Постанова

від 30.07.2020 по справі 280/78/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2020 року м. Дніпросправа № 280/78/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 р. (суддя Калашник Ю.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и В:

03.01.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, де просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області №16 від 29.11.2019 р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника, та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника згідно ст.ст. 29,30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2020р. в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника позивач не мала необхідного страхового стажу 26 років, в зв`язку з чим право на призначення пенсії по втраті годувальника із зменшенням пенсійного віку у позивача відсутнє.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, де просила скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 р., прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 . помер її чоловік внаслідок серцевого нападу, ІНФОРМАЦІЯ_2 . позивачу виповнилося 59 років, в зв`язку з чим набула право на пенсію за віком та на пенсію по втраті годувальника, що відповідає нормам ст.ст. 29.30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

В судовому засідання апеляційної інстанції представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача до суду не з`явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 23.04.1998 р.

Судом встановлено, що 25.07.1980 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений шлюб, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_2 .

Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 26.11.2013 р. свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_2 помер у віці 55 років.

З матеріалів справи слідує, що 24.10.2019 р. та 20.11.2019 р. позивач зверталася до відповідача з заявою про призначення пенсії в зв`язку з втратою годувальника відповідно ст.ст. 29.30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , пенсія з інших підстав не призначалася.

Рішенням №16 ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо проведення (відмови в проведенні) призначення або перерахунку пенсії від 29.11.2019 р. відмовлено в призначення пенсії в зв`язку з втратою годувальника. Рішення відповідача мотивовано тим, що відповідно ст.ст.26, 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії в зв`язку з втратою годувальника - відсутні.

Також судом встановлено, що єдиною підставою для відмови в задоволенні заяви позивача відповідачем зазначено відсутність необхідного страхового стажу не менше 26 років.

Статтею 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб передбачено, що Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю;…

Відповідно статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що 1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: …з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;… .

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

…59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; … .

Судом встановлено, що на момент звернення до відповідача за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, позивач досягла 59 - річного віку, але страховий стаж складав, лише, 22 роки, в зв`язку з чим відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача.

Однак, як слідує зі ст. 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні, зокрема, батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, даним Законом передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника має право дружина, якщо вона досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що з 1 січня 2018 р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. - не менше 26 років.

Крім того, даною статтею передбачено, що право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 р. народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Аналізуючи статтю 26 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд апеляційної інстанції зазначає, що даною статтею передбачено дві складові, що в сукупності надають особі право на отримання пенсії за віком, а саме: досягнення пенсійного віку та наявність відповідного страхового стажу.

Але позивач просить призначити їй пенсію по втраті годувальника та відповідно ст. 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб , необхідною умовою для визнання непрацездатним членом сім`ї є, саме, досягнення пенсійного віку, а не набуття особою права на призначення пенсії за віком, а згідно положень статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на момент звернення до пенсійного органу, позивач досягла пенсійного віку, оскільки народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв`язку з чим позивач є непрацездатним членом сім`ї у розумінні частини 4 п. б ст. 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності у позивача відповідного страхового стажу ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника, суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанову від 27.06.2018 р. по справі № 807/3072/14.

Так, Верховний Суд зазначив, що на законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Верховного Суду від 11 квітня 2018 року № 806/2208/17).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є, лише, один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Умови, за яких орган відмовляє у призначенні пенсії по втраті годувальника, визначені законом, але якщо такі умови відсутні, орган повинен призначити пенсію по втраті годувальника. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають, лише, один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити пенсію по втраті годувальника або не призначати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу та з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним способом зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно ст. ст. 29,30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2020 р. - скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області №16 від 29.11.2019 р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника, та зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника згідно ст.ст. 29,30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю. В. Дурасова