Рішення

від 10.03.2020 по справі 200/72/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 р. Справа№200/72/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3, код ЄДРПОУ 40675926)

до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826)

про скасування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування

УСТАНОВИВ:

03 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду подана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (далі - позивач, Товариство) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 09 жовтня 2019 року № Ю-281558-46 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на загальну суму 189 895,21 гривень.

Ухвалою суду від 08 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач не погоджується із винесеною податковим органом вимогою про сплату податкового боргу (недоїмки) від 09 жовтня 2019 року № Ю-281558-46, посилаючись на норми Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Вважає спірну вимогу протиправною, оскільки звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, що передбачені частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у вказаний період до неї не застосовуються, що є підставою для звернення до суду із цим позовом. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що оскаржувана вимога відповідає вимогам законодавства, винесена в межах повноважень податкового органу.

Зазначає, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пов`язується з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Вважає, що підстави для звільнення позивача від виконання своїх обов`язків щодо сплати єдиного соціального внеску відсутні, тому просив суд відмовити у задоволені позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд установив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3, код ЄДРПОУ 40675926) зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у відповідача. Є платником єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом установлено, що 09 жовтня 2019 року відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464) відповідачем була винесена спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-281558-46, відповідно до якої станом на 30 вересня 2019 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмка) у загальному розмірі 189 895,21 гривень (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога позивачем отримана у 22 жовтня 2019 року.

29 жовтня 2019 року Товариство на адресу податкового органа направлено скаргу, в якій позивач просив ГУ ДПС у Донецькій області скасувати спірну вимогу (а.с. 11-14).

03 грудня 2019 року за результатами розгляду вищевказаної скарги позивача, ДПС України прийнято рішення № 11623/6/99-00-08-06-01, яким у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд відмовлено, а спірна вимога залишена без змін (а.с.15, 16).

Як встановлено судом, позивач 22 серпня 2017 року за № 07/31 направив на адресу відповідача заяву, в якій просив звільнити його від сплати єдиного внеску (а.с. 19).

Таким чином, предметом цієї справи є правомірність винесення податковим органом спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування від 09 жовтня 2019 року № Ю-281558-46 у загальному розмірі 189 895,21 гривень.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Бахмут, де й зареєстрований позивач.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Суд зазначає, що відсутність у позивача обов`язку своєчасної сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

Відтак, формування спірної вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним.

В контексті викладеного, суд зазначає, що позивач, в даному випадку, звільнений від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Стосовно посилання відповідача, що доповнення розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911), суд зазначає, що дійсно зазначена норма з 01 січня 2016 року втратила чинність, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, разом з тим зберіглася в Законі № 2464. Пункт 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Також, суд вважає помилковим посилання відповідача на завершення (закінчення) антитерористичної операції.

Так, указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (додається, для службового користування).

Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України "Про початок операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей" розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об`єднаних сил.

Операцію Об`єднаних сил на даний час не припинено.

За статтею 1 Закону № 1669 визначено датою закінчення антитерористичної операції є датою набрання чинності Указом Президента України "Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України".

Указ Президента України "Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України", на даний час не приймався.

Посилання відповідача на розміщене на офіційному сайті Президента України повідомлення про завершення АТО, суд не приймає та вважає помилковим, оскільки, зазначене повідомлення не є рішенням про завершення АТО у розумінні вимог законодавства. Крім того, загальновідомими обставинами є те, що на теперішній час бойові дії на території Донецької та Луганської області тривають.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 805/2856/17-а.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п`ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Законом України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14.01.2020р. № 440-IX (далі - Закон № 440) внесені певні зміни, у т.ч. й до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ.

Так, Законом № 440 виключений пунк 9-4 Закону розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Закон України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14.01.2020р. № 440-IX вступив в дію з 13 лютого 2020 року.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи спірна вимога прийнята податковим органом 09 жовтня 2019 року, тобто до вступу в дію Законом України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14.01.2020р. № 440-IX, а отже станом на 09 жовтня 2019 року пункт 9-4 Закону розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" був діючим.

Відповідно до статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України). Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Зазначене викладено у рішенні Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22,243-25 Цивільного процесуального кодексу України від 13 травня 1997 року.

Отже суд не може застосовувати положення Закону України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14.01.2020р. № 440-IX, який вступив в дію з 13 лютого 2020 року, тобто після виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить покласти всі судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу на відповідача.

Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до платіжного доручення від 19 грудня 2019 року № 757 на суму 2 848,43 гривень та підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивачем надано суду копії договору про надання правової допомоги № 2018/09/10 від 10 вересня 2018 року, укладений між ТОВ БК Азовстальбуд та адвокатом Курібло Володимиром Анатолійовичем, доручення № 11 від 16 грудня 2019 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3329 від 09 вересня 2009 року, ордер серії ДН № 056264 від 20 грудня 2019 року, розрахунок витрат від 20 грудня 2019 року, платіжне доручення від 19 грудня 2019 року № 758 про сплату позивачем правничої допомоги на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 500,00 гривень (а.с. 23-35).

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судом встановлено, що позивач зазнав витрат на правову допомогу в сумі 2 500 грн., яку йому надавав адвокат Курібло В.А.. Вартість правової допомоги підтверджується:

- договором про надання правової допомоги від № 2018/09/10 від 10 вересня 2018 року;

- дорученням № 11 від 16 грудня 2019 року;

- розрахунком витрат від 20 грудня 2019 року з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо, а також кількості годин, витрачених на кожну із цих послуг;

- платіжним дорученням від 19 грудня 2019 року № 758 про сплату позивачем правничої допомоги на користь ОСОБА_1 у розмірі 2 500,00 гривень.

За змістом п.1 частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути розмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова ВС від 13.12.2018р. у справі №816/2096/17, від 16.05.2019р. у справі № 823/2638/18).

За таких обставин, судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229, 230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3, код ЄДРПОУ 40675926) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про скасування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування від 09 жовтня 2019 року № Ю-281558-46 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування від 09 жовтня 2019 року № Ю-281558-46 на загальну суму 189 895,21 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3, код ЄДРПОУ 40675926) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 848,43 гривні та витрати по сплаті професійної правничої допомоги у розмірі 2 500,00 гривень.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 10 березня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова