Рішення

від 25.02.2020 по справі 926/2764/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

26 лютого 2020 року Справа № 926/2764/19

За позовом Фізичної особи-підприємця Шеромової Тетяни Василівни

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в особі Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство освіти і науки України (2)

про зобов`язання укласти додатковий договір

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Марущак Л.В.

Представники:

від позивача - Шеромов В.Д.

від відповідача - Сопко С.П.

від третьої особи 1 - Качур В.В.

від третьої особи 2- не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Шеремова Тетяна Василівна завернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в особі Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (в особі Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області) укласти додатковий договір, яким продовжити дію договору №238 від 20.10.2009 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, строком на 3 роки шляхом внесення змін до п. 10.1 договору № 238 від 20.10.2009 та внесення змін до п. 3.1 договору № 238 від 20.10.2009 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з урахуванням висновку про вартість майна, затвердженого наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 18.10.2019 №123-0М.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що між ним та Регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в особі Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області 20 жовтня 2009 року укладено договір №238 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме підвалу будівлі гуртожитку №5 (літ. А), загальною площею 298,4 кв. м., за адресою: м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, 4Б.

Далі позивач вказує, що з урахуванням п. 10.1 додаткового договору від 16 жовтня 2014 року договір №238 було продовжено до 19 жовтня 2019 року включно. При цьому, оскільки строк дії договору закінчився, а абз. 2 п. 10.5 договору №238 передбачено, що продовження цього договору оформляється додатковим договором, у позивача як в орендаря описаного приміщення виникла необхідність звернутись до суду за захистом своїх прав шляхом зобов`язання відповідача щодо продовження договору №238 від 20 жовтня 2009 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності на термін 3 роки та з урахуванням нового висновку про вартість майна, оскільки: позивач є орендарем, який належним чином виконував свої обов`язки за договором; позивач належним чином 26 червня 2019 року заявила про своє право на продовження договору №238; власник майна не попереджував позивача про необхідність орендованого майна для власних потреб; позивачу орендодавцем з метою продовження договору №238 вже визначено нові умови договору оренди майна (вартість орендованого майна та орендної плати), з якими позивач погодився, а також оплатив послуги оцінювача; позивач впродовж місяця після закінчення терміну дії договору не отримував заяви про припинення договору, а також наявна згода балансоутримувача та дозвіл органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди відповідно до вимог п. 10.5 договору №238; у позивача є право на продовження договору №238 та відсутні будь-які підстави для відмови або заперечень щодо продовження такого договору зі сторони орендодавця; відсутні будь-які підстави щодо припинення зазначеного договору.

Також позивач стверджує, що ним вчинено всіх дій щодо продовження договору №238 передбачених законодавством, однак станом на дату подання позовної заяви відповідачем не вжито заходів щодо нотаріального посвідчення додаткового договору щодо продовження договору №238, що є порушенням права позивача на продовження зазначеного договору оренди.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09 грудня 2019 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 26 грудня 2019 року.

Відповідач 26 грудня 2019 року надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, а також вважає, що всі дії за договором оренди №238 від 20 жовтня 2009 року (із змінами) вчинені Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені умовами договору та відповідно до вимог законодавства, а тому, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 26 грудня 2019 року відкладено підготовче засідання на 15 січня 2020 року, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича та Міністерство освіти і науки України.

Представником позивача 14 січня 2020 року подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що відповідачем у відзиві не спростовано, що після закінчення терміну дії договору Фізична особа-підприємець Шеремова Тетяна Василівна має переважне право на продовження зазначеного договору на новий термін, який згідно вимог законодавства продовжується шляхом укладення додаткового договору, що посвідчується нотаріально.

Ухвалою суду від 15 січня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 12 лютого 2020 року. Також даною ухвалою зобов`язано відповідача надіслати третім особам копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

12 лютого 2020 року, до початку судового засідання, відповідачем подано до суду докази направлення копії відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів третім особам.

Ухвалою від 12 лютого 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26 лютого 2020 року.

