Рішення

від 25.02.2020 по справі 916/834/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/834/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гогоман О.В. за довіреністю;

Від відповідача: Байдерін О.А. на підставі ордеру;

Від третіх осіб:

- Міністерства оборони України: Дубчак Д.В. за довіреністю;

- Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса: Федорченко Л.В. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Ветеран Збройних Сил, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі по тексту Військова частина) звернулась до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Ветеран Збройних Сил (далі по тексту ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил) про усунення позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 1 га (військове містечко №203). Позовні вимоги обґрунтовані фактом самовільного захоплення відповідачем земельної ділянки, яка входить до складу військового містечка № НОМЕР_2 , та розташована за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги, в результаті чого позивач позбавлений можливості використовувати вказану земельну ділянку за її цільовим призначенням.

17.05.2017р. до господарського суду від Військової частини надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд усунути Військовій частині перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 1 га (військове містечко №203) шляхом покладення на ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил обов`язку знести самочинно збудовані будівлі та привести земельну ділянку у придатний для використання за цільовим призначенням стан за власний рахунок; та зобов`язання відповідача надати безперешкодний допуск представникам Військової частини для цілодобового контролю за земельною ділянкою шляхом встановлення кунгу на території військового містечка №203 для несення цілодобового чергування.

29.05.2017р. до господарського суду від Військової частини надійшла чергова заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд усунути Військовій частині перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 1 га (військове містечко №203, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги /Аеропортівська, 33А) шляхом покладення на ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил обов`язку знести самочинно збудовані будівлі та привести земельну ділянку у придатний для використання за цільовим призначенням стан за власний рахунок; та зобов`язати відповідача надати безперешкодний допуск представникам Військової частини для цілодобового контролю за земельною ділянкою шляхом встановлення кунгу на території військового містечка №203 для несення цілодобового чергування.

Ухвалою суду від 12.06.2017р. провадження по даній справі було зупинено до завершення розгляду справи №916/146/15-г за позовом Військової частини до ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил про розірвання договору оренди нерухомого військового майна №42-с/2003/Голов КЕУ та зобов`язання відповідача повернути передане в оренду нерухоме військове майно.

Ухвалою суду від 27.12.2017р. провадження по даній справі було поновлено, подальший розгляду справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.01.2018р. провадження по даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №916/146/15-г за позовом Військової частини до ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил про розірвання договору оренди нерухомого військового майна №42-с/2003/Голов КЕУ та зобов`язання відповідача повернути передане в оренду нерухоме військове майно.

Ухвалою суду від 19.11.2019р. провадження по даній справі було поновлено, у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення, а саме: набранням рішенням суду по справі №916/146/15-г законної сили.

20.01.2020р. до господарського суду від Військової частини надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов`язати ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил усунути Військовій частині перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 1 га (військове містечко №203), яка знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-А/, шляхом надання постійного доступу представникам Військової частини для використання вказаної земельної ділянки за цільовим призначенням.

Ухвалою суду від 20.01.2020р. до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси.

ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил не було надано відзиву на позовну заяву Військової частини про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. При цьому, у поданих до суду 29.01.2020р. письмових поясненнях відповідачем було наголошено про фактичну відсутність між сторонами по справі предмету спору, оскільки ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил не створює позивачеві перешкод у користуванні земельною ділянкою. Крім того, відповідачем було наголошено, що на теперішній час останній взагалі не веде господарської діяльності та не має жодних активів, в тому числі, на території спірної земельної ділянки; відповідачем також вказано про недоведеність з боку позивача факту належності йому земельної ділянки на будь-якій правовій підставі; про недостовірність наданих Військовою частиною документів на підтвердження факту вчинення з боку відповідача перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Міністерством оборони України та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси було підтримано заявлені позивачем вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

16.06.1945р. Радою народних комісарів УРСР було прийнято постанову №906/035 „Про відведення ВПС Червоної армії земельних ділянок під будівництво радіостанції, відповідно до якої на виконавчі комітети було покладено обов`язок визначити місце та площі земельних ділянок та забезпечити відведення в натурі земельних ділянок.

