалі відсутня, так як вони орендують у КЕВ тільки котельню). Вказані завищення були виявлені в ході планової виїзної перевірки Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, оформлені актом № 08-23/02 від 22.05.2018, а також в ході позапланової перевірки Державної фінансової інспекції у Волинській області (перевірку проводила головний державний фінансовий інспектор відділу правової роботи Держфінінспекції Волинської області Омельчук С.І. на виконання ухвал Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.06.2016 і 30.06.2016 по кримінальному провадженню № 22016030000000036). Результати позапланової перевірки були оформлені актом № 080-23/05 від 07.07.2016. Також позивач зазначає, що в межах кримінального провадження № 22016030000000036 від 23.03.2016 за ст. 191 ч. 5 КК України за фактом можливого заволодіння особами ТОВ Укртепло-Волинь бюджетними грошима, слідчим СБУ у Волинській області були вилучені у позивача документи щодо закупівлі теплової енергії та по даному питанню правоохоронними органами була проведена судово-економічна експертиза (бухгалтерська експертиза), якою підтверджено неправомірне завищення тарифів відповідачем. У зв`язку з цим позивач просить суд зобов`язати Володимир-Волинський відділ поліції ГУ Національної поліції у Волинській області надати суду копію судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні № 22016030000000036 від 23.03.2016 за ст. 191 ч. 5 КК України; зобов`язати Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області надати з акту позапланової перевірки № 080-23/05 від 07.07.2016 копії додатків про розрахунок завищення тарифу на 153, 57 грн. і додатки № 29, 33, 34, 35; зобов`язати Дубівську сільську раду надати оригінали заяви ТОВ Укртепло-Волинь з додатками про розрахунок і встановлення тарифу рішенням виконкому Дубівської сільської ради від 27.11.2015 № 11/5 Про тарифи на виробництво та постачання теплової енергії ; зобов`язати ТОВ Укртепло-Волинь надати оригінал заяви № 3308 від жовтня 2015 року до Дубівської сільської ради з додатками щодо встановлення тарифів на теплову енергію.

28.11.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подано клопотання про розгляд справи без його участі та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

03.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та витребування додаткових доказів у справі, а саме:

- зобов`язати Дубівську сільську раду надати суду копії оригіналів додатків до заяви ТОВ Укртепло-Волинь № 3308 від 12.10.2015 року, а саме копію пояснювальної записки ТОВ Укртепло-Волинь до розрахунків тарифів на теплову енергію, розрахунок загальновиробничих витрат, розрахунок адміністративних витрат, розрахунок витрат на збут, загальновиробничі норми;

- зобов`язати Володимир-Волинський відділ поліції ГУ Національної поліції у Волинській області надати суду копію висновку судово-економічної експертизи № 8788 від 30.11.2018 у кримінальному провадженні № 22016030000000036 від 23.03.2016 за ст. 191 ч. 5 КК України щодо можливого заволодіння особами ТОВ Укртепло-Волинь бюджетними грошима;

- зобов`язати Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області надати з акту позапланової перевірки № 080-23/05 від 07.07.2016 копії додатків про розрахунок завищення тарифу на 153, 57 грн. і додатки № 29, 33, 34, 35;

Крім того, позивач просить суд зобов`язати як свідка - колишнього головного державного фінансового інспектора відділу правової роботи Держфінінспекції Волинської області Омельчук С.В., яка проводила позапланову перевірку КЕВ у 2016 році, результати якої були оформлені актом № 080-23/05 від 07.07.2016, надати суду письмові показання (заяву) щодо виявлених в ході перевірки порушень, а саме в частині завищення тарифів ТОВ Укртепло-Волинь на 153, 57 грн. за 1 Гкал, тобто з яких розрахунків перевіряючий орган дійшов до зазначеного висновку та числа.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 24.12.2019 року.

19.12.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про проведення підготовчого засідання без його участі.

У підготовче засідання 24.12.2019 року представники учасників судового процесу не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 24.12.2019 року судом розглянуто клопотання про витребування доказів у справі, що викладене у відповіді на відзив, а також клопотання про витребування додаткових доказів у справі № 21/5205 від 28.11.2019, та вирішено залишити їх без задоволення, оскільки вони подані з порушенням приписів статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Також, у підготовчому засіданні 24.12.2019 року судом розглянуто клопотання позивача про зобов`язання як свідка - колишнього головного державного фінансового інспектора відділу правової роботи Держфінінспекції Волинської області Омельчук С.В. надати суду письмові показання (заяву щодо виявлених в ході перевірки порушень, та вирішено відмовити в його задоволенні, оскільки означене клопотання не відповідає положенням статей 87-89 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 903/631/19 до судового розгляду по суті на 28.01.2020 року.

10.01.2020 року на електронну пошту господарського суду міста Києва представником третьої особи-2 подано заяву про розгляд справи без його участі.

17.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подано заяву про розгляд справи без його участі.

28.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.01.2020 року оголошено перерву до 25.02.2020 року.

31.01.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

24.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником третьої особи-1 подано клопотання про розгляд справи без її участі.

У судовому засіданні 25.02.2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 25.02.2020 року не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 25.02.2020 року проголошено вступну та резолютивні частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2015 року відповідач звернувся до Дубівської сільської ради із заявою № 3308 про встановлення відповідачу тарифу на теплову енергію у розмірі 1 550, 17 грн./Гкал, у тому числі:

- тариф на виробництво теплової енергії у розмірі 1 413, 41 грн./Гкал;

- тарифи на постачання теплової енергії 136, 75 грн./Гкал.

Рішенням Дубівської сільської ради № 11/5 від 27.11.2015 було встановлено ТОВ Укртепло-Волинь тариф на теплову енергію у розмірі 1 550, 17 грн. /Гкал, у тому числі:

- Тариф на виробництво теплової енергії у розмірі 1 413, 41 грн/Гкал;

- Тариф на постачання теплової енергії у розмірі 136, 75 грн. за Гкал.

04.02.2016 року між позивачем (Споживач) та відповідачем (Теплопостачальна організація) було укладено Договір № 207/2016 про закупівлю за державні кошти теплової енергії, відповідно до п. 1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання надати Споживачеві теплову енергію, код Державного класифікатора продукції та послуг код 35.30.1. постачання пари та гарячої води (надання послуг з постачання теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) - 938, 736 Гкал.; а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами протягом терміну дії даного Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору № 207/2016 його вартість складає 1 455 200, 00 грн. без ПДВ.

Вартість та кількість фактично відпущеної теплової енергії Споживачу встановлюється на підставі показань приладів обліку теплової енергії, встановлених на межі розподілу теплових мереж Теплопостачальної організації та Споживача, а в разі їх ремонту або повірки розраховується згідно тарифу, вказаного в п. 3.2. Кількість теплової енергії, що відпускається Споживачу для опалення та вентиляції встановлюється в залежності від температури зовнішнього повітря (п. 1.4. Договору № 207/2016).

Пунктом 3.1. Договору № 207/2016 передбачено, що ціна 1 Гкал. для ІІ групи споживачів (бюджетні організації) становить 1 550, 17 грн. (без ПДВ), у разі відсутності приладів комерційного обліку, кількість теплової енергії розраховується відповідно до визначених навантажень з урахуванням середньомісячної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб).

Згідно з Актом № 080-23/05 від 07.07.2016 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.2014 по 01.06.2016, складеним Державною фінансовою інспекцію у Волинській області було встановлено, що завищення тарифу на теплову енергію при формуванні планової потреби в теплоті на опалення у розрахунку тарифу 1 550, 17 грн. на 1 Гкал, де враховано втрати тепла у тепломережах у кількості 140, 946 Гкал. (11%).

27.01.2017 року між позивачем (Споживач) та відповідачем (Теплопостачальна організація) було укладено Договір № 207/2017 про закупівлю за державні кошти теплової енергії, відповідно до п. 1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання до 31.12.2017 року надати Споживачеві теплову енергію згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 021:2015 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (Послуги теплопостачання) - орієнтовна кількість 980 Гкал, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами протягом терміну дії даного Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору № 207/2017 його вартість складає 1 520 000, 00 грн., з яких 1 500 000, 00 грн. власні кошти розпорядника, 20 000, 00 грн. - за рахунок поновлення коштів суб`єктом господарювання на рахунок загального фонду.

Вартість та кількість фактично відпущеної теплової енергії Споживачу встановлюється на підставі показань приладів обліку теплової енергії, встановлених на межі розподілу теплових мереж Теплопостачальної організації та Споживача, а в разі їх ремонту або повірки розраховується згідно порядку вказаного в п. 3.1. Кількість теплової енергії, що відпускається Споживачу, для опалення та вентиляції встановлюється в залежності від температури зовнішнього повітря (п. 1.4. Договору № 207/2017).

Пунктом 3.1. Договору № 207/2017 передбачено, що ціна 1 Гкал. для ІІ групи споживачів (бюджетні організації) становить 1 550, 17 грн. з ПДВ, у разі відсутності приладів комерційного обліку, кількість теплової енергії розраховується відповідно до визначених навантажень з урахуванням середньомісячної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб).

30.01.2018 року між позивачем (Споживач) та відповідачем (Теплопостачальна організація) було укладено Договір № 24/01//2018 про закупівлю за державні кошти теплової енергії, відповідно до п. 1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання до 31.12.2018 року надати Споживачеві теплову енергію згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК 021:2015 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (Послуги теплопостачання) - орієнтовна кількість 1013 Гкал, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами протягом терміну дії даного Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору № 24/01//2018 його вартість складає 1 570 000, 00 грн. з ПДВ, з яких 1 500 000, 00 грн. власні кошти розпорядника, 50 000, 00 грн. кошти поновлення, 20 000, 00 грн. - кошти спеціального фонду.

Вартість та кількість фактично відпущеної теплової енергії Споживачу встановлюється на підставі показань приладів обліку теплової енергії, встановлених на межі розподілу теплових мереж Теплопостачальної організації та Споживача, а в разі їх ремонту або повірки розраховується згідно порядку вказаного в п. 3.1. Кількість теплової енергії, що відпускається Споживачу, для опалення та вентиляції встановлюється в залежності від температури зовнішнього повітря (п. 1.4. Договору № 24/01//2018).

Пунктом 3.1. Договору № 24/01//2018 передбачено, що ціна 1 Гкал. для ІІ групи споживачів (бюджетні організації) становить 1 550, 17 грн.

В подальшому, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський за період з 01.01.2016 по 01.02.2018, за результатами якої було складено Акт № 08-23/02 від 22.05.2018, зі змісту якого вбачається, що в ході ревізії використання коштів на теплопостачання встановлено, що за результатами процедури закупівлі між КЕВ м. Володимир-Волинський та ТОВ Укртепло-Волинь укладено Договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти від 27.01.2017 № 207/2017, згідно з яким орієнтовний обсяг закупівлі тепла становить 980 Гкал., загальна вартість послуг становить 1 5200 000, 00 грн. (з ПДВ) за ціною 1 Гкал. - 1 550, 17 грн. (з ПДВ). Строк поставки теплової енергії - січень-грудень 2017 року. Місце постачання теплової енергії: м. Ковель, вул. Кутузова, 12 (об`єкти споживача) загальною площею 6 096, 40 кв.м., з них 2 655, 40 кв.м. - площа споживача І категорії; 3 441, 0 кв.м. споживача ІІ категорії (бюджетні установи), 16 334, 0 м. - об`єм споживача ІІ категорії. Відповідно до п. 1.4. Договору вартість та кількість фактично відпущеної теплової енергії встановлюється на підставі показань приладів обліку теплової енергії, встановлених на межі розподілу теплових мереж ТОВ Укртепло-Волинь та КЕВ м. Володимир-Волинський. Термін дії договору визначено з моменту його підписання та до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного погашення заборгованості.

Як зазначено в Акті Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, при погодження сторонами (замовником та виконавцем) цін на послуги з теплопостачання 1 550, 17 грн. за 1 Гкал були використані прийняті рішеннями виконкому Дубівської сільської ради від 27.11.2015 № 11/5 тарифи на виробництво та постачання теплової енергії. В ході ревізії надіслано запит до Дубівської сільської ради щодо надання копій рішень виконавчого комітету про затвердження тарифів на теплопостачання, які діяли в період з 01.01.2016 по 01.02.2018 років, інформації про погодження проектів рішень Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України та копії відповідних документів, копії розрахунків до тарифів на постачання теплової енергії, наданих ТОВ Укртепло-Волинь . Згідно отриманої інформації встановлено, що в 2016-2018 роках виконавчим комітетом Дубівської сільської ради тарифи для ТОВ Укртепло-Волинь не затверджувалися. В сільську раду 17.01.2018 року надійшла заява від ТОВ Укртепло-Волинь про встановлення тарифу на теплову енергію для потреб бюджетних організацій (військове містечко № 25 в с. дубове Ковельського району). Однак, в зв`язку з відсутністю всієї необхідної інформації рішення з даного питання не було прийнято та тариф залишився незмінним. Слід відмітити, що в ході позапланової ревізії від 07.07.2016 встановлено, що в розрахунку до структури тарифу на теплову енергію зазначено протяжність тепломережі 2032 м. та застосовано коефіцієнт 4,8%, який відповідно КТМ 244-94 використовується при протяжності теплотраси до 1000 м. на суму 153, 57 грн. В ході ревізії для визначення правильності формування тарифу залучено завідувача сектору контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродслужби у Волинській області Янюка О.В. Відповідно до наданої довідки перевірки квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинській встановлено, що пунктами 3.1.1., 3.1.8. Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (далі КТМ 244-94) передбачено визначення втрат теплової енергії у власних теплових мережах на підставі випробувань технічно справних трубопроводів, які оформляються актом. Тимчасово, до проведення випробувань, дозволяється приймати величину цих витрат у частках від кількості поданої теплової енергії по теплотрасі в залежності від її протяжності. Документів, що підтверджують проведення випробувань не надано. Наявність власних чи орендованих теплових мереж ТОВ Укртепло-Волинь документально не підтверджено. Проте, при розрахунку тарифу на теплову енергію зазначено протяжність тепломережі 2032 м. та застосовано коефіцієнт 0,11 або 4,8%, який відповідно КТМ 244-94 використовується при протяжності теплотраси до 1 000 м.

Враховуючи вищевикладене Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області дійшло висновку, що ТОВ Укртепло-Волинь при формуванні та застосуванні тарифу на теплопостачання (при постачанні КЕВ м. В.Волинський) допущено порушення вимог чинного законодавства, зокрема:

- Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 14.12.1993 року;

- Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води , затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги .

Як зазначено Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, КЕВ за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 отримано послуг з теплопостачання в кількості 548, 66 Гкал за тарифом 1 550, 17 грн. за 1 Гкал на суму 850 516, 27 грн. Враховуючи, що у зв`язку з безпідставним включенням втрат теплової енергії в ціні 153, 57 грн. КЕВ придбано послуг з теплопостачання за державні кошти за ціною вищою від справедливої на суму 84 257, 72 грн. За період з 01.09.2016 по 01.04.2018 отримано послуг з теплопостачання в кількості 1812, 98555 Гкал за тарифом 1 550, 17 грн. за 1 Гкал на суму 2 810 435, 81 грн. Внаслідок неперезатвердження тарифу відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2005 № 2633-ІV Про теплопостачання (зі змінами) та вимог п. 12 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 (далі - Порядок № 869), без тарифів на теплову енергію на основі сформованих економічно обґрунтованих планових витрат та затверджених в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ТОВ Укртепло-Волинь здійснювалось безпідставне включення втрат теплової енергії в ціні 153, 57 грн., що призвело до придбання КЕВ за державні кошти послуг з теплопостачання, за ціною вищою від фактичної на суму 278 420, 19 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на відповідну суму. Вищевказані порушення допущені посадовими особами ТОВ Укртепло-Волинь , якими подано на розгляд Дубівській сільській раді документи з розрахунками тарифів на теплову енергію.

З метою усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, керуючись п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, п. п. 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ № 550 від 20.04.2006, третьою особою-1 на адресу позивача було направлено вимогу про усунення виявлених порушень № 13-03-08-14/2383 із датою зворотнього інформування про вжиті заходи до 12.07.2018 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вимогами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Слід зазначити, що розповсюдження змін до договору на минулий період є суттєвою обставиною, оскільки за цей період договір виконувався його сторонами в тому об`ємі, який був передбачений умовами договору на відповідний період часу.

Умовами п. 3.1. укладених між позивачем та відповідачем Договорів про закупку за державні кошти теплової енергії № 207/2016 від 04.02.2016, № 207/2017 від 27.01.2017, № 24/01//2018 від 30.01.2018 передбачено, що ціна за 1 Гкал для ІІ групи споживачів (бюджетні організації) становить 1 550, 17 грн.

У позовній заяві позивач вказує на те, що на підставі вищезазначених Договорів він отримав від відповідача за період з 01.01.2016 по 01.01.2019 теплову енергію у кількості 1 812, 98555 Гкал за тарифом 1 550, 17 грн. за 1 Гкал на суму 2 810 435, 81 грн., за яку розрахувався у повному обсязі.

В Акті ревізії № 08-23/02 від 22.05.2018 також зазначено, що позивач отримав від відповідача за період з 01.01.2016 по 01.01.2019 теплову енергію у кількості 1 812, 98555 Гкал за тарифом 1 550, 17 грн. за 1 Гкал на суму 2 810 435, 81 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № 207/2016 від 04.02.2016 відповідач поставив позивачу теплову енергію у жовтні 2016 року у кількості 60,0964 Гкал за ціною 1 550, 17 грн. на у суму 93 159, 64 грн., у листопаді 2016 року у кількості 136, 440572 Гкал. за ціною 1 550, 17 грн. на суму 211 452, 05 грн., а також у грудні 2016 року у кількості 17, 28889 Гкал за ціною 1 550, 17 грн. на суму 26 800, 73 грн. та у кількості 96, 43511 Гкал за ціною 1 550, 17 грн. на суму 149 490, 80 грн., а всього на суму 480 903, 22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі теплової енергії, які підписані представниками обох сторін без зауважень та заперечень.

Також, на виконання умов Договору № 207/2017 від 27.01.2017 та згідно з наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі теплової енергії відповідач поставив позивачу теплову енергію на суму 1 297 428, 03 грн.

- у січні 2017 року 194, 4712 Гкал теплової енергії за ціною 1 550, 17 грн. на суму 301 463, 42 грн.;

- у лютому 2017 року 108, 4474 Гкал теплової енергії за ціною 1 550, 17 грн. на суму 168 111, 91 грн.;

- у березні 2017 року 140, 5837 Гкал теплової енергії за ціною 1 550, 17 грн. на суму 217 928, 63 грн.;

- у квітні 2017 року 38 6358 Гкал теплової енергії за ціною 1 550, 17 грн. на суму 59 892, 06 грн.;

- у жовтні 2017 року 36, 783 Гкал теплової енергії за ціною 1 550, 17 грн. на суму 57 019, 90 грн.,

- у листопаді 2017 року 143, 863 Гкал теплової енергії за ціною 1 550, 17 грн. на суму 223 012, 00 грн.,

- у грудні 2017 року 174, 17422 Гкал теплової енергії за ціною 1 291, 81 грн. без ПДВ на суму 270 000, 00 грн.;

Крім того, на виконання умов Договору № 24/01//2018 від 30.01.2018 та згідно з наявних в матеріалах справи Актів приймання-передачі відповідач поставив позивачу теплову енергію на загальну суму 888 299, 72 грн., а саме:

- у січні 2018 року 136, 989 Гкал. теплової енергії за ціною 1 291, 81 грн. без ПДВ на суму 212 356, 51 грн.;

- у лютому 2018 року 177, 394 Гкал. теплової енергії за ціною 1 291, 81 грн. без ПДВ на суму 274 991, 21 грн.;

- у березні 2018 року 186, 193 Гкал. теплової енергії за ціною 1 291, 81 грн. без ПДВ на суму 288 631, 18 грн.;

- у квітні 2018 року 72,457 Гкал теплової енергії за ціною 1 291, 81 грн. без ПДВ на суму 112 320, 82 грн.

Позивач, у свою чергу, здійснював оплату отриманої теплової енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, теплова енергія поставлялась позивачу за ціною, яка вказана у 3.1. укладених між позивачем та відповідачем Договорів про закупку за державні кошти теплової енергії № 207/2016 від 04.02.2016, № 207/2017 від 27.01.2017, № 24/01//2018 від 30.01.2018.

Стосовно посилання позивача на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України як на підставу позовних вимог про стягнення 278 420, 19 грн. надмірно сплачених коштів на придбання послуг з теплопостачання через неправомірне завищення тарифів відповідачем, суд зазначає наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, суд зазначає, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.

Таким чином, оскільки між сторонами у спорі укладено договори на поставку теплової енергії протягом 2016 - 2018 років, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за поставлену теплову енергію, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору і вони не можуть вважатися безпідставно набутим майном.

Щодо посилання позивача на Акт ревізії окремих питань фінансового-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський № 080-23/05 від 07.07.2016, складений Державною фінансовою інспекцією у Волинській області, та Акт № 08-23/02 від 22.05.2018, складений Управлінням західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, як на підставу для стягнення 278 420, 19 грн. надмірно сплачених коштів на придбання послуг з теплопостачання через неправомірне завищення тарифів відповідачем, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні .

Відповідно до статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органу державного фінансового контролю надається право:

1) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2) безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються; призупиняти в межах своїх повноважень бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу у разі виявлення порушень законодавства;

3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних органів виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок;

4) вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державного фінансового контролю та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям;

5) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об`єктів, що контролюються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавної форми власності, що мали правові відносини із зазначеними об`єктами - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";

6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об`єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю;

7) пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

8) порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення;

10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

11) одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

12) проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється;

13) при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку;

14) ініціювати проведення перевірок робочими групами центральних органів виконавчої влади;

15) порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Проведення ревізій органами державного фінансового контролю визначено статтею 11 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні .

Так, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державного фінансового контролю під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії; у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи; у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, органів доходів і зборів, Національної поліції, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю; у разі, коли вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державного фінансового контролю, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державного фінансового контролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державного фінансового контролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Позапланові виїзні ревізії суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державного фінансового контролю за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Орган або особа, що ініціює проведення позапланової виїзної ревізії, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п`ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії, а також на вимогу суду - інші відомості.

Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів, арешт коштів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах можуть прийматися лише судом.

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів.

Тривалість позапланової виїзної ревізії не повинна перевищувати 15 робочих днів.

Подовження термінів проведення планової або позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 робочих днів для позапланової виїзної ревізії.

Обмеження у підставах проведення ревізій, визначені цим Законом, не поширюються на ревізії, що проводяться на звернення підконтрольної установи, або ревізії, що проводяться після повідомлення посадовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, про підозру у вчиненні ними кримінального правопорушення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Посадові особи органу державного фінансового контролю вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб`єктів господарської діяльності під розписку:

1) направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державного фінансового контролю, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державного фінансового контролю, які проводитимуть ревізію. Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державного фінансового контролю, скріпленого печаткою органу державного фінансового контролю;

2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, в якому зазначаються підстави проведення такої ревізії, дата її початку та дата закінчення, а у разі проведення ревізії щодо суб`єктів господарської діяльності, не віднесених цим Законом до підконтрольних установ, - також номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування, дата та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних установ та інших суб`єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії.

Проведення ревізій органами державного фінансового контролю не повинно порушувати нормального режиму роботи підконтрольних установ та інших суб`єктів господарської діяльності.

Зустрічні звірки, які проводяться органами державного фінансового контролю, не є контрольними заходами і проводяться у разі виникнення потреби у їх проведенні на підставі направлення, виписаного керівником органу державного фінансового контролю.

Таким чином, враховуючи положення Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 43 від 03.02.2016, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки. За своєю правовою природою акт перевірки (аудиту, ревізії) не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись судом як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі договорів про закупівлю теплової енергії, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення отримання позивачем теплової енергії за визначеною у договорах ціною та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови поставки та оплати теплової енергії та умовами укладених між сторонами договорів.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами приймання-передачі. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за укладеними між сторонами договорами.

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено обґрунтованості та законності позовних вимог щодо стягнення з відповідача 278 420, 19 грн. на підставі акта ревізії фінансового-господарської діяльності та ст. 1212 ЦК України.

Оскільки правовідносини з оплати теплової енергії виникли з відповідних договорів, ціна кожного договору визначена по узгодженню сторін, акти приймання-передачі теплової енергії за тарифом 1 550, 17 грн./Гкал за кожним договором підписані позивачем без зауважень, оплата теплової енергії проведена в межах узгодженої ціни, суд вважає, що виявлені Державною аудиторською службою порушення не впливають на умови укладених сторонами договорів і не можуть їх змінювати, тому наявні у справі докази не підтверджують заявлені позовні вимоги.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими, у зв`язку з чим відмовляє у їх задоволенні.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Водночас вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський до Товариства з обмеженою відповідальністю Укртепло-Волинь , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області про стягнення 278 420, 19 грн. надмірно сплачених коштів на придбання послуг з теплопостачання через неправомірне завищення тарифів.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06.03.2020 року.

Суддя В.С. Ломака