Рішення від 11.03.2020 по справі 912/3757/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 рокуСправа № 912/3757/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3757/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком", 25006, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського, буд. 23А, кв. 3,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод", 28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Чумацький шлях, буд. 1,

про стягнення 319 238,04 грн,

представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком", яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" про стягнення 208 343,84 грн, з яких: 150 000,00 грн основного боргу, 11 819,19 грн - пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, 30 000,00 грн - 20%, 13 315,06 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами (в розмірі 36 процентів річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення); 1 109,59 грн - 3 % річних, 2 100,00 грн - інфляційних втрат, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором постави від 17.01.2017 № ДГ-00011/О в частині своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою від 16.12.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3757/19; постановив справу № 912/3757/19 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 13.01.2020 о 16:00; встановив строки для подання заяв по суті справи.

13.01.2020 господарський суд відкрив підготовче засідання.

Ухвалою від 13.01.2020 відкладено підготовче засідання у справі № 912/3757/19 до 03.02.2020 на 11:00 год.

03.02.2020 до господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" від 31.01.2020 № б/н про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та призначення підготовчого засідання на інший день та час.

Ухвалою від 03.02.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" від 31.01.2020 № б/н задоволено; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/3757/19 на тридцять днів; відкладено підготовче засідання у справі № 912/3757/19 до 24.02.2020 на 11:00 год.

24.02.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" надійшла заява від 21.02.2020 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач заявляє про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені з 11 819,19 грн на 55 171,29 грн, штрафу у розмірі 20% від суми порушеного грошового зобов`язання щодо поставленої партії товару з 30 000,00 грн на 41 848,90 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами з 13 315,06 грн на 60 923,75 грн, 3 % річних з 1 109,59 грн на 5 076,98 грн, інфляційних втрат з 2 100,00 грн на 6 217,12 грн, що пов`язано з проведенням перерахунку розміру позовних вимог в цій частині, інші позовні вимоги залишаються без змін. Позивач до цієї заяви додав докази доплати судового збору в сумі 1 663,41 грн (платіжне доручення № 1445351142 від 21.02.2020) та докази надіслання цієї заяви на адресу відповідача.

24.02.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" надійшла заява від 21.02.2020 про долучення доказів до матеріалів господарської справи, в якій позивач просить долучити до матеріалів господарської справи № 912/3757/19 в якості письмових доказів належним чином засвідчені копії документів: копія рахунку-фактури № СФ-2068 від 31.01.2019 року на суму 209 244,50 грн; копія платіжного доручення № 1112 від 15.07.2019 року про сплату Відповідачем 40 244,50 грн за дизпаливо; копія платіжного доручення № 1137 від 12.08.2019 року про сплату Відповідачем 19 000,00 грн за дизпаливо.

24.02.2020 господарський суд продовжив підготовче засідання.

Ухвалою від 24.02.2020 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" від 21.02.2020 про збільшення розміру позовних вимог та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням її змісту. Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" від 21.02.2020 про долучення доказів до матеріалів господарської справи та долучити до матеріалів справи № 912/3757/19 копії рахунку-фактури № СФ-2068 від 31.01.2019, платіжних доручень № 1112 від 15.07.2019 та № 1137 від 12.08.2019. Закрито підготовче провадження у справі № 912/3757/19. Справу № 912/3757/19 призначено до судового розгляду по суті на 11.03.2020 о 12:00 год.

11.03.2020 суд відкрив судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 11.03.2020 представники сторін участі не брали.

10.03.2020 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" від 10.03.2020 № б/н про розгляд справи за відсутності позивача, за наявними в матеріалах справи документами, з урахуванням збільшення позовних вимог та долучених заявою позивача письмових доказів, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

03.01.2020, 30.01.2020, 13.02.2020, 10.03.2020 органом поштового зв`язку повернуто до суду конверти з вкладенням (ухвала про відкриття провадження у справі № 912/3757/19 від 16.12.2019, ухвали від 13.01.2020 та від 03.02.2020 про відкладення розгляду справи № 912/3757/19 та ухвала від 24.02.2020 про закриття підготовчого провадження та призначенння справи № 912/3757/19 до судового розгляду по суті), які направлялися за юридичною адресою відповідача, що підтверджена витягом з ЄДР, з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній".

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки ухвали у даній справі направлялись на юридичну адресу місцезнаходження відповідача (а.с. 25-28).

Окрім того, господарський суд повідомляв відповідача про дату, час та місце розгляду справи телефонограмою, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України в мережі Інтернет.

Також в матеріалах справи містяться телефонограми від 14.01.2019 № 2965, від 03.02.2020 № 3172 та від 25.02.2020 № 3334, відповідно до яких за наявними засобами зв`язку зв`язатись з відповідачем не вдалось.

Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, враховуючи заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, немає підстав для відкладення розгляду справи, тому господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 11.03.2020 за відсутності представників сторін.

Відзив на позов відповідачем суду не подано.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

У засіданні 11.03.2020 судом досліджено докази і письмові пояснення, викладенні в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

17.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" було укладено договір поставки № ДГ-00011/О (далі - Договір), за умовами якого в порядки та на умовах, визначених цим договором Постачальник передає у власність Покупця нафтопродукти (бензин, дизельне пальне, масло), які іменуються надалі товар, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити вартість поставленого Товару (а.с. 16-19).

За умовами п. 1.2.-1.3. Договору Поставка Товару здійснюється окремими партіями згідно замовлень покупця. Кожна партія Товару оформлюється рахунком, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною (форма № 1-ТТН), сертифікатом (якості або відповідності). Найменування нафтопродукту, кількість Товару, а також ціна за кожну партію товару вказується в рахунку, який виставляється Постачальником Покупцеві на кожну партію Товару.

Пунктами 1.4.-1.5. Договору передбачено, що загальна кількість Товару, який поставляється по цьому Договору, визначається, як сума кількості окремих партій Товару, вказаних у рахунках, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, специфікаціях до даного договору. Загальна вартість Товару, що поставляється по цьому Договору, визначається, як сума вартостей окремих партій Товару, в вказаних в рахунках та видаткових накладних щодо даного Договору.

Згідно з п. 2.1.-2.2., 2.5. Договору покупець зобов`язаний прийняти Товар від Постачальника в день прибуття Товару автомобільним транспортом Постачальника (та/або автомобільним транспортом третіх особі) на склад Покупця. Товар прийнятий Покупцем на наступний за прибуттям транспорту день, вважається прийнятим Покупцем як товар належної якості та кількості і будь які претензії Покупця за цих умов прийняття товару - Постачальником не приймаються. Товар вважається поставленим з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної постачальника представником Покупця. Якщо поставка товару вже здійснена за рахунок Постачальника (в тому числі, автомобільним транспортом третіх осіб) на склад Покупця, то покупець не має права вимагати від Постачальника здійснення поставки товару на інший склад, поставка на адресу якого не була передбачена попередньою домовленістю між сторонами цього Договору. Постачальник виписує Покупцеві податкову накладну на кожне повне або часткове постачання Товару, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі здійснення безперервного постачання товару при постійних зв`язках із Покупцем, Покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у Договорі періодичності оплати поставлених товарів, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Відповідно до п. 4.1.-4.2., 4.4. Договору відвантаження (поставка) товару здійснюється на підставі замовлення на постачання партії Товару, яке обов`язково має містити: найменування партії товару, асортимент та кількість товару, базис поставки, місце поставки. Товар поставляється Покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначається у рахунках видаткових накладних. Вартість Доставки (перевезення) товару включається в ціну Товару, якщо Сторонами не визначено вибірку Товару Покупцем власними силами зі складу Постачальника.

Покупець здійснює оплату кожної окремої партії Товару на підставі виставленого Постачальником рахунку протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження партії Товару Покупцю (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 5.3. Договору оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Датою здійснення оплати вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 7.3.-7.5 Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого Товару, покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості. Крім того, Покупець відшкодовує Постачальнику збитки, завдані несвоєчасною оплатою повної вартості товару, в повній сумі понад штрафні санкції (пеню). Сторони у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України домовилися та погодилися на збільшення тривалості строку позовної давності щодо вимог про нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) та встановили строк нарахування та позовну давність до зазначених вимог тривалістю в десять років. Сторони домовилися про те, що у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань по оплаті вартості Товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі двадцять відсотків від суми порушеного грошового зобов`язання щодо кожної окремої поставленої партії товару.

Згідно п. 8.2. Договору сторони домовилися про те, що у разі прострочення оплати за поставлений Товар більш ніж на одну добу Покупець сплачує Постачальнику 36 % річних за користування чужими грошовими коштами від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених в Договорі штрафних санкцій.

Відповідно до п. 11 Договору Договір є чинним з моменту його укладення і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє Сторону від відповідальності за його невиконання.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов Договору поставки сторонами підписано видаткову накладну від 01.02.2019 № РН-00094 на суму 209 244,50 грн (з ПДВ).

Факт передачі товару відповідачеві також підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.02.2019 (а.с. 24).

Свої зобов`язання за Договором, стосовно порядку розрахунків відповідач не виконав в повному обсязі, а лише здійснив платежі за поставлений товар в розмірі 59 244,50 гривень:

- платіжне доручення від 15.07.2019 № 1112 - 40 244,50 грн;

- платіжне доручення від 12.08.2019 № 1137 - 19 000,00 грн (а.с. 66-67).

21.11.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 21/11/2 про оплату заборгованості у розмірі 150 000,01 грн (а.с. 20). Відповіді на претензію позивач не отримав, зазначена заборгованість відповідачем не погашена.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем згідно видаткової накладної від 01.02.2019 № РН-00094 за поставлений Товар складає 150 000,00 грн.

Відповідач зазначені обставини не спростував.

Суд визнає вказані обставини встановленими з огляду на вірогідність наданих позивачем доказів.

Господарський суд вважає, що відповідачем були порушені права позивача на отримання оплати Товару згідно умов Договору.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступні норми права.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, поставив відповідачу Товар на загальну суму 209 244,50 грн, відповідачем Товар оплачено частково на суму 59 244,50 грн, несплаченими залишились 150 000,00 грн, термін оплати настав 03.03.2019.

З урахуванням вищенаведеного, а також тієї обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, строк виконання зобов`язання за договором є таким, що настав, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 150 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати вартості поставленого Товару за Договором, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції (пеню, штраф) та річні, які просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність покупця за порушення строків оплати товару, передбачена у пунктах 7.3., 7.5., 8.2. Договору.

Так, відповідно до пункту 7.3. Договору, в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого Товару, покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості. Крім того, Покупець відшкодовує Постачальнику збитки, завдані несвоєчасною оплатою повної вартості товару, в повній сумі понад штрафні санкції (пеню).

Згідно з пунктом 7.5. Договору сторони домовилися про те, що у разі порушення Покупцем грошових зобов`язань по оплаті вартості Товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі двадцять відсотків від суми порушеного грошового зобов`язання щодо кожної окремої поставленої партії товару.

Позивач просить стягнути з відповідача за Договором постави від 17.01.2017 № ДГ-00011/О пеню за період з 04.03.2019 по 24.02.2019 у розмірі 55 171,29 грн, а також 20% штрафу у розмірі 41 848,90 грн;

Разом з цим, при перевірці судом правильності нарахування позивачем суми пені, встановлено, що останнім визначено неправильний період нарахування.

Згідно правил ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Останнім днем для сплати заборгованості відповідно до умов Договору є 03.03.2019, що припадає на вихідний день (неділя). Отже, останнім днем строку для оплати є 04.03.2019 (понеділок), а тому прострочення виконання зобов`язання починається з 05.03.2019.

Враховуючи вкладені обставини, господарський суд проводить власний розрахунок пені:

з 05.03.2019 - 14.07.2019, сума боргу 209 244,50 грн - 26 783,30 грн;

з 16.07.2019 - 11.08.2019, сума боргу 169 000,00 грн - 4 264,36 грн;

з 13.08.2019 - 24.02.2020, сума боргу 150 000,00 грн - 23 923,09 грн, що разом складає 54 970,75 грн.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми штрафу в розмірі 41 848,90 грн, суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі №20/246-08 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі №911/1351/17 у подібних (господарських) правовідносинах.

Оскільки сторонами договорів погоджено у п. 7.5. можливість стягнення штрафу в розмірі 20% від суми порушеного грошового зобов`язання щодо кожної окремої поставленої партії товару, суд вважає, що 41 848,90 грн штрафу заявлено позивачем до стягнення правомірно, тому така позовна вимога підлягає задоволенню.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 54 970,75 грн пені та 41 848,90 грн - 20% штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими коштами (в розмірі 36% річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення) у сумі 60 923,75 грн, 3 % річних у сумі 5 076,98 та інфляційні втрати у розмірі 6 217,12 грн за період з 04.03.2019 по 24.02.2019.

З цього приводу господарський суд зазначає наступне.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Правовий аналіз зазначеної вище норми свідчить про те, що зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України проценти є платою за користування чужими грошовими коштами. Підставами для застосування до правовідносин сторін приписів ст. 536 Цивільного кодексу України є факт користування чужими коштами і встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Згідно з пунктом 8.2. Договору сторони домовилися про те, що у разі прострочення оплати за поставлений Товар більш ніж на одну добу Покупець сплачує Постачальнику 36 % річних за користування чужими грошовими коштами від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених в Договорі штрафних санкцій.

Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Такий правовий висновок викладено зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Крім того, відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Таким чином, нарахування позивачем 36 % річних за користування чужими грошовими коштами від вартості неоплаченого товару відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з цим, при перевірці судом правильності нарахування позивачем суми процентів за користування чужими коштами (36% річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення) та 3 % річних, встановлено, що останнім визначено неправильний період нарахування (з врахуванням п. 5.1. Договору та положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), а тому, господарський суд проводить власний розрахунок процентів за користування чужими коштами (36% річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення):

з 05.03.2019 - 14.07.2019, сума боргу 209 244,50 грн - 27 241,91 грн;

з 16.07.2019 - 11.08.2019, сума боргу 169 000,00 грн - 4 500,49 грн;

з 13.08.2019 - 24.02.2020, сума боргу 150 000,00 грн - 28 975,03 грн, що разом складає 60 717,43 грн,

та розрахунок 3% річних:

з 05.03.2019 - 14.07.2019, сума боргу 209 244,50 грн - 2 270,15 грн;

з 16.07.2019 - 11.08.2019, сума боргу 169 000,00 грн - 375,04 грн;

з 13.08.2019 - 24.02.2020, сума боргу 150 000,00 грн - 2 414,59 грн, що разом складає 5 059,78 грн.

Для розрахунку інфляційних нарахувань на суму заборгованості позивачем визначено періоди березень 2019 - червень 2019 року та серпень 2019 - січень 2020 року.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, за підрахунком суду, здійсненим із використанням системи "Законодавство", інфляційні нарахування на заборгованість:

- за зобов`язаннями в сумі 209 244,00 грн за березень 2019 - червень 2019 року становлять 4 413,48 грн;

- за зобов`язаннями в сумі 150 000,00 грн за серпень 2019 - січень 2020 року становлять 1 802,07 грн,

всього на суму 6 215,55 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягають 60 717,43 грн - проценти за користування чужими коштами (в розмірі 36% річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення), 5 059,78 грн - 3% річних та 6 215,55 грн інфляційних втрат.

За результатами розгляду справи, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком".

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" (28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Чумацький шлях, буд. 1; код ЄДРПОУ: 34201037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" (25006, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського, буд. 23А, кв. 3; код ЄДРПОУ: 33064422) заборгованість у розмірі 318 812,41 грн, а саме: 150 000,00 грн основного боргу, 54 970,75 грн пені, 41 848,90 грн - 20% штрафу, 60 717,43 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами (36 % річних від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення), 5 059,78 грн - 3 % річних, 6 215,55 грн інфляційних втрат, а також 4 782,19 грн сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" (25006, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського, буд. 23А, кв. 3); Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинський комбікормовий завод" (28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Чумацький шлях, буд. 1).

Рішення складено та підписано 11.03.2020.

Суддя О.Л. Бестаченко