21.07.1945р. виконавчим комітетом Одеської обласної ради депутатів трудящих було прийнято рішення „Про відведення земельної ділянки в постійне користування ВПС Одеського військового округу із земель сільгоспартілю „Червоний партизан Сухолиманської сільської ради Одеського району, відповідно до якого земельна ділянка площею 1,0 га була передана у постійне користування ВПС Одеського військового округу відповідно до меж, вказаних у додатку до рішення. Крім того, виконавчим комітетом Одеської обласної ради депутатів трудящих було вирішено звернутись до Ради народних комісарів УРСР із проханням про відведення вказаної земельної ділянки під будівництво.

07.05.2003р. між Військовою частиною НОМЕР_1 (Орендодавець) та ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил (Орендар) було укладено договір оренди №42-с/2003/Голов КЕУ нерухомого військового майна, розташованого на території військового містечка № 203 за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги, відповідно до п. п. 1.1, 2.3 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини будівлі за генпланом № 1 (технічний будинок 200,15 кв.м.); № 5 (будинок ПЕС 177,55 кв.м.); № 6 (казарма-штаб 487,2 кв.м.); № 7 (гараж 306,54 кв.м.) (надалі майно) загальною площею 1171,44 кв.м. військового містечка № 203, за адресою: м. Одеса, 6-й кілометр Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі Військової частини та обліковується в КЕЧ Одеського району, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 420347,00 грн. Майно передається Орендарю для використання його під сховища та автостоянку.

Положеннями п. 10.1 договору оренди №42-с/2003/Голов КЕУ від 07.05.2003р. передбачено, що договір діє з 07.05.2003 року та укладений строком на 15 (п`ятнадцять) років.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2009р. по справі №30/11-09-266 позовні вимоги Військової частини до ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил були задоволені шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків у сумі 31 090,00 грн., зустрічні позовні вимоги ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил до Військової частини про визнання права власності також задоволені шляхом визнання за ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил права власності на нежитлову будівлю складу площею 628,8 кв.м та нежитлову будівлю гаражу площею 307,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 33-а.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

18.06.2012р. Одеським гарнізоном Міністерства оборони України було прийнято наказ №32 „Про закріплення казармено-житлового фонду, інженерних мереж та споруд, земельних ділянок за командирами військових частин Одеського гарнізону, відповідно до якого за командирами військових частин були закріплені земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інженерні мережі, огорожа та елементи благоустрою і розквартировані військові частини, що знаходяться під їх охороною, а саме: військове містечко № НОМЕР_2 (м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги, площа земельної ділянки 1 га) було закріплено за Військовою частиною НОМЕР_1 . Варто зауважити, що генеральний план військового містечка №203 та схема генерального плану військового містечка №203 відображені у документах, складених Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси.

З витягу (відомостей про наявність та використання земельних ділянок по КЕВ м. Одеси) вбачається, що на обліку у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси станом на 01.01.2016р. перебуває земельна ділянка, загальною площею 1 га, військового містечка №203, яка розташована за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги /вул. Аеропортівська/. Вказана земельна ділянка була відведена відповідно до постанови Ради народних комісарів УРСР №906/035 від 16.06.1945р.

30.12.2016р. представниками Військової частини та Південного територіального управління Військової служби правопорядку було складено акт №3830 про перевірку території військового містечка №203 за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 33А. При цьому, перешкоди у проведенні перевірки з боку ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил не вчинялись.

19.01.2017р. представниками Військової частини та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси було складено акт №149 про не допуск представників Південного територіального КЕУ МО України, судового експерта Ковальчука О.У., військової служби правопорядку, а також представників Військової частини на територію військового містечка №203. Так, з вказаного акту вбачається, що перерахованих вище осіб не було допущено на територію військового містечка, яке розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги, з метою огляду об`єктів, які там розташовані, на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 20.09.2016р. по справі №916/146/15-г про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Варто зауважити, що акт про не допуск №149 від 19.01.2017р. з боку судового експерта Ковальчука О.У. не підписувався.

21.02.2017р. представниками Військової частини та судовим експертом Ковальчук О.У. було складено акт №470 про не допуск останніх з боку відповідача (ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил) на територію військового містечка №203, яке розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги, для обстеження об`єктів під час проведення судової експертизи. Даний акт був підписаний як представниками Військової частини, так і судовим експертом Ковальчуком О.У.

Крім того, 20.03.2017р. представниками Військової частини було складено черговий акт №727 про не допуск представників Військової частини на територію військового містечка відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 06.02.2017р. та на виконання вимог наказу МОУ №265К.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21.03.2017р. по справі № 521/3768/17 було задоволено скаргу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано слідчого Малиновського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочати досудове розслідування за заявою від 21.02.2017 р. Варто зауважити, що підставою для звернення Військової частини до суду із відповідною скаргою у межах справи № 521/3768/17 була відмова Малиновського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області внести відомості про кримінальне правопорушення, вчинене посадовими особами ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил, у зв`язку з невиконанням ухвали господарського суду Одеської області від 06.02.2017 р. по справі № 916/146/15-г, якою судом було призначено повторне дослідження об`єкту військового містечка № 203.

З витягу з кримінального провадження №12017160470001364 від 28.03.2017р. вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено інформацію про скоєне посадовими особами ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил кримінальне правопорушення. При цьому, інформація була внесена Малиновським відділом поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси.

24.03.2017р. представниками Військової частини та Південного територіального управління Військової служби правопорядку було складено акт №843 про не допуск відповідачем представників Військової частини на територію військового містечка №203.

29.05.2017р. представниками Військової частини та судовим експертом Ковальчуком О.У. було складено та підписано акт про не допуск на територію військового містечка №203. Як вбачається з вказаного акту позивач та судовий експерт не були допущені на територію військового містечка №203.

04.07.2017р. представниками Військової частини було складено акт №2029 про не допуск представників Військової частини на територію військового містечка № НОМЕР_2 з боку представників ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил.

14.12.2017р. представниками Військової частини було складено акт про не допуск представників останньої на територію військового містечка №203. Перешкоди у обстеженні території Військового містечка, як вбачається з акту, були вчинені ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2019р. по справі №916/146/15-г, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019р., було відмовлено у задоволенні позову Військової частини до ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса, та за участю Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, про розірвання договору оренди нерухомого військового майна №42-с/2003/Голов КЕУ від 07.05.2003р. та повернення майна, а також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил до Військової частини про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 74 956,17 грн.

Під час розгляду справи №916/146/15-г господарським судом було здійснено огляд спірного об`єкту оренди, а саме: нежитлової будівлі гаражу № 7 площею 306,54 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги/вул. Аеропортівська, 33-а, за місцем його знаходження. Так, під час огляду нежитлової будівлі гаражу № 7 площею 306,54 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-а, на території, огородженій бетонованим забором та проволокою за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-а (на заборі було зазначено нову адресу - вул. Аеропортівська, 31) не було виявлено спірного об`єкту, а саме нежитлової будівлі гаражу № 7 площею 306,54 кв.м.; на території було виявлено бетонований фундамент, на місці якого зі слів представників Військової частини та КЕВ м. Одеса знаходився спірний гараж. Крім того, господарським судом було встановлено, що об`єкт оренди будівля гаражу за спірним договором оренди був знищений під час повторного розгляду справи господарським судом.

Враховуючи встановлені судом під час вирішення справи №916/146/15-г обставини, які свідчать про знищення спірного об`єкту оренди - гаражу № 7 площею 306,54 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-а, господарський суд дійшов висновку, що договір оренди №42-с/2003/Голов КЕУ нерухомого військового майна, розташованого на території військового містечка № НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_1 за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги від 07.05.2003 року припинив свою дію в силу приписів п. 4 ч. 2 ст. 291 ГК України та п. 4 ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна у зв`язку зі знищенням об`єкту оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

17.02.2020р. представниками Військової частини та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса було складено акт №350/304/14/405/пс про не допуск останніх на територію військового містечка №203 за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги, вул. Аеропортівська, 33-А (вул. Аеропортівська, 31). Так, з вказаного акту вбачається, що комісія не була допущена на територію військового містечка приватними охоронцями; пізніше на територію військового містечка прибув представник ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил - Байдерін О.А., яким було повідомлено, що це приватна територія ТОВ „Промислова пластикова група, а, отже, підстави для надання доступу до вказаної території відсутні. При цьому, після відкриття воріт приватним охоронцем для заїзду вантажного автомобіля підполковник Роман Миркало без дозволу зайшов на територію військового містечка №203 з представниками військової частини НОМЕР_1 , у результаті чого комісія отримала можливість провести обстеження військової містечка №203.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачем було наголошено про створення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-А/. При цьому, під час вирішення даного спору позивачем було наголошено про прийняття Одеською міською радою рішення №2923-VII від 16.02.2018р. „Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, які належать до земель оборони, у м. Одесі.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Так, в силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Статтями 1, 2 Закону України „Про використання земель оборони 27 листопада 2003 року N 1345-IV (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно зі ст. 14 Закону України „Про збройні Сили України 6 грудня 1991 року N 1934-XII (з наступними змінами та доповненнями) Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Держава є власником земель оборони за законом, при цьому наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено законом. Відповідний висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 16.09.2015 у справі № 926/1017/14 та у постанові Верховного Суду від 22.03.2018р. по справі №5017/2972/2012.

Господарським судом під час розгляду даної справи було встановлено, що постановою Ради народних комісарів УРСР №906/035 від 16.06.1945р. та рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих від 21.07.1945р. в постійне користування ВПС Одеського військового округу із земель сільгоспартілю „Червоний партизан Сухолиманської сільської ради Одеського району була передана земельна ділянка площею 1,0 га.

Варто зауважити, що ухвалою суду від 20.01.2020р. за клопотанням ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил у Військової частини було витребувано оригінал рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих №788 від 21.07.1945р. та оригінал постанови Ради народних комісарів УРСР №906/035 від 16.06.1945р. для їх огляду у судовому засіданні.

Згідно з ч. 8 ст. 81 ГПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2020р. Військовою частиною було подано до суду копії витребуваних документів наданих Державним архівом Одеської області на запит позивача. При цьому, позивачем було повідомлено про відсутність безпосередньо у Військової частини оригіналів вказаних документів, так як останні зберігаються у Державному архіві Одеської області.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у господарського суду сумніву щодо відповідності наявних в матеріалах справи копій рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих №788 від 21.07.1945р. та постанови Ради народних комісарів УРСР №906/035 від 16.06.1945р. оригіналам, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для врахування вказаних документів під час вирішення даного спору.

Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-А/, та яка, відповідно до наказу Одеського гарнізону Міністерства оборони України №32 від 18.06.2012р., була закріплена за Військовою частиною НОМЕР_1 , належить до земель оборони. Доказів на підтвердження спростування висновків суду у названій частині матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу вимог ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Згідно з ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Господарського кодексу України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи закріплення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-А/, за Військовою частиною НОМЕР_1 , господарський суд доходить висновку про наявність у позивача права на звернення до суду із позовними вимогами до ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За своєю правовою природою позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Військовою частиною на підтвердження створення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою протягом 2017-2020рр. було надано суду численні акти про не допуск позивача на територію військового містечка №203, яке розташоване за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги. Варто зауважити, що надані позивачем акти з боку ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил не підписувались та, як наголошено останнім під час вирішення даного спору, не можуть бути належними доказами створення перешкод саме з боку відповідача. З цього приводу суд зауважує наступне.

Так, надані Військовою частиною акти про не допуск позивача на територію військового містечка №203 дійсно не містять підписів представників ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил. Проте, враховуючи надання позивачем акту від 29.05.2017р. та акту №470 від 21.02.2017р., які були складені та підписані представниками позивача та судовим експертом Ковальчуком О.У. про не допуск останніх на територію військового містечка для проведення огляду та обстеження об`єктів під час проведення судової експертизи, призначеної у межах справи №916/146/15-г, господарський суд доходить висновку про доведеність позивачем факту створення з боку ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил перешкод у користуванні земельною ділянкою.

При цьому, враховуючи наявний в матеріалах справи акт про не допуск від 17.02.2020р., а також приймаючи до уваги доводи ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил, яким під час вирішення даного спору було наголошено, що він не веде господарської діяльності та не має жодних активів, в тому числі, на території спірної земельної ділянки, господарський суд зазначає наступне.

Під час вирішення даного спору судом було встановлено, що рішенням господарського суду від 21.04.2009р. по справі №30/11-09-266 за ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил було визнано право власності на нежитлову будівлю складу площею 628,8 кв.м та нежитлову будівлю гаражу площею 307,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 33-а.

Варто зауважити, що факт визнання за ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил права власності на об`єкти нерухомого майна був встановлений судом під час вирішення спору по справі №916/146/15-г. При цьому, ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил у межах справи №916/146/15-г в обґрунтування зустрічних позовних вимог про стягнення безпідставно перерахованих грошових коштів посилалося на обставини, встановлені у межах справи №30/11-09-266 щодо знищення об`єкту оренди та будівництва відповідачем нового об`єкту нерухомості.

З огляду на вищевикладене, враховуючи належність відповідачу об`єктів нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-А/, господарський суд відхиляє доводи ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил щодо відсутності у останнього будь-яких активів на території земельною ділянки, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні якою були заявлені з боку Військової частини.

Враховуючи належність ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил, як власнику нерухомого майна, таких правомочностей як володіння, користування та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем взагалі будь-яких доказів на підтвердження факту відчуження вказаного об`єкта нерухомого майна на користь будь-якої іншої особи, як і доказів фактичної відсутності у відповідача можливості володіти власним майном, а також приймаючи до уваги встановлені у межах справи №916/146/15-г обставини щодо наявності огородження нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, 6-й км Овідіопольської дороги /вул. Аеропортівська, 33-а/, бетонованим забором та проволокою, господарський суд доходить висновку про доведеність позивачем факту створення перешкод у користуванні земельною ділянкою саме відповідачем, а не будь-якою іншою особою.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи закріплення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-А/, за Військовою частиною НОМЕР_1 , приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують факт створення відповідачем перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Військовою частиною позовних вимог до ТОВ „Фірма Ветеран Збройних Сил про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених військовою частиною НОМЕР_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Ветеран Збройних Сил позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача надати позивачеві постійний доступ представникам військової частини НОМЕР_1 для використання земельної ділянки, загальною площею 1,00 га (військове містечко №203), яка знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-А/, за цільовим призначенням

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Ветеран Збройних Сил /65028, Одеська обл., місто Одеса, вул. Богдана Хмельницького, будинок 59, ідентифікаційний код 32323642/ усунути Військовій частині НОМЕР_1 / АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код 08309566/ перешкоди у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 1,00 га (військове містечко №203), яка знаходиться за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги / вул. Аеропортівська, 33-А/, шляхом надання постійного доступу представникам військової частини НОМЕР_1 / АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 / для використання вказаної земельної ділянки за цільовим призначенням.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Ветеран Збройних Сил /65028, Одеська обл., місто Одеса, вул. Богдана Хмельницького, будинок 59, ідентифікаційний код 32323642/ на користь військової частини НОМЕР_1 / АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 / судовий збір у розмірі 1600,00 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 березня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна