Рішення

від 23.02.2020 по справі 910/15150/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2020Справа № 910/15150/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп"

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

про стягнення 924 898,55 грн.

При секретарі судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача : Мірвода А.М. - представник за довіреністю №10 від 25.05.2018;

Богомолов Д.А. - наказ №15-к від 26.06.2017,

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення 924 898,55 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання асистанських послуг №65-К від 11.11.2014 року належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті витрат на медичне обслуговування та агентську винагороду, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

14.11.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2019 року вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.12.2019 року.

22.11.2019 року до канцелярії суду приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" подано заяву про відвід судді.

27.11.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2019 року заяву про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи № 910/15150/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення 924 898,55 грн. визнано необґрунтованою та передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2019 року (суддя Бойко Р.В.) у задоволенні заяви приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про відвід судді Мудрого С.М. від участі у розгляді справи №910/15150/19 відмовлено.

11.12.2019 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні 17.12.2019 року суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.01.2020 року.

23.12.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано заперечення щодо відповіді на відзив, відповідно до якого просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі у зв`язку із необґрунтованістю.

14.01.2020 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, клопотання про визнання недопустимими та недостовірними фактичних даних щодо понесення позивачем втрат на медичне обслуговування застрахованих осіб, правова позиція, клопотання про визнання недопустимими та недостовірними фактичних даних стосовно наданих медичних послуг застрахованим особам, заява про застосування строків позовної давності, заява про призначення судової економічної експертизи.

17.01.2020 через канцелярію суду позивач подав супровідний лист з поясненнями щодо заявлених відповідачем клопотань.

В судовому засіданні 21.01.2020 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи та постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.02.2020.

06.02.2020 через канцелярію суду позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

10.02.2020 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи

В судове засідання 10.02.2020 року представник відповідача не з`явився, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2020 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд справи на 24.02.2020 року.

В судове засідання 24.02.2020 року представник відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

11.11.2014 року між ПрАТ Страхова компанія ВУСО (страховик, ПрАТ СК "ВУСО") та товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (агент, ТОВ "Савітар Груп") укладений договір про надання асистантських послуг № 65 - К (SGU-VUSO-06/11/14).

Відповідно до п.1.1 договору страховик доручає, а агент, приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні страхових випадків на території України та за кордоном за договорами страхування укладеними між страхувальниками та страховиком відповідно до законодавства України та Закону України "Про Страхування".

11.09.2015 року позивачем до ПрАТ СК ВУСО направлено звіти запланованих збитків № 9/2/1з, № 9/2/2з, № 9/2/3з, у яких зазначались страхові випадки, які стались із застрахованими особами та сервісна винагорода ТОВ Савітар Груп за організацію надання медичної допомоги застрахованим особам, разом із актами № 9/2/1з, № 9/2/2з, № 9/2/3з , були виставлені рахунки:

- № 454 від 11.09.2015 року на сплату відшкодування медичних витрат на суму 78 916,20 грн.;

- № 455 від 11.09.2015 року на сплату сервісної винагороди на суму 37 305,84 грн.;

- № 456 від 11.09.2015 року на сплату відшкодування медичних витрат на суму 79 568,40 грн.;

- № 457 від 11.09.2015 року на сплату сервісної винагороди на суму 38 262,40 грн.;

- № 458 від 11.09.2015 року на сплату відшкодування медичних витрат на суму 78 481,40 грн.;

- № 459 від 11.09.2015 року на сплату сервісної винагороди на суму 36 827,56 грн.

Як зазначено позивачем, рахунки виставлені по запланованим збиткам №454, 456, 458 сплачені не були, а рахунки на сервісну винагороду №455, 457, 459 ПрАТ СК ВУСО сплатило.

22.09.2015 року та 02.10.2015 року до ПрАТ СК ВУСО було направлено звіти запланованих збитків № 9/Зз та № 9/4з, у яких зазначались страхові випадки, які стались із застрахованими особами, разом із актами № 9/3з та № 9/4з були виставлені рахунки:

- № 501 від 22.09.2015 року на сплату відшкодування медичних витрат на суму 229 024,35 грн.

- № 528 від 02.10.2015 року на сплату відшкодування медичних витрат на суму 209 830,83 грн.

Рахунки виставлені по запланованим збиткам № 501 та № 528 сплачені не були.

Після отримання усіх необхідних документів відносно страхових шипадків, які були включені до звітів запланованих збитків № 9/2/1з, № 9/2/2з, № 9/2/3з, № 9/3з та № 9/4з було сформовано та направлено акт врегульованих збитків по застрахованим особам від 24.10.2016 року за №9/7в, разом із актом виконаних робіт за вересень 2015 р., які було отримано ПрAT ВУСО 01.11.2016 року .

В подальшому, 08.11.2016 року ПрАТ ВУСО було направлено заперечення, в яких зазначалось, що особи, які зазначені в надісланих документах на асистанське обслуговування до ТОВ Савітар Груп страховиком не передавалися, а тому витрати ТОВ Савітар Груп на їх обслуговування ( в тому числі сервісна винагорода) оплаті зі сторони ПрАТ СК ВУСО не підлягають та посилались на п. 2.1, 5.1.1 договору про надання асистантських послуг № 65 - К.

В пункті 2.1. договору, на який посилається страховик дане визначення поняття "застрахована особа",тобто особа, дані про яку передані страховиком агенту належним чином (так як обумовлено договором), на підставі укладених страховиком договорів страхування, асистанське обслуговування яких здійснюється агентом в порядку, встановленому договором.

Зразок полісу прямо передбачений у договорі (додаток №7) в якому серед іншого, вказано порядок дій застрахованої особи у разі настання страхового випадку (п. 1.1.1) - звернення до асистуючої компанії Savitar Group.

В пункті 4.3 договору вказано, що агент проводить ідентифікацію договору страхування, попередньо визначає ознаки страхового випадку на основі умов договору/програми страхування страховика та проводить оцінку правомірності звернення застрахованої особи.

Отже, поліс передається агенту застрахованою особою, оскільки будь-якої вказівки, що поліс передається агенту страховиком у договорі не міститься.

Згідно п.1.1 договору, який визначає першу істотну умову договору - його предмет вказано, що агент приймає на себе зобов`язання по наданню послуг з організації сервісного та медичного обслуговування при настанні із застрахованими особами подій за полісами, які укладено між страхувальниками та страховиком.

В пункті 3 договору вказано, що агент зобов`язується надавати послуги передбачені договором/ програмою страхування при зверненні застрахованої особи.

В пунктах 4.1, 4.2, 4.3 договору також вказується, що послуги надаються на підставі звернення застрахованої особи після перевірки ідентифікації договору страхування та підтвердження правомірності звернення застрахованої особи за наданням послуг.

Таким чином за умовами договору, підставою для надання послуг є:

настання обставин, що можуть кваліфікуватись як страховий випадок;

звернення застрахованої особи до агента;

підтвердження факту валідності полісу та визнання особи застрахованою страховиком.

В пункті 4.4. договору передбачено необхідність відмови у наданні послуг, якщо звернення застрахованої особи не відповідає умовам договору/програм страхування, а не переданої додатково інформації.

Положеннями пункту 5.4.2 договору передбачено право агента без будь-якого погодження із страховиком та на свій розсуд визнавати подію страховою, визначати способи надання послуг та проводити їх оплату, у разі якщо сума витрат за оцінкою агента не перевищуватиме суму 2000,00 грн. або, еквівалентну 200 євро.

28.02.2018 року ТОВ Савітар Груп повторно направлено на адресу відповідача наступні документи: акт врегульованих збитків №9/7в (інв253), рахунок № 928 на оплату на суму 259 936,48 (медичні витрати), та первинні документи щодо страхових подій, які стались з застрахованими особами ПрАТ СК ВУСО та виставлений рахунок на оплату сервісної винагороди № 928/1 від 28.02.2018 р. на суму 13 231,55 грн. (сервісна винагорода агента).

26.03.2018 року ТОВ Савітар Груп направлено на адресу відповідача наступні документи: акт врегульованих збитків №9/7в (інв267), рахунок № 926 на оплату на суму 98 004,32 грн. (медичні витрати), та первинні документи щодо страхових подій, які стались з застрахованими особами ПрАТ СК ВУСО та виставлений рахунок на оплату сервісної винагороди № 926/1 від 26.03.2018 р. на суму 5 200,56 грн. (сервісна винагорода агента).

04.04.2018 року ТОВ Савітар Груп направлено на адресу відповідача наступні документи: акт врегульованих збитків №9/7в (інв234), рахунок № 904 на оплату на суму 501 027,14 грн. (медичні витрати), та первинні документи щодо страхових подій, які стались з застрахованими особами ПрАТ СК ВУСО та виставлений рахунок на оплату сервісної винагороди № 904/1 від 04.04.2018 р. на суму 47 498,50 грн. (сервісна винагорода агента).

Як стверджує позивач, в період з 26.01.2018 - 04.04.2018 року ТОВ "Савітар Груп" розрахувався із підрядниками за організацію та надання медичної допомоги застрахованим особам ПрАТ "СК "ВУСО".

23.01.2019 року ТОВ "Савітар Груп" направило ПрАТ "СК "ВУСО" претензію з проханням погасити збитки, які зазнало ТОВ "Савітар Груп" у зв`язку із настанням страхових випадків із застрахованими особами ПрАТ "СК "ВУСО".

28.02.2019 року ТОВ "Савітар Груп" отримало відповідь від ПрАТ "СК "ВУСО" у якій останні відмовлялись відшкодовувати збитки, які зазнало ТОВ "Савітар Груп".

Оплата сервісної винагороди за послуги надані агентом передбачені у п. 5.1.2 договору про надання асистанських послуг № 65 - К від 11.11.2014 року, розмір якої визначено у додатку № 1 до договору, згідно вищезазначеного додатку розмір винагороди за організацію госпіталізації для кожної застрахованої особи складає 35,00 USD, розмір винагороди за надання амбулаторної медико-транспортної допомоги для кожної застрахованої особи складає 22,00 USD.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.3.3 договору, для реалізації зобов`язань, перерахованих в п. 3.1 (медична підтримка), п. 3.2 (сприяння впродовж поїздок) агент має право на залучення третіх осіб (медичні установи, транспортні компанії, організації, що реалізують медичні препарати та товари медичного призначення, бюро, що надають послуги перекладачів, кур`єрські служби і юридичні компанії, тощо). Агент від свого імені укладає договори з третіми особами, надає гарантійні листи та проводить оплату послуг і медичних препаратів третім особам в разі їх залучення до процесу врегулювання страхових випадків з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.

Згідно з п.5.1.2 та 5.1.3 договору страховик зобов`язаний:

- проводити оплату сервісної винагороди агента,

- відшкодовувати витрати агента на оплату послуг третіх осіб наданих у відповідності до п. 3.3, а також витрати при оплаті банківської комісії та комісії за виконання функцій агента валютного контролю відповідно до наданих агентом рахунків.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Розділом 6 "Розрахунки сторін" (в редакції додаткової угоди № 3 від 01.10.15. до договору) сторонами погоджено, зокрема, наступне.

За виконання агентом своїх обов`язків, згідно з договором, страховик зобов`язаний виплачувати агенту винагороду за кожний врегульований агентом страховий випадок (СВ) у розмірах, вказаних в додатку № 1 до договору.

До 05 числа місяця, наступного за звітним, агент складає акт виконаних робіт за формою, вказаною у додатку 2 до договору, і направляє його страховику електронною поштою (для погодження і підписання), разом із рахунком на оплату винагороди агента (п.6.3.1).

Протягом 5 робочих днів з дати отримання документів, вказаних у п.6.3.1 договору, страховик повинен підписати акт виконаних робіт і направити його агенту засобами звичайної і електронної пошти, а також, протягом того ж строку, сплатити суму винагороди агента, або за допомогою засобів електронного зв`язку надати мотивовані заперечення щодо змісту цього акту (п.6.3.2).

Сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються наступним чином: звітним періодом за договором є декади: з 01 по 10 число, з 11 по 20 число, з 21 по останнє число кожного календарного місяця дії договору (п.6.4.1).

Протягом 3 робочих днів з дати закінчення чергової декади, агент складає і направляє страховику акт заявлених збитків за формою, вказаною у додатку 3 до договору. У такому акті зазначаються страхові випадки, що стались з конкретними застрахованими особами протягом звітної декади, а також вказуються орієнтовні суми вартості послуг, наданих цим особам, та які підлягають відшкодуванню страховиком (п.6.5.1).

Протягом 5 робочих днів з дати отримання страховиком акта заявлених збитків, страховик погоджує і підписує цей документ, а також на свій розсуд, протягом того ж строку перераховує агенту попередню оплату вартості послуг, вказаної в акті у розмірі до 100% загальної суми зазначеної в акті (п.6.5.2).

По мірі отримання агентом від підрядників і кореспондентів повних пакетів документів, пов`язаних з остаточними розрахунками та конкретними страховими випадками (повні пакети), агент вносить відповідні відомості в акти врегульованих збитків (виконаних робіт), які складаються за формою, вказаної в додатку 4 до договору, і направляються страховику у строки, визначені п. 6.5.1 договору разом з актами заявлених збитків (п.6.6.1).

До актів врегульованих збитків (виконаних робіт) у складі повних пакетів, агент додає рахунки на сплату вартості фактично наданих послуг, за вирахуванням сум, визначених у розрізі конкретних застрахованих осіб в акті заявлених збитків і фактично сплачених страховиком згідно п. 6.5 Договору (п.6.6.2).

Акт врегульованих збитків (виконаних робіт) погоджується і підписується страховиком протягом 5 робочих днів з моменту отримання цього акту від агента (п.6.6.3).

Пунктами 8.1-8.3 договору сторони погодили, що цей договір вступає в силу з дати підписання повноважними представниками сторін, залишається в силі впродовж одного року з дня початку дії. Якщо протягом 30 днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не заявить про намір розірвати його, то він вважається пролонгованим на наступний рік, подальша пролонгація договору здійснюється в тому ж порядку.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на наступні обставини, зокрема:

- позивач не набув права на відшкодування медичних витрат, оскільки ним не надано ніяких доказів понесення витрат на оплату послуг медичних закладів, які надавали послуги застрахованим особам, а також доказів, позивач у відповідності до пункту 3.3 договору про надання асистанських послуг від свого імені укладав договори з Клініками, які надавала послуги застрахованим особам, та оплачував її послуги; водночас умовами договору непередбачено можливості делегування агентом третім особам (в т.ч. Компанії Group LTD (Кіпр)) повноважень щодо оплати послуг медичних клінік;

- ТОВ "Савітар Груп" не здійснювало сплати послуг медичних закладів (підрядників/кореспондентів), які надавали медичні послуги застрахованим особам, та не надав страховику повного пакету документів, передбачених умовами договору, а отже послуги агента (організація надання амбулаторної послуги, організація госпіталізації) надані не в повному обсязі у зв`язку із чим, ТОВ "Савітар Груп" не має права на отримання сервісної (агентської) винагороди за здійснення медичного обслуговування таких і страхованих осіб.

Проте вказані заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та, письмовими поясненнями позивача.

Як зазначалось судом, відповідно до п. 6.4 договору сплата страховиком грошових коштів, суми яких були гарантовані або виплачені агентом кореспондентам і підрядникам, тобто медичним та іншим установам, що здійснили надання відповідних послуг застрахованим особам при настанні з ними страхових випадків, здійснюються по звітному періоду за договором, яким є декади.

Крім вказаного, умовами договору передбачено можливість складання гарантійного листа, що містить в собі гарантії оплати за надані послуги та є способом забезпечення виконання зобов`язання стороною угоди, при цьому, гарантом по листу виступає саме агент, оскільки відповідно до п. 3.3 договору гарантійний лист надається саме від імені агента.

При цьому, посилання відповідача на положення законодавства, які регулюють умови надання банківських гарантій, є юридично неспроможними в контексті даних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Більш того, додатковою угодою № 3 до договору від 01.10.2015 в п.6.5.5 передбачено порядок компенсації відповідачем позивачу курсових різниць, що виникають у зв`язку зі зміною вартості іноземної валюти в період між виставленими рахунків, перерахуванням коштів від відповідача позивачу на оплату медичних рахунків та закупівлю валюти з подальшим її перерахуванням за кордон для оплати відповідних медичних послуг. В разі визначення в договорі обов`язку Позивача за рахунок власних коштів здійснювати оплату медичних послуг, такі положення договору не мали б правового змісту, оскільки перерахування коштів за кордон відбувалося б до виставлення рахунків відповідачу.

Право позивача на власний розсуд обирати підрядників та залучати для ведення страхового випадку кореспондентів обумовлено та погоджено сторонами в пункті 5.4.1 договору.

Оплата сервісної винагороди за послуги надані агентом прямо передбачені у п. 5.1.2 договору про надання асистанських послуг № 65 - К від 11.11.2014 року, розмір якої визначено у додатку № 1 до договору, згідно вищезазначеного додатку розмір винагороди за організацію госпіталізації для кожної застрахованої особи складає 35,00 USD, розмір винагороди за надання амбулаторної медико - транспортної допомоги для кожної застрахованої особи складає 22,00 USD.

Водночас, умовами договору не передбачено, що пакет документів, що подається агентом страховику для відшкодування вартості послуг підрядників, що надавали медичні послуги застрахованим особам, повинен містити документи на підтвердження фактичної оплати агентом послуг підрядників, за наявності гарантійних листів від імені агента, оскільки із п.п. 3.3, 5.2.1, 5.3.4, 5.4.2, 6.4 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.10.2015) вбачається, що агент, при виконанні своїх обов`язків з надання послуг медичного обслуговування застрахованим особам може надавати гарантійні листи третім особам, або проводити оплату послуг і медичних препаратів третім особам, з метою попередження затримки в наданні необхідного, з медичної точки зору, лікування або транспортування застрахованої особи.

Вказане спростовує доводи відповідача, на які він посилається як на підставу відмови в позові.

Щодо твердження відповідача про те, що оскільки договір було розірвано в 2016 році, то зобов`язання з оплати є припиненими, то суд наголошує відповідачу, що розірвання договору в 2016 році не нівелює обов`язку відповідача оплатити надані позивачем в 2015 році асистанські послуги за ним.

Так. у п. 8.5 договору встановлено, що договір є розірваним через 30 днів після отримання листа про розірвання, оскільки лист про розірвання було отримано ТОВ "Савітар Груп" 30.05.2016 року, то договір є розірваним з 30.06.2016 року. Однак, розірвання договору з 30.06.2016 року жодним чином не може вплинути на зобов`язання, які виникли під час дії договору. Пунктом 8.6 договору, сторони передбачили, що усі зобов`язання, що виникли під час дії цього договору, залишаються у силі до їх фактичного виконання.

У п.6.7 додаткової угоди № 3 до договору визначено, що зобов`язання страховика щодо сплати грошових сум, згідно цього договору вважаються виконаними з моменту зарахування відповідних грошових коштів на рахунок агента.

У відповідності до п. 6.4 додаткової угоди № 3 до договору страховик сплачує грошові суми, які було гарантовано або сплачено агентом.

У матеріалах справи містяться гарантійні листи, що підтверджують факт того, що обов`язок, щодо сплати послуг клінік у ПрАТ "СК "ВУСО" виникає саме на момент настання страхових випадків із застрахованими особами ПрАТ "СК "ВУСО", а не на момент отримання рахунків від медичної установи разом з медичною документацією.

Таким чином, суд вважає, що компенсації підлягають витрати позивача на врегулювання страхових випадків суму витрат на медичне обслуговування в розмірі 858 967,94 грн. та агентська винагороду в сумі 65 930,61 грн.

Доказів повного погашення заборгованості матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується.

Відповідач вказує на те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки такий строк, за твердженням відповідача, має розраховуватись з моменту отримання звернень від застрахованих осіб та отримання від страховика суми попередньої оплати.

А тому, строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про відшкодування витрат по таким застрахованим особам у будь-якому випадку сплив у листопаді 2018 року.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п. 2.2 зазначеної Постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.07. Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п. 4.2 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

У відповідності до п.п. 6.6.4 та 6.5.5 договору, який викладений у додатковій угоді №3, відповідач має виконати свої зобов`язання, щодо оплати (строк виконання зобов`язань) протягом п`ять днів після отримання медичної документації разом із рахунками та актом врегульованих збитків.

Повний пакет документів ПрАТ "СК "ВУСО" було направлено перший раз 27.10.2016 року та отримано ПрАТ "ВУСО" 01.11.2016 року.

08.11.2016 року ПрАТ "СК "ВУСО" було направлено заперечення, хоч ТОВ "Савітар Груп" і вважав дані заперечення безпідставними ТОВ "Савітар Груп" були внесені коригування до акту врегульованих збитків та сформовано відкориговані акти врегульованих збитків, які було направлено ПрАТ "СК "ВУСО" у лютому-квітні 2018 року, але жодних перерахувань коштів від ПрАТ "СК "ВУСО" не відбулось, тому ТОВ "Савітар Груп" 23.01.2019 року направило повторно разом з претензією акт врегульованих збитків № 9/7в (інв. 234), акт врегульованих збитків № 9/7в (інв. 267), акт врегульованих збитків № 9/7в (інв. 253), які було отримано ПрАТ "СК "ВУСО" 24.01.2019 року

Суд погоджується із висновками позивача, що зобов`язання є порушеними з 31.01.2019 р., цей же день є початком строку перебігу позовної давності.

Отже, як вбачається з вищезазначеного ТОВ "Савітар Груп" звернувся до суду у межах трьохрічного строку позовної давності.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо суми витрат на медичне обслуговування в розмірі 858 967,94 грн. та агентської винагороди в сумі 65 930,61 грн. за договором про надання асистантських послуг № 65 - К (SGU-VUSO-06/11/14) від 11.11.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 77, ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31, код ЄДРПОУ 31650052) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Савітар Груп" (03142, м. Київ, вулиця Василя Стуса, будинок 35/37, код ЄДРПОУ 38205255) суму витрат на медичне обслуговування в розмірі 858 967 (вісімсот п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн. 94 коп., агентську винагороду в розмірі 65 930 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 873 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 48 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 10.03.2020 року.

Суддя С.М. Мудрий