Рішення

від 10.03.2020 по справі 280/78/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2020 року (о 10 год. 45 хв.)Справа № 280/78/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення відповідача № 16 від 29.11.2019 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.ст. 29, 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що пенсія померлого чоловіка була єдиним джерелом існування та проживання, тобто позивач перебувала на повному утриманні померлого чоловіка, так як працювати не мала можливості за станом здоров`я та наразі не працює. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу виповнилось повних 59 року, у зв`язку з чим набула прана на пенсію як за віком так і на пенсію по втраті годувальника, що цілком узгоджується з нормами, передбаченими ст. 29, 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб . 20.11.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, відповідно до ст. 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , однак рішенням № 16 від 29.11.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідно страхового стажу для призначення даного виду пенсії. Позивач не погоджується із вказаним рішенням оскільки, єдиною вимогою для призначення пенсії по втраті годувальника є непрацездатність особи, якій призначається даний вид пенсії. На момент звернення до відповідача із заявою позивачу виповнилося повних 59 років, що відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачає наявність у позивача необхідною віку для призначення пенсії за віком. Жодних посилань або уточнень у ст. 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб щодо необхідного страхового стажу для призначення пенсії по втраті годувальника не має. Звернення до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пов`язано лише з визначенням необхідного віку, який позивач досяг. Ураховуючи викладене просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 08.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 30.01.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

16.01.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2534), в якому зазначає, що відповідно до ст. 30 Закону № 2262 право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Так, непрацездатними членами сім`ї вважаються: батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або є особами з інвалідністю. З посиланням на приписи ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , зазначає, що чинним законодавством чітко визначено, що право на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особи ІНФОРМАЦІЯ_2 наступає у 2019 році при наявності віку 59 років і не менше 26 років страхового стажу. Оскільки позивач на момент звернення за призначенням пенсії (заява від 20.11.2019) досягла 59-річного віку, але страховий стаж складав лише 22 роки, їй правомірно відмовлено в призначенні пенсії. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).

20.10.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника у відповідності до ст.ст. 29, 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (а.с.15).

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 29.11.2019 № 16 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, з посиланням на приписи статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , в якій зазначено, що право на призначення пенсії за віком з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року набувають жінки, які досягли пенсійною віку лише за наявності не менше 26 років страхового стажу. Оскільки страховий стаж ОСОБА_1 складає 22 роки, то підстави для призначення їй пенсії, на теперішнім час, відсутні (а.с.17).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернулася до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

За приписами п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно зі статтею 29 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Статтею 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно частини 4 статті 30 цього Закону, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема:

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або є особами з інвалідністю.

Статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком починаючи з 1 січня 2018 року після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Як вбачається із копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому її пенсійний вік, передбачений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - становить 59 років, як жінки, яка народилася народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Отже, право на призначення пенсії по втраті годувальника позивачка має при досягненні нею віку - 59 років та за наявності відповідного страхового стажу.

Як зазначено у рішення № 16 від 29.11.2019, позивач має страховий стаж 22 роки.

Суд зазначає, що отримання непрацездатними особами пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до законодавства, яке регулює призначення такої пенсії на пільгових умовах, не дає підстав для призначення їм до досягнення передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування віку пенсії у зв`язку з втратою годувальника без наявності відповідного страхового стажу, що у даному випадку становить не менше 26 років.

За таких обставин, на час звернення позивача до ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника вона на має необхідного страхового стажу (26 років), а тому права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника зі зменшенням пенсійного віку у позивача відсутні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, діяв правомірно. Відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.03.2020.

Суддя Ю.В. Калашник