Рішення

від 11.03.2020 по справі 904/5060/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020м. ДніпроСправа № 904/5060/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.

за позовом Фізичної особи-підприємця Редько Віктора Васильовича, Рівненська область, с. Глинськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліо-Логістик", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 45 036,00 грн.

Представники:

позивач: Редько В.В.;

від відповідача: Афанасьєф Р.Г., довіреність №01/02/10 від 02.10.19, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Редько Віктор Васильович звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліо-Логістик" про стягнення 45 036,00 грн. основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов заявки-договору на перевезення № 34 від 22.07.2019 в частині оплати наданих послуг.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача та визначено строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження: 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22.11.2019 відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням викликом сторін та витребування доказів, в якому просить суд:

- проводити розгляд справи № 904/5060/19 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

- витребувати у позивача для огляду у судовому засіданні оригінали наступних доказів: заявки-договору № 34 від 22.07.2019; CMR А № 0039687 від 23.07.2019; CMR А № 0039641 від 23.07.2019.

22.11.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заявка-договір № 34 від 22.07.2019 з підписами та печатками як відповідача, так і позивача, яку було додано до позовної заяви, відрізняється від заявки-договору № 34 від 22.07.2019, яку було фактично отримано ТОВ Кліо-Логістик від позивача електронною поштою, як за зовнішнім виглядом, так і за змістом. Такі відмінності полягають в тому що: у заявці-договорі № 34 від 22.07.2019, яку було отримано відповідачем разом з позовною заявою, штамп та печатка позивача розташовані в іншому місці документу, підпис позивача має інший вигляд та розташований також в іншому місці, ніж в заявці-договорі № 34 від 22.07.2019, яку фактично було отримано відповідачем електронною поштою (візуальні відмінності); в пункті 17 заявки-договору № 34 від 22.07.2019, яку було отримано відповідачем електронною поштою, не було зазначено номер та марку автомобілю, яким мало бути здійснено перевезення (пункт 17 взагалі не заповнено). В той же час в копії заявки-договору № 34 від 22.07.2019, яку було додано позивачем до позовної заяви в графі 17 зазначено Scania НОМЕР_1 НОМЕР_2 . З наведеного вбачається, що суду та відповідачу позивачем були надані різні за змістом варіанти заявки-договору № 34 від 22.07.2019. Оскільки зазначені варіанти заявки-договору № 34 від 22.07.2019 є доказами у справі, відповідач вважає, що встановити їх достовірність відповідно до ст.78 ГПК України можливо лише шляхом огляду оригіналів доказів у судовому засіданні за участю сторін. Того ж дня, 22.07.2019, відповідач отримав від ТОВ Альтааріх лист б/н від 22.07.2019, в якому останнє просило анулювати заявку у зв`язку із неготовністю вантажу для перевезення (копія листа додається). Про зазначене відповідач усно повідомив позивача. Таким чином, фактично перевезення на умовах заявки-договору № 34 від 22.07.2019 між позивачем та відповідачем не здійснювалося, а отже у відповідача відсутній обов`язок щодо його оплати позивачеві. Будь-які інші правочини, укладені між позивачем та відповідачем, відсутні. Як вже зазначалося вище, за умовами заявки-договору № 34 від 22.07.2019 (пункт 2) вантажовідправником було зазначено компанію "Orіonplus Sr.z.o.o. . вантажоодержувач - відповідно до CMR. Як вбачається з доданих до позовної заяви позивачем копій CMR A № 0039687 та CMR A № 0039641 від 23.07.2019 у графі 1 відправником зазначено підприємство Trans-Konsalt , тобто зовсім інше підприємство. Також відповідно до пункту 3 заявки-договору № 34 від 22.07.2019 вантажеотримувач визначається відповідно до CMR. Як вбачається з доданих до позовної заяви позивачем копій CMR A № 0039687 та CMR A № 0039641 від 23.07.2019 у графі 2 одержувачем вантажу зазначено Profeksym Treid LLC . Тобто, якщо дотримуватися умов пункту 3 заявки-договору № 34 від 22.07.2019, саме підприємство, зазначене як отримувач вантажу у CMR, мало фактичне і отримати цей вантаж. З доданих позивачем до позовної заяви копій CMR A № 0039687 та CMR A № 0039641 від 23.07.2019 неможливо встановити, хто саме отримав вантаж за цими CMR, оскільки у графі 24 фізично неможливо роздивитись печатку (штамп) одержувача. В той же час, у позовній заяві позивач зазначає, що він передав вантаж фірмі Інтер`єр Плюс , яку не зазначено отримувачем вантажу ані в заявці-договорі № 34 від 22.07.2019, ані в CMR A № 0039687 та CMR A № 0039641 від 23.07.2019. Вищенаведене дозволяє зробити висновок, що фактично перевезення за CMR А № 0039687 та CMR A № 0039641 від 23.07.2019 здійснювалося позивачем не на умовах, передбачених заявкою-договором № 34 від 22.07.2019 між позивачем та відповідачем, а на якісь інших підставах, які не відомі відповідачу та до яких він не має ніякого відношення. Відповідач вважає, що позивачем не доведено, що перевезення за CMR А № 0039687 та CMR А № 0039641 від 23.07.2019 здійснювалося позивачем на умовах, передбачених заявкою-договором № 34 від 22.07.20019 між позивачем та відповідачем. Позивачем не надано доказів складення транспортної накладної (CMR), яка б відповідала умовам заявки-договору № 34 від 22.07.2019. Надані позивачем копії CMR A № 0039687 та CMR A № 0039641 від 23.07.2019 не відповідають умовам заявки-договору № 34 від 22.07.2019 щодо відправника та одержувача вантажу. За таких обставин відповідач вважає, що позивачем не надано доказів обґрунтованості та правомірності позовних вимог, а отже позовні вимоги ФОП Редька В.В. не підлягають задоволенню. У зв`язку із викладеним відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Редька Віктора Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Кліо-Логістик . Стягнути з позивача судові витрати, що були понесені за надання професійної правничої допомоги, в сумі 2 000,00 грн.

09.12.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що про отримання відповідачем листа від ТОВ "Альтааріх" б/н від 22.07.2019 року про анулювання заявки у зв`язку з неготовністю вантажу для перевезення позивачу не повідомлялось, будь-які повідомлення про скасування підписаної заявки-договору № 34 від 22.07.2019 зі сторони відповідача не надходили. За адресою, зазначеною у заявці-договорі № 34 від 22.07.2019, позивачем був поданий під завантаження автомобіль НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , що підтверджується даними GPS навігації станом на 23.07.2019. Після завантаження зазначених автомобіля і причепа, позивачем були надані представнику фірми ORIONPLUS Sr.z.o.o. бланки CMR № 0039641 і CMR № 0039687 для заповнення та їх належного оформлення. Заповнені CMR № 0039641 і CMR № 0039687 разом з CARNET TIR PX83010895 позивач отримав від працівника польської митниці після опломбування автомобіля і причепа та закінчення митного оформлення такого вантажу. За адресою, зазначеною у заявці-договорі №34 від 22.07.2019 (м. Одеса, вул. Боровського, 28) позивачем був поданий під вивантаження автомобіль НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , що підтверджується даними GPS навігації станом на 31.07.2019. За вказаною адресою розміщувались склади ТОВ "Інтер`єр Плюс", представник якої розписався в CMR №0039641 і CMR №0039687 про отримання вантажу. Також, 07.08.2019 від ТОВ "Кліо-Логістик" на електронну адресу позивача надійшла рекламація щодо пошкодження зазначеного вище вантажу, що доставлений в автомобілі НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 . У тексті рекламації зазначено "Наименование материала Интерьер Плюс". Наведене свідчить про фактичне здійснення позивачем перевезення вантажу на умовах заявки-договору № 34 від 22.07.2019 та спростовує доводи відповідача про те, що таке перевезення вантажу фактично не здійснювалось.

10.12.2019 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

26.12.2019 суд ухвалив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/5060/19 за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче судове засідання, яке відбудеться 15.01.2020 року.

11.01.2020 позивач подав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.01.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 15.01.2020 відкладено підготовче засідання на 10.02.2020.

21.01.2020 позивач подав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 23.01.2020 суд задовольнив клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

10.02.2020 у підготовче засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 10.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 11.03.2020

13.02.2020 до господарського суду від Фізичної особи-підприємця Редька Віктора Васильовича надійшло клопотання, в якому позивач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення якої просить доручити Господарському суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 17.02.2020 клопотання Фізичної особи-підприємця Редька Віктора Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Розгляд справи відбудеться у судовому засіданні 11.03.2020 з проведенням його в режимі відеоконференції за участю позивача.

У судове засідання 11.03.2020 з`явились представники позивача та відповідача.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2019 між Фізичною особою-підприємцем Редько Віктором Васильовичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліо-Логістик" (замовник) було укладено заявку-договір на перевезення № 34 (далі - договір).

Вантажовідправник ORIONPLUS Sr.z.o.o. країна Poland місто 22-600 Tomaszow Lubelski (п. 2. договору).

Вантажоодержувач згідно СМР країна Україна (п. 3. договору).

Місце навантаження Ul. Laszczowiecka 8 (п. 4. договору).

Розмитнення Київ - митне очищення згідно ПП частково вивантаження, м. Одеса. вул. Боровського 28 - вивантаження (п. 5. договору).

Дата і час подачі авто під завантаження - 8.00 23.07.2019 (п. 13. договору).

Штраф за зрив навантаження 50 USD (п. 14. договору).

Термін доставки вантажу: мінімальний до 5 днів (п. 15. договору).

Особливі умови: ТІР замитнення: на місці прикордонний перехід: Ягодин (п. 16. договору).

Автомобіль: Scania НОМЕР_1 НОМЕР_2 (п. 17. договору).

Ставка за перевезення 1800 $ після вивантаження в Одесі в офісі (п. 18. договору).

Оплата проводиться протягом 5-ти днів, після надання оригіналів документів і копії ЦМР завіреної підписом і оригінальною печаткою (п. 19. договору).

Оплату гарантуємо на підставі договору-заявки № 34 (п. 20. договору).

Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за товарний вигляд і збереження вантажу (п. 21. договору).

Нормативний час на навантаження (замитнення) і (розмитнення) вивантаження: 48 + 72 год. (п. 22. договору).

У разі простою або запізнення винна сторона оплачує - 50 USD за курсом НБУ (на день події) на території країн Європи за умови надання підтверджуючих документів (карти простою) за добу; 50 USD за курсом НБУ (на день події) на території України за умови надання підтверджуючих документів (карти простою) за добу (п. 23. договору).

Позивач зазначає, що на виконання своїх зобов`язань згідно заявки-договору на перевезення № 34 від 22.07.2019 здійснив перевезення вантажу вантажним автомобілем марки SCANIA д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп д.н.з. НОМЕР_2 , та передав його вантажоодержувачу - фірмі "Інтер`єр Плюс", що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 0039641 від 23.07.2019 (а.с. 10), № 0039687 від 23.07.2019 (а.с. 11).

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 77 від 01.08.2019 (а.с. 15) за послуги міжнародного автотранспортного перевезення вантажів вартістю 45 036,00 грн.

Як зазначає позивач, у зв`язку з затримкою оплати за перевезення вантажу, він звернувся до відповідача з вимогою від 23.08.2019 (а.с. 12), в якій вимагав протягом 5 днів після одержання вимоги сплатити заборгованість у розмірі 45 036,00 грн. У випадку неможливості провести оплату у вказаний строк - вказати причини та надати офіційні підтверджуючі документи та надіслати другий примірник підписаного зі сторони замовника акту здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Проте, як стверджує позивач, відповідач в порушення положень п.п. 18, 19 договору оплату за перевезення не здійснив, будь-якої відповіді на вимогу не надіслав, другий примірник акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) не підписав та не повернув, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Вантажоодержувач згідно СМР країна Україна (п. 3. договору). Відповідно до графи 2 СМР № 0039641 від 23.07.2019 та № 0039687 від 23.07.2019 одержувачем вантажу зазначено Profeksym Treid LLC .

В той же час, позивач зазначає, що передав вантаж вантажоодержувачу - фірмі "Інтер`єр Плюс" . В графі 24 вантаж одержано СМР № 0039641 від 23.07.2019 та № 0039687 від 23.07.2019 міститься відтиск печатки "Інтер`єр Плюс" , дата, підпис, а також зазначено прізвище та ініціали особи підписанта.

Як вказано вище, відповідно до п. 2. договору вантажовідправник ORIONPLUS Sr.z.o.o. країна Poland місто 22-600 Tomaszow Lubelski.

Однак, в наданих позивачем міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) № 0039641 від 23.07.2019 (а.с. 10) та № 0039687 від 23.07.2019 (а.с. 11) в графі 1 відправник зазначено Trans-Konsalt MR LTD, Sofia, Bulgaria .

Враховуючи вищевикладене, оскільки вантажовідправник за СМР № 0039641 від 23.07.2019 та № 0039687 від 23.07.2019 не відповідає даним, зазначеним в договорі, господарський суд дійшов висновку, що вказане перевезення відбулось не на виконання заявки-договору на перевезення № 34 від 22.07.2019, укладеної між Фізичною особою-підприємцем Редько Віктором Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліо-Логістик".

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України).

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що при розгляді даної категорії спорів необхідно враховувати загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, оскільки за результатами розгляду спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка відображена у постанові від 03.09.2019 у справі № 917/1258/18.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов заявки-договору на перевезення № 34 від 22.07.2019) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на Фізичну особу-підприємця Редько Віктора Васильовича, як позивача, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Однак, всупереч наведеному позивач не довів перед судом, яким чином відповідачем було порушено права та законні інтереси позивача сама за заявкою-договором на перевезення № 34 від 22.07.2019.

Оскільки позивачем не надано належних та достовірних доказів, які свідчать про порушення його прав чи законних інтересів, господарський суд вважає позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Редько Віктора Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліо-Логістик" про стягнення 45 036,00 грн. основного боргу недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач у своєму відзиві просить суд стягнути з позивача судові витрати, що були понесені за надання професійної правничої допомоги, в сумі 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, відповідачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 02-10/2019-1 від 02.10.2019, укладений між відповідачем та адвокатом Афанасьєвим Ростиславом Георгійовичем, додаткову угоду від 14.11.2019 до договору про надання правової допомоги, акт здачі-приймання наданої правової допомоги від 21.11.2019, платіжне доручення № 198 від 21.11.2019 про сплату Афанасьєву Р.Г. грошових коштів у розмірі 2 000,00 грн.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідного клопотання позивачем не було подано.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача на користь відповідача у розмірі 2 000,00 грн.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Редько Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліо-Логістик" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Радищева, буд. 61, ідентифікаційний код 35044942) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 11.03.2020

Суддя І.В. Мілєва