Постанова

від 25.02.2020 по справі 910/9249/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2020 р. Справа№ 910/9249/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Браславець Ю.Ю.

Представники учасників справи у судове засідання: не з`явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/9249/19 (суддя Турчин С.О., м. Київ)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД", смт Локачі, Локачинський р-н, Волинська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ", м. Київ

про стягнення 456 925,37 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" (надалі-відповідач/скаржник) про стягнення 2 278 322,56 грн, з яких 1 821 397,20 грн основного боргу, 245 954,48 грн пені, 207 913,36 грн процентів річних та 3 057,53 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем неналежно виконано взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 38 від 16.02.2018.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/9249/19 (суддя Турчин С.О., м. Київ) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" 244 482,15 грн пені, 206 805,64 грн відсотків річних, 3 057,53 грн інфляційних втрат, 6 815,18 грн витрат зі сплати судового збору, 39 774,14 грн витрат на правову допомогу.

Судове рішення прийнято із посиланням на ст.ст. 11, 257-259, 261, 509, 525-526, 530, 610, 625-626, 628, 692, 712 Цивільного кодексу України та мотивоване тим, що розрахунки пені та відсотків річних є арифметично невірними, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (а.с. 121-131, т. 2).

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення по суті позовних вимог (а.с. 143-145, т. 2).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням обставин справи. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів, що можуть підтвердити розмір витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 910/9249/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/9249/19 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 910/9249/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/9249/19 призначено на 28.01.2020.

08.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 910/9249/19 відкладено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/9249/19 до 25.02.2020.

18.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 910/9249/19 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/9249/19 вирішено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні на 25.02.2020 о 10 год. 30 хв.

25.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування вищевказаного клопотання скаржник зазначає, що представник відповідача, адвокат Матвєєва Т.С. зайнятий в судовому процесі у місті Дніпро.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про її відхилення з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Всупереч ст.ст. 76, 77 ГПК України, скаржником не надано належних та допустимих доказів, щодо неможливості направити іншого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" в судове засідання, яке призначене на 25.02.2020, а також те, що про дату судового засідання скаржника було попереджено заздалегідь, отже, у останнього було достатньо часу для того, щоб забезпечити явку уповноважених представників в судове засідання саме 25.02.2020.

При цьому, апеляційний суд враховує, що згідно положень ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, що унеможливлює таке відкладення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, строк розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/9249/19 відповідно до ст. 273 ГПК України закінчився, а задоволення клопотання призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Крім цього, Господарським процесуальним кодексом України також передбачена можливість участі в судовому засіданні не тільки представників товариств, а й їх керівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи) або через представника.

Отже, скаржник не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання 25.02.2020, а доказів неможливості розгляду скарги без участі представника відповідача матеріали справи не містять.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.

Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

25.02.2020 в судове засідання не з`явилися представники позивача та скаржника, які повідомлялися про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що позивач та скаржник належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що їх явка обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" (покупець) укладено договір поставки № 38 (надалі - договір).

Так, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно накладних відповідно до заявок (замовлень) покупця, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних.

Згідно з п. 1.3 Договору, асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до п. 1.4 Договору, ціну накладних складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару протягом дії даного договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору, товар вважається прийнятим за кількістю та якістю без зауважень та застережень з моменту підписання покупцем відповідних видаткових накладних.

Оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу. Перебіг терміну відстрочення починається з дня наступного за днем поставки і закінчується в крайній день цього терміну (п. 4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за кожну окрему партію товару покупець зобов`язаний здійснити оплату протягом 30 календарних днів з моменту виконання обов`язку постачальника передати товар.

Таким чином, на виконання умов договору, за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 10 746 946,50 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № ЦБ2271 від 29.10.2018 на суму 1 122 738,30 грн, № ЦБ2406 від 13.11.2018 на суму 943 020,00 грн, № ЦБ2526 від 27.11.2018 на суму 885 660,00 грн, № ЦБ2650 від 11.12.2018 на суму 24 750,00 грн, № ЦБ2651 від 11.12.2018 на суму 536 332,20 грн, № ЦБ2718 від 19.12.2018 на суму 219 720,00 грн, № ЦБ2719 від 19.12.2018 на суму 24 750,00 грн, № ЦБ2720 від 19.12.2018 на суму 694 020,00 грн, № ЦБ2764 від 26.12.2018 на суму 66 744,00 грн, № ЦБ124 від 17.01.2019 на суму 102 300,00 грн, № ЦБ125 від 17.01.2019 на суму 333 840,00 грн, № ЦБ126 від 17.01.2019 на суму 447 960,00 грн, № ЦБ200 від 28.01.2019 на суму 872 772,00 грн, № ЦБ362 від 14.02.2019 на суму 799 980,00 грн, № ЦБ363 від 14.02.2019 на суму 148 320,00 грн, № ЦБ364 від 14.02.2019 на суму 24 750,00 грн, № ЦБ475 від 04.03.2019 на суму 792 300,00 грн, № ЦБ590 від 18.03.2019 на суму 982 500,00 грн, № ЦБ724 від 04.04.2019 на суму 819 000,00 грн, № ЦБ800 від 15.04.2019 на суму 855 960,00 грн, № ЦБ801 від 15.01.2019 на суму 49500,00 грн.

Проте, позивач стверджує, що відповідачем лише частково здійснено оплату поставленого товару, у зв`язку з чим на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становила 1 821 394,20 грн.

В той же час, у зв`язку з тим, що під час розгляду справи відповідачем здійснено оплату товару, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, у зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 245 954,48 грн пені, 207 913,36 грн процентів річних, 3 057,53 грн інфляційних втрат.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами сттаті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Положеннями статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Таким чином, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними № ЦБ2271 від 29.10.2018, № ЦБ2406 від 13.11.2018, № ЦБ2526 від 27.11.2018, № ЦБ2650 від 11.12.2018, № ЦБ2651 від 11.12.2018, № ЦБ2718 від 19.12.2018, № ЦБ2719 від 19.12.2018, №ЦБ2720 від 19.12.2018, № ЦБ2764 від 26.12.2018, № ЦБ124 від 17.01.2019, № ЦБ125 від 17.01.2019, № ЦБ126 від 17.01.2019, № ЦБ200 від 28.01.2019, № ЦБ362 від 14.02.2019, № ЦБ363 від 14.02.2019, № ЦБ364 від 14.02.2019, № ЦБ475 від 04.03.2019, № ЦБ590 від 18.03.2019, № ЦБ724 від 04.04.2019, № ЦБ800 від 15.04.2019, № ЦБ801 від 15.01.2019 на загальну суму 10 746 946,50 грн.

Вищевказані видаткові накладні підписані зі сторони відповідача без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені печаткою відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі погоджено, що за кожну окрему партію товару покупець зобов`язаний здійснити оплату протягом 30 календарних днів з моменту виконання обов`язку постачальника передати товар.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.ч. 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив погашення заборгованості за спірний період, протее таке погашення здійснено з порушення строків, встановлених договором.

Вищезазначене підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Оскільки, оплата була здійснена відповідачем несвоєчасно, позивачем здійснено нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення 245 954,48 грн пені, яка нарахована по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням сум та дат часткових оплат.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 статті 232 ГК України).

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено відповідальність у вигляді пені за неоплату та/або несвоєчасну оплату за даним договором, сплачує штрафну неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення (за час користування чужими коштами).

Проте, наданий позивачем розрахунок пені є арифметично невірним, оскільки позивачем не у всіх випадках враховано, що день оплати заборгованості не є днем прострочення виконання грошового зобов`язання. Крім того, при розрахунку позивачем не враховані часткові оплати, здійснені відповідачем 10.07.2019.

Таким чином, за перерахунком суду, розмір пені становить 244 482,15 грн, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня- це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов`язання.

Оскільки, пеня - триваюча санкція, що розраховується за кожен день прострочення, то строк позовної давності слід застосовувати з урахуванням наведеного.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

З укладеного між сторонами договору вбачається, зокрема п. 6.7.1 сторони домовились про збільшення позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені), шляхом встановлення її тривалості у три роки.

Так, починаючи з 28.12.2018 позивачем здійснено нарахування пені, а звернення до місцевого господарського суду із вказаним позовом відбулось 11.07.2019, тобто в межах строку позовної давності.

Отже, доводи відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності до вимог про стягнення пені є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 207 913,36 грн 30 % річних.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

За неоплату та/або несвоєчасну оплату за даним договором, покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення (п. 6.2.2 Договору).

Проте, при розрахунку відсотків річних, позивачем здійснено аналогічні помилки, що й при розрахунку пені.

Відтак, за перерахунком суду, розмір відсотків річних становить 206 805,64 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 3 057,53 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 1 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" та адвокатом Матвіїв В.М. укладено договір про надання правничої допомоги та здійснення представництва.

Пунктом 1.1 Договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва визначено, що адвокат приймає на себе доручення клієнта по наданню останньому професійної правничої допомоги і здійснення представництва по справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" про стягнення заборгованості за договором поставки № 38 від 16.02.2018.

Ставка гонорару (винагороди) адвоката становить 1 000,00 грн. за одну годину робочого часу, який адвокат витрачає на ведення справи клієнта (п. 4.2 Договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва).

Остаточний розрахунок сторони проводять у день підписання акту приймання-передачі наданих послуг. При сплаті клієнтом кожної частини винагороди адвокат видає розрахункову квитанцію.

Таким чином, на підтвердження надання правової допомоги до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2019 на суму 40 000,00 грн, довідку-розрахунок кількості часу, затраченого адвокатом на правничу допомогу та здійснення представництва по справі № 910/9249/19.

Відтак, на відповідача покладаються витрати позивача на правову допомогу адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить суму 39 774,14 грн.

Таким чином, суд першої інстанції, належним чином оцінивши всі доводи сторін у даній справі, прийшов до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" в частині стягнення 244 482,15 грн пені, 206 805,64 грн відсотків річних та 3057,53 грн інфляційних втрат.

Статтями 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача не був присутній у жодному судовому засіданні в Господарському суді міста Києва та чотири рази заявляв клопотання про відкладення розгляду справи № 910/9249/19, а саме 06.08.2019, 05.09.2019, 24.09.2019 та 08.10.2019.

Таким чином, місцевий господарський суд об`єктивно не мав правових підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, скаржника не було позбавлено можливості подати вчасно відзив на позовну заяву та вчиняти інші процесуальні дії у строк, визначений законом та місцевим господарським судом.

Крім того, у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази понесення витрат на правничу допомогу товариства з обмеженою відповідальністю АБМ- Трейд у заявленому до стягнення розмірі.

Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/9249/19 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.Таким чином, апеляційні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва при ухваленні оскаржуваного рішення правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до приписів статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРЯНЕ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2019 у справі № 910/9249/19 залишити без змін.

3. Справу № 910/9249/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 03.03.2020.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко