Ухвала

від 18.02.2020 по справі 14/175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.02.2020Справа № 14/175

За скаргою Відділу культури Новопсковської районної державної

адміністрації Луганської області

на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі № 14/175

за позовом Прокурора Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в особі Відділу культури і туризму Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтех-Київ"

про розірвання договору та стягнення 180 000,00 грн

Суддя Удалова О.Г.

Секретаря судового засідання Салацька О.В.

Представники учасників процесу:

не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 у справі № 14/175 (суддя ОСОБА_1 ) позов Прокурора Новопсковського району Луганської області в інтересах держави в особі Відділу культури і туризму Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтех-Київ" про розірвання договору купівлі-продажу № 1 від 23.12.2009 та стягнення 180 000 грн було задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 вказане рішення було залишено без змін.

09.07.2010 на виконання судового рішення було видано наказ, до якого ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.10.2010 було внесено виправлення.

Листом Господарського суду м. Києва на адресу Голосіївського районного відділу державної виконавчої міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві служби було повернуто постанову про повернення виконавчого документу стягувачу № 50970425 від 14.08.2019 разом з наказом Господарського суду міста Києва № 14/175 від 09.07.2010 як помилково направлені на адресу Господарського суду міста Києва 30.08.2019.

04.02.2020 до Господарського суду міста Києва звернувся Відділ культури Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області зі скаргою на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій просив:

- визнати дії вказаного вище органу виконання рішень неправомірними та протиправними;

- зобов`язати орган виконання рішень усунути порушення (поновити порушене право заявника (стягувача) шляхом скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.08.2019 (ВП № 50970425) як такої, що суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження"; звернення до суду з заявою про видачу дублікату наказу Господарського суду м. Києва від 09.07.2010 у справі № 14/175 про стягнення 180 000,00 грн; проведення виконавчих дій щодо примусового виконання даного наказу відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.02.2020, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади, скаргу передано на розгляду судді Удаловій О.Г.

Господарський суд міста Києва 13.02.2020 ухвалив прийняти до розгляду скаргу Відділу культури Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та призначити розгляд скарги на 18.02.2020.

18.02.2020 засобами електронного зв`язку скаржник (стягував) подав до суду клопотання, в якому повідомив, що підтримує вимоги скарги на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, просить розгляд скарги здійснювати без участі уповноваженого представника за наявними матеріалами.

Представники стягувача, боржника, прокурора та Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у засідання суду 18.02.2020 не з`явились, про дату та час розгляду скарги були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З урахуванням викладеного, враховуючи належне повідомлення учасників справи та органу ВДВС про розгляд скарги, визначений процесуальний строк розгляду скарги, клопотання скаржника, суд дійшов висновку про розгляд скарги на дії органу виконання рішень за наявними у справі матеріалами.

З врахуванням викладеного, розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника скаржника, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, господарський суд міста Києва відзначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. (п. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження ).

Відповідно до постанови Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві) від 28.04.2016, за заявою стягувача головним державним виконавцем відділу Чаргадзе Н.О. відкрито виконавче провадження ВП № 50970425 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 у справі № 14/175 про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецтех-Київ" 180 000,00 грн перерахованих грошових коштів, надано боржнику строк до 04.05.2016 для самостійного добровільного виконання.

14.08.2019 заступником начальника Голосіївський РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Менчиць Н.Є. на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження з огляду на те, що вжитими державним виконавцем заходами майна, на яке можливо звернути стягнення в межах суми на момент перевірки не виявлено, винесено постанову ВП № 50970425 про повернення виконавчого документа стягувачу.

24.12.2019 начальник Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ листом за вих. № 71256 повідомив стягувача, що під час перевірки матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 30.08.2019 відділом помилково направлено оригінал виконавчого документа до Господарського суду міста Києва, а не стягувачу, 15.10.2019 та 24.10.2019 державний виконавець відділу звертався до Господарського суду міста Києва з вимогою про повернення виконавчого документа, про надходження виконавчого документа стягувача було проінформовано.

В обґрунтування поданої скарги стягувач зазначає, що станом на час звернення до суду зі скаргою на його адресу не надходили ні виконавчий документ, ні постанова про повернення виконавчого документа; зі змістом постанови ознайомився в автоматизованій системі виконавчих проваджень; вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.08.2019 (ВП № 50970425) суперечить вимогам ст.ст. 28, 37 Закону України Про виконавче провадження (далі-Закону) та підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник зазначає, що всупереч ст. 28 Закону, оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу 14.08.2019 (ВП № 50970425) на адресу стягувача не надіслана, а помилково направлено до Господарського суду міста Києва 30.08.2019, поза межами встановленого строку, всупереч ч. 5 ст. 37 Закону у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.08.2019 (ВП № 50970425) не вказано про право стягувача повторного пред`явлення наказу до виконання та встановлений строк для реалізації цього права; вказані обставини та тривале невиконання рішення суду свідчать, що ДВС допущено неправомірні дії, якими порушено права стягувача та Закон України Про виконавче провадження .

Судом встановлено, що оскаржувана постанова Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу винесена 14.08.2019 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження з огляду на те, що вжитими державним виконавцем заходами майна, на яке можливо звернути стягнення в межах суми, на момент перевірки не виявлено.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1).

Частиною 5 цієї статті визначено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону .

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження , копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З наданих матеріалів та доводів скаржника, змісту оскаржуваної постанови вбачається про допущення Голосіївським РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві помилки щодо надсилання виконавчого документу на підставі постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.08.2019 ВП № 50970425 не на адресу стягувача, а на адресу Господарського суду міста Києва.

Станом на 18.02.2020 Господарським судом міста Києва листом від 11.02.2020 № 14/175 на запит Заступника начальника відділу Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві Менчиць Н.Є. № 50970425/1 від 24.12.19 повернено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу №50970425 від 14.08.2019 разом з наказом Господарського суду міста Києва № 14/175 від 09.07.2010 за вих. №0302210098905 як помилково направленим на адресу Господарського суду міста Києва 30.08.2019.

Наказ Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 був виданий зі строком пред`явлення до 09.07.2013.

Згідно з п. 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. (ч. 5 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження ).

Зі змісту оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.08.2019 ВП № 50970425, стягувачу - Відділу культури Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області не роз`яснено порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Проте, порядок обчислення строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, у т.ч. у разі повернення виконавчого документа стягувачу, визначений у статті 12 Закону України Про виконавче провадження , і стягувач не позбавлений права та можливості повторно звернутися до виконавця відповідно до норми закону. Не зазначення державним виконавцем про таке право та не роз`яснення порядку повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання не може позбавити стягувача наданого йому права або бути підставою для відмови у прийнятті виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Проаналізувавши вимоги скаржника, оцінивши надані докази та обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки ВДВС було вжито заходів в межах наданих йому законом прав для виконання рішення суду, виконавче провадження не закінчено, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.08.2019 (ВП № 50970425) винесена з підстав відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення в межах суми боргу на момент перевірки, і скаржником не доведено неправомірності дій державного виконавця щодо винесення цієї постанови, зокрема, невчинення виконавчих дій, наявність майна у боржника, яке не розшукано у зв`язку з бездіяльністю державного виконавця, допущені державним виконавцем формальні помилки щодо самого змісту постанови в частині не зазначення права стягувача на повторне звернення з виконавчим документом та щодо надсилання постанови, не є підставами для скасування цієї постанови через невідповідність закону.

За таких обставин, суд відхиляє вимоги скаржника щодо зобов`язання органу виконання рішень усунути порушення (поновити порушене право заявника (стягувача) шляхом скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.08.2019 (ВП № 50970425) як такої, що суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження" за недоведеністю неправомірних дій державного виконавця при її винесенні.

Щодо решти заявлених вимог скарги стягувача, суд зазначає наступне.

У поданій скарзі стягувач просить суд зобов`язати державного виконавця звернутися з заявою про видачу дублікату наказу Господарського суду м. Києва від 09.07.2010 у справі № 14/175 про стягнення 180 000,00 грн.

Частиною 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначено права виконавця під час здійснення виконавчого провадження, а саме звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, з заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Згідно з приписами п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, проаналізувавши вищевказані норми закону, суд звертає увагу стягувача на те, що звернення державного виконавця з відповідною заявою до суду про видачу дубліката виконавчого документа у зв`язку з його втратою є правом державного виконавця, а не його обов`язком, та можливе за наявності обставин його дійсної втрати.

Водночас, судом встановлено, що оригінал вищевказаного наказу не втрачений, а повернений Господарським судом міста Києва на адресу Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві листом від 11.02.2020 разом з постановою про повернення виконавчого документу стягувачу № 50970425 від 14.08.2019, як такі, що помилково направлені на адресу Господарського суду міста Києва 30.08.2019.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані зі здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Оскільки скаржником не доведено неправомірності дій державного виконавця та/або бездіяльності державного виконавця у межах ВП № 50970425, не зазначено, від вчинення яких заходів він ухиляється згідно з наданими йому законом правами для виконання рішення суду, враховуючи, що виконавче провадження не закінчено, вимоги скаржника щодо зобов`язання Голосіївського РВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві провести виконавчі дій щодо примусового виконання даного наказу відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", в межах судового контролю за виконанням рішення суду, є передчасними та необґрунтованими.

За таких обставин, зважаючи на обмежений законодавством процесуальний строк розгляду таких скарг, а також беручи до уваги обставини, встановлені судом, суд дійшов висновку про те, що скарга Відділу культури Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за недоведеністю підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Відділу культури Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області на дії Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві .

Ухвала підписана та набрала законної сили 10.03.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України .

Суддя О.Г. Удалова