Рішення

від 04.03.2020 по справі 120/4123/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 березня 2020 р. Справа № 120/4123/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Краєвської І.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Вербицької Н.І.,

представника третьої особи 2: Шевчука П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Оратівська районна державна адміністрація та Сабарівська сільська рада Оратівського району Вінницької області

про: визнання протиправними відмов та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправними відмов та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Оратівським районним судом Вінницької області 26.05.2017 визнано за позивачем право на земельну частку (пай) площею 2,93 га, розташовану на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту, згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0099105 від 17.06.1997 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначає позивач, 12.07.2019 вона звернулася із заявою до сесії Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області з проханням надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області відповідно до рішення Оратівського районного суду від 26.05.2017 по справі № 141/409/17, у відповідь на яку повідомлено, що надання відповідного дозволу неможливо, тому що землі комунальної власності, з яких можна було виділити дану земельну ділянку, на території Сабарівської сільської ради відсутні. Також рекомендовано звернутися до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. Після цього, як вказує позивач, вона звернулася до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із заявами про виділ в натурі земельної частки (паю) в розмірі 2,93 га в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для чого просила визначити місце розташування ділянки, а також надати дозвіл на складання проекту землеустрою. Однак Листами від 17.04.2018 за № 3643/0-1793/0/95-18, від 16.07.2019 за № У 150/0-1192/6-19, від 24.07.2019 за № У-163/0-1224/6-19, від 07.08.2019 за № С-145/0-0.31-145/131-19, від 28.08.2017 за № С-13059/0-7133/6-17, від 17.10.2019 за № С-719/0-1637/6-19 "Про розгляд клопотання" відповідачем у виділенні в натурі земельних часток (паїв), визначенні місця розташування ділянки та наданні дозволу на складання проекту землеустрою відмовлено, оскільки дане питання не відноситься до повноважень ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з рекомендацією звернутися до сільської ради та районної державної адміністрації з посиланням на норму ст.5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

З такими відмовами позивач не погоджується, зазначаючи, що земельним законодавством чітко визначено, що саме центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. В даному випадку таким органом є ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. А відтак, на переконання позивача, вирішення питання щодо передачі земельної ділянки у власність із земель резервного фонду Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області відноситься до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 16.12.2019 було відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено справу до судового розгляду на 26.12.2019. Крім того, даною ухвалою встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою від 26.12.2019 судовий розгляд справи за клопотанням представника відповідача відкладено на 15.01.2020.

27.12.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що заявлені позивачем вимоги не відносяться до повноважень ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. Вважає, що виділення земельної частки (паю) позивачеві має здійснюватись лише із земель колективної власності КСП "Долина". Організація розподілу земель, що залишилася у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані. Враховуючи обставини, викладені у відзиві, відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

13.01.2020 на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій ОСОБА_1 , зокрема наголошує, що земельна ділянка їй не може бути виділена з земель колективної власності, оскільки не була запроектована та станом на сьогодні відсутня. Зазначає, що Сабарівська сільська рада не може виділити земельну ділянку, оскільки землі такою площею відсутні у розпорядженні сільської ради. Що стосується земель запасу Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, то вказує, що їх розпорядником є ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, саме тому позивач звернулась до адміністративного суду для вирішення даного спору. Крім того, позивач уточнила позовні вимоги та просить суд: визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладені у листах від 16.07.2019 № У-150/0-1192/6-19 та від 24.07.2019 № У-163/0-1224/6-19; зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області виділити її (позивачеві) земельну частку (пай) у розмірі 2,93 умовних кадастрових га, для чого визначити місце розташування земельної ділянки на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області та надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також позивач просить суд прийняти постанову про негайне виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 15.01.2020 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Оратівську районну державну адміністрацію та Сабарівську сільську раду Оратівського району Вінницької області. Даною ухвалою третім особам встановлено строк для подання пояснень щодо позову та відкладено судовий розгляд справи на 17.02.2020.

17.01.2020 відповідач подав заперечення на відзив, в якому повідомив, що рішення про приватизацію земель СГП "Долина" в межах своїх повноважень було прийнято Оратівською районною державною адміністрацією, а не ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, тому створення резервного фонду земель було віднесено до повноважень вказаного органу. Наголосив, що позивач не зверталась до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з правом на набуття земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення у порядку визначену ст. ст. 116, 118 Земельного кодексу України.

03.02.2020 на адресу суду надійшла заява від третьої особи - Оратівської районної державної адміністрації про розгляд справи без її участі та пояснення третьої особи щодо позову. В поясненнях Оратівська РДА зазначає, що з 01.01.2019 набули чинності зміни до Закону України №899-IV від 05.06.2003, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 №2498-VIII. Зазначені зміни виключають повноваження районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та розпорядження (передачею в оренду) нерозподілених земельних ділянок, не витребуваних часток (паїв). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. При неможливості видати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання, на переконання третьої особи, має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. наголошує, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Враховуючи викладене, Оратівська РДА підтримує вимоги позивача.

В судовому засіданні, призначеному на 17.02.2020, була оголошена перерва до 26.02.2020.

26.02.2020 справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 04.03.2020.

В судовому засіданні 04.03.2020 позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях проти відповіді на відзив.

Представник третьої особи - Оратівської РДА в судове засідання не прибув, поряд із цим у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності останнього (вх. № 5705 від 24.02.2020).

Представник Сабарівської сільської ради в судовому засіданні зазначив, що надати позивачеві дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області неможливо, тому що землі комунальної власності, з яких можна було виділити дану земельну ділянку, на території Сабарівської сільської ради відсутні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 26.05.2017 у справі №141/409/17 за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) площею 2,93 га, розташовану на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту, згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН №0099105 від 17.06.1997 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва позивач неодноразово зверталася до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, Сабарівської сільської ради та Оратівської РДА.

До ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області позивач зверталася, починаючи з серпня 2017 року. Листами ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 16.07.2019 № У-150/0-1192/6-19 та від 24.07.2019 № У-163/0-1224/6-19 позивача повідомлено, що відповідно до закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" рішення щодо виділення земельних часток (паїв) приймають сільські, селищні, міські ради у межах населених пунктів. Зазначено, що порушене позивачем питання не відноситься до повноважень ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а відноситься до повноважень сільської ради.

На заяву позивача від 12.07.2019 до Сабарівської сільської ради про надання дозволу на розробку технічної документації і з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 26.05.2017 по справі №141/409/17, останню листом від 01.08.2019 № 151 було повідомлено, що надання їй дозволу на розробку технічної документації не можливо, оскільки землі комунальної власності, з яких можна було б виділити земельну ділянку на території сільської ради відсутні. Щодо земель запасу та резервного фонду, позивачу необхідно звернутись до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

У відповідь на звернення позивача до Оратівської РДА від 21.08.2019 листом від 13.09.2019 № 2105/06-02-04 було повідомлено, що порушене питання не належить до компетенції Оратівської РДА. Листом Оратівської РДА від 21.10.0329 № 386/11-01/21 позивача повідомлено, що у списку громадян-власників сертифікатів на території Сабарівської сільської ради на отримання державних актів на право власності на земельні паї, який є додатком до розпорядження голови Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області від 19.04.2004 №131 "Про затвердження технічної документації по розподілу земель колективної власності на земельні частки (паї) та складанню державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів с. Сабарівка на території Сабарівської сільської ради", гр. ОСОБА_2 не має.

Вважаючи протиправними відмови ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, викладені у листах від 16.07.2019 № У-150/0-1192/6-19 та від 24.07.2019 № У-163/0-1224/6-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

За приписами статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до положень ст. 2 вказаного закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:

свідоцтво про право на спадщину;

посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай);

рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю.

Пунктом 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для звернення із сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі.

Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Згідно зі статтею 13 "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності, така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Як уже зазначалося, рішенням Оратівського районного суду від 26.05.2017 за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) на території Сабарівської сільської ради в порядку спадкування після матері ОСОБА_2 . В свою чергу, ОСОБА_2 набула право на земельну частку пай згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), однак земельна ділянка не була виділена в натурі (на місцевості).

Відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області С-719/0-1637/6-19 від 17.10.2019, на підставі технічної документації по передачі земельних часток (паїв) з виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки власникам сертифікатів СГП "Долина" на території Сабарівської сільської ради Оратівського району, яка була виготовлена ДП "Поділлягеодезкартографія" в 2004 році, здійснювався розподіл земельних ділянок взамін сертифікатів на земельну частку (пай). Зазначена технічна документація затверджена розпорядженням голови Оратівської районної державної адміністрації від 10.06.2003 № 182 "Про затвердження технічної документації по розподілу земель колективної власності на земельні частки (паї) та складання державних актів на право власності на землю власників сертифікатів с. Сабарівка на території Сабарівської сільської ради". Згідно з додатком до розпорядження голови Оратівської районної державної адміністрації від 10.06.2003 № 182 в списку громадян с. Сабарівка для видачі державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів із земель СГП "Долина" гр. ОСОБА_2 не рахується, земельна ділянка не була запроектована, державний акт не видавався і земельна ділянка в натурі (на місцевості) не виділялася.

Ідентична інформація міститься у відповіді Оратівської РДА № 2791/06-02-04 від 28.11.2019 року, а також у відповіді архівного відділу Оратівської РДА № 386/11-01-21 від 21.10.2019.

Отже, земельна ділянка ОСОБА_2 не може бути виділена з земель колективної власності, як на це посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, оскільки не була запроектована і на сьогоднішній день відсутня.

Сабарівська сільська рада не може виділити земельну ділянку ОСОБА_1 також у зв`язку з тим, що землі комунальної власності такою площею відсутні у розпорядженні сільської ради.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року № 5245-VI внесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, цим Законом змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагентства України, а згодом - до Держгеокадастру України.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та передано такі функції Держгеокадастру України замість державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) згідно з абзацом першим пункту 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК України вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, - таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом.

Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права.

Як зазначалося вище, неодноразові звернення позивача до органів влади та органів місцевого самоврядування щодо виділення їй земельної ділянки на підставі сертифіката на право на земельну частку залишені без задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що у частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус ГУ Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Листи відповідача від 16.07.2019 № У-150/0-1192/6-19 та від 24.07.2019 № У-163/0-1224/6-19 у відповідь на клопотання позивача про надання на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за змістом та формою не можуть вважатися рішенням у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання протиправними відмов Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що викладені у листах від 16.07.2019 № У-150/0-1192/6-19 та від 24.07.2019 № У-163/0-1224/6-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача виділити в натурі земельну частку (пай_ та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то суд враховував таке.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі "East/West Alliance Limited проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З наведеного вбачається, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст. 122 ЗК України, відноситься до виключних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, а також висновків суду у даній справі щодо порушення процедури розгляду клопотання про надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню частково в сумі 382,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Щодо звернення судового рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.

Статтею 371 КАС України визначено перелік категорій справ, рішення в яких можуть виконуватися негайно.

За змістом статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

Спір у даній справі виник з приводу отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отже, звернення до негайного виконання рішень у цій категорії справ Кодексом адміністративного судочинства не передбачено.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладені у листах від 16.07.2019 № У-150/0-1192/6-19 та від 24.07.2019 № У-163/0-1224/6-19, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Сабарівської сільської ради Оратівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 382,20 грн. (триста вісімдесят дві гривні двадцять копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547)

Оратівська районна державна адміністрація (22600, Вінницька область, Оратівський район, смт. Оратів, вул. Героїв Майдану, 78, код ЄДРПОУ 02775834)

Сабарівська сільська рада Оратівського району Вінницької області (22651, Вінницька область, Оратівський район, с. Сабарівка, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04328039)

Рішення у повному обсязі складено 10.03.2020

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович