Постанова

від 24.02.2020 по справі 927/681/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа№ 927/681/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

За участю секретаря судового засідання Прохорової Г.С.

представників сторін: не прибули

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 13.11.2019

у справі № 927/681/19 (суддя Оленич Т. Г.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного підприємства "Спеціальна Енергетична Компанія"

про стягнення 1 170 703,36 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача про стягнення 1 122 802,47 грн боргу, 129 470,01 грн. пені, нарахованої за період з 26.11.2016 по 12.07.2018, 47 694,27 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.11.2016 по 12.07.2018, та 165 583,41 грн інфляційних втрат, обчислених за період з лютого 2017 року по липень 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору №2443/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 19.09.2016 та додаткової угоди №2 від 31.03.2017 до цього договору позивачем у період з жовтня 2016 року по травень 2017 року включно поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 4 719 014,96 грн, про що складено акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016, від 31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017 та від 31.05.2017. За повідомленням позивача, відповідач оплату за переданий газ здійснив частково з порушенням строку, встановленого в п. 6.1. договору, в зв`язку з чим виник борг у заявленій до стягнення сумі, який позивач просив стягнути з відповідача, а також передбачені договором та законом заходи відповідальності у вигляді сплати пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

Разом із тим, у підготовчому провадженні в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом.

З урахуванням зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 710 189,03 грн основного боргу, 129 470,01 грн пені, 78 705,12 грн 3% річних та 252 339,20 грн інфляційних втрат.

Фактично позивач зменшив розмір позовних вимог у частині суми основного боргу на 412 613,44 грн, та збільшив розмір позовних вимог у частині стягнення трьох процентів річних на 31 010,85 грн за рахунок збільшення періоду нарахувань - по 12.09.2019, а також збільшив розмір позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат на 86 755,79 грн за рахунок збільшення періоду нарахування - по серпень 2019 року. Заявлена до стягнення сума пені залишена позивачем без змін.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2019 у справі №927/681/19 позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного підприємства "Спеціальна Енергетична Компанія" про стягнення 1 170 703,36 грн задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства "Спеціальна Енергетична Компанія" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 710 189,03 грн основного боргу, 129 470,01 грн пені, 78 705,12 грн трьох процентів річних, 245 287,01 грн інфляційних втрат, 17 454,76 грн судового збору.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного підприємства "Спеціальна Енергетична Компанія" в частині стягнення 7 052,19 грн інфляційних втрат - відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити частково і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 710 189,03 грн боргу, 129 470,01 грн пені, 78 705,12 грн трьох процентів річних та 245 287,01 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2019 у справі №927/681/19 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 7 052,19 грн скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 7 052,19 грн - задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального права, - ст.ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 заяву про самовідвід судді Майданевича А.Г. від розгляду справи №927/681/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2019 задоволено, матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2019 у справі №927/681/19 залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги (не додано докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2019 у справі №927/681/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2019 у справі № 927/681/19, призначено справу до розгляду на 25.02.2020.

Позиції учасників справи

Представники сторін у судове засідання 25.02.2020 не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відзив на апеляційну скаргу від Приватного підприємства "Спеціальна Енергетична Компанія" до суду апеляційної інстанції не надходив.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалася, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обставини справи та обмежений ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду судового рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи, за відсутності представників учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством Спеціальна Енергетична Компанія (далі - відповідач, споживач) укладено договір №2443/1617-ТЕ-39 постачання природного газу (далі - договір), за умовами якого позивач зобов`язувався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач, у свою чергу, зобов`язувався оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року газ обсягом до 935 тис.куб.м., у тому числі за місяцями: жовтень 2016 року - 90тис.куб.м; листопад 2016 року - 140 тис.куб.м; грудень 2016 року - 165 тис.куб.м; січень 2017 року - 235 тис.куб.м; лютий 2017 року - 160 тис.куб.м; березень 2017 року - 145 тис.куб.м.

Сторони визначили, що плановий обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін (п. 2.3. договору). Допускається відхилення місячного обсягу переданого природного газу в розмірі + 5% (плюс/мінус п`ять відсотків), підтвердженого постачальником планового обсягу без узгодження сторін (п. 2.4. договору).

Відповідно до положень п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з п. 5.1. договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року №758.

Сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м газу становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40грн. (п. 5.2. договору).

В п. 8.2. договору сторони визначили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою №2 від 31.03.2017 сторонами внесені зміни до п. 2.1. розділу 2 договору, доповнивши пункт абзацом у наступній редакції: Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 111ттис.куб.м (сто одинадцять тисяч куб.м), у тому числі по місяцях: квітень - 20,0тис.куб. м, травень - 20,0 тис.куб.м, червень - 17,0 тис.куб.м, липень - 17,0 тис.куб.м, серпень - 17,0 тис.куб.м, вересень - 20,0 тис.куб.м.

Також у цій угоді міститься умова щодо викладення пунктів 5.1., 5.2. у новій редакції:

5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187.

5.2. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.) .

Відповідно до п.7 додаткової угоди №2 від 31.03.2017 сторони змінили визначений у п.8.2. договору розмір ставки, за якою має нараховуватися пеня у разі прострочення споживачем оплати, з 21% річних до 16,4% річних.

У п. 8 додаткової угоди №2 від 31.03.2017 сторони виклали в новій редакції п. 12.1. договору, а саме: договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Як вбачається з наданих до матеріалів справи копій примірників договору №2443/1617-ТЕ-39 постачання природного газу від 19.09.2016 та додаткової угоди до нього №2 від 31.03.2017, договір та додаткова угода підписанні сторонами та скріплені печатками, що свідчить про набрання ними чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсними вказаних правочинів у судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін у ході розгляду справи.

За твердженням позивача, розрахунок за переданий відповідачу в період з жовтня 2016 року по травень 2017 року включно природний газ здійснено частково та з порушенням строку, встановленого в п. 6.1. договору.

З урахуванням наведених обставин, позивач просить стягнути з відповідача 710 189,03 грн основного боргу, 129 470,01 грн пені, 78 705,12 грн 3% річних та 252 339,20 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

На виконання договору позивачем у період з жовтня 2016 року по травень 2017 року включно передано відповідачу природний газ загальною вартістю 4 719 014,96 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 381 899,96 грн, від 30.11.2016 на суму 721 528,04 грн, від 31.12.2016 на суму 1 007 806,25 грн, від 31.01.2017 на суму 971 678,24 грн, від 28.02.2017 на суму 787 883,29 грн, від 31.03.2017 на суму 575 646,13 грн, від 30.04.2017 на суму 154 030,28 грн та від 31.05.2017 на суму 118 542,77 грн.

Як вбачається із вказаних актів, у них відсутні застереження покупця щодо обсягу та вартості переданого природного газу, акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Факт передання позивачем відповідачу природного газу у визначених в актах обсягах та відповідної вартості відповідачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді не оспорювався.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 6.1. договору сторонами встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду на вищенаведену умову договору поставки та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, суд встановив, що відповідач був зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок за отриманий ним природний газ:

- згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 - до 25 листопада 2016 року включно;

- згідно з актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 - до 26 грудня 2016 року включно, оскільки останній день строку припадає на вихідний день (неділю);

- згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 - до 25 січня 2017 року включно;

- згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 - до 27 лютого 2017 року включно, оскільки останній день припадає на вихідний день (суботу);

- згідно з актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 - до 27 березня 2017 року включно, оскільки останній день строку припадає на вихідний день (суботу);

- згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 року - до 25 квітня 2017 року включно;

- згідно з актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 - до 25 травня 2017 року включно;

- згідно з актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2017 - до 26 червня 2017 року включно, оскільки останній день строку припадає на вихідний день (неділю).

За твердженням позивача, розрахунок за переданий відповідачу у період із жовтня 2016 року по травень 2017 року включно природний газ здійснено частково та з порушенням строку, встановленого у п. 6.1. договору.

Так, за період із 30.11.2016 по 31.01.2019 відповідачем сплачено 4 008 825,93 грн, що підтверджується довідкою Операції по договору 2443/1617-ТЕ-39 Підприємство Спеціальна Енергетична Компанія ПП з 01.01.2016 по 31.06.2018 , довідкою Операції по договору 2443/1617-ТЕ-39 Підприємство Спеціальна Енергетична Компанія ПП з 01.10.2016 по 31.08.2019 та банківськими виписками з рахунку позивача за період з 01.12.2016 по 23.11.2017 і за період із 24.04.2019 по 24.04.2019.

У зв`язку із наведеним, позивач з урахуванням прийнятого судом зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 710 189,03 грн боргу за поставлений відповідачу в період з жовтня 2016 року по травень 2017 року включно природний газ.

Відповідач, заперечуючи проти заявленої позивачем суми основного боргу, стверджує, що ним 19.04.2019 у рахунок оплати вартості поставленого йому газу сплачено грошові кошти в сумі 411 760,99 грн. При цьому відповідач посилається на роздруківку документу Картка рахунку:631 Контрагенти: НАК Нафтогаз України : Договір 244/1617 за 01.01.2015 - 31.12.2019 ПП Спеценергоком , в якому відображена банківська виписка БА-0000159 на суму 411 761,99 грн, та в стовбці операції зазначено: НАК Нафтогаз України договір 2443/1617 (19.09.16) казначейство 2018 0000000; 0000;256*3. за природний газ; згідно договору №5003/17 .

Вказані заперечення відповідача не підлягають врахуванню судом, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в України , затвердженою постановою Національного банку України від 21.01.2014 №22 (далі - Інструкція), передбачено, що одним із видів платіжних розрахунків при проведенні безготівкових платежів є платіжні доручення. Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (п. 1.4 Інструкції).

Згідно з п. 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за встановленою формою, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Обов`язковим реквізитом платіжного доручення є призначення платежу , який, згідно з п. 3.7. цієї Інструкції, заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Матеріали справи не містять належних доказів перерахування на рахунок отримувача відповідних коштів, тому суд вважає, що відповідачем не підтверджено допустимим засобом доказування факт перерахування в рахунок оплати вартості отриманого газу грошових коштів у сумі 411 760,99 грн.

Посилання відповідача на Картку рахунку: 631 судом не враховується, оскільки такий документ є внутрішнім документом підприємства.

Таким чином, належним доказом здійснення платежу є примірник (оригінал або копія) платіжного доручення, яке подавалось платником відповідній банківській установі для проведення платежу.

Крім того, матеріали справи містять копію банківської виписки з рахунку позивача за період з 24.04.2019 по 24.04.2019, із якої вбачається, що призначення платежу у платіжному документі, за яким відповідачем сплачено 411 761,99 грн., зазначено "за природний газ згідно договору №5231/18-ТЕ-39 від 02.10.2018".

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий природний газ за договором №2443/1617-ТЕ-39 від 19.09.2016 у сумі 710 189,03 грн.

Згідно з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати природного газу, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань.

Крім того, за порушення виконання зобов`язання зі своєчасної оплати переданого природного газу позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 129 470,01 грн пені, 78 705,12 грн трьох процентів річних, 252 339,20 грн інфляційних втрат.

При вирішенні питання про застосування до відповідача заходів відповідальності за порушення виконання зобов`язання, суд враховує, що 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон).

За визначенням ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм Закону, його положення не розповсюджуються на заборгованість відповідача, яка є предметом розгляду в межах даної справи, оскільки не виконана одна із умов поширення дії цього Закону на спірні відносини, а саме: сума грошових коштів, яку належало сплатити за жовтень 2016 року у строк до 25 листопада 2016 року, не була погашена відповідачем до 30.11.2016 (до набрання чинності цим Законом), оплата була здійснена лише 02.12.2016.

До зобов`язань відповідача щодо оплати вартості природного газу за поставками, починаючи з листопада 2016 року, положення ч. 3 ст. 7 вищевказаного Закону не застосовуються в силу наявності в цій статті обмежень щодо періоду, за який неустойка, інфляційні нарахування та проценти річних можуть бути списані або не нараховані.

Згідно із п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних (а з 01.04.2017 - у розмірі 16,4% річних, відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 31.03.2017), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З посиланням на вказану умову договору, позивач просить стягнути з відповідача 129 470,01 грн пені, нарахованої за період з 26.11.2016 по 26.12.2017.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов`язання є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру пені, колегією суддів встановлено, що він здійснений з урахуванням строку для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, що передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, умов договору та на підставі фактичних обставин справи, і є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача природного газу, колегія суддів доходить висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 129 470,01 грн пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем заявлених до стягнення з відповідача 78 705,12 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.11.2016 по 12.09.2019, судом встановлено, що розрахунки здійснені з урахуванням фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства та є арифметично вірними.

Стосовно розрахованих позивачем 252 339,20 грн інфляційних втрат, обчислених за період із грудня 2016 року по серпень 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при обчисленні інфляційних за зобов`язаннями лютого 2017 року та березня 2017 позивачем допущена арифметична помилка в бік збільшення нарахованих сум.

Зокрема, за зобов`язаннями лютого 2017 року інфляційне збільшення за період прострочення з 01.05.2017 по 31.10.2017 на суму боргу 467 883,29 грн становить 29 867,16 грн, а не 30 137,08 грн, за період прострочення з 01.11.2017 по 31.10.2018 на суму заборгованості 274 583,29 грн інфляційне збільшення становить 25 955,08 грн, а не 29 474,07 грн, яке вказано у розрахунку; за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 на суму заборгованості 124 583,29 грн інфляційне збільшення становить 2 754,79 грн, а не 4 229,70 грн.

Крім того, за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 на суму заборгованості 437 615,98 грн інфляційне збільшення становить 13 238,11 грн, а не 14 846,48 грн, як вказано у розрахунку.

Таким чином, сума інфляційних втрат за період з грудня 2016 року по серпень 2019 року становить 245 287,01 грн.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі, а вимога в частині інфляційних нарахувань - задоволенню частково, у сумі 245 287,01 грн.

Колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на неврахування місцевим господарським судом викладеного у постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 висновку про те, що нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, позаяк інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Наведені твердження скаржника не підлягають врахуванню у даній справі, оскільки, як вбачається зі змісту вказаних постанов, предметом позову у всіх зазначених справах є, зокрема, стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за поставлений природний газ (з урахуванням сум інфляційних втрат і 3% річних за попередній період включно), яка (заборгованість) стягувалася за судовим рішенням у іншій справі, тобто підставою позову у вказаних справах є невиконання боржником судового рішення у іншій справі.

Натомість, у даній справі серед підстав стягнення інфляційних втрат немає рішення суду, яке набрало законної сили, щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання природного газу.

Отже, предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у справах №№904/10242/17, 913/63/18, 905/600/18 та у цій справі є різними, що виключає застосування викладеної у зазначених постановах правової позиції Верховного Суду під час вирішення цього спору, що виник не з подібних правовідносин.

Разом із тим, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.

Враховуючи положення статей 3, 509, 625 ЦК України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

Наведеної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Крім того, нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що містяться в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 710 189,03 грн боргу, 129 470,01 грн пені, 78 705,12 грн трьох процентів річних та 245 287,01 грн інфляційних втрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду відповідають встановленим обставинам справи, рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2019 у справі №927/681/19 є законним і обґрунтованим.

Інших доводів та доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені апелянтом в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2019 у справі №927/681/19 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.11.2019 у справі №927/681/19 залишити без змін.

2. Матеріали справи №927/681/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 04.03.2020

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк