Постанова

від 05.03.2020 по справі 904/4452/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4452/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

Секретар судового засідання: Охота В.В.

Представники сторін не з`явилися про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 , повне рішення складено 02.12.2019р., суддя Кеся Н.Б., у справі №904/4452/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТЯЖМАШ", м.Харків

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м.Павлоград Дніпропетровська область

про стягнення 288351,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 у справі №904/4452/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТЯЖМАШ" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (54100, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Соборна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТЯЖМАШ" (61058, м.Харків, вул.Данилевського, 6, кв. 90, код ЄДРПОУ 34473863) 219078,00 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 44205,56 грн та суму судового збору у розмірі 3949,25 грн.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТЯЖМАШ" (61058, м.Харків, вул.Данилевського, 6, кв. 90, код ЄДРПОУ 34473863) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 737,43 грн у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, відповідно до квитанції №1 від 29.07.2019 року, про що видати ухвалу суду за відповідним зверненням останнього.

В решті позову відмовлено.

Рішення Господарського суду обґрунтоване тим, що факт порушення Відповідачем умов Договору є доведеним, а обставини, встановлені вищезазначеним рішенням господарського суду не підлягають доказуванню.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманої продукції, що стало підставою для звернення Позивача до суду.

За висновком місцевого суду позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Щодо клопотання Відповідача про застосування строку позовної давності для вимог про стягнення 3% та інфляційних втрат, місцевим судом відмовлено, оскільки тривале невиконання грошових зобов`язань, у тому числі за рішенням суду, носить характер триваючого порушення. У зв`язку з цим нарахування Позивачем 3% та інфляційних втрат на заборгованість у період з 27.09.2016 по 26.03.2019, коли ще борг не був погашений, є таким, що заявлений з дотриманням трьох річного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Також при перевірці розрахунку інфляційних втрат, за вихідними даними Позивача, викладеними в розрахунку, місцевим судом встановлено інфляційні втрати на суму 219078,00 грн, що менше заявленого в позові. У зв`язку з цим інфляційні втрати підлягають стягненню за позовом частково.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Скаржником зазначено, що 3% річних та інфляційні втрати не відносяться до штрафних санкцій, на відміну від пені, а є складовою основного грошового зобов`язання. Строк виконання зобов`язання по оплаті продукції за договором поставки №01/06/2015 від 08.06.2015 сплинув 14.08.2015. Зважаючи на викладене, перебіг позовної давності для вимог про стягнення інфляційних втрат і 3% річних почався 15.08.15 та сплинув 15.08.2018. Позов до суду подано 02.10.2019, тобто після спливу строку позовної давності.

Отже, за твердженням скаржника, судом першої інстанції зроблено хибний висновок про те, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені з дотриманням позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Зокрема, позивачем зазначено, що враховуючи фактичні дати припинення зобов`язання Позивач і здійснив розрахунок ціни позову з урахуванням строку позовної давності, а саме: з дати подання Позову - 27 вересня 2019 року по 27 вересня 2016 року.

Саме таку правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат після виконання боржником основного зобов`язання сформулював Верховний Суд України у Постанові від 26.04.2017 р. у справі №3-1522гс16. Верховний Суд України в зазначеній Постанові зробив висновок, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не вливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на останню, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

08.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСТЯЖМАШ" (далі-Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі - Покупець) укладено Договір поставки №01/06/2015 (далі-Договір), Постачальник зобов`язався поставити у власність Покупця Тепловоз магістральний двосекційний серії 2ТЕ10М №2331 А/Б, 1985 року випуску (який був у вжитку, після капітального ремонту) (далі-Продукція) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Продукцію, яка йому постачається у відповідності з умовами даного Договору.

Строк поставки Продукції протягом 10 календарних днів з моменту перерахування грошових коштів в порядку, передбаченому в п. 5.3.1 Договору (п. 4.1 Договору).

Умови поставки Продукції - EXW, згідно з Інкотермс-2010. Місце поставки: Локомативне депо "Основа", м.Харків. Код станції: 440209 (п. 4.2 Договору).

Вартість продукції, яка поставляється складає 14507806,14 грн з ПДВ - 2417967,69 грн, що еквівалентно 690 000,00 доларів США, згідно з курсом НБУ, встановленому на дату підписання даного Договору, який складає 100 доларів - 2102,5806 грн (п. 5.1 Договору).

Відповідно до пп. 5.3.1 Договору Покупець здійснює попередню оплату частини вартості продукції, що поставляється, в розмірі 10% вартості Продукції, зазначеної сторонами в п. 5.1 договору , що складає 1450780,62 грн, в т.ч. ПДВ 20%, що еквівалентно 69000 доларів США, відповідно до курсу НБУ, встановленому на дату підписання даного договору, який складає 2102,5806 грн за 100 доларів США, Покупець сплачує протягом 5 робочих днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін даного договору.

Даний Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії Договору встановлюється до 31.12.2015 року включно. У випадку не виконання (належного виконання) сторонами (Стороною) своїх зобов`язань по даному договору, строк дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1 Договору).

17.07.2015 року Сторони уклали Додаткову Угоду до вищевказаного Договору (арк.с. 17), якою визначили курсову різницю на дату здійснених платежів та встановили, що заборгованість ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» перед ТОВ «ТРАНСТЯЖМАШ» за поставлений Тепловоз становить 599433,37 грн, яка підлягає сплаті протягом 20 календарних днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди, т.т до - 14.08.2015 року.

Так, на виконання умов договору Позивач передав у власність Відповідачу продукцію - тепловоз магістральний двосекційний серії 2ТЕ10М № 2331 А/Б, 1985 року випуску вартістю 690000,00 доларів США, що в перерахунку в національну валюту України становить 14 557413,34 грн.

Рішенням суду від 24.11.2016 в справі №904/10118/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстяжмаш", м.Харків до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград Дніпропетровської області про стягнення 599433,37 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстяжмаш" задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстяжмаш" основний борг у сумі 599433,37 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 8991,50 грн (арк.с. 18-19).

На виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 в справі №904/10118/16, 13.03.2017 року видано виконавчий документ (арк.с. 20).

На час розгляду справи, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» , змінило назву на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» .

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

27.03.2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол В.О. стягнуто з Відповідача залишок заборгованості у сумі 458424,87 грн, що підтверджується Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №58729142 (арк.с. 24) та банківською випискою про надходження коштів на рахунок Позивача (арк.с. 25-26)

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки №01/06/2015 від 08.06.2015, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача суму 3% річних у розмірі 44205,56 грн за період з 27.09.2016 по 26.03.2019 та інфляційних втрат у розмірі 226163,38 грн. за період вересень 2016 року - березень 2019 року, суми пені за період з 15.08.2015 по 24.09.2015 у розмірі 17983,00 грн.

Враховуючи предмет та підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі, належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань Відповідача по суті спору, наявність факту прострочення грошових зобов`язань Відповідача, доведеність суми боргу та наявність правових підстав для застосування до Відповідача відповідальності за порушення грошових зобов`язань по суті спору.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки Позивачем товару та прострочення з його оплати з боку Відповідача доводиться матеріалами справи.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

У відповідності зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 598 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст.549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Разом із тим, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, у зв`язку з чим необхідно зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За таких обставин, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Вказана правова позиціє викладена в постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №3-1522гс16.

Враховуючи, що позивач звернувся за стягненням інфляційних втрат і річних відсотків за період з 27.09.2016 по 26.03.2019, то суд повинен встановити, чи дотримано строки позовної давності. Позивач визначив період для стягнення 3 % річних у розмірі 44205,56 грн за період з 27.09.2016 по 26.03.2019 та інфляційних втрат у розмірі 226163,38 грн. за період вересень 2016 року - березень 2019 року, з позовом звернувся 27.09.2019 року.

Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів поділяє висновки місцевого суду, що позовні вимоги Позивача про стягнення 44205,56 грн 3% річних підлягають задовленню у повному обсязі та, здійснивши перевірку розрахунку позивача, інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню у сумі - 219078,00 грн.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях ГПК України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду в оскаржуваній частині відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2019 у справі №904/4452/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11.03.2020р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна