Рішення

від 26.02.2020 по справі 903/782/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2020 року Справа № 903/782/19 за позовом: Приватного підприємства «Агроальтернатива»

до відповідача: Фермерського господарства «АГРО ТРОХ»

про стягнення 37400,98 грн.

суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Храновський Н. І.

представники сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув.

Суть спору : Приватне підприємство «Агроальтернатива» звернулися з позовом до Фермерського господарства «АГРО ТРОХ» про стягнення 37400,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в повній мірі не оплачено отриманий товар отриманий згідно видаткових накладних № 376 від 10.05.2017, № 344 від 25.04.2017, № 239 від 19.04.2017, № 139 від 20.03.2017 та № 115 від 10.03.2017.

Ухвалою суду від 03.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 30.10.2019.

Ухвалою суду від 30.10.2019 розгляд справи по суті відкладено на 27.11.2019.

Ухвалою суду від 27.11.2019 здійснено перехід розгляду справи №903/782/19 зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №903/782/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.12.2019.

Ухвалою суду від 24.12.2019 повідомлено сторін, що підготовче засідання відбудеться 16.01.2020 .

Судом у судовому засіданні 16.01.2020 ухвалено на місці закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті, ухвалою суду від 16.01.2020 повідомлено учасників судового процесу, що розгляд справи по суті відбудеться 05.02.2020.

Позивач у судове засідання 05.02.2020 не прибув, уповноваженого представника не направив, проте був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301038183839.

Відповідач у судове засідання 05.02.2020 не прибув, уповноваженого представника не направив, ухвала суду від 16.01.2020 була направлена на адресу Фермерського господарства «АГРО ТРОХ» , зазначену в позовній заяві, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 45520, Волинська обл., Локачинський район, село Холопичі та була повернута поштовим відділенням з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» .

Суд враховуючи, що направлені на адресу відповідача ухвали суду від 27.11.2019, 24.12.2019, 16.01.2020 були повернуті поштовим відділенням, дійшов висновку за необхідне викликати його у судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Ухвалою суду від 05.02.2020 повідомлено сторін, що підготовче засідання відбудеться 26.02.2020.

В судове засідання 26.02.2020 представники сторін не прибули, належним чином були повідомлені про дату, місце, час розгляду справи.

Ухвала суду, яка була направлена відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась з відміткою поштового відділення: За зазначеною адресою не проживає .

Згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Факт належного повідомлення позивача про дату і час розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301038298482 від 17.02.2020.

Оскільки неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору -

встановив:

Приватне підприємство «Агроальтернатива» поставило Фермерському господарству «АГРО ТРОХ» товар на суму 89364,67 грн., що підтверджується накладними № 376 від 10.05.2017, № 344 від 25.04.2017, № 239 від 19.04.2017, № 139 від 20.03.2017 та № 115 від 10.03.2017 (а.с. 14-18) та довіреностями на отримання цінностей від Агроальтернатива № 19 від 03.05.2017, № 16 від 25.04.2017, № 7 від 09.03.2017 (а.с. 19-21).

Накладні № 376 від 10.05.2017, № 344 від 25.04.2017, № 239 від 19.04.2017, № 139 від 20.03.2017 та № 115 від 10.03.2017 підписані сторонами та скріплені печатками.

Фермерське господарство «АГРО ТРОХ» здійснило оплату отриманого товару частково на суму 36963,72 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за період з 17.03.2017 по 04.05.2017 (а.с. 22-25).

25.06.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 25.06.2019, в якій просив перерахувати заборгованість в розмірі 37400,98 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії (а.с. 10-11).

Претензія отримана відповідачем 08.07.2019, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12), однак залишена без виконання.

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2017-16.08.2018, відповідно до якого заборгованість Фермерського господарство «АГРО ТРОХ» становить 37400,98 грн. (а.с. 13). Даний акт підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджуються обставини щодо поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.

Отже, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків.

З аналізу правовідносин які виникли між сторонами вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір поставки, відповідно до ч. 2 ст. 638, 712 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем. Єдиний письмовий договір на поставку товару між сторонами не укладався.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання одержувачем та скріплення печаткою накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по вищевказаних накладних сторонами визначено не було і накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому, відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання з оплати товару виконав частково, за поставлений товар розрахувався в сумі 36963,72 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2017-16.08.2018, відповідно до якого заборгованість Фермерського господарство «АГРО ТРОХ» становить 37400,98 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Отже, наданий позивачем акт звіряння взаємних розрахунків станом, підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою відповідача, та щодо якого відповідач заперечень не надав, є доказом, що свідчить також про підтвердження відповідачем факту отримання товару та про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем заборгованості з оплати товару.

Разом з тим, дослідивши долучені до матеріалів справи видаткові накладні та виписки з рахунку позивача, суд встановив, що заборгованість відповідача становить 37400, 95 грн.

Щодо заперечень відповідача, викладених у письмових поясненнях від 26.11.2019, то в підтвердження викладеного відповідач не надав суду жодних належних доказів на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, а твердження відповідача про недоліки видаткових накладних щодо відсутності особи підписанта, судом до уваги не беруться, оскільки Верховний Суд в постанові від 25.09.2019 по справі № 826/4361/15 зазначив, що наявність або відсутність окремих документів або ж недоліки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки відповідач частково розрахувався за поставлений товар та підписав акт звірки взаємних розрахунків, тому фактичний рух активів та зміни у власному капіталі і зобов`язаннях сторін у зв`язку з господарською діяльністю мали місце.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 37400,98 грн підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 37400,95 грн, в іншій частині - про стягнення 0,03 грн. основної заборгованості слід відмовити через безпідставність.

Відповідно до ст.129 ГПК України, на відповідача слід покласти судові витрати по справі в розмірі 1921,00 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «АГРО ТРОХ» (45520, Волинська область, Локачинський район, село Холопичі, код ЄДРПОУ 34649563) на користь Приватного підприємства «Агроальтернатива» (35612, Рівненська область, Дубенський район, село Варковичі, вул. Зарічна, 9а, код ЄДРПОУ 36597748) 37400,95 (тридцять сім тисяч чотириста гривень дев`яносто п`ять копійок ) заборгованості та 1921 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) сплаченого позивачем судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Агроальтернатива» до Фермерського господарства «АГРО ТРОХ» в частині стягнення 0,03 грн. основної заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

10.03.2020

Суддя А. С. Вороняк