Рішення

від 10.03.2020 по справі 420/7624/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7624/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: Пояркова К.М. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрінвест, ЛТД до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0038831410, 0038841410 від 14.08.2019р., -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 лютого 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Укрінвест, ЛТД до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№0038831410, 0038841410 від 14.08.2019р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Під час митного оформлення товарів ТОВ Укрінвест, ЛТД подано до митниці документи, які недійсними в установленому законом порядку не визнавались; експортна декларація не відноситься до основних документів, які підтверджують митну вартість товару згідно положень ч.2 ст. 53 МК України; документи, надіслані митними органами Туреччини, стосуються іншого товару (інші коди УКТЗЕД), іншою вагою, від іншого відправника та до іншого одержувача, з якими у позивача відсутні договірні відносини. Крім того, Солом`янським районним судом м. Києва встановлено правомірність заявлення вартісних характеристик товару при їх переміщенні за МД № 100270001/2016/270842 (додаткова декларація №/2017/0092013 від 12.05.2017р.) (від 04.10.2019р. у справі № 760/9798/19) (постанова від 04.10.2019р. у справі № 760/9798/19). Відповідачем на надано доказів перекладу документів, надісланих органами Турецької Республіки, що послугували підставою для проведення перевірки, відповідно до приписів ст. 13 Закону України Про міжнародне приватне право .

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.01.2020р. (вх. № ЕП/3992/20), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що митними органами Турецької Республіки надано копії документів, пов`язаних з експортом до України товару полотно за МД № UA100110/2017/0092013 від 12.05.2017р. на адресу ТОВ Укрінвест, ЛТД . За результатами проведення перевірки та співставлення даних про товар, які містяться в документах, наданих уповноваженим органом Турецької Республіки, які подавались при ввезенні товарів за вищезазначеною декларацією встановлено, що такі документи стосуються однієї поставки товару, експортованого з Туреччини до України автомобільним транспортом д.н.з. 34BV239/34BV9240. Однак співставленням даних, які містяться в експортній декларації № 16343100ЕХ554721 від 22.09.2016р. та графі 42 імпортної митної декларації МД № UA100110/2017/0092013 від 12.05.2017р., інвойсу № DC/TUR-03/1 від 27.09.2016р. встановлено, що фактурна вартість товару є меншою, ніж фактурна вартість задекларована в експортній декларації, яка надана уповноваженим органом Турецької Республіки. Відтак, позивачем допущено порушення п.2 ч.2 ст. 52 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 129581,78 грн.; п.190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 349870,80 грн.

Від позивача 31.01.2020р. (вх.№4567/20) надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2019р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою від 09.01.2020 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання по справі на 04.02.2020 р.

Ухвалою від 04.02.2020 р. підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.02.2020 р.

Ухвалою суду від 18.02.2020р. яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 26.02.2020р. 16 год. 00 хв.

Позивач до судового засідання явку представника не забезпечив.

В матеріалах справи наявна відповідь на відзив (вх.№4567/20 від 31.01.2020р.), в якій позивач просить розгляд справи здійснювати за відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до п.2 ч. 2 ст. 351 МК України, наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 5731 від 18.07.2019р. проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ Укрінвест, ЛТД (код ЄДРПОУ 40060573) вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією № UA100110/2017/92013 від 12.05.2017р., за результатами якої складено акт №1502/15-32-14-10-11/40060573 від 29.07.2019р. (а.с. 9-15).

Як вбачається зі змісту акта перевірки №1502/15-32-14-10-11/40060573 від 29.07.2019р., перевіркою встановлено порушення п. 2 ст. 52 Митного кодексу України, в частині повноти декларування ТОВ Укрінвест, ЛТД фактурної вартості товарів, що призвело до заниження митної вартості імпортованого товару. За результатами перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, з урахуванням отриманої інформації від митних органів Турецької Республіки, відомостей, що зазначені в МД № UA100110/2017/92013 від 12.05.2017р., Головним управлінням ДФС в Одеській області під час перевірки ТОВ Укрінвест, ЛТД через порушення п.2 ч. 2 ст. 52 МК України на підставі ст. 55 Митного кодексу України визначено митну вартість товару полотно за МД № UA 100110/2017/92013 від 12.05.2017р. на загальну суму 2407111,05 грн. Встановлені порушення призвели до заниження ТОВ Укрінвест, ЛТД податкових зобов`язань по сплаті митних платежів, а саме:

п.2 ч.2 ст. 52 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 129581,78 грн.;

п.190.1 ст. 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 349870,80 грн.

На підставі акту перевірки №1502/15-32-14-10-11/40060573 від 29.07.2019р. Головним управлінням ДФС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення:

№0038831410 від 14.08.2019р., яким ТОВ Укрінвест, ЛТД збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 161977,23 грн., в тому числі за основними зобов`язаннями 129581,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 32395,45 грн. (а.с. 21);

№0038841410 від 14.08.2019р., яким ТОВ Укрінвест, ЛТД збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 437338,50 грн., в тому числі за основними зобов`язаннями 349870,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 87467,70 грн. (а.с. 20).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Митним кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI (далі - МК України), Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Згідно з ч. 1 ст. 352 МК України Матеріали, які можуть бути використані для підготовки висновків за результатами перевірок посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу доходів і зборів та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

Згідно з ч. 14 ст. 354 МК України в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Пунктом 5 ч. 5 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 63 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн.

Відповідно до ст. 272 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Статею 276 МК України встановлено, що платником мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товар з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим кодесом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Відповідно до п. 54.4 ст. 54 ПК України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки контролюючим органом здійснювалось співставлення даних, які містяться в експортній декларації № 16343100ЕХ554721 від 22.09.2016р. та транзитній декларації № 16TR34130001026470 від 22.09.2016р. з даними граф митної декларації № UA100110/2017/92013 від 12.05.2017р., внаслідок чого зроблено висновок, що при ввезенні товарів в Україну ТОВ Укрінвест, ЛТД задекларовано фактурну вартість меншу, ніж заявлена в експортних документах, надісланих уповноваженим органом Турецької Республіки.

20.09.2016р. між ТОВ Укрінвест, ЛТД та компанією DILAVER KUMASCILIK LTD.STI . (Туреччина) укладено зовнішньоекономічний контракт № DC/UI-200916 щодо поставки в Україну товарів (а. с. 35-38). За змістом п. 4.2 зазначеного контракту, інвойс є його невідємною частиною.

Судом встановлено, що ввезення на митну територію України товарів автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 /34 НОМЕР_2 здійснювалось ТОВ Укрінвест, ЛТД на підставі зовнішньоекономічного контракту № DC/UI-200916 від 20.09.2016р., укладеного з компанією DILAVER KUMASCILIK LTD.STI .

При цьому, вартість товару в сумі 30397,40 доларів США визначена декларантом відповідно до виставленого йому інвойсу № DC/TUR-03/1 від 27.09.2016р.

З метою митного оформлення товару ТОВ Укрінвест, ЛТД було подано до Київської міської митниці ДФС відповідні товаросупровідні документи та документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару, серед яких: зовнішньоекономічний договір (контракт) № DC/UI-200916 від 20.09.2016р., укладений з компанією DILAVER KUMASCILIK LTD.STI , рахунок-фактуру (інвойс) № DC/TUR-03/1 від 27.09.2016р. на суму 30397,40 доларів США, CMR № 004209 та інші документи, зазначені у графі 44 МД.

За приписами ч.3 ст. 382 Господарського кодексу України зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Факту визнання недійсним у судовому порядку договору (контракту) № DC/UI-200916 від 20.09.2016р., укладеного позивачем з компанією DILAVER KUMASCILIK LTD.STI , відповідач не доводив та належними доказами не підтверджував.

Відтак, контролюючим органом безпідставно не враховано рахунок-фактуру (інвойс) № DC/TUR-03/1 від 27.09.2016р. на суму 30397,40 доларів США, на підставі якого позивач задекларував митну вартість товару за першим методом - за ціною договору.

На думку контролюючого органу, позивачем невірно визначено вартість товару, яка повинна становити 92933,20 доларів США. Такі висновки відповідачем зроблено на підставі копій експортних декларацій, надісланих митною адміністрацією Туреччини.

Проте, як вбачається з наданих митною адміністрацією Туреччини копій експортних декларацій, компанія UNDER TEKSTIL KONF.LIMALAT SAN.VET (Туреччина) відправила на адресу PE VIADUK товари за кодами 6004100000, 6006220000, 6006329000, 6001910000, 6006240000 загальною вагою нетто 16204 кг, брутто 16664 кг на суму 92933,20 доларів США.

Факту наявності правовідносин позивача з компанія UNDER TEKSTIL KONF.LIMALAT SAN.VET під час перевірки не встановлено та в акті перевірки відповідних обставин не зафіксовано. Контролюючим органом не доведено яким чином документи, надані митними органами Туреччини, стосуються спірного митного оформлення.

Таким чином, документи, на які посилається відповідач, не мають безпосереднього відношення до позивача, які б свідчили про порушення митних правил саме ТОВ Укрінвест, ЛТД , не підтверджують його участь у наданні недостовірних відомостей щодо країни походження, а також вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів під час митного оформлення товарів за декларацією № UA100110/2017/92013.

За приписами ч.2 ст.53 Митного кодексу України експортна декларація не відноситься до основних документів, які підтверджують митну вартість товару.

Зі змісту міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №004209 вбачається, що товар, який надійшов автомобілем з д.н.з. НОМЕР_3 /34 НОМЕР_2 компанією DILAVER KUMASCILIK LTD.STI з Туреччини до України на адресу ТОВ Укрінвест, ЛТД .

З метою здійснення митного оформлення вантажу ТОВ Укрінвест, ЛТД відповідно до положень ст. 260 МК України було подано до митниці тимчасову митну декларацію №100270001/2016/270842.

Після проведення лабораторних досліджень, на підставі висновку експертної установи ДФС № 142005703-0691 від 24.10.2016р. ТОВ Укрінвест, ЛТД оформлено додаткову декларацію, в якій зазначено уточнені відомості імпортованого товару згідно УКТ ЗЕД - 6001910000, 6006240000, 6006220000 (графи 33 МД), які було перевірено та прийнято митницею.

Крім того, як встановлено судом, вищевказані документи, які надійшли від уповноваженого органу Туреччини, слугували також підставою для прийняття Київською міською митницею ДФС протоколу про порушення митних правил за ознаками порушень, передбачених ст. 483 Митного кодексу України (в частині подання документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення вартості товарів) відносно колишнього керівника ТОВ Укрінвест, ЛТД , який здійснював митне оформлення товарів за МД №100270001/2016/270842 (додаткова декларація № UA100110/2017/92013 від 12.05.2017р.).

Провадження у справі про порушення митних правил здійснювалось Солом`янським районним судом м. Києва (справа № 760/9798/19).

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.10.2019р. у справі № 760/9798/19 провадження в справі відносно колишнього директора ТОВ Укрінвест, ЛТД закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Отже, правомірність факту щодо переміщення товару, вартісних, кількісних або якісних характеристик цього товару за МД № UA100110/2017/92013 від 12.05.2017р. була перевірена у судовому порядку.

За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку що відповідач в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо їх протиправності та наявності підстав для скасування.

Відповідно до приписів ст. 13 Закону України Про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Крім того, відповідачем на надано доказів (у розумінні приписів ст. 13 Закону України Про міжнародне приватне право ) перекладу документів (лист №29980007-724.01.03/UA-38197507, копія транзитної декларації № 16TR34130001026470 від 22.09.2016р., копія експортної декларації № 16341300EX554721 від 22.09.2016р.), надісланих органами Турецької Республіки, що послугували підставою для проведення перевірки.

Згідно правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 02.07.2019 р. у справі №821/2067/17, надані податковим органом документи складені іноземною мовою на підтвердження правомірності висновків акту перевірки щодо порушення позивачем норм законодавства не є допустимими, достовірними та належними, оскільки такі не перекладені українською мовою та не легалізовані в установлений законом спосіб, а відтак не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем митних правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд відхиляє доводи митного органу, що безперечними доказами на підтвердження порушення митного та податкового законодавства позивачем, встановлених за результатами перевірки, можуть буди лише листи митних органів Турецької Республіки, оскільки вказані документи не засвідчені належним чином, а в матеріалах справи відсутній офіційний переклад вказаних документів на державну мову України.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Укрінвест, ЛТД (65091, Одеська обл., місто Одеса, вул. Скісна, будинок 27/29; код ЄДРПОУ 40060573) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0038831410, 0038841410 від 14.08.2019р.,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0038831410 від 14.08.2019р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0038841410 від 14.08.2019р.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.03.2020р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.