Постанова

від 01.08.2007 по справі а38/363-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А38/363-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31.07.07р.

Справа № А38/363-07

За позовом    Товариства з обмеженою  відповідальністью «Степовий елеватор», смт. Брагинівка, Петропавліський район, Дніпропетровська область

до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень .

  Суддя  Бишевська Н.А.

Секретар судового засідання Бикова А.О.

Представники сторін:

Від позивача: Гуліда Л.В. дов.  від 21.05.07р.

Від відповідача: не з” явився   

СУТЬ СПОРУ:

           Товариство з обмеженою відповідальністью «Степовий елеватор»(надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області (надалі –відповідач) , в якому просить:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.03.2007р.

№ 0000602340/0, яким визначено: суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005р. у розмірі 2 714 157,0 грн.; зобов'язання з податку на додану вартість  у розмірі  79 948,18 грн. і штрафні санкції у  розмірі  39 974,09 грн.

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.03.2007р.

№ 0000612340/0,   яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 47 250 грн. (31 500 грн. основний платіж, та 15 750 грн. фінансових санкцій).

      Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи. Позивач вважає, що він правомірно включив до податкового кредиту за квітень 2005 р.  податок на додану вартість в розмірі 2 745 656, 73 грн., оскільки ця сума податку   сплачена позивачем в оплату товарів за  договорами купівлі-продажу, укладеними  з ПП Квятковським В.А., які в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»є операціями з поставки товарів, а не операцією з поставки сукупних активів, як це стверджує відповідач.  Первинними документами, які підтверджують здійснення операцій з поставки товару, є дев`ять цивільно-правових договорів купівлі-продажу, які   укладені позивачем з ПП Квятковським В.А., акти прийому-передачі майна та податкові накладні. Нормами  Закону України "Про податок на додану вартість" (п.п. 3.1.1. п.3.1 ст. 3 та п. 6.1 ст.6)   передбачено оподаткування операцій з поставки товару за ставкою 20 процентів. А тому висновки відповідача щодо порушення позивачем пп. 7.4.1  та 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 названого Закону України «Про податок на додану вартість»позивач вважає безпідставними.

          Твердження відповідача про те, що позивач у ПП Квятковського В.А. придбав в квітні 2005р. сукупні валові активи, як цілісний майновий комплекс, який відповідно до п.п.3.2.8 п.3.2. ст. 3 Закону «Про податок на додану вартість»не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, позивач вважає  необґрунтованими з огляду на наступне. В результаті укладання договорів купівлі-продажу  з ПП Квятковським В.А. не настають  умови, зазаначені нормою п.п.3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону «Про податок на додану вартість», які є квіліфікуючими ознаками для визнання операції   поставкою сукупних валових активів, а саме: по-перше, відсутня операція з поставки підприємства як окремого об`єкту підприємництва, оскільки згідно договорів купівлі-продажу відбувається продаж окремого рухомого та нерухомого майна; по-друге,  в результаті цього продажу  позивач-покупець не набуває прав і обов`язків (правонаступництва) продавця –ПП Квтковського В.А.

          Крім того, в процесі судового розгляду позивач надав письмові пояснення, де зазначив додаткові доводи щодо підстав неправомірності донарахування відповідачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 79 948,18 грн. та штрафних санкцій в розмірі 39 974,09 грн. Позивач зазначає, що оскільки сума в розмірі 79 948,18 грн. є сумою податку на додану вартість, яка, відповідно до норм пункту 7.7. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», підлягає відшкодування з бюджету, то податкового зобов`язання в розумінні п.1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов`язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у позивача за квітень 2005р. не існувало.                                                                                                             

          Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за квітень 2005 року податок на додану вартість на загальну суму 2 745 657,0 грн. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на факт того, що позивач у перевіряємому періоді на підставі договорів купівлі–продажу придбав у ПП Квятковського В.А. органічно об`єднане майно. Отримане позивачем за даними договорами  майно на думку відповідача доцільно вважати цілісним майновим комплексом, який у відповідності  з  п.п.3.2.8 п.3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об`єктом пододаткування податком на додану вартість. А тому, в порушення п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 2 745 657,0 грн., по операції з придбання у ПП Квятковського В.А. валових активів як цілісного майнового комплексу. В зв`язку з цим відповідач вважає, що податковим органом правомірно визначена позивачу сума завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та визначені податкові зобов'язання по ПДВ, а оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідач вважає такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

        До судового засідання, призначеного на 31.07.07 р.  від відповідача  надійшло клопотання  про   зупинення  провадження по справі  на підставі  п.4 ч.2 ст. 156 КАСУ, в зв'язку  з відпусткою представника  МДПІ. Суд   не задовольнив зазначене клопотання,  відпустка одного з  представників відповідача, які   були в судовому засіданні  26.07.07 р. не може вважатися  обґрунтованою підставою для зупинення провадження  при розгляді даної справи.

        За результатами розгляду справи, відповідно до  ст. 160 КАС України,   в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

    Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

    12.03.2007 р. Петропавлівською міжрайонною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області прийняті  податкові повідомлення-рішення:

- № 0000602340/0 щодо виявлення завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005р. в розмірі  2 714 157,0 грн., донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі  79 948,18 грн. та штрафних санкцій у розмірі  39 974,09 грн.;

- № 0000612340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 47 250 грн. , у тому числі: основний платіж - 31 500 грн.,  штрафні (фінансові) санкції -  15 750 грн.

    Зазначені рішення  прийняті на підставі акту перевірки  № 12/230-31831599 від 28.02.2007р., складеного за результатами виїзної позапланової перевірки  з питання правильності заявленого до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість ТОВ «Степовий елеватор»за квітень 2005р. (надалі - акт перевірки).

   Копії усіх названих документів наявні в матеріалах справи.

       В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення  п.п.3.2.8 п.3.2 ст. 3, п.6.1 ст. 6, п.п. 7.2.3, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно включено до складу податкового кредиту звітного періоду –квітень 2005р. податок на додану вартість в сумі 2 745 657,0 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2005 року в сумі 2 714 157,0 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 31 500,0 грн., що підлягає сплаті до Державного бюджету України за квітень 2005 року.

          Відповідно до акту перевірки вказані порушення мали місце внаслідок того, що позивач, в порушення п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.2 п.7.4. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», неправомірно включив до складу податкового кредиту за квітнь 2005р. сумму ПДВ в розмірі 2 745 657,0 грн. по операції з придбання у ПП Квятковського В.А. сукупних валових активів, які, відповідно до п.п.3.2.8 п.3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об`єктом оподаткування.

   Даний висновок відповідач здійснив кваліфікуючи операції з придбання позивачем у ПП Квятковського майна, а саме: під'їзної колії ПП Квятковський «Хлібокомбікормовий завод»станція Савинці Південної залізниці; частини нежитлового об`єкту –комбікормового заводу загальною площею 22 746,7 кв.м., відчужувана частина якого має розмір загальної площі 22 371,6кв.м.; майна, що знаходиться  за адресою: Харьківська область, Балаклійський район, селище Савинці, вул. Шкільна,буд.21, перелік якого визначений 15 позиціями, описаними у п.1.4 Договору купівлі-продажу від 18.04.2005р.; рухомого майно, перелік  якого визначено 94 позиціями, описаними у Додатку №1 до Догововру купівлі-продажу від 18.04.2005р.; автомобіля ГАЗ 31029; автомобіля ЗІЛ ММЗ 45021; трактора (навантажувач) Т-156; автомобіля ЗІЛ-130 (ЗСК 10); автомобіля ГАЗ-53 (5312),  як операцію з придбання  цілісного майнового комплексу.

  Зазначене майно позивач придбав у ПП Квятковського В.П. на підставі     цивільно-правових договорів купівлі-продажу від 18 та 19 квітня 2005 р. на загальну суму 16 473 940,27 грн., в т.ч. ПДВ –2 745 656, 73 грн.

  За висновками акту перевірки - згідно поданої декларації за квітень 2005 р., податкові зобов`язання з ПДВ (рядок 9) складають 141241 грн., податковий кредит (рядок 17) –2855398 грн.,  до відшкодування з бюджету позивачем заявлено суми ПДВ в розмірі 2 714 157 грн.

  Станом на дату складання акту перевірки сума податку на додану вартість заявлена до відшкодування згідно декларації з ПДВ за кітень 2005р. позивачу з бюджету  відшкодована частково у розмірі  79 948,18 грн.

     За результатами перевірки підлягає зменшенню бюджетне відшкодування за квітень 2005р. на суму 2 714 157,00 грн.,  та підлягає донарахуванню ПДВ за квітень 2005р. на суму 31 500 грн. , а також ПДВ  у розмірі 79 948,18 грн.

  Спірним  у даній справі є питання щодо правомірності  чи неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку у розмірі  2 745 656, 73 грн. , сплачених позивачем у складі ціни майна, придбанного позивачем на підставі договорів купівлі-продажу у ПП Квятковського В.А.

         Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Підпунктом 3.2.8. п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон про ПДВ) передбачено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції «поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.”

     Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи…».

 Отже, зазначена норма Закону про ПДВ визначає дві операції, які в розумінні пп.3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону про ПДВ вважаються операцією з поставки сукупних активів, і, відповідно, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а саме:

      -  поставка підприємства як окремого об'єкта підприємництва;

  - включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства.

       До того ж,  будь-яка з перелічених двох операцій може бути визнана операцією з поставки сукупних валових активів лише у тому разі, якщо внаслідок її здійснення підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

     У Законі про ПДВ термін "підприємство" не визначеий. Цей термін взагалі не застосовується  в будь-якому законі з питань оподаткування.

       Поняття терміну «підприємство»запроваджене Господарським кодексом України. Статтею 62 ГК України визначено:   «1. Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

          З аналізу норми ст. 62 ГК України вбачається, що в господарських правовідносинах підприємство - це самостійний суб`єкт господарювання, тобто юридична особа.

          Підприємство як окремий об`єкт цивільних правовідносин  передбачено також статтею 191 ЦК України, де зазначено, що об`єктом купівлі-продажу може бути підприємство, до складу якого входять усі  види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Суд встановив (що не заперечується відповідачем), що у перевіряємому періоді –квітні 2005 р.  між позивачем  та ПП Квятковським В.А.   укладено дев`ять  цивільно-правових договорів купівлі-продажу.

     Предмет даних договорів: Продавець зобов`язується передати у власність Покупця наступне майно:

-          під`їздну колію ПП Квятковський «Хлібокомбікормовий завод»станція Савинці Південної залізниці;

-          частину нежитлового об`єкту –комбікормового заводу загальною площею 22 746,7 кв.м., відчужувана частина якого має розмір загальної площі 22 371,6 кв.м.;

-          майно, що знаходиться  за адресою: Харьківська область, Балаклійський район, селище Савинці, вул. Шкільна,буд.21, перелік якого визначений 15 позиціями, описаними у п.1.4 Договору купівлі-продажу від 18.04.2005р.;

-           рухоме майно, перелік  якого визначено 94 позиціями, описаними у Додатку №1 до Догововру купівлі-продажу від 18.04.2005р.;

-          автомобіль ГАЗ 31029;

-          автомобіль ЗІЛ ММЗ 45021;

-          трактор (навантажувач) Т-156;

-          автомобіль ЗІЛ-130 (ЗСК 10);

-          автомобіль ГАЗ-53 (5312).

          При цьому, вказані договори купівлі-продажу  не передбачають    передачу покупцю –позивачу прав і обов`язків продавця –ПП Квятковського В.А. та передачу прав власності на земельну ділянку.

     В акті перевірки відповідачем, після розгляду та оцінки цивільно-правових договорів, укладених позивачем з ПП Квятковським В.А., зроблено висновок, що ПП Квятковським В.А. згідно з договорами та актами прийому-передачі  здійснювалась операція з поставки сукупних валових активів як цілісного майнового комплексу, яка не повинна оподатковуватись податком на додану вартість згідно підпункту 3.2.8 п.3.2. ст. 3 Закону про ПДВ.

    При цьому, кваліфікуючи дані операції як «поставку сукупних валових активів», відповідач керувався визначенням терміну "підприємство як єдиний майновий комплекс», яке міститься в ст. 191 Цивільного кодексу України, та визначенням терміну «цілісного майнового комплексу», яке міститься у пункті 3 ст. 283 Господарського кодексу України. Однак зазначений пункт 3 ст. 283 ГК України застосовується для договорів оренди, об`єктом яких є державні та коммунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, а тому ця норма закону не може застосовуватися до правовідносин в данній справі.  

    Посилання відповідача на норму статті 191 ЦК України, як на підставу  віднесення укладених між позивачем та ПП Квятковським В.А. договорів купівлі-продажу до операції з поставки сукупних валових активів підприємства як єдиного майнового комплексу, суд вважає  безпідтавним, оскільки ця норма Закону визначає підприємство як об`єкт купівлі продажу, при умові передачі покупцю прав вимоги, боргів продавця.

      Для того, щоб операції з придбання майна у ПП Квятковського В.А. були визнані відповідно до підпункту 3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону про ПДВ операцією з поставки сукупних валових активів, позивач як покупець повинен   набути прав і обов`язків (стати правонаступником) підприємства, що продав такі активи, тобто ПП Квятковського В.А.

      Докази, які б свідчили про набуття позивачем-покупцем прав і обов`язків ПП Квятковського В.А., відповідачем  суду не надані.  

   Твердження відповідача, що позивач придбав на підставі договорів купівлі-продажу у ПП Квятковського В.А. сукупні валові активи, оскільки йому був виданий 18.08.2006р. сертифікат  відповідності послуг із зберігання зерна та продукції його переробки, який свідчить про те, що позивач використовував придбане майно за тим же самим  призначення, що і попередній власник, тобто ПП Квятковський, не заслуговує на увагу, оскільки факт використання позивачам  майна, отриманного в результаті укладанних угод, згідно п.п.3.2.8 п.3.2. ст. 3 Закону про ПДВ, не є кваліфікуючою ознакою визнання операцій з передачі прав власності на майно операцією поставки сукупних актівів.

   Таким чином, твердження відповідача, що під даними операціями  необхідно розуміти придбання позивачем сукупних валових активів у вигляді придбання підприємства як окремого об`єкту підприємництва, судом не приймається до уваги, оскільки не ґрунтується  на законі та суперечить нормі п.п.3.2.8 п.3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

   Враховуючи викладене та оцінивши правовідносини, що існували у позивача з ПП Квятковським В.А. згідно з цивільно-правовими угодами купівлі-продажу майна  від 18 та 19 квітня 2005 р., суд вважає, що операції з придбання у ПП Квятковського В.А. майна  ПП Квятковському не  підпадають під дію пп. 3.2.8 ст. 3.2. ст. 3 Закону про ПДВ, оскільки вони не є операцією з придбання сукупних валових активів.

          Відповідно до пункту 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ під терміном "поставка послуг" розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу».

          Пункт 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»(далі - Закон про прибуток), який застосовується згідно 1.17 Закону про ПДВ,  визначає поняття «товар»як матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціх, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.  

          Стаття 1 Закону про прибуток дає визначення терміну «матеріальні активи», це :«п.1.1. матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів».

          Згідно пп. 8.2.1. п.8.2 ст. 8 Закону про прибуток під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

          Крім того, перелік активів, які є основними засобами встановлений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого  наказом Мінфіну України від 27.04.2000р. № 92 (далі –Положення ). Згідно пп.5.1 п. 5 Положення до основних фондів відносяться: будинки, споруди та передавальні пристрої, машини, обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар та інші основні засоби.

     Враховуюче те, що предметом договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем і ПП Квятковським В.А., є частина нежилого приміщення (будівлі), транспортні засоби, обладнання, тобто основні засоби, то ці операції в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону про ПДВ вважаються операціями з поставки товарів і , відповідно  до п.п. 3.1.1. п.3.1 ст. 3 та п.6.1  ст. 6 Закону про ПДВ, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 процентів.  

    В акті перевірки (що не заперечується відповідачем) визначено, що сума ПДВ в розмірі  2 745 656, 73 грн., яка   перерахована позивачем продавцю –ПП Квятковському у складі ціни товару згідно договорів купівлі-продажу, підтверджена належно оформленими необхідними документами (платіжними дорученнями, податковими накладними).

   Аналіз законодавства та матеріалів справи свідчить про те, що позивачем за результатами виконання вказаних договорів, правомірно   сформований податковий кредит в сумі податку на додану вартість в розмірі  2 745 656, 73 грн., яка була перерахована позивачем продавцю у складі ціни товару.

  Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 714 157,0 грн.

  Оскільки податкові зобов`язання з податку на додану вартість  та штрафні санкції   нараховані відповідачем на підставі хибного висновку про порушення позивачем вимог законодавства, то податкові зобов`язання у розмірі 79 948, 18 грн. та 31500 грн. та штрафні санкції нараховані щодо зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 974,09грн. та 15 750 грн. підлягають скасуванню.

  Крім того, суд погоджується з доводами позивача про неправомірність донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 79  948, 18 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 39 947,09 грн., нарахованих на зазначену суму податкового зобов`язання, оскільки таке нарахування не грунтується на нормах Закону України «Про погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільоівими фондами»від 21.12.2000р. №  2181-III (надалі- Закон №2181) та Закону про ПДВ.

          Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим законом або іншими законами України.

    Згідно з пунктом  1.13. Закону №2181 коштами  є гривні або іноземна валюта. При цьому порядок сплати податку на додану вартість визначає пункт 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ.

    Підпункт 7.7.1 п.7.1 ст. 7  Закону про ПДВ (у редакції, що діяла на дату віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 2 745 656,73грн.) передбачає, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

  Матеріали справи свідчать, що зобов`язання сплатити ПДВ у розмірі 79 948,18 грн. коштами за квітень 2005р. у позивача не виникло, оскільки згідно з даними декларації за вказаний період сума ПДВ має від`ємне значення у розмірі   2 714 157 грн., тобто ця сума підлягає відшкодуванню з бюджету.

  Наведене свідчить, що, скільки сума 79 948, 18 грн., є сумою податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з Держаного бюджету, то податкове зобов`язання, в розумінні пункту 1.2 Закону № 2181, за квітень 2005р. у позивача відсутне.

     З урахуванням викладеного,  суд   знаходить  обґрунтованими  позовні вимоги  та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, а зазначені податкові повідомлення –рішення      такими, що мають бути визнані недійсними.

  Керуючись ст.ст. 89, 94,  158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

  Позовні вимоги задовольнити.

  Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 12.03.2007 р. № 0000602340/0.

  Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області від 12.03.2007 р. № 0000612340/0.   

  Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністью «Степовий елеватор»(52705, Дніпропетровська обл., Петропавлівський район, смт. Брагинівка, вул. Польова,33, р/р 26006411750100 в Дніпропетровській обласній дирекції «Райффайзен банк «Аваль», МФО 305653, ЄДРПОУ 31831599)  судовий збір у розмірі  3,40  грн. 

  Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили.

     Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                       Н.А. Бишевська

Постанова підписана в повному обсязі   01.08.07 р.