У судовому засіданні 26 лютого 2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, а представник відповідача просив суд відмовити у їх задоволенні. Також, представник третьої особи 1 підтримав позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

06 березня 2019 року Фондом державного майна України наказом №231 Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України , утворено регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області, регіональне відділення по Чернівецькій області, регіональне відділення Фонду державного майна по Тернопільській області.

Відповідно до п. 2 даного наказу регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, регіонального відділення по Чернівецькій області, регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області.

Наказом Фонду державного майна України від 14.03.2019 року №255 затверджено Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.

Наказом Фонду державного майна України від 11.06.2019 року №555 затверджено зміни до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях.

Пунктами 1.1., 1.2. Положення про Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, яке 21 липня 2019 рок затверджено начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях встановлено, що Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Регіонального відділення Фонду державного майна України Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - Управління) є структурним підрозділом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - Регіональне відділення). Основна мета діяльності Управління - забезпечення реалізації повноважень регіонального відділення у Чернівецькій області у сфері приватизації, оренди державного майна, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, шо належать до сфери його управління, організація оціночної діяльності майна та майнових прав відповідно до завдань регіонального відділення.

Частиною 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу встановлено, що позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Так, 06 грудня 2019 року Фізична особа-підприємець Шеремова Тетяна Василівна завернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в особі Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області про зобов`язання укласти додатковий договір.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

20 жовтня 2009 року між Регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області, як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Шеромовою Тетяною Василівною, як орендарем укладено договір оренди №238 нерухомого майна (далі - договір оренди №238), що належить до державної власності на нежитлові вбудовані приміщення підвалу будівлі гуртожитку №5 (літ. А) площею 298,4 кв.м., розміщені за адресою м. Чернівці, вул. Стасюка, 46, що перебувають на балансі Чернівецького національного університету ім. ІО. Федьковича з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи (студентська їдальня), терміном на 5 років. Даний договір, з урахуванням терміну на який його укладено, згідно ч. 2 ст. 793 ЦК України нотаріально посвідчений Іпатовою М.М., нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №2631.

В подальшому, заявою від 19 травня 2014 року позивач звернулася до органу приватизації з проханням продовжити дію договору оренди №238 терміном на 5 років.

У свою чергу, листом від 22 травня 2014 року №07-09-02008 Регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області, враховуючи звернення позивача, погодження балансоутримувача (лист Чернівецького національного університету ім. Федьковича від 19 травня 2014 року №30/30-1442) та застереження висловлені органом управління в листі від 28 вересня 2009 року №1/11-8076, звернулося на адресу Міністерства освіти і науки України, як органу уповноваженого управляти вказаним майном з проханням надати дозвіл на продовження, терміном на 5 років, договору оренди №238 нежитлових вбудованих приміщень підвалу будівлі гуртожитку №5 (літ. А), загальною площею 298,4 кв.м., розміщеного за адресою м. Чернівці, вул. Стасюка,4б.

Міністерством освіти і науки України листом від 04 червня 2014 року №1/11-8530 надано відповідне погодження на продовження вказаного договору оренди за умови, що надалі такий договір може бути продовжено за погодженням з Міністерством освіти і науки України.

Враховуючи вказане погодження органу управління державним майном, а також з метою приведення договору оренди №238 від 20 жовтня 2009 року до вимог типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом ФДМУ від 23 серпня 2000 року №1774, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 року за №931/5152 (із змінами в редакції від 05 березня 2013 року №276) між Регіональним відділенням ФДМУ у Чернівецькій області та Фізичною особою-підприємцем Шеромовою Тетяною Василівною укладений додатковий договір від 16 жовтня 2014 року до договору оренди №238, яким продовжено дію цього договору на 5 років, а саме: з 20 жовтня 2014 року по 19 жовтня 2019 року включно, а також внесено відповідні зміни до пунктів 1.1., 3.1., 3.3., 3.8., 5.2., 5.6, 5.8., 5.12., 8.1., 10.5 цього договору оренди (найму).

Зокрема, пункт 10.5. викладено у наступній редакції: Уразі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на них самих умовах, які були передбачені цим Договором, за наявності згоди Балансоутримувача та дозволу органу уповноваженого управляти об`єктом оренди. Продовження вказаного договору у визначеному вище порядку можливе за умови, якщо інше не буде встановлено законодавством на момент закінчення строку дії цього договору.

Інші пункти договору оренди державної власності №238 від 20 жовтня 2009 року - залишені без змін. Додатковий договір від 16 жовтня 2014 року до договору оренди №238 від 20 жовтня 2009 року нотаріально посвідчено Лірниченко Н.М., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області та зареєстровано в реєстрі за №2414.

28 травня 2019 року Регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області звернулось до позивача з листом щодо продовження дії договору оренди та повідомлено, що у разі бажання продовжити термін його дії позивачу необхідно надати до Управління ряд документів.

04 червня 2019 року Регіональне відділення ФДМУ по Чернівецькій області проведено перевірку виконання орендарем істотних умов Договору №238, за результатами проведеної перевірки порушень не виявлено.

З огляду на те, що 19 жовтня 2019 року спливав черговий термін, на який було укладено договір оренди №238 від 20 жовтня 2009 року (із змінами) Фізична особа-підприємець Шеромова Тетяна Василівна звернулася до органу приватизації із заявою від 26 червня 2019 року з проханням продовжити договір на той самий строк, в додаток до якої надала згоду балансоутримувача - Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича на вчинення таких дій.

Регіональне відділення ФДМУ, в особі Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області, беручи до уваги застереження, викладені в пункті 10.5 вказаного договору оренди (найму), а також зважаючи на правову позицію МОН України з приводу процедури продовження договорів оренди державного майна, що належить до його сфери управління, листами від 08 липня 2019 року №07-122-00062, від 19 серпня 2019 року №07-122-00342 та від 24 вересня 2019 року №07-122-00592 зверталося до Міністерства освіти і науки України, як уповноваженого органу управління об`єктом оренди з метою отримання дозволу (погодження) на продовження договору оренди №238 від 20 жовтня 2009 року (із змінами) на наступний 5-тирічний термін.

12 вересня 2019 року Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області направило лист позивачу, яким з метою проведення нової оцінки орендованого приміщення запропоновано підписати тристоронній договір про надання послуг з оцінки зазначеного приміщення.

07 жовтня 2019 року укладено вищезазначений тристоронній договір, а 18 жовтня 2019 року підписано акт приймання-передачі робіт до цього договору. Також послуги оцінювача були позивачем оплачені у повному обсязі.

Висновком про вартість орендованого майна, затвердженим наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області від 18 жовтня 2019 №123-0М визначено ринкову вартість майна без урахування ПДВ, яка становить 3643383,00 грн. в т. ч. 12210,00 грн/м.кв.

21 жовтня 2019 року Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області листом №18-122-782 передано позивачу вищезазначений висновок, а також розрахунки орендної плати, які 23 жовтня 2019 року були позивачем та балансоутримувачем підписані та повернуті Управлінню забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області разом із супровідним листом.

Тобто 23 жовтня 2019 року між позивачем та орендодавцем шляхом листування було погоджено нові умови орендної плати, які мають бути зафіксовані у нотаріально посвідченому додатковому договорі до договору №238.

25 жовтня 2019 року Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області листом №18-123-00831 надало позивачу для ознайомлення проект додаткового договору до договору оренди №238 від 20 жовтня 2009 року із урахуванням, що всі додаткові договори до договору №238 мають бути нотаріально посвідчені, а також просили повідомити орієнтовну дату проведення нотаріальних дій щодо укладення означеного додаткового договору.

Відповідно до проекту додаткового договору до договору №238 такий договір укладається між Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в особі Заступника начальника Регіонального відділення - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Комаровської І.П. та ФОП Шеромовою Т.В.

12 листопада 2019 року позивач ознайомившись з проектом зазначеного додаткового договору повідомив листом, що орієнтовною датою нотаріальних дій щодо укладення зазначеного договору є 13 листопада 2019 року. Однак, на лист від 12 листопада 2019 року позивач відповіді не отримав.

При цьому, враховуючи закінчення 19 жовтня 2019 року дії договору оренди №238 від 20 жовтня 2009 року (із змінами), відсутність дозволу (погодження) органу уповноваженого управляти державним майном (об`єктом оренди) на його продовження станом на 14 листопада 2019 року, органом приватизації позивачу надіслано заяву від 14 листопада 2019 року №18-122-00936 про припинення договору оренди №238 від 20.10.2009 (із змінами).

Дану заяву позивачем отримано 21 листопада 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №5801900173670.

При цьому, як встановлено судом, надіслана позивачу заяву від 14 листопада 2019 року №18-122-00936 про припинення договору оренди №238 від 20.10.2009 (із змінами) не містить вимог, необхідних для офіційного документу, а саме без підписів посадових.

Позивач 18 листопада 2019 року повторно звернувся до Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області, Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та ФДМУ щодо продовження договору №238.

Частиною 1 статті 777 Цивільного кодексу України визначено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 ГК України орендар має переважне право перед іншими суб`єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Згідно ч. 3 ст. 17 Закону №2269 визначено переважне право орендаря, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, за інших рівних умов на укладення договору оренди на новий термін крім випадків якщо орендоване майно необхідно для потреб його власника, у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору.

Отже, наведеними нормами передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки за договором оренди, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк за умови повідомлення орендодавця про своє бажання продовження у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору оренди.

Так, позивачем вчинено всіх дій, передбачених законодавством, щодо укладення додаткового договору про продовження дії договору оренду №238 від 20 жовтня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства, Європейський суд з прав людини зазначив, що законними очікуваннями є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору оренди, і це очікування є складовою частиною права власності заявника, наданого йому за договором оренди в розумінні зазначеної статті. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Тобто, в даному випадку правомірні очікування полягають у можливості користування майном у майбутньому у термін, передбачений договором.

Таким чином, у позивача на підставі договору оренду №238 від 20 жовтня 2009 року виникло право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді, як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Щодо дозволу (погодження) Міністерством освіти і науки України, то згідно листа від 27 листопада 2019 року №1/11-10396 Комісія з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки питання продовження договору оренди від 20 жовтня 2009 року №238 погодила протоколом №14 від 17 жовтня 2019 року строком на 3 роки.

Тобто зазначена комісія 17 жовтня 2019 року погодила дозвіл на продовження договору №238 до закінчення його строку дії, а саме до 19 жовтня 2019 року.

При цьому, лише 03 грудня 2019 року за вх. №07/01086 на адресу Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області надійшов лист Міністерства освіти і науки України датований 27 листопада 2019 №1/11-10396, яким наданий дозвіл на продовження терміну дії договору оренду №238 від 20 жовтня 2009 року строком до 3 років.

Відповідно до п. 71 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України (Заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року, суд наголошує на тому, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Отже суд вважає, що несвоєчасне, після закінчення строку дії договору надсилання Міністерством освіти і науки України дозволу на продовження дії договору, не позбавляє позивача переважного права на укладення договору оренди на новий строк.

Тому, посилання відповідача на вказані обставини як на правомірну підставу відмови у продовженні дії договору оренди, не приймаються судом до уваги в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суд обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 50, 123, 129, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шеромової Тетяни Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в особі Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області (58001, м. Чернівці, вул. Л. Кобилиці, 21 А, код 42891875) про зобов`язання укласти додатковий договір, задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в особі Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області (58001, м. Чернівці, вул. Л. Кобилиці, 21 А, код 42891875) укласти додатковий договір з Фізичною особою-підприємцем Шеромовою Тетяною Василівною ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), яким продовжити дію договору №238 від 20 жовтня 2009 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, строком на 3 роки шляхом внесення змін до п. 10.1 договору №238 від 20 жовтня 2009 року та внесення змін до п. 3.1 договору №238 від 20 жовтня 2009 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з урахуванням висновку про вартість майна, затвердженого наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 18 жовтня 2019 року №123-0М.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в особі Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області (58001, м. Чернівці, вул. Л. Кобилиці, 21 А, код 42891875) на користь Фізичної особи-підприємця Шеромової Тетяни Василівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 1921,00 грн судового збору.

У судовому засіданні 26 лютого 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 10 березня 2020 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок