Ухвала від 15.06.2020 по справі 903/631/19

УХВАЛА

15 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/631/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртепло-Волинь"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області

2. Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області

про стягнення 278 420,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир-Волинський звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (повний текст постанови складено 19.05.2020) та рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020, і прийняти нове рішення про стягнення з відповідача 278 420,19 грн надмірно сплачених коштів на придбання послуг з теплопостачання через неправомірне завищення тарифів та 8 354,00 грн судового збору.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 №460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності цим Законом.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №903/631/19 виходячи з наступного.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Предметом позову у цій справі є стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 278 420,19 грн, а отже ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 500 = 1 051 000, грн), а відтак у розумінні наведених положень Господарського процесуального кодексу України ця справа не підлягає касаційному оскарженню.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених процесуальним законом випадках, з обґрунтуванням підстав, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судові рішення оскаржуються на підставі пункту 1 частини першої та пунктів 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції враховано правову позицію викладену у постановах Верховного Суду, які не є релевантними для цієї справи. В той же час, не досліджено та не надано належної правової оцінки в межах предмету спору щодо правовідносин суб`єктів господарювання у разі виявлення органами Державного аудиту порушень під час проведення ревізії та обов`язку виконання сторонами вимог органу Державного аудиту на усунення цих порушень, без врахування правової позиції щодо таких правовідносин, викладених у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17.

Проте, касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 вказаного Кодексу випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Викладені у касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи. Втім, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, скаржнику слід враховувати, що суд касаційної інстанції обмежений розглядом питань щодо коректного застосування права і не виконує функції встановлення фактів, замість вже встановлених судами попередніх інстанцій і хоча особа, що подає касаційну скаргу має право висувати на розгляд суду доводи, які вона вважає значущими, стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не гарантує результату касаційного розгляду справи на користь сторони.

Отже, з огляду на те, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає, тому і підстави для відкриття касаційного провадження у даній справі відсутні.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №903/631/19 за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 та на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020.

2. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику, іншим учасникам - копію ухвали.